12 травня 2017 року справа № 310/8366/16-а (2-а/310/710/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 р. у справі № 310/8366/16-а (2-а/310/710/16)
за позовом ОСОБА_2
до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
"09" грудня 2016 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якому просив визнати бездіяльність Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виплати йому пенсії протиправною; зобов'язати Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відновити виплату йому пенсії з моменту її припинення та допустити негайне стягнення виплати пенсії у межах суми за один місяць.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 р. у справі № 310/8366/16-а (2-а/310/710/16) в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що позивачем не оскаржувалось рішення комісії про припинення виплати пенсії яке є перешкодою для поновлення виплат.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 р. у справі № 310/8366/16-а (2-а/310/710/16), як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_2, є пенсіонером за віком.
Згідно з довідкою від 16.12.2014 року №2306006828 позивача взято на облік, як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Адреса реєстрації позивача: АДРЕСА_1.
З 01.08.2014 року позивач перебував на обліку в Бердянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з вказаного часу по 01.03.2016 року отримував пенсію за віком.
З березня 2016 року виплату пенсії припинено.
22.07.2016 року позивач звернувся до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про відновлення виплати пенсії.
Рішенням комісії з питань щодо призначення/ відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 05.10.2016 року позивачу відмовлено у відновленні виплати пенсії.
Згідно до листа Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 16.11.2016 року, позивачу повідомлено, що за результатами розгляду поданої заяви про відновлення виплати пенсії, був здійснений вихід комісії для обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, та складено акт, яким зафіксовано відсутність ОСОБА_3 за зареєстрованим місцезнаходженням.
Пояснення позивача про відсутність в день проведення обстеження за зареєстрованим місцезнаходженням через поважні причини, подальше проходження особистої ідентифікації в органах соціального захисту населення, під час прийняття рішення про відмову у поновленні виплати пенсії, до уваги не прийнято.
З питання протиправності припинення виплати пенсії позивач звернувся до суду.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.
З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк» або з доставкою додому весь час дії такої довідки.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був.
Постановою Кабінету Міністрів від 08.06.2016 року № 352 було також внесено зміни до Постанови № 509, згідно яких встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами п.71 Порядку № 509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Як вбачається з матеріалів справи, довідка від 16.01.2015 про взяття позивача на облік як особу, переміщеної з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, є дійсною, оскільки жодних рішень про її скасування у встановлений Порядком № 509 спосіб уповноважені особи не приймали.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI) або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не за застосований та не доведений.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії.
У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає за доцільне застосувати до спірних правовідносин практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Колегія суддів доходить висновку щодо порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України, ч.1 ст. 49 Закону № 1058-VI, оскільки з березня 2016 року позивачу зупинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.
При цьому слід зауважити, що посилання відповідача як на підставу припинення пенсійних виплат на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки встановлення нормативно-правовим актом розширеного кола підстав для припинення виплати пенсії суперечить вимогам Закону України № 1058, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не досліджено в повному обсягу обставини по справі, що призвело до невірного вирішення спору по суті заявленх позовних вимог. Що у відповідності до ст.202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 р. у справі № 310/8366/16-а (2-а/310/710/16) - задовольнити.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 р. у справі № 310/8366/16-а (2-а/310/710/16) - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову..
Визнати дії Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплат пенсії ОСОБА_4 протиправними.
Зобов'язати Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відновити виплату пенсії з моменту її припинення 01 березня 2016 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко