27 червня 2017 року справа № 808/3078/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Шальєвої В.А.,
секретарі судового засідання: Троянова А.С.,
за участі представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі №808/3078/16 за позовом Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -
Позивач 18.10.2016 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування, у розмірі 10603,65 гривень, який виник внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов'язання в податковій декларації.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.04.2014 року Шостою Донецькою державною нотаріальною конторою видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1. Оцінка спадкового майна 212073 гривень. Свідоцтво про право на спадщину зареєстроване в Спадковому реєстрі, а право власності - в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 15, 16-17).
22.04.2015 року ОСОБА_2 подала до Михайлівського відділення Токмацької ОДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за №1500003431, в якій самостійно визначила суму податного зобов'язання з вартості успадкованого майна у розмірі 10603,65 гривень (а.с.11-14).
Токмацькою ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області 10.08.2015 року позивачу вручено податкову вимогу форми «Ф» №304-23 від 10.08.201 року про сплату податкового боргу у розмірі 10603,65 гривень (а.с.10).
У зв'язку із несплатою ОСОБА_2 податкового боргу в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач був зобов'язаний за заявою ОСОБА_2 про списання безнадійного податкового боргу, списати такий податковий борг відповідно до вимог п.4.1 р.4 Порядку №577 та на підставі ст.101 ПК та вказаного Порядку, адже факт настання обставин непереборної сили для позивача в частині сплаті нею податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10603,65 гривень засвідчений єдиним належним та достатнім документом про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань,- сертифікатом Запорізької ТПП №4600.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Податковим кодексом України визначений вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу (п. 6.1 ст. 6 ПК).
Відповідно до ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.174.1, пп. 174.2.2 п. 174.2 ст.174 ПК України об'єкти спадщини (в тому числі об'єкти нерухомості) оподатковуються за ставкою, визначеною п.167.2 ст.167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом (п.167.2 ст.167 ПК України).
Відповідно до п.174.3 ст.174 ПК України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
З наявного в матеріалах справи свідоцтва про спадщину за законом вбачається, що відповідач - ОСОБА_2, будучи двоюрідною племінницею померлого ОСОБА_3, отримала у спадщину квартиру АДРЕСА_1. Оцінка спадкового майна 212073 гривень.
Таким чином, у відповідності до наведених вище норм ПК України ОСОБА_2, отримавши спадщину, є відповідальною за сплату (перерахування) податку до бюджету. Оскільки відповідач не є членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, ставка податку становить 5 відсотків від вартості об'єкта спадщини, тобто 10603,65 гривень (212073 грн. х 5% : 100%).
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.
Згідно абз.1 п.174.4 ст.174 ПК України нотаріус що кварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Відповідно до п.179.1, п.179.7 ст.179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.04.2015 року ОСОБА_2 подала до Михайлівського відділення Токмацької ОДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за №1500003431, в якій самостійно визначила суму податного зобов'язання з вартості успадкованого майна у розмірі 10603,65 гривень (а.с.11-14).
Колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_2 у відповідності до вказаної вище норми ПК України до 01.08.2015 року не сплатила суму податкового зобов'язання, зазначену самостійно в податковій декларації, тому 10.08.2015 року Токмацькою ОДПІ у відповідності до вимог п.59.1 ст.59 ПК України було прийнято податкову вимогу форми «Ф» №304-23 про сплату відповідачем податкового боргу у розмірі 10603,65 гривень. Вказана вимога отримана відповідачем 10.08.2015 року, до теперішнього часу не оскаржена та податковим органом не відкликалась (а.с.10).
Зазначені вище обставини сторонами не оспорюються.
У зв'язку з наведеним та у відповідності до вимог п.87.11 ст.87 ПК України позивач, як орган стягнення, звернувся до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи ОСОБА_2
Щодо посилання відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, про зобов'язання податкового органу списати відповідачу вказаний податковий борг як безнадійний у зв'язку з настанням обставин непереборної сили, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.«ж» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.
Колегія суддів звертає увагу, що вказана норма передбачає неможливість стягнення заборгованості, а не сплату податків і зборів як обов'язок платника податків.
Відповідно до п.101.1 ст.101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Згідно з пп. 101.2.4 п. 101.2 ст. 101 ПК, під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Згідно з п. 101.5 ст. 101 ПК України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до абз.1-3 пп.4 п.2.1 р.ІІ Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів і зборів України №577 від 10.10.2013 року (далі по тексту - Порядок №577), під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Такий факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.
Згідно з п.4.1 р.4 Порядку №577 у випадках, передбачених п.п.4 п.2.1 р.II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.
До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в п.п.4 п.2.1 р.II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 29.02.2016 року звернулась до Михайлівського відділення Токмацької ОДПІ з заявою про списання безнадійного податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування, у розмірі 10603,65 гривень, зазначивши, що підставою для списання податкового боргу є настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) - знаходження успадкованого майна на тимчасово окупованій території в місті Донецьку, у зв'язку із чим вона не має можливості розпоряджатися набутим майном. До заяви додала сертифікат Запорізької ТПП №4600 про форс-мажорні обставини (а.с.44, 37).
Токмацька ОДПІ листом №144/10/08-12-25 від 03.03.2016 року повідомила ОСОБА_2 про відсутність підстав для розгляду питання щодо списання їй безнадійного податкового боргу. Таку відповідь обґрунтовано тим, що сертифікат Запорізької ТПП №4600 не містить висновків щодо причинно-наслідкових зв'язків між обставиною та неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобовязань, а також посилань щодо списання податкового боргу. Також зазначено, що у сертифікаті Запорізької ТПП №4600 не встановлено дати закінчення дії обставин непереборної сили (а.с.43).
Вказану відмову податкового органу відповідач не оскаржила, проте суд першої інстанції в своїй постанові дійшов висновку, що сума податкового боргу є безнадійною та підлягає обов'язковому списанню.
Колегія суддів звертає увагу, що Порядок №577 не містить визначення податкового боргу «безнадійним» у випадку знаходження успадкованого майна на тимчасово окупованій території та неможливістю розпоряджатися набутим майном (як на то посилалась ОСОБА_2 в своїй заяві до податкового органу).
Крім того, колегія суддів критично оцінює сертифікат Запорізької ТПП №4600 про форс-мажорні обставини.
Як зазначено в сертифікаті, він виданий відповідно до п.100.4-100.5 ст.100 ПК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу».
Проте, вказані норми Податкового Кодексу України (п.100.4-100.5 ст.100) та Постанова №1235 визначають підстави розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а не списання безнадійного боргу.
Вказаною Постановою №1235 затверджений вичерпний перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу.
Обставина виникнення податкового боргу, на яку посилалась відповідач в своїй заяві до податкового органу, а саме - знаходження успадкованого майна на тимчасово окупованій території та неможливість розпоряджатися набутим майном, вказаний перелік не містить.
Посилання суду першої інстанції в своїй постанові на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02.09.2014 року взагалі є безпідставним, оскільки вказаний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідачем а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано доказів здійснення діяльності як суб'єктом господарювання на території проведення антитерористичної операції, або проживання у зоні проведення антитерористичної операції, або переселення з такої зони, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11, 16, 33, 39).
Вказані обставини відповідач в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердила.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 у відповідності до вказаної вище норми ПК України до 01.08.2015 року не сплатила суму податкового зобов'язання, зазначену самостійно в податковій декларації, тому 10.08.2015 року Токмацькою ОДПІ у відповідності до вимог п.59.1 ст.59 ПК України було прийнято податкову вимогу форми «Ф» №304-23 про сплату відповідачем податкового боргу у розмірі 10603,65 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 КАС покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області доведено правомірність вимог про стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування, у розмірі 10603,65 гривень, який виник внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов'язання в податковій декларації.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст.202 КАС України є підставою для скасування рішення першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі №808/3078/16 задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі №808/3078/16 скасувати.
Позов Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ід.код НОМЕР_1, місце прож.Запорізька область, с.Плодородне, вул.Зелена, буд.96) податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10603,65 (десять тисяч шістсот три) гривні 65 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
В повному обсязі постанову складено 27 червня 2017 року.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: В.А. Шальєва