04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" червня 2017 р. Справа№ 911/62/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Майданевича А.Г.
Сухового В.Г.
За участю представників:
від позивача: Портянко О.В. - за дов.
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дніпробудсервіс»
на рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2017
у справі №911/62/17 (суддя Чонгова С.І.)
за позовом Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дніпробудсервіс»
про стягнення 136 000,00 грн.
Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі, позивач або АМКУ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дніпробудсервіс» (далі, відповідач або ТОВ «БК «Дніпробудсервіс») про стягнення з останнього 68 000,00 грн. штрафу, накладеного рішенням АМКУ від 12.03.2015 №13/03-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №107-3/08.14 та 68 000,00 грн. пені, нарахованої за невиконання вказаного рішення АМКУ за період з 07.07.2015 по 03.08.2015 та з 18.11.2015 по 19.12.2015.
Позовні вимоги мотивовані тим, що АМКУ своїм рішенням від 12.03.2015 №13/03-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №107-3/08.14 наклав на ТОВ «БК «Дніпробудсервіс» штраф у розмірі 68 000,00 грн. за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Станом на 19.12.2016 АМКУ не отримав від відповідача документів, що підтверджують сплату вказаного штрафу, що і стало підставою для звернення до суду із позовом. Крім того, за прострочення сплати вказаного штрафу АМКУ нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 68 000,00 грн. стягнення якої також є предметом спору у даній справі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.03.2017 у справі №911/62/17 позовні вимоги задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дніпробудсервіс» в дохід загального фонду Державного бюджету України штраф у розмірі 68 000,00 грн. та пеню у розмірі 68 000,00 грн.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дніпробудсервіс» на користь Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 2 040,00 грн. судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «БК «Дніпробудсервіс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2017 у справі №911/62/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ «БК «Дніпробудсервіс» у справі №911/62/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Майданевич А.Г., Суховий В.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.06.2017.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
За твердженнями скаржника, АМКУ було пропущено річний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 136 000,00 грн. на підставі рішення АМКУ від 12.03.2015 №13/03-р/к.
29.05.2017 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
20.06.2017 відповідач в особі директора ТОВ «БК «Дніпробудсервіс» Ремажевського О.Г. подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване терміновим відрядженням представника ТОВ «БК «Дніпробудсервіс».
Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечував.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Колегія суддів зазначає, що до клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.
У зазначеному клопотанні відповідачем також не доведено факту неможливості заміни одного його представника іншим, чи обставин, які унеможливлюють розгляд справи у його відсутності.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача, а тому відмовляє останньому у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, адміністративною колегією АМКУ прийнято рішення №13/03-р/к від 12.03.2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 107-03/08.14, згідно з яким визнано дії ТОВ «БК «Дніпробудсервіс» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.
За вчинене правопорушення згідно пункту 2 резолютивної частини вказаного рішення на відповідача накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частини 2, 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Із матеріалів справи вбачається, що рішення АМКУ №13/03-р/к від 12.03.2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №107-03/08.14 оскаржувалось ТОВ «БК «Дніпробудсервіс» у судовому порядку до Господарського суду міста Києва (справа №910/12633/15).
За результатами розгляду справи №910/12633/15 рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 відмовлено ТОВ «БК «Дніпробудсервіс» у задоволенні позову до АМКУ про визнання недійсним рішення АМКУ від 12.03.2015 №13/03-р/к.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 у справі №910/12633/15 залишено без змін.
Отже, Рішення №13/03-р/к є законним та згідно частини 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» і статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов'язковим до виконання.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, ні станом на 28.12.2016 (день подання позовної заяви), ні на дату прийняття судового рішення у даній справі відповідач у добровільному порядку та у встановлений законом строк штраф не сплатив.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають позови до суду, у тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Таким чином, оскільки Рішення АМКУ №13/03-р/к, яким на відповідача накладено штраф, є чинним, а відповідачем у добровільному порядку суму штрафу сплачено не було, Господарський суд Київської області дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 68 000,00 грн. штрафу.
Крім того, відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. При цьому, згідно вказаної норми, розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
За порушення строку оплати штрафу позивачем нарахована пеня за період з 07.07.2015 по 13.08.2015 та 18.11.2015 по 19.12.2016, розмір якої обмежено розміром штрафу, оскільки за відповідний період нарахований розмір пені перевищує розмір штрафу.
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що нарахування пені ним проведено з урахуванням зупинення нарахування пені у період оскарження відповідачем рішення адміністративної колегії АМКУ від 12.03.2015 № 13/03-р/к у справі №107-03/08.14 до Господарського суду міста Києва та у період перегляду в апеляційному порядку відповідного рішення господарського суду, а саме за періоди: з 07.07.2015 по 13.08.2015 та 18.11.2015 по 19.12.2016.
Так, відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Крім того, як вказано в пункті 20.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (зі змінами та доповненнями), абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що розмір пені розраховано позивачем вірно та такий розмір правомірно обмежено розміром штрафу.
Відтак, враховуючи несплату штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії АМКУ від 12.03.2015 №13/03-р/к, заявлені позивачем вимоги про стягнення штрафу у розмірі 68 000,00 грн. та 68 000,00 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
Згідно пункту 22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому, під час таких нарахувань та стягнень не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 Господарського кодексу України та відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, Господарський суд Київської області правомірно дійшов висновку щодо стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дніпробудсервіс» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Дніпробудсервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2017 у справі №911/62/17 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2017 у справі №911/62/17 залишити без змін.
Матеріали справи №911/62/17 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.Г. Майданевич
В.Г. Суховий