233 Справа № 233/2634/17
23 червня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
представника КЛПУ «Міський
психіатричний диспансер м. Костянтинівка» ОСОБА_5 ,
особи, щодо якої застосовані примусові
заходи медичного характеру ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка подання головного лікаря КЛПУ «Міський психіатричний диспансер м. Костянтинівка» про скасування амбулаторного примусового лікування відносно:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 ,-
23 травня 2017 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшло подання головного лікаря КЛПУ «Міський психіатричний диспансер м. Костянтинівка», в якому зазначено, що ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2014 року ОСОБА_6 було змінено примусовий захід медичного характеру у вигляді примусового стаціонарного лікування із звичайним режимом спостереження в КЛПУ обласної психіатричної лікарні м. Слов'янська на надання амбулаторної примусової психіатричної допомоги за місцем проживання. Протягом останніх двадцяти шести місяців ОСОБА_6 регулярно звертався до дільничного лікаря-психіатра. При цьому відзначається рівна поведінка та достатня критика до скоєного ним злочину. Соціально небезпечних тенденцій немає. Не несе небезпеки для оточуючих. У зв'язку з чим просить скасувати амбулаторне примусове лікування ОСОБА_6 .
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення подання у зв'язку з його недостатньою обгрунтуваністю.
У судовому засіданні представник КЛПУ «Міський психіатричний диспансер м. Костянтинівка» ОСОБА_5 підтримала подання, послаючись на викладені в ньому обставини.
Захисник ОСОБА_4 просив подання про припинення примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 задовольнити.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані матеріали по справі, суд встановив наступне.
З висновку комісії лікарів психіатрів від 23 травня 2017 року вбачається, що ОСОБА_6 перебуває на диспансерному обліку у психіатра з 11 вересня 2001 року з діагнозом: легка розумова відсталість із поведінковими порушеннями. МСЕК визнаний інвалідом 2 групи з дитинства безстроково. Перебував на примусовому лікуванні в Жданівській психіатричній лікарні у відділенні з посиленим режимом спостереження за рішенням суду. У результаті проведеного лікування його стан покращився і ОСОБА_6 був переведений до Слов'янської психіатричної лікарні із звичайним спостереженням, згодом ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2014 року йому призначено амбулаторне примусове лікування. Протягом двадцяти шести місяців стан хворого був задовільний, поведінка рівна та підлегла. Регулярно спостерігався у дільничного психіатра. Критика до скоєного ним злочину достатня. Психотичних розладів у формі маячні та галюцинацій немає. Комісія вважає, що ОСОБА_6 за своїм психічним станом не потребує примусового амбулаторного лікування, оскільки не несе небезпеки для оточуючих.
У розумінні ст.ст. 92-94 КК України примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є небезпечними для себе або для інших осіб.
Частиною 7 статті 12 Закону України «Про психіатричну допомогу» надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку припиняється за рішенням комісії лікарів-психіатрів у разі видужання особи або такої зміни стану її психічного здоров'я, що не потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, або за рішенням суду про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Статтею 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що питання про зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру.
Відповідно до ч.2 ст.514 КПК України зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок зміни стану її здоров'я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.
Дослідивши надані в обґрунтування подання матеріали та заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд дійшов висновку про те, що останнє задоволенню не підлягає, оскільки висновок лікарів психіатрів є недостатньо обґрунтованим в частині визначення підстави для припинення застосування примусового амбулаторного лікування - видужання особи, або такої зміни стану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу. Також не вбачається із подання і те, чи не є станом на сьогоднішній день небезпечним для себе або для інших осіб ОСОБА_6 .
Зазначені обставини мають суттєве значення при вирішенні питання про припинення застосування примусового заходу медичного характеру з огляду на зміст статті 515 КПК України та правові наслідки припинення застосування примусових заходів медичного характеру.
На підставі ст. ст.512-514 КПК України, суд,-
У задоволенні подання головного лікаря КЛПУ «Міський психіатричний диспансер м. Костянтинівка» про скасування амбулаторного примусового лікування відносно ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя