Головуючий у 1 інстанції - Давидовська Т.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
29 червня 2017 року справа №219/2811/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бахмутського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року у справі №219/2811/17 за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Бахмутського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі Бахмутське ОУПФУ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії за віком з січня 2016 року; зобов'язати поновити виплату пенсії за віком; зобов'язати сплатити заборгованість з виплати пенсії за віком за період з січня 2016 року по день ухвалення рішення з перерахуванням на рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк»; зобов'язати сплатити компенсацію за період затримки виплати пенсії за віком з січня 2016 року по день фактичної виплати заборгованості (а. с. 1 - 9).
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року зазначений позов ОСОБА_2 задоволений частково, а саме:
визнано незаконними дії Бахмутського ОУПФУ щодо припинення виплати ОСОБА_2 призначеної їй пенсії з 01 січня 2016 року; зобов'язано Бахмутське ОУПФУ поновити нарахування та виплату ОСОБА_2 призначену їй пенсію з виплатою заборгованості з 01 січня 2016 року на рахунок в уповноваженому банку, обраному раніше ОСОБА_2; звернуто постанову в частині присудження виплати ОСОБА_2 пенсії в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1215,96 грн. до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 50-53).
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивачем подано заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до довідки від 15.12.2014 №1419020796 ОСОБА_2 взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з м. Горлівки Донецької області до м.Артемівська (на теперішній час м.Бахмут) Донецької області (а. с. 13).
У жовтні 2014 позивач звернулася до відповідача з заявою про запит її пенсійної справи з Управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки (а.с.30).
Розпорядженням відповідача від 12.01.2015 позивача взято на облік в Артемівському ОУПФУ з липня 2014 року. Пенсія сплачена до 31.12.2015 включно (а. с. 30).
Виплата пенсії позивачеві була припинена у зв'язку з інформацією з Єдиної бази даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, відповідно до якої у позивача знято код 94 (переселенець зареєстрований) та прописано код 93 (переселенець не зареєстрований) (а.с.30).
Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 03.04.2017 №04 вх.01-956 довідка від 15.12.2014 №1419020796, видана ОСОБА_2, скасована рішенням начальника управління від 07.02.2017 на підставі п.5 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (а.с. 25).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачеві з січня 2016 року на підставі інформації з Єдиної бази даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, відповідно до якої у позивача знято код 94 (переселенець зареєстрований) та прописано код 93 (переселенець не зареєстрований).
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).
Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону №1058, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Встановлено, що відповідачем не приймалося рішення про припинення виплати пенсії позивачеві з 01.01.2016 року, що не спростовується представником відповідача.
Пенсійний орган посилається на те, що електронна пенсійна справа позивача містить особливість «Переселенець не зареєстрований» (код 93).
Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон №1058).
Згідно з ч.1 ст.49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Враховуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 49 Закону №1058, оскільки з січня 2016 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а інформація з бази даних не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону №1058.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Оцінюючи спірні правовідносини колегія суддів застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.
Колегія суддів застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно норм діючого законодавства.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дії Бахмутського ОУПФУ щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 з січня 2016 року.
Решта позовних вимог щодо зобов'язання відповідача поновити нарахування і виплату пенсії за віком ОСОБА_2 та виплатити заборгованість з січня 2016 року також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України апеляційний перегляд здійснений в межах доводів апеляційної скарги, в частині незадоволених позовних вимог постанова суду не оскаржена.
На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.195, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст.212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Бахмутського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року у справі №219/2811/17 за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий Л.А.Василенко
Судді А.В. Гайдар
ОСОБА_3