13 червня 2017 рокусправа № 808/127/16(ПР/808/35/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідачів: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року
у справі № 808/127/16
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, Районної адміністрації Запорізької ради по Вознесенівському (Орджонікідзевському) району
про визнання протиправними дій. Зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування майнової та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, Районної адміністрації Запорізької ради по Вознесенівському (Орджонікідзевському) району, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (т.2 а.с.44) просила:
визнати протиправними дії Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації щодо не реагування на її звернення та невжиття заходів щодо припинення правопорушення з боку ОСОБА_2;
зобов'язати Департамент охорони здоров'я Запорізької ОДА здійснити заходи реагування медичного характеру до громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2;
стягнути з Департаменту на її користь одноразово 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди;
визнати протиправними дії районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському (Орджонікідзевському) району щодо неналежного реагування на звернення громадян та невжиття заходів по фіксуванню, встановленню причин й припиненню затоків квартири АДРЕСА_1;
зобов'язати райадміністрацію створити комісію зі спеціалістів-фахівців для перевірки наслідків затоків вищевказаної квартири №24;
стягнути з райадміністрації на її користь одноразово 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами наданих законом повноважень, що полягає у відсутності належного реагування на звернення ОСОБА_1 про те, що гр.ОСОБА_2 десятиріччями заливає квартиру позивача, де, у зв'язку з цим, утворились небезпечні умови для проживання. При цьому ОСОБА_1 зазначає, що відсутність такого належного реагування і не вжиття необхідних заходів щодо припинення правопорушення з боку ОСОБА_2 спричинило ОСОБА_1 моральну шкоду.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанову суду в частині позовних вимог до відповідача-1 мотивовано тим, що питання, порушені в скарзі ОСОБА_1 від 23.04.2015, не входять до повноважень Департаменту охорони здоров'я, і тому, в силу приписів ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» таке звернення повинно в термін не більше п'яти днів переслатись за належністю відповідному органу чи посадовій особі, в даному випадку - РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, оскільки згідно з приписами ст.2 Закону України «Про міліцію» запобігання правопорушенням та їх припинення належить до компетенції саме ОВС, що і було зроблено відповідачем-1. При цьому суд зазначив, що Департамент позбавлений можливості вчиняти примусові заходи медичного характеру до громадян, оскільки особа, яка страждає на психічний розлад, може піддаватись примусовим заходам медичного характеру виключно за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Законом України «Про психіатричну допомогу» та кримінальним законодавством.
Постанову суду в частині позовних вимог до відповідача-2 мотивовано тим, що органом місцевого самоврядування в м. Запоріжжі визначено балансоутримувача комунального майна - МКП «Основаніє», до завдань якого належить утримання об'єктів благоустрою комунальної власності, в той час як до повноважень відповідача-2 не належить вирішення питань, пов'язаних з обстеженням умов проживання в квартирах. За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач-2 правомірно адресував звернення ОСОБА_1 з проханням утворити комісію з обстеження умов проживання в її квартирі до МКП «Основаніє» на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян».
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначив, що позивачем не надано суду жодного доказу того, що вона зазнала душевних страждань через дії/бездіяльність відповідачів і що такі страждання викликані саме через неналежний розгляд відповідачами її звернень, у зв'язку з чим також є не обґрунтований обрахунок розміру завданої їй моральної шкоди. Крім того, під час розгляду справи встановлено, що відповідачі при розгляді звернень ОСОБА_1 діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що само по собі виключає факт протиправного завдання моральної шкоди.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача.
Позивач вважає, що суд першої інстанції порушив приписи ч.3 ст.2 КАС України, не дотримавшись при винесенні постанови необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), оскільки, зазначивши в постанові, що ОСОБА_2 вчиняє хуліганські вчинки у відношенні позивача й її квартири № 24, суд водночас зазначив, що Департамент охорони здоров'я позбавлений можливості вчиняти примусові заходи медичного характеру до громадян, в той час як відповідно до Положення про Департамент охорони здоров'я Запорізької ОДА, затвердженого розпорядження голови ОДА від 24.05.2012 № 640, Департамент здійснює організаційне та методичне керівництво роботою закладів охорони здоров'я з питань надання лікувально-профілактичної допомоги та забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення на відповідній території, тобто відповідач-1 має всі повноваження для вимог, висунутих позивачем.
При цьому позивач зауважує, що в адміністративному позові не йшло про примусові заходи медичного характеру, а лише вимагалось зобов'язати Департамент охорони здоров'я здійснити заходи реагування медичного характеру до громадянки України ОСОБА_2
Неприйняття відповідачем-1 заходів реагування на звернення позивача від 23.04.2015 і відмова суду першої інстанції свідчить про присутність ознак дискримінації позивача, що є порушенням ст.24 Конституції України, оскільки соціальна рівність позивача в суспільстві була проігнорована і відповідачем-1, і судом першої інстанції, перевага була віддана громадянці, котра порушує суспільні правовідносини, через психічні розлади є небезпечною для суспільства, а особливо для позивача.
Відповідачі, заперечуючи проти адміністративного позову, зокрема, відкидають стан психічного здоров'я ОСОБА_2, не намагаючись припинити її протиправні дії, посилаючись, що їх дії, як суб'єктів владних повноважень, правильні, а не протиправні, і затоки квартири АДРЕСА_2 не їх вина.
Проте суд першої інстанції не врахував факт відсутності відповідей відповідача-2 на звернення і неприйняття заходів реагування та припинення права порушень на протязі багатьох років працівників ЖЕД № 9 і ВРЕЖО № 1 (правонаступник МКП «Основаніє») щодо ОСОБА_2, яка внаслідок тривалого залиття з її квартири ушкоджує житловий фонд, майно та здоров'я позивача та інших мешканців будинку, оскільки звернення ОСОБА_1 до Райадміністрації з відповідною заявою мало місце ще 02.06.2003.
Також позивач наполягає на відшкодуванні відповідачами моральної шкоди, зазначивши, що заявлена сума шкоди відповідає практиці Європейського суду з прав людини, та додаючи статтю з газети «Индустриальное Запорожье» від 06.10.2016 про обставини з залиттям квартири мешканки міста, про її відчуття щодо не реагування комунальних служб, тобто знущань над хворою людиною похилого віку, з якими можна провести аналогію стосовно моральної шкоди, отриманої позивачем у даній справі.
Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції порушив ст.7 КАС України, яка визначає принципи адміністративного судочинства (верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін) та всупереч ч.1 ст.9 КАС України не згадав у постанові жодної норми Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Також, позивач була позбавлена права на участь у розгляді свої справи, оскільки з огляду на стан її здоров'я суд не забезпечив доступ до судового засідання, порушивши ч.3 ст.6 КАС України.
Крім того, позивачем подано до суду апеляційної інстанції заперечення на винесену судом першої інстанції ухвалу з питань витребування доказів від 01.02.2017, в яких ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу з огляду на те, що
Разом з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції позивачем подано заперечення на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду з питань витребування доказів від 01.02.2017, якою відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів у зв'язку з тим, що інформація, яку просить витребувати представник позивача, не стосується предметом доказування у даній справі. Фактично заявлені представником позивача для витребування докази були б доказом для правильного вирішення справи, а також доказом того, що ОСОБА_1 правильно звернулась спочатку саме до Департаменту охорони здоров'я, а згодом і до Райадміністрації, щоб нарешті ці органі розібрались із гр.ОСОБА_2 і з суб'єктом владних повноважень, який віддає перевагу психічнохворим, на думку позивача, громадам над іншими громадянами.
Позивач (його представник), представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.
Від відповідача-1 надійшло письмове клопотання, в якому відповідач просить розглянути справу без участі представника Департаменту, в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити.
Від відповідача-2 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач просить розглянути справу без участі представника районної адміністрації, залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач-2 звертає увагу, що позивачем не зазначено, в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів в частині позовних вимог по відношенню до відповідача-2. Позивач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував факт звернення позивача 02.06.2003 до голови Орджонікідзевської райадміністрації, відсутність відповіді на звернення і неприйняття заходів реагування та припинення правопорушень на протязі багатьох років працівниками ЖЕД (правонаступником якої є КП «Основаніє»), в той час як предметом позову та оскарження було звернення гр.ОСОБА_1 до Райадміністрації від 22.06.2013. При цьому відповідач-2, посилаючись на ст.7 Закону «Про житлово-комунальні послуги», зауважує, що Райадміністрація не має ніякого відношення до обстеження квартир в результаті затоплення, що і встановив суд першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 мешкає у АДРЕСА_3.
Гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, про яку зазначає позивач, мешкає за адресою АДРЕСА_4, - в квартирі, що розташована поверхом вище над квартирою позивача.
З наданих КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради відомостей (лист від 24.04.2015 № 1979 на ім'я заступника директора - начальника управління реформ і розвитку медичної допомоги - т.1 а.с.265, лист від 07.11.2016 № 5445 на адресу Департаменту охорони здоров'я Запорізької районної державної адміністрації - т.1 а.с.254) ОСОБА_2 знаходиться під наглядом лікаря психіатра з 1985 року з діагнозом: "Шизофренія"; є інвалідом II групи; неодноразово знаходилась на стаціонарному лікуванні в психіатричних закладах у зв'язку з загостренням психічного розладу. Остання виписка із КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР 19.10.2009. ОСОБА_2 знаходиться під наглядом дільничного психіатра, щомісяця відвідує КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня», приймає амбулаторне підтримуюче лікування у повному обсязі за бюджетні кошти; останній раз оглянута 27.10.2016; підстав для примусової госпіталізації не встановлено (т.1, а. с.254, 256).
23.04.2015 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту охорони здоров'я Запорізької районної державної адміністрації зі скаргою «про психічнохвору ОСОБА_2, котра навмисно заливає (зі своєї квартири) безперервно, тільки протягом останніх місяців, розташовану нижче квартиру», в якій просила Департамент дати письмові роз'яснення і вислати законодавчі документи, згідно яким в України психічнохворим вседозволеність і перевага перед іншими громадянами.
У вказаній скарзі позивачем наведено обставини щодо багаторазового залиття її квартири, а також вказано на факти перебування ОСОБА_2 на обліку і неодноразовому лікуванні в психіатричній лікарні і вчинення нею хуліганських вчинків у відношенні ОСОБА_1 й її квартири № 24.
До скарги додано письмові свідчення сусідів та інших мешканців будинку (т.1, а. с.46-50).
Супровідним листом № 04.В/379 від 27.04.2015 Департамент охорони здоров'я (відповідач-1) направив скаргу ОСОБА_1 від 23.04.2015 за належністю до Орджонікідзевського районного відділу внутрішніх справ та просив інформацію про розгляд звернення надати заявниці, про що цим же листом повідомив ОСОБА_1 (т.1, а. с.51).
Листом № 29/10-5942 від 08.06.2015 Орджонікідзевський РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області надав ОСОБА_1 відповідь, в якій повідомив про проведену перевірку за фактом її звернення і відсутність підстав для реєстрації даної інформації в ЄРДР, оскільки не вбачається ознак правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, внаслідок чого перевірку за зверненням було завершено. (т.1, а. с.255).
22.06.2015 ОСОБА_1 звернулась до районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району (відповідач-2) з заявою, в якій, посилаючись на те, що ОСОБА_2 протягом десятків років здійснює затоки вдою і сечею квартири № 24, в результаті чого утворились несприятливі умови для проживання ОСОБА_1 у своєму помешканні (грибки, постійна сирість тощо), а також на те, що КП «Основаніє» ніяких заходів реагування щодо ОСОБА_2 не здійснює, просила утворити комісію (зі спеціалістів-фахівців) щодо огляду умов проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4» (т.1, а. с.70).
Як вбачається з матеріалів справи, міське комунальне підприємство «Основаніє» в 2015 році було балансоутримувачем комунальної власності в м. Запоріжжі. Статут МКП «Основаніє» затверджено розпорядженням Запорізького міського голови №580р від 18.06.20017 «Про затвердження статуту МКП «Основаніє».
Відповідач-2 в межах розгляду означеної заяви позивача звернувся до центрального територіального відділення МПК «Основаніє» з листом від 03.07.2015 №В-0293 та повторно з листом від 22.07.2015 №В-0293 (т.1 а.с.222, 224), в яких просив організувати комісію з обстеження зазначеної у зверненні ОСОБА_1 квартири, одночасно вказавши про готовність райадміністрації прийняти участь у роботі цієї комісії, про що повідомив позивача відповідними листами від 03.07.2015, від 22.07.2015 (т.1, а. с.223, 225).
17.07.2015 фахівцями Центрального територіального відділення Міського комунального підприємства «Основаніє» обстежено технічний стан інженерних мереж в квартирі АДРЕСА_5, на предмет залиття квартири № 24 каналізаційними стоками, про що складно акт (т.1, а. с.227).
У даному акті обстеження від 17.07.2015 зафіксовано, що:
- система водопостачання та водовідведення ванної кімнати та туалету квартири № 26 знаходиться в справному стані, проведений ремонт, здійснена заміна санітарно-технічних приборів інженерних комунікацій. На кухні виявлено протікання на з'єднанні гнучкого шлангу з трубопроводом холодного водопостачання під мийкою, в зв'язку з чим власнику квартиру № 26 було рекомендовано усунути вказане протікання.
- обстежити квартиру № 24 не було можливості через відсутність доступу, у дверях залишена записка з номером контактного телефон.
Про результати проведеного 17.07.2015 обстеження МКП «Основаніє» повідомило Райадміністрацію листом від 17.07.2015 (т.1, а. с.226).
Райадміністрація, зі свого боку, листом від 11.08.2015 №В-0293 повідомила ОСОБА_1 про здійснення фахівцями МКП «Основаніє» 17.07.2015 обстеження технічного стану інженерних мереж в квартирі АДРЕСА_6, про вищенаведені результати цього обстеження та відсутність доступу до квартири самої ОСОБА_1 та просила останню надати доступ до її квартири фахівцям МКП «Основаніє» з метою вирішення питань її звернення, зазначивши при цьому відповідальну посадову особи Райадміністрації і відповідні засоби зв'язку з нею (т.1, а. с.72, 228).
Також у даному листі вказано про неможливість встановити, яким чином виявлене у квартирі №26 протікання вплинуло на стан квартири № 24, через відсутність доступу до квартири № 24.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень (дій) суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у ч.3 ст.2 КАС України з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.11, ч.1 ст.195 КАС України, апеляційний суд виходить з того, спір в межах даної справи виник з приводу оскарження дій відповідачів щодо неналежного розгляду звернень позивача, і, як наслідок, стягнення з відповідачів моральної шкоди, завданої такими діями.
Стосовно пред'явлених позовних вимог про визнання протиправними дій Департаменту охорони здоров'я Запорізької ОДА щодо не реагування на звернення позивача та невжиття заходів щодо припинення правопорушення з боку ОСОБА_2 та зобов'язання Департаменту здійснити заходи реагування медичного характеру до громадянки України ОСОБА_2 апеляційний суд зазначає наступне.
Виходячи з обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги в цій частині, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу поданої позивачем до Департаменту скарги від 23.04.2015.
У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» 02.10.96 №393/96-ВР (в редакції на момент виникнення спірних відносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
У статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Отже, чинним законодавством передбачено право громадянина на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування тощо у певних формах, а саме: у формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) або скарги.
При цьому звернення громадянина у формі скарги подається у разі, якщо останній вимагає від адресата поновити права заявника і захистити його законні інтереси.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 у зверненні до Департаменту охорони здоров'я Запорізької ОДА просила Департамент дати письмові роз'яснення і вислати законодавчі документи, згідно яким в України психічнохворим вседозволеність і перевага перед іншими громадянами (т.1, а. с.46-50), тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане звернення гр.ОСОБА_1 від 23.04.2015 не є скаргою у розумінні ст.3 Закону України «Про звернення громадян».
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що жодних вимог про вжиття заходів щодо припинення правопорушення з боку ОСОБА_2, ОСОБА_1 у зверненні від 23.04.2015 не пред'являла, а відтак відсутні підстави для визнання судом протиправними дій Департаменту відносно питань, які фактично позивачем як скаржником даному суб'єкту владних повноважень у зверненні від 23.04.2015 не ставились.
Щодо протиправності дій відповідача-1, які, за твердженням позивача, полягають у відсутності реагування Департаменту на звернення ОСОБА_1, апеляційний суд враховує положення ст.7 Закону України «Про звернення громадян», згідно якої звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
У відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
За приписами ч.ч.1, 3 ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями (ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян»).
Таким чином, питання, які порушуються у зверненні громадянина, повинен розглядати саме той орган державної влади (місцевого самоврядування тощо), до повноважень якого в установленому порядку віднесений розгляд таких питань. У разі ж, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади (місцевого самоврядування тощо) зверненні, не входять до повноважень такого органу, останній має у встановлені законом строки переслати це звернення за належністю відповідному органу, про що повідомити заявника.
У відповідності до п.1 Положення про Департамент охорони здоров'я Запорізької ОДА, затвердженого розпорядження голови ОДА від 24.05.2012 № 640, Департамент охорони здоров'я обласної державної адміністрації - структурний підрозділ облдержадміністрації, що утворюється головою облдержадміністрації, входить до її складу і в межах Запорізької області забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань (т.1, а. с.247-251).
Серед основних завдань Департаменту, наведених у пункті 4 Положення, є, зокрема, забезпечення реалізації на відповідній території державної політики в галузі охорони здоров'я.
Згідно з п.п.11 п.5 Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює організаційне та методичне керівництво роботою закладів охорони здоров'я з питань надання лікувально-профілактичної допомоги та забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення на відповідній території.
Як вбачається зі змісту звернення ОСОБА_1 від 23.04.2015, позивач зазначає, що дії ОСОБА_2, які наносять матеріальну шкоду майну позивача, порушують громадський порядок тощо.
Водночас, за визначенням у ст.2 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20.12.90 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; виконання адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Таким чином, виходячи з обставин, викладених у зверненні від 23.04.2015, Департамент цілком обґрунтовано переслав звернення позивача за належністю - до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, тобто до органу, який здійснює функції з забезпечення особистої безпеки громадян, з припинення правопорушень та з охорони і забезпечення громадського порядку, про що й повідомив позивача у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про звернення громадян».
З огляду на викладене, приймаючи до уваги повноваження відповідача-1, посилання позивача в обґрунтування вимог на невжиття Департаментом заходів щодо припинення правопорушення з боку ОСОБА_2, є помилковими, отже підстави для висновку про порушення відповідачем положень Закону України «Про звернення громадян» відсутні.
Таким чином, є обґрунтованою відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до Департаменту охорони здоров'я Запорізької районної державної адміністрації.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на бездіяльність в частині поставлених позивачем у зверненні питань з боку міліції (і в подальшому поліції), апеляційний суд не приймає як такі, що виходять за межі обставин, які підлягають з'ясуванню у даній справі, виходячи з визначеного позивачем предмету спору та суб'єктного складу сторін.
Стосовно позовних вимог до райадміністрації Запорізької міськради по Орджонікідзевському району (правонаступником якої є райадміністрація Запорізької міськради по Вознесенському району) колегія суддів зазначає наступне.
З встановлених вище обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до райадміністрації Запорізької міськради по Орджонікідзевському району з заявою від 22.06.2015, в якій, посилаючись на відсутність реагування на її звернення з боку КП «Основаніє», просила утворити комісію зі спеціалістів-фахівців для перевірки умов проживання в її квартирі - квартирі № 24 (т.1, а. с.70).
Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг встановлені у статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV.
Так, згідно цією статті (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:
1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;
2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;
3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням;
4) визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
5) управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;
6) забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості;
7) встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців;
8) інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам;
9) укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг;
10) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг;
11) проведення моніторингу виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства;
12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.
Відповідно до Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Жовтневому, Заводському, Комунарському, Ленінському, Орджонікідзевському, Хортицькому, Шевченківському району, затвердженого рішенням Запорізької міськради №29 від 22.06.2011:
п.2.7 - голова районної адміністрації координує та контролює роботу підприємств, установ, організацій, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, які виконують роботи з утримання житла, благоустрою території району, торговельного та побутового обслуговування населення;
п.2.10 - з метою забезпечення комплексного підходу при розгляді, вирішенні найбільш важливих питань життєдіяльності району голова районної адміністрації може створювати колегію при голові районної адміністрації, а також інші комісії та дорадчі органи для вирішення питань в окремих сферах діяльності районної адміністрації відповідно до вимог чинного законодавства України;
п.4.2 - у сфері комунальної власності, галузі житлово-комунального господарства, транспорту і зв'язку будівництва, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища районна адміністрація має такі повноваження: організація роботи щодо утримання житлового та нежитлового фонду комунальної власності (п.п.4.2.4);
п.5.1 - районна адміністрація має право:
залучати спеціалістів (фахівців) інших виконавчих органів Запорізької міської ради, територіальних структурних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) до роботи у комісіях та розгляду питань, віднесених до їх компетенції (п.п.5.1.1).
отримувати від виконавчих органів Запорізької міської рад, комунальних підприємств інформацію про їх діяльність на території району (п.п.5.1.3).
Отже, районна адміністрація має право (а не обов'язок) у разі необхідності (наявність якої визначається на розсуд районної адміністрації) залучати спеціалістів (фахівців) інших органів Запорізької міськради, органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій до роботи у комісіях та до розгляду виключно тих питань, які віднесені до компетенції таких органів та підприємств.
Тобто наведеними приписами Положення про районну адміністрацію, на недотриманні яких відповідачем-2 наполягає позивач, не встановлений обов'язок Райадміністрації самостійно створювати комісії із залученням спеціалістів (фахівців) для перевірки умов проживання мешканців багатоквартирних будинків, тому не вчинення відповідачем-2 певних дій, не може вважатися протиправними.
За відсутності ж визначеного обов'язку суб'єкту владних повноважень вчиняти певні дії підстав для висновку про не реалізацію таким суб'єктом своїх повноважень у суду немає.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
У ч.6 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Судом встановлено і не спростовується позивачем, що балансоутримувачем комунальної власності в м.Запоріжжі в 2015 році було Міське комунальне підприємство «Основаніє».
Відповідно до п.п.1, 5-7 ч.2 ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов'язаний, зокрема, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Згідно з п.2.1 Статутом МКП «Основаніє», затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 580р від 18.06.20017 (із змінами від 01.08.2012), метою діяльності Підприємства є:
- забезпечення мешканців житлових будинків та гуртожитків житлово-комунальними послугами шляхом забезпечення справного технічного стану мереж холодного та гарячого водопостачання, опалення, каналізації, електропостачання, а також забезпечення функціонування технічного обладнання будівель (бойлерів, елеваторних вузлів, водомірних рамок і т. ін.),
- забезпечення належного утримання і збереження житлового фонду, який знаходиться у його віданні, в належному технічному стані, забезпечення безперебійної роботи обладнання та благоустрою житлових будинків та гуртожитків, санітарної очистки прибудинкових територій та контроль за дотриманням громадянами правил користування житловими приміщеннями (т.2, а. с.3-29).
У відповідності до п.2.3 даного Статуту для досягнення статутних цілей і одержання прибутку Підприємство здійснює, зокрема, такі види діяльності: управління, збереження, утримання, проведення капітального та поточного ремонтів житлових будинків та гуртожитків, які належать до комунальної власності міста Запоріжжя, згідно з вимогами житлового законодавства.
Отже, з приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Статуту МКП «Основаніє» вбачається, що саме на вказане МКП «Основаніє», як балансоутримувача, покладається обов'язок забезпечувати належне утримання та експлуатацію житлового фонду м.Запоріжжя, до якого відноситься і будинок № 47 по вул.Правда, в якому мешкає позивач.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач-2, як орган, на який покладено функції з контролю за роботою підприємств, установ, організацій, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, які виконують роботи з утримання житла, благоустрою території району, торговельного та побутового обслуговування населення (п.2.7 Положення про районну адміністрацію), правомірно направив звернення ОСОБА_1 до підконтрольного підприємства - МКП «Основаніє» з проханням утворити комісію з обстеження умов проживання в квартирі заявника, до компетенції якого належить вирішення питань зі збереження, утримання та належної експлуатації житлового будинку № 47 по вул.Правда у м.Запоріжжя.
При цьому матеріали справи свідчать, що таку комісією МКП «Основаніє» було створено і цією комісією проведено обстеження стану житла у квартирі № 26, в якій проживає ОСОБА_2
Тобто належним відповідальним за вирішення поставленого ОСОБА_1 питання - МКП «Основаніє» вчинено певні дії для вирішення цього питання.
Порушення відповідачем-2 порядку розгляду скарги ОСОБА_1 від 22.06.2015 не вбачається, тому відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимоги про визнання протиправними дій Райадміністрації щодо неналежного реагування на звернення громадян та невжиття заходів по фіксуванню, встановленню причин й припиненню затоків квартири АДРЕСА_7 та про зобов'язання Райадміністрації створити комісію зі спеціалістів-фахівців для перевірки наслідків затоків вищевказаної квартири № 24, є обґрунтованою.
Доводи позивача на відсутність реагувань Райадміністрації на звернення від 02.06.2003, з посиланням на приписи ст.268 ЦК України щодо відсутності позовної давності на вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав: здоров'я, життя, честь, гідність тощо, колегією суддів не приймаються, оскільки предметом даного адміністративного позову є не немайнові права позивача, а дії/бездіяльність органу суб'єкта владних повноважень, на які розповсюджується строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України, який в даному пропущений. Жодні підстави для поновлення цього строку з матеріалів справи не вбачаються.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачі діяли на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Враховуючи відсутність в діях відповідачів ознак протиправності, є такими, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди.
Як вбачається з положень ст.23 ЦК України та Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральної шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ завданих незаконними діями, доказів наявності яких та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та негативними наслідками, позивачем суду не надано.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в його заподіянні.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, та незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, у випадках, встановлених законом.
У відповідності до п.4 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Тобто стягнення моральної шкоди можливе насамперед за умови встановлення протиправності дій (бездіяльності) та вини органу владних повноважень у вчиненні неправомірних дій (бездіяльності), яка, в свою чергу, завдала моральної шкоди фізичній особі.
В даному випадку, як встановлено вище, такі умови відсутні.
З приводу поданих позивачем заперечень на винесену судом першої інстанції ухвалу з питань витребування доказів від 01.02.2017 колегія суддів зазначає наступне.
01.02.2017 адвокат позивача звернулась до суду першої інстанції про витребування у КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької облради та Запорізькому психоневрологічному диспансері відомостей, чи перебуває на обліку в даних установах або проходила лікування у зв'язку з психічними розладами ОСОБА_2 (т.1, а. с.241).
Ухвалою з питань витребування доказів від 01.02.2017 судом першої інстанції відмовлено у задоволенні даного клопотання з мотивів не наведення у клопотанні обставин, що можуть підтвердити витребувані докази, а також з мотивів того, що інформація, яку просить витребувати представник позивача, не стосується предмету доказування у даній справі (т.1, а. с.257, 258).
Апеляційний суд вважає таку позицію суду першої інстанції обґрунтованою з огляду на визначений позивачем предмет спору (оскарження дій відповідачів щодо розгляду звернень позивача) та обставини, які підлягають з'ясуванню в даній справі, зазначає, що стан психічного здоров'я ОСОБА_2 ніяким чином не впливає на питання правомірності відповідних, оскаржуваних, дій відповідачів, отже витребувані позивачем відомості не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.70 КАС України.
З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Передбачені статтею 202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, внаслідок чого колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі №808/127/16 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко