04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" червня 2017 р. Справа№ 925/171/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Майданевича А.Г.
Чорної Л.В.
За участю представників:
від позивача: Махаринець В.І. - за дов.
від відповідача: Прохоров Є.І. - за дог.
розглянувши апеляційну скаргу Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.04.2017
у справі №925/171/17 (суддя Єфіменко В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»
до Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення від 14.12.2016 № 46-р/к
Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі, позивач або ПАТ «Черкасиобленерго») звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі, відповідач або АМКУ) про скасування рішення Адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №46 р/к, справа №03-21-02/16, щодо визнання дій ПАТ «Черкасиобленерго» в особі Черкаського міського РЕМ щодо необґрунтованої відмови в укладенні договору про постачання електричної енергії з МП ВКП «РСТ» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; скасування рішення Адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 46 р/к, справа №03-21-02/16, щодо накладення штрафу у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень на ПАТ «Черкасиобленерго» за порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції».
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що при прийнятті АМКУ оскарженого рішення неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні АМКУ, не відповідають обставинам справи.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.04.2017 у справі №925/171/17 позов задоволено повністю.
Скасовано рішення Адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.12.2016 № 46 р/к, справа № 03-21-02/16, щодо визнання дії ПАТ «Черкасиобленерго» в особі Черкаського міського РЕМ щодо необґрунтованої відмови в укладенні договору про постачання електричної енергії з МП ВКП «РСТ» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Скасовано рішення Адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.12.2016 №46 р/к, справа №03-21-02/16, щодо накладення штрафу у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень на ПАТ «Черкасиобленерго» за порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Присуджено до стягнення з Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», від імені якого діє Черкаський міський район електричних мереж, 1 600 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.04.2017 у справі №925/171/17 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга АМКУ мотивована тим, що позивач, відмовляючи Малому приватному виробничо-комерційному підприємству «РСТ» (далі, МП ВКП «РСТ») в укладенні договору про постачання електричної енергії, не взяв до уваги ні документи, які були додано до першої заяви МП ВКП «РСТ» від 09.10.2015, ні документи та інформацію, які ним неодноразово надавались в наступних заявках про укладення договору у відповідності до пункту 5.4. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28.
За твердженнями відповідача, судом першої інстанції при прийняття оскарженого рішення не було враховано, що позивачем не укладався договір на постачання електричної енергії магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» з МП ВКП «РСТ» ні на підставі витягу про реєстрацію права власності, як це передбачено Правилами користування електричною енергією, ні після закінчення касаційного провадження у справі №711/9578/13-ц.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2017 у справі №925/40/16, яке було залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016, та на виконання якого позивачем було укладено договір з МП ВКП «РСТ», не спростовує, за твердженнями апелянта, факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді необґрунтованої відмови в укладенні договору постачання електричної енергії з МП ВКП «РСТ», а навпаки, підтверджує його.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача у справі №925/171/17 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Майданевич А.Г., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.06.2017.
21.06.2017 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення суду залишити без змін. У даному відзиві позивач наголосив на тому, що оскаржене рішення суду прийняте з урахуванням усіх обставин у справі, без порушення норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції у даній справі без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Згідно зі статтями 1, 5, 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до статті 48, частини 1-2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу. Рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Згідно положень статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Як встановлено частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.
Так, оскарженим рішенням Адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №46 р/к від 14.12.2016 у справі №03-21-02/16 визнано дії ПАТ «Черкасиобленерго» щодо необґрунтованої відмови в укладенні договору про постачання електричної енергії з МП ВКП «РСТ» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у межах Черкаської області, у якій розташовані належні ПАТ «Черкасиобленерго» місцеві (локальні) електромережі, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
За вказане порушення, згідно з частиною 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено на ПАТ «Черкасиобленерго» штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та, відповідно, скасування рішення Адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №46 р/к від 14.12.2016 у справі №03-21-02/16, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 92 Конституції України засади організації та експлуатації енергосистем визначаються виключно законами України. Такими є Закон України «Про електроенергетику», Закон України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», Закон України «Про природні монополії», «Про метрологію і метрологічну діяльність», «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», а також відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, зокрема § 3 Глави 30 «Енергопостачання».
Згідно з преамбулою Закону України «Про електроенергетику» цим Законом визначаються правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулюються відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Особливістю нормативно-правового регулювання електропостачання є наявність численних підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі нормативно-технічних, якими визначається та деталізується порядок отримання та споживання електроенергії.
Правові, технічні та організаційні засади господарської діяльності в електроенергетиці регулюються, зокрема, Правилами охорони електричних мереж, Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів (далі, ПТЕЕС), Правилами користування електричною енергією, Положенням про спеціальну підготовку і навчання з питань технічної експлуатації об'єктів електроенергетики, та іншими нормативними актами.
Судом з'ясовано, що ПАТ «Черкасиобленерго» є ліцензованим постачальником електроенергії на енергоринку України відповідно до положень Закону України «Про електроенергетику» та інших нормативних документів.
За змістом статті 1 Закону України «Про електроенергетику» постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.
Законом України «Про електроенергетику» визначено, зокрема, що споживачі - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю. Законом встановлено, що основним документом який регулює відносини споживача електричної енергії та енергопостачальника є Договір про постачання електричної енергії.
Як підтверджується матеріалами справи, у період з жовтня 2015 року по січень 2016 року на адресу Черкаського міського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» надходили звернення від МП ВКП «РСТ» (далі, Заявник) щодо укладення договору про постачання електричної енергії по об'єкту за адресою АДРЕСА_2 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі, об'єкт нерухомості; магазин).
Позивач, не відмовляючи МП ВКП «РСТ» в укладенні договору на постачання електричної енергії, надав відповіді, в яких зокрема зазначав:
У відповідності до пункту 6.18. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (далі, ПКЕЕ), з новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема, цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.
Укладення договору про постачання електричної енергії з МП ВКП «РСТ» по об'єкту за адресою АДРЕСА_1 (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») може бути здійснено після розірвання договору з попереднім власником у відповідності до вимог законодавства про електроенергетику та ПКЕЕ.
МП ВКП «РСТ» не було надано повний пакет документів відповідно до пункту 5.4. ПКЕЕ по об'єкту магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1.
Також, Заявника було поінформовано, що попередній власник приміщення за адресою АДРЕСА_1 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» ПП ОСОБА_4 повідомила позивача, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 05.11.2015 виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2014 та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 21.04.2015, відповідно до яких МП ВКП «РСТ» набуло право власності на приміщення за адресою АДРЕСА_1 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», зупинено.
Враховуючи зазначене, на момент звернення МП ВКП «РСТ» до Черкаського міського РЕМ, заявник не мав права власності на магазин, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Суд також враховує, що ФОП ОСОБА_4 повідомила Черкаський міський РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго», що 03.12.2015 проти посадових осіб МП ВКП «РСТ» відкриті кримінальні провадження №12015251010000716 та №12015251010000717 (щодо реєстрації право власності на нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1 та про вчинення самоправних дії стосовно вищезазначеного нежитлового приміщення).
З огляду на зазначене, на переконання суду апеляційної інстанції, у Черкаського міського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» були відсутні законні підстави для укладення договору про постачання електричної енергії згідно вимог пункту 5 ПКЕЕ до закінчення касаційного провадження у справі про визнання права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_1 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Порядок укладення договорів визначений статтями 179-188 Господарського кодексу України.
За приписами статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів.
Зі змістом статті 275 Господарського кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до частини 4 статті 275 Господарського кодексу України у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.
Пунктом 5.1. ПКЕЕ встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (пункт 5.2. ПКЕЕ)
Пунктом 5.4. ПКЕЕ визначено, що для укладення договору про постачання електричної енергії заявник має надати відповідній організації передбачені цим пунктом документи.
Приписами статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Отже, укладення договору про постачання електроенергії з новим споживачем можливо лише за умови припинення дії такого ж договору з попереднім споживачем з дотримання приписів чинного законодавства і умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Так, 21.01.2016 МП ВКП «РСТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Черкасиобленерго» про зобов'язання укласти договір про постачання електричної енергії до нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1 з дня набрання законної сили рішенням суду та здійснювати з цього моменту постачання електричної енергії до цього об'єкта.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.05.2015 у справі №925/40/16 позов МП ВКП «РСТ» до ПАТ «Черкасиобленерго» в особі Черкаського міського РЕМ про зобов'язання укласти договір задоволено частково. Зобов'язано ПАТ «Черкасиобленерго» укласти з МП ВКП «РСТ» договір про постачання електричної енергії на основі типового договору згідно додатку №3 ПКЕЕ щодо нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 у справі №925/40/16 рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2016 у справі №925/40/16 скасовано, у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 у справі №925/40/16 скасовано, а рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2016 залишено в силі.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання постанови Вищого господарського суду України у справі №925/40/16 від 23.05.2016 Черкаський міський РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» уклав з МП ВКП «РСТ» Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору згідно додатку №3 ПКЕЕ щодо нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1.
Таким чином, сторони врегулювали у спосіб, визначений статтею 16 Цивільного кодексу України та в порядку, передбаченому главою 20 Господарського кодексу України, спірні питання, які виникли між ними з приводу укладення зазначеного договору.
У свою чергу, незважаючи на те, що спір про укладення договору про постачання електричної енергії між ПАТ «Черкасиобленерго» Черкаський міський РЕМ та МП ВКП «РСТ» вже розглянуто Господарським судом Черкаської області, Черкаським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України розпорядженням від 06.05.2016 було розпочато розгляд справи за ознаками порушення на підставі заяви МП ВКП «РСТ» про той же предмет і з тих же підстав.
Доводи відповідача суд оцінює критично, оскільки останній неповно з'ясовував всі обставини взаємовідносин сторін у справі, а висновки, викладені у спірному рішенні, не відповідають обставинам справи та чинному законодавству.
Так, згідно статті 4 Закону України «Про електроенергетику» регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об'єктивними умовами функціонування галузі, а саме, постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України; централізованим теплопостачанням споживачів теплоелектроцентралями і котельнями, які входять до об'єднаної енергетичної системи України.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про електроенергетику» державна політика в електроенергетиці, насамперед, спрямована на створення умов безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики.
Законом України «Про електроенергетику» і Правилами (ПТЕЕ, ПКЕЕ) визначено, що електроустановка це комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, що призначаються для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.
Вищеназваними Правилами (ПТЕЕ, ПКЕЕ) визначено, що споживач електричної енергії - це юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Згідно з частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України, уповноваженими ним органами виконавчої влади у визначених законом випадках.
Згідно з абзацом 4 частини 4 статті 179 Господарського кодексу України сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
При цьому, слід враховувати, що укладення договору спрямоване на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Тому викладення умов договору у спосіб, відмінний від застосованого у типовому договорі (приміром, викладення умов договору іншими словами), не є відступом від змісту типового договору.
Додатком №3 до ПКЕЕ затверджено «Типовий договір про постачання електричної енергії».
Розділ 5 Типового договору містить «Порядок визначення та узгодження договірних величин споживачами електричної енергії та потужності».
Визначення нормативно-технічного документа міститься в Законі України «Про електроенергетику».
Перелік нормативно-технічних документів, які застосовуються при експлуатації електроустановок визначено у розділі ІІ «Нормативні посилання» Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів.
За приписами пункту 1.13. ПКЕЕ укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Виходячи із особливостей галузі електропостачання, суд вважає, що ключовим для набуття статусу споживача електроенергії є наявність власних установок, в тому числі, і розміщених (встановлених) в об'єктах нерухомості.
Враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, суд робить висновок, що відповідач на час прийняття спірного рішення був поінформований про той факт, що в період звернень Заявника до позивача із заявою про укладення договору судами розглядався спір між двома особами, які оспорювали право власності на об'єкт нерухомості - магазин, розташований по АДРЕСА_1, а відтак, і про право власності на встановлені в ньому електроустановки.
З огляду на вказані обставини, позивач, за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили щодо власника об'єкта нерухомості з розміщеними в ньому електроустановками, не міг укладати договір на споживання електроенергії з особою, яка не була на той момент власником електроустановок, оскільки це призвело б до порушення вищеназваних правил, законодавства з техніки безпеки та суперечило б державній політиці в електроенергетиці.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи №03-21-02/16 та повноту їх встановлення, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, дійшла висновку, що Черкаське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України під час розгляду справи неповно з'ясувало обставини, які мають значення для справи, а висновки, що викладені у спірному Рішенні АМКУ, не відповідають її обставинам.
При прийнятті рішення адміністративна колегія Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не врахувала, що на момент винесення рішення договір про постачання електричної енергії з МП ВКП «РСТ» був укладений, а питання укладення даного договору врегульованим у судовому порядку згідно вимог чинного законодавства України.
Таким чином, у діях позивача відсутні ознаки зловживання монопольним становищем на ринку, а останні були спрямовані на дотримання правил техніки безпеки та експлуатації електроустановок споживачів; при прийнятті оскарженого рішення адміністративна колегія неправильно застосувала норми Закону України «Про електроенергію» та норми Правил (ПТЕЕ і ПКЕЕ), що призвело до прийняття неправильного рішення.
З огляду на зазначене, позов Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення від 14.12.2016 №46-р/к правомірно задоволений судом першої інстанції.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.04.2017 у справі №925/171/17 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.04.2017 у справі №925/171/17 залишити без змін.
Матеріали справи №925/171/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.Г. Майданевич
Л.В. Чорна