20 червня 2017 рокусправа № 211/791/17-а(2-а/211/83/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - ОСОБА_1 дов від 10.01.2017
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційні скарги ОСОБА_2 та Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року
у справі № 211/791/17-а(2-а/211/83/17)
за позовом ОСОБА_2
до Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с.26), просив стягнути з Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на користь позивача заборгованість по виплаті надбавки до пенсії, як дитині війні, у розмірі 1533,68 грн. та компенсацію у зв'язку з затримкою виплати цієї заборгованості за період з липня 2015 року по лютий 2017 року у розмірі 240,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача з огляду на те, що відповідачем на виконання рішення суду нараховано позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в сумі 1533,68 грн., проте на даний час так вказана сума не виплачена. Оскільки призначення та виплата пенсії позивачу здійснена відповідачем з запізненням, тому в порядку Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» позивачу повинна бути нарахована та виплачена компенсація за порушення строків здійснення виплати пенсії.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.05.2017 адміністративний позов частково.
Стягнуто з Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 компенсацію в зв'язку з затримкою виплати підвищення до пенсії як «дитині війни» з 01.01.2015 по 01.02.2017 в сумі 240,79 грн. В іншій частині в позові відмовлено.
Постанову суду в частині задоволених позовних вимог, з посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України у справах № 6-131цс12 від 07.11.2012, № 21-518а14 від 18.11.2014, мотивовано тим, що позивач має право на компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, як складової належного йому пенсійного забезпечення, незалежно від того, чи були такі суми йому нараховані.
Постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що у виконавчому документі не зазначена сума коштів, яка підлягає безспірному списанню з рахунків боржника, тому з огляду на положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання постанови суду є неможливим без зміни способу її виконання, оскільки відповідачем виконано зобов'язання нарахувати недоплачену пенсію. Суд роз'яснив позивачу, що йому слід було звернутися до суду з заявою про зміну порядку та способу виконання судового рішення.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою стягнути з Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на користь позивача заборгованість по виплаті надбавки до пенсії, як дитині війні у розмірі 1533,68 грн. та стягнути судові витрати.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції не досліджено обставини справи в повному обсязі, не прийнято до уваги, що державний виконавець вже звертався до суду з заявою про встановлення способу виконання постанови шляхом стягнення з відповідача надбавки до пенсії, як дитині війні, проте Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської відмовлено в задоволенні такої заяви.
Також не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що оскільки виплата позивачу виплачена на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, то посилання на Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати» є безпідставним.
Позивач (його представник) в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.
Позивачем подано клопотання про надсилання судом на його адресу копії письмових заперечень відповідача і надати час позивачу для ознайомлення з ними.
З приводу вказаного клопотання апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України до повноважень апеляційного суду не входить направлення на адресу позивача копій поданих відповідачем письмових заперечень і відкладення у зв'язку з цим розгляду апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечує, зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови від задоволення позовних вимог є обґрунтованим.
При цьому відповідач посилається на те, що оскільки спір між сторонами полягає у стягненні заборгованості та не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Також відповідач зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що належним позивачем у даній справі є держава в особі Державної казначейської служби, оскільки фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідач звертає увагу, що на виконання постанови Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.09.2014 у справі №213/1119/14-а(2-а/213/28/14) між тими ж сторонами відповідачем нараховано позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в сумі 1533,68 грн., яка на даний час лишається невиплаченою. Виплата буде здійснена додатковими відомостями при надходженні належного бюджетного фінансування.
Факт повернення державним виконавцем виконавчого листа №213/1119/14-а позивачу не позбавляє позивача повторно направити його на примусове виконання, а також його часткове виконання, адже провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, тому стягнення заявленої позивачем суми у даному спорі є подвійною відповідальністю за одне і теж зобов'язання, що в розрізі положень Конституції України є недопустимим.
Стосовно частини позовних вимог про стягнення на користь позивача суми 240,79 грн. компенсації у зв'язку з затримкою виплати підвищення до пенсії як дитині війни відповідач зазначає, що оскільки сума заборгованості, яка виникла через не виконання судового рішення, носить разовий характер, їх нарахування щомісячно не проводилось, правові підстави для виплати вказаної суми компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III відсутні.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.09.2014 у справі №213/1119/14-а(2-а/213/28/14) задоволено частково адміністративний позов, пред'явлений ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської.
Зокрема, визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як «дитині війни» у відповідності до вимог діючого законодавства.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок розміру пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, згідно вимог пенсійного законодавства, а саме:
провести доплату до пенсії, як «дитині війни»:
- з дня поновлення виплати пенсії - 22.07.2011 по 22.07.2011 (включно), а також з 01.01.2014 по 31.07.2014 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, щомісячно, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;
- з 23.07.2011 по 31.12.2011 в розмірі 49 гривень 80 копійок, щомісячно, згідно п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745;
- з 01.01.2012 по 31.12.2013 та з 01.08.2014 до подальших змін в законодавстві в розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність, щомісячно, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12. 2011 року № 1381.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 у справі № 213/1119/14-а постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24.09.2014 в зазначеній частині залишено без змін.
На виконання вказаної постанови суду відповідачем нараховано позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в сумі 1533,68 грн.
Виплата такого підвищення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни») і, як вказано відповідачем, у зв'язку з відсутністю належного бюджетного відшкодування, на даний час вказана вище сума лишається не виплаченою.
Тобто судове рішення у справі № 213/1119/14-а про зобов'язання органа Пенсійного фонду України здійснити ОСОБА_2 перерахунок розміру пенсії і провести доплату до пенсії як «дитині війни» виконано частково.
25.05.2016 судом видано виконавчий лист № 213/1119/14-а, на підставі якого відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області 10.08.2016 відкрито виконавче провадження №51894791 з примусового виконання означеного виконавчого листа.
Листом №13213/17/10 від 22.09.2016 Криворізьке південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області повідомило відділ примусового виконання, що вимоги виконавчого листа №213/1119/14-а виконано в межах покладених на відповідача зобов'язань з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством, а саме: проведено, зокрема, нарахування підвищення до пенсії як «дитині війни», залишок невиплаченої суми становить 1533,68 грн. - підвищення до пенсії як дитині війни.
Одночасно відповідач зазначив, що виплата цієї суми буде здійснена додатковими відомостями при надходженні належного бюджетного фінансування, але на цей здійснити виплату неможливо у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних призначень
Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся до суду з поданням про заміну сторони у виконавчому провадженні, зміну боржника, зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 213/1119/14-а.
Подання мотивовано тим, що заборгованість стягувачу (ОСОБА_2С.) не виплачена у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника та відсутністю відповідних бюджетних призначень.
Оскільки дане рішення суду носить зобов'язальний характер, причина невиконання судового рішення полягає не у бездіяльності органу державної виконавчої служби, а у відсутності відповідних законодавчих заходів, які б забезпечували його виконання.
При цьому державний виконавець посилається на ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно якій виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 30.01.2013 № 45, такі рішення виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості їх надходження.
Втім, виконавчий лист у справі № 213/1119/14-а не може бути переданий до органу Державної казначейської служби в зв'язку з тим, що судом прийнято рішення про зобов'язання вчинити певні дії, а не про стягнення коштів.
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.11.2016 у справі № 213/1119/14-а в задоволенні подання державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення - постанови Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24.09.2014 у справі № 213/1119/14-а, постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015, на підставі яких 25.05.2016 видано виконавчий лист, - відмовлено.
Суд виходив з того, що в даному випадку державний виконавець звернувся до суду з поданням про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії як «дитині війни» та виплату нарахованої (невизначеної судом) суми, на стягнення вже конкретної суми, яка стала відомою лише після часткового виконання рішення суду, хоча позовні вимоги про стягнення заборгованості позивачем не заявлялись і судом не вирішувались, що свідчить про те, що вимоги подання державного виконавця не узгоджуються з приписами ст.263 КАС України, оскільки по суті є іншими вимогами, які позивачем не заявлялись та не були предметом розгляду в суді, відповідно до яких приймалося судове рішення.
Також суд встановив, що виконання постанови суду у справі № 213/1119/14-а неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду.
При цьому суд вказав, що згідно ст.ст.21,105,162 КАС України адміністративні суди повинні визнавати дії відповідачів органів, які здійснюють нарахування та виплати соціальних виплат, пенсій певній категорії громадян, протиправними у випадку порушення закону та зобов'язувати здійснювати нарахування і виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. Таке правило підлягає застосуванню і під час вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
На підставі ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем завершено виконавче провадження №51894791, виконавчий лист повернуто позивачу.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості 1533,68 грн. - нарахованого позивачеві за рішенням суду, але фактично не виплаченого підвищення до пенсії як дитині війни.
Як встановлено вище, виплата означеної суми є складовою встановленого судом у адміністративній справі № 213/1119/14-а зобов'язання органу Пенсійного фонду перед позивачем - ОСОБА_2
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Наведена норма відтворена в ч.ч.2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Провадження з виконання судового рішення є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі.
В даному випадку право ОСОБА_2 на отримання підвищення до пенсії як дини ті війни у відповідних періодах захищено та відновлено в порядку адміністративного судочинства в межах справи № 213/1119/14-а.
При цьому невиконання вказаного судового рішення в частині невиплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не звільняє відповідача від обов'язку виконати таке рішення і судове провадження у адміністративній справі № 213/1119/14-а має бути завершеним виконанням судового рішення в повному обсязі.
За правилами ч.4 ст.257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
В межах даної справи оцінка означеним вище діям державного виконавця не дається, втім, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, який діяв до 05.01.2017, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Аналогічна норма міститься і у Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (ст.37 цього Закону).
Отже, наведене вище в сукупності свідчить, що судове провадження в адміністративній справі № 213/1119/14-а не завершено і питання виплати позивачеві коштів в сумі 1533,68 грн., приймаючи також відсутність спору між сторонами щодо розміру цієї суми, має вирішуватись в межах цієї справи № 213/1119/14-а, а не шляхом пред'явлення окремого позову про стягнення означеної суми.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення на користь позивача заборгованості по виплаті підвищення до пенсії як дитині війни.
Стосовно стягнення на користь позивача суми 240,79 грн. - компенсації за затримку виплати вказаної вище заборгованості апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III та прийнятою з метою реалізації цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159,якою затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до ст.2 Закону України № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Також за правилами п.3 наведеного вище Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Отже, незважаючи на те, що визначена відповідачем сума заборгованості по виплаті позивачеві підвищення до пенсії дитині війни, яка виникла через невиконання судового рішення,- 1533,68 грн. підлягає сплаті одноразово, вказана сума не змінює свого правового статусу як складової пенсії позивача, і складається з сум, що повинні були виплачуватись щомісячно, позивач має право на компенсацію згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за порушення строків щомісячної виплати такого підвищення до пенсії як дитині війни.
Втім, відповідно до ст.4 Закону № 2050-III, п.5 Порядку № 159 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Це також відповідає положенням наведеної вище ч.2 ст.46 Закону № 1058-IV і свідчить, що нарахування і виплата компенсації має проводитись разом з виплатою пенсії за минулий час, а не окремо за певний період прострочення такої виплати.
При цьому у Пенсійного органу виникає обов'язок щодо виплати компенсації у зв'язку з затримкою виплати підвищення до пенсії як дитині війни саме в момент виплати такого підвищення (в даному випадку, заборгованості).
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що сума 1533,68 грн. відповідачем фактично не виплачена, у відповідача відсутній обов'язок з нарахування та виплати компенсації на вказану суму, відповідно, відсутні підстави для її стягнення в судовому порядку.
Судом першої інстанції в цій частині позовних вимог невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення в цій частині та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області задовольнити.
Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року у справі № 211/791/17-а(2-а/211/83/17) скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нову постанову в цій частині про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року у справі № 211/791/17-а(2-а/211/83/17) - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко