Справа №263/5186/17
Провадження №2-а/263/446/2017
27 червня 2017 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі судового засідання Масюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маруполі справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції взводу СРПП з обслуговування стаціонарного посту «Солонянський» ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2, про визнання дій, постанови протиправними, скасування постанови та закриття провадження у справі, -
До Жовтневого районного суду м.Маріуполя звернувся ОСОБА_1 із вказаним адміністративним позовом, просив суд визнати: неправомірними дії старшого сержанта поліції взводу СРПП з обслуговування стаціонарного посту «Солонянський» ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо складання 14.04.2017 року постанови серії БР №418828 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.; протиправною та скасувати постанову серії БР №418828 від 14.04.2017 року; закрити провадження у справі. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. 14.04.2017 року старший сержант поліції ОСОБА_2 відносно нього виніс вказану постанову, притяг його за порушення п.22.5 ПДР України до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП та наклав стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. В порушення вимог ст.ст.245,268,278,279 КУпАП інспектор Снісар О.В. розглянув справу на місті зупинки транспортного засобу, позбавивши позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, при цьому порушив процедуру розгляду справи. Вважає, що відповідач належними доказами не довів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.132-1 КУпАП.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву про повну підтримку заявлених позовних вимог та обставин, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити, оскільки вантаж він перевозив без будь-яких порушень.
Відповідач старший сержант поліції ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та заперечення проти позов, в яких позов не визнав оскільки 14.04.2017 року водій ОСОБА_1 керував автомобілем з порушенням п.22.5 ПДР України, проти чого водій не заперечував, будь-яких додаткових аргументів не висловив, тому у відповідності з вимогами закону він розглянув адміністративну справу відносно ОСОБА_1, склавши постанову, притяг його за порушення п.22.5 ПДР України до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП та наклав стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Слід зазначити, що в запереченнях відповідач не зазначив, в чому конкретно полягало порушення позивачем п.22.5 ПДР України.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, суд визнає можливим проводити судовий розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, враховуючи позицію сторін, дослідивши матеріали справи, давши аналіз та оцінку наданим доказам вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що старшим сержантом поліції взводу СРПП з обслуговування стаціонарного посту «Солонянський» ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 складено постанову 14.04.2017 року серії БР №418828 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП і накладено штраф в розмірі 510,00 грн.
Надану позивачем суду копію вказаної постанови, що видав старший сержант поліції ОСОБА_2, ледь можливо повністю прочитати. З того, що можливо розібрати вбачається, що водій ОСОБА_1 14.04.2017 року, об 15 годині 05 хвилин на 437 км. автодороги Бориспіль -Дніпропетровськ - Запоріжжя, керуючи автомобілем НОМЕР_1, при перевезенні вантажу порушив вимоги п.22.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст.132-1 КУпАП.
Із тексту постанови не можливо розібрати, в чому конкретно полягало порушення водієм ОСОБА_1 п.22.5 ПДР України.
Згідно заяви ОСОБА_1, за його твердженням, старший сержант поліції ОСОБА_2 визнав його винним в тому, що він перевозив вантаж, ширина якого перевищувала встановлені габарити, але з цим він не згоден, оскільки відповідач не здійснював будь-яких замірів вантажу та відповідним чином не зафіксував їх.
Вказана постанова винесена на місці зупинки позивача та вручена йому згідно його підпису у постанові.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема за ст.132-1 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями, зокрема ст.132-1 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.132-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, посилання позивача на те, що працівником поліції протиправно не складався протокол про адміністративне правопорушення, що не дає підстав для складення постанови, - не відповідають нормам чинного законодавства, тому є необґрунтованими.
Також необхідно зазначити, що висновки Конституційного Суду України у рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, стосуються виключно випадків застосування скороченого провадження у справах, на які не розповсюджуються вимоги ст. 258 КУпАП. Крім того, норми КУпАП, зокрема, ст. 258 зазнали змін після вказаного рішення Конституційного Суду України, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції законодавцем було розповсюджено вимоги ч. 4 ст. 258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення. Такі зміни не були визнані неконституційними у встановленому порядку.
З огляду на викладене, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР України (ст.132-1 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР).
Пунктом 22.5 ПДР України передбачено що, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Диспозиція статті 132-1 КУпАП України передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач в судовому засіданні оспорював факти, викладені, за його розумінням, у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності. Відповідач по справі в порушення вимог ст.71 КАСУ не надав суду жодного доказу на підтвердження фактів викладених у постанові, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню.
Враховуючи підстави скасування постанови, а саме недоведеність факту адміністративного правопорушення в суді, суд відмовляє у визнанні дій старшого сержанта поліції ОСОБА_2 неправомірними під час винесення вищезазначеної постанови.
Водночас, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі, оскільки до компетенції суду не відноситься вирішення питання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст.132-1КУпАП.
Відповідно до ч.5 ст.288 КУпАП позивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати у справі відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.7,222, 245, 247, 251,268,280, 283, 284,288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.1,2,5, 69, 70, 71, 86, 159-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції взводу СРПП з обслуговування стаціонарного посту «Солонянський» ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2, про визнання дій, постанови протиправними, скасування постанови та закриття провадження у справі - задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі серії БР №418828 від 14.04.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена сторонами протягом десяти днів з дня її проголошення або отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.
Суддя П.І. Папаценко