27 червня 2017 рокусправа № 185/1385/17(2-а/185/151/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року у справі №185/1385/17 (2а/185/151/17) за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчити певні дії,
16 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії з 19.01.2017 року за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком 19.01.2017 року відповідно до ст. 26 з урахуванням ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачу було призначено пенсію відповідно до ст. 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку як працівнику, після призначення пенсії він продовжував працювати. Набувши право на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся до відповідача за призначення пенсії за віком із здійсненням перерахунку з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки за останні 3 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком. Однак, відповідач відмовив йому в призначенні пенсії за віком та здійсненні відповідного перерахунку, з посиланням на відсутність на це законодавчих підстав. Позивач вважає такі дії пенсійного органу протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, у зв'язку з чим, просить суд відновити його порушені права в сфері пенсійного забезпечення у спосіб наведений в адміністративному позові.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Павлоградському об'єднаному управлінні ПФУ Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку.
Позивач досяг загального пенсійного віку, в січні 2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах, відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за останні 3 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.
27.01.2017 року листом відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на підставі ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із здійсненням відповідного перерахунку з огляду на те, що позивачу вже було призначено пенсію за віком на підставі ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Не погодившись з діями відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 вже було призначено пенсію за віком відповідно до ст. 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» із зниженням пенсійного віку, пенсія
позивача обчислена за нормами ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підстави для призначення пенсії позивачу відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в Україні за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком - відсутні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту Закон № 1058-ІV за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Позивачу пенсія за віком вже призначена відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку, відтак переходу з одного виду пенсії на інший в розумінні Закону в даному випадку не відбудеться.
З 01.01.2004 року набрав чинності ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 16 розділу ХУ Прикінцевих положень якого передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність і цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується в частині визначення права пенсії за віком та за вислугою років.
На виконання вимог закону, розмір пенсії за віком позивача, яка призначена на пільгових умовах, приведено у відповідність до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що приписи ст. 40 та ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягають застосуванню до спірних відносин, оскільки вказані норми регламентують порядок обчислення та призначення пенсії за віком особам, які вперше звертаються з призначенням пенсії за віком, або переходять з одного виду пенсії на інший, при цьому вказані правові норми не можуть бути застосовані для обчислення пенсії тим, хто вже отримує пенсію за віком.
Більш того, суд апеляційної інстанції зазначає, що повторне призначення пенсії чинним законодавством України не передбачено.
Відтак, враховуючи, що позивач скористався своїм правом на призначення пенсії за віком, він має право на здійснення її перерахунку у визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку, однак відсутніми є правові підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до статті 26, частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч. 3 ст. 45 цього Закону.
Щодо доводів позивача про наявність підстав для задоволення позовних вимог із посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України №21-612а14 від 31.03.2015 року, суд зазначає, що вказані доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року не стосується обставин даної справи, а тому не є обов'язковою при вирішенні справи.
Так, предметом спору в справі, яка розглядалась Верховним Судом України, було переведення особи з пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач у справі звертався за призначенням пенсії за віком на загальних умова вперше, між тим, у справі, що розглядається, позивачу вже призначена пенсія за віком на підставі ст. 14 «Про пенсійне забезпечення».
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав, в межах доводів апеляційної скарги, для його зміни або скасування.
Керуючись ст.195, ст.197, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року у справі №185/1385/17 ( №2а/185/151/17) - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко