23 червня 2017 року Справа № 915/214/17
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг”: ОСОБА_2 - дов. б/н від 25.04.2017 (у судовому засіданні 22.06.2017);
представника ВП “Атоменергомаш”: ОСОБА_3 - дов. №1129 від 18.05.2017 (у судовому засіданні 22.06.2017);
представника ПрАТ “Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива”: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Стім Контрол Інжиніринг”
(02099, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.7, офіс 316),
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (71503, Запорізька обл., м.Енергодар, а/с 306),
ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Приватне акціонерне товариство “Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива” (04071, м.Київ, вул.Костянтинівська, буд.31),
про: витребування майна з чужого незаконного володіння, -
та зустрічним позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (71503, Запорізька обл., м.Енергодар, а/с 306),
до 1-го відповідача: ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Стім Контрол Інжиніринг” (02099, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.7, офіс 316),
до 2-го відповідача: Приватного акціонерного товариства “Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива”
(04071, м.Київ, вул.Костянтинівська, буд.31),
про: визнання недійсним з моменту укладення Договору поставки №22/12/16 від 22.12.2016, укладеного між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Стім Контрол Інжиніринг” та Приватним акціонерним товариством “Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива”, -
ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Стім Контрол Інжиніринг” (надалі - ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг”) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом (первісний позов) про витребування у Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (надалі - ВП “Атоменергомаш”) проволоки діаметром 5,6 мм ХН77ТЮР відповідно до ТУ 14-131-904-2010 в кількості 1100 (тисяча сто) кг, вартістю 1650000,00 грн. та передання її ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Стім Контрол Інжиніринг”.
В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначає, що 16.08.2016 між ВП “Атоменергомаш” та Приватним акціонерним товариством “Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива” (надалі - ПрАТ «СП УКРТВЗ») був укладений Договір зберігання №02М/16, згідно якого ВП “Атоменергомаш” прийняв на зберігання проволоку діаметром 5,6 мм ХН77ТЮР відповідно до ТУ 14-131-904-2010 в кількості 4098 кг. 22.12.2016 ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” та ПрАТ «СП УКРТВЗ» уклали Договір поставки №22/12/16 на суму 5400000,00 грн., згідно якого ПрАТ «СП УКРТВЗ» передає у власність ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” проволоку діаметром 5,6 мм ХН77ТЮР відповідно до ТУ 14-131-904-2010 в кількості 3600 кг. Згідно п.4.1 даного договору моментом переходу права власності є дата, зазначена у видатковій накладній. Відповідно до видаткової накладної №6 від 26.12.2016 майно було передане ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг”. Тобто ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” набув право власності на майно з 26.12.2016. Але фактично майно на момент подання даної позовної заяви залишається зберіганні у ВП “Атоменергомаш” за вищезазначеним Договором зберігання №02М/16 від 16.08.2016. ПрАТ «СП УКРТВЗ» листами №118 від 14.12.2016, №124 від 28.12.2016, №129 від 10.01.2017 зверталась до ВП “Атоменергомаш” з вимогами повернути майно, яке знаходилось на зберіганні. Це право надано ПрАТ «СП УКРТВЗ» п.5.1.1 Договору зберігання №02М/16 від 16.08.2016. Але відповіді на листи-вимоги про повернення майна ПрАТ «СП УКРТВЗ» так і не отримало, майно повернено не було. 11.01.2017 листом №11-01-17/2 ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” звернувся до ВП “Атоменергомаш” з вимогою видати майно, яке належить ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” на праві власності, відповідно до Договору поставки №22/12/16 від 22.12.2016. 27.01.2017 листом №408/15 ВП “Атоменергомаш” відмовив ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” у видачі майна, мотивуючи це тим, що ВП “Атоменергомаш” до ПрАТ «СП УКРТВЗ» застосоване забезпечення виконання зобов'язань у вигляді притримання, відповідно до ст.594, 595 ЦК України, нібито після неналежного виконання ПрАТ «СП УКРТВЗ» своїх зобов'язань за якимось Контрактом. 13.03.2017 листом №13-03-17 ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” знову звернувся до відповідача з вимогою видати частину майна у кількості 1100 (тисяча сто) кг, але жодної відповіді наданий час ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” не отримано. В якості правових підстав своїх позовних вимог ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” посилається на наступне:
- у відповідності до приписів ст.1212 ЦК України, спірне майно перебуває у ВП “Атоменергомаш” без достатньої правової підстави. При цьому, ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” є власником спірного майна, відповідно до Договору поставки №22/12/16 від 22.12.2016 та видаткової накладної №6 від 26.12.2016. На момент укладення вищевказаного договору ПрАТ «СП УКРТВЗ» було законним власником майна, а тому мало право вільно розпоряджатися останнім. Крім того, виходячи з суті взаємовідносин сторін та з тексту листа від 27.01.2017 №408/15, ВП “Атоменергомаш” не оспорює право власності ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” на майно, тому позов не містить вимог про визнання права власності за ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” ;
- ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” вважає притримання майна, допущене відповідачем безпідставним, тому що статус ПрАТ «СП УКРТВЗ» в якості боржника, в розумінні ст.594 ЦК України, нічим не підтверджений. Крім того, ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” не є суб'єктом договірних відносин між ПрАТ «СП УКРТВЗ» та ВП “Атоменергомаш”, тому на нього не повинні застосовуватися забезпечення виконання зобов'язання. Також, відповідно до ст.ст.547, 548 ЦК України, зазначає, що Договором зберігання №02М/16 від 16.08.2016 не передбачена можливість застосування забезпечення зобов'язання у вигляді притримання. Правочии про забезпечення виконаним зобов'язання не може бути одностороннім (в даному випадку повідомлення в Листі №408/15 від 27.01.2017). Таким чином, відповідач не мав права застосовувати притримання по відношенню до майна позивача та повинен негайно повернути його позивачу.
- за приписами статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Оскільки ВП “Атоменергомаш” безпідставно утримує належне на праві власності ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” майно, то власник має право на підставі ст.ст.387, 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування цього майна.
12.05.2017 від ПрАТ «СП УКРТВЗ» надійшли пояснення (т.1 а.с.74), в яких останнє зазначає, що 16.08.2016 між ПрАТ “Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива” та ВП “Атоменергомаш” був укладений Договір зберігання №02М/16. Відповідно до.п.1.6 Договору - строк зберігання майна складає один рік з моменту передачі майна, починаючи з дня підписання акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі був підписаний 26.03.2016. Відповідно до п.2.1 Договору - строк дії договору - до 01.04.2017. Відповідно до рахунку №17/12 від 28.09.2016 ПрАТ «СП УКРТВЗ» були сплачені грошові кошти за зберігання майна у повному обсязі в розмірі 5511,64 грн., про свідчить платіжне доручення №81 від 20.10.2016. Жодних претензій з приводу заборгованості по договору на адресу ПрАТ «СП УКРТВЗ» від ВП “Атоменергомаш” не надходило. ПрАТ «СП УКРТВЗ» вважає, що договір є виконаним та закінчив свою дію, заборгованість у ПрАТ «СП УКРТВЗ» за договором зберігання відсутня.
17.05.2017 від ВП “Атоменергомаш” на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву вих.№2051/15 від 15.05.2017 (т.1 а.с.86-90), в якому він проти позову заперечує та зазначає наступне:
- Договір поставки №22/12/16 від 22.12.2016, на який посилається позивач в обґрунтування позову, є фіктивним;
- згідно п.3.2 Договору поставки №22/12/16 від 22.12.2016 товар поставляється на умовах ЕХW (Інкотермс 2010), м.Южноукраїиськ Миколаївської області, Ремонтно-механічний завод ВП “Атоменергомаш” ДП ”НАЕК ”Енергоатом”. Умови ЕХW за Інкотермс 2010 означають наступне (мовою оригіналу): ”А4. Продавец обязан поставить товар путем предоставления его в распоряжение покупателя в согласованном пункте (если таковой имеется) в поименованном месте поставки, не загруженным в транспортное средство. …А5. Продавец несет все риски утраты или повреждения товара до момента его поставки в соответствии с пунктом А4, за исключением рисков утраты или повреждения при обстоятельствах, указанных в пункте Б5. Продавец обязан нести все расходы, связанные с проверкой товара (проверка качества, измерение, взвешивание, подсчет), необходимой для поставки товара в соответствии с пунктом А4. ... А9. Продавец обязан за свой счет обеспечить упаковку товара, за исключением случаев, когда в данной отрасли торговли обычно принято отгружать указанный в договоре товар без упаковки. Продавец может упаковать товар таким образом, как это необходимо для его перевозки, если только покупатель до заключения договора купли-продажи не известит продавца о специфических требованиях к упаковке. Маркировка упакованного товара должна быть осуществлена надлежащим образом”.
Таким чином, зобов'язання постачальника щодо поставки товару на умовах ЕХW за Інкотермс 2010 вважаються виконаними за умови здійснення фактичної передачі саме продавцем товару в погодженому сторонами місці із здійсненням його приймання покупцем за кількістю та якістю, але між ПрАТ ”СП УКРТВЗ” та ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” така передача товару не здійснювалась (оскільки проволока весь час перебувала на охоронюваної території Ремонтно-механічного заводу ВП “Атоменергомаш”) та, відповідно, не відбувся перехід права власності на товар. Отже, ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг”не може вважатися власником спірною майна та, відповідно, не є належним позивачем у справі.
- майно, що є предметом спору, було передано ВП “Атоменергомаш” на законних підстав - відповідно до укладеного між ВП “Атоменергомаш”та ПрАТ ”СП УКРТВЗ” Договору зберігання №02М/16 від 16.08.2016. Отже, між ВП “Атоменергомаш”та ПрАТ ”СП УКРТВЗ” існують договірні відносини щодо зберігання майна, що виключає застосування ст.1212 ЦК України, яка поширюється виключно на позадоговірні відносини. Листи №118 від 14.12.2016 та №124 від 28.12.2016, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, та які, за його твердженням, направлялися ним на адресу ВП “Атоменергомаш”, до останнього не надходили, до позовної заяви не додано ані даних листів, ані доказів їх отримання ВП “Атоменергомаш”.
- ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” посилається на те, що листом №118 від 14.12.2016 він вимагав від ВП “Атоменергомаш” повернути майно, що перебуває на зберіганні, при цьому перед тим зазначає, що видаткова накладна на передачу йому проволоки датована 26.12.2016 та саме з цього часу, на думку позивача за первісним позовом, до нього перейшло право власності на проволоку. Це також підтверджує фіктивність укладеного між сторонами Договору поставки №22/12/16 від 22.12.2016. Як зазначив ВГСУ у своїй постанові від 14.04.2015 ”Притримання, як спосіб забезпечення виконання зобов'язання виникає безпосередньо із закону. Отже, не вимагається, щоб таке право було передбачено договором. Притриманням забезпечується, як правило, вимоги кредитора, виражені в грошовій формі.”. Також, в постанові ВГСУ від 19.11.2012 зазначено, що ”Виходячи з наведеної норми притримання може бути застосоване також у разі, коли між кредитором та боржником існує не один договір, а два або більше”. Між ВП “Атоменергомаш” та ПрАТ ”СП УКРТВЗ” було укладено Контракт №05БМ/15/64-143-SD-15-00315 від 04.08.2015 (далі - Контракт) на постачання комплектуючих для виготовлення тепловиділяючих збірок, згідно з яким продавець (ВП “Атоменергомаш”) зобов'язується поставляти окремими партіями, а покупець (ПрАТ ”СП УКРТВЗ”) зобов'язується приймати та оплачувати головки та/чи хвостовики, з метою їх використання як комплектуючих вузлів для виготовлення тепловиділяючих збірок, призначених для поставки на українські АЕС по контракту між продавцем та виробником палива (АТ ”ТВЕЛ”). З урахуванням додаткових угод за Контрактом було поставлено 7 партій комплектуючих на загальну суму 155600372,55 грн., які мали бути використані для виготовлення 7 партій ядерного палива. В порушення вказаних умов Контракту, ПрАТ ”СП УКРТВЗ” протягом березня - жовтня 2016 року перерахувало ВП “Атоменергомаш” з порушенням строків оплати лише 33805518,45 грн., після чого платежі припинились взагалі. На цей час заборгованість ПрАТ ”СП УКРТВЗ” перед ВП “Атоменергомаш” складає 121794854,10 грн. та є предметом розгляду у господарській справі №910/21451/16, яка розглядається Господарським судом м.Києва. У зв'язку із наявністю значної заборгованості ПрАТ ”СП УКРТВЗ” перед ВП “Атоменергомаш”, було застосовано забезпечення виконання зобов'язань у вигляді притримання. Так, 13.01.2017 листом №145/15 ВП “Атоменергомаш” повідомив ПрАТ ”СП УКРТВЗ” про притримання, зазначивши, що відповідно до статей 594, 595 ЦК України ВП ”Атоменергомаш” повідомляє ПрАТ ”СП УКРТВЗ” про притримання проволоки Ж5,6 мм ХН77ТЮР, ТУ 14-131-904-2010, яка перебуває на зберіганні на території Ремонтно-механічного заводу ВП “Атоменергомаш” (м.Южноукраїнськ Миколаївської області) згідно з Договором зберігання №02М/16 від 16.08.2016 (НАЕК №63-143-SD-16-00600 від 28.09.2016) та ”ОСОБА_2 №4 приема-передачи МТР на ответственное хранение” від 25.03.2016, для забезпечення виконання зобов'язання ПрАТ ”СП УКРТВЗ” за Контрактом №05БМ/15/64-143-SD-15-00315 від 04.08.2015 на постачання комплектуючих для виготовлення тепловиділяючих збірок, заборгованість ПрАТ ”СП УКРТВЗ” за яким складає 121794854,10 грн. Відповідно до ст.659 ЦК України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). Продавцем (ПрАТ ”СП УКРТВЗ”) вказаний обов'язок не виконано та не попереджено покупця (ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг”) про застосування до товару притримання. В зв'язку з вищевикладеним, відповідно до ст.ст.387, 594 ЦК України, ст.59 ГПК України, просить відмовити в задоволенні позову ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” до ВП ”Атоменергомаш” про витребування майна з чужого незаконного володіння.
17.05.2017 (до початку розгляду справи по суті) Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” звернулося до господарського суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Стім Контрол Інжиніринг” та Приватного акціонерного товариства “Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива” про визнання недійсним з моменту укладення Договору поставки №22/12/16 від 22.12.2016, укладеного між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Стім Контрол Інжиніринг” та Приватним акціонерним товариством “Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива”.
В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначає про наступне
Під час ознайомлення із Договором поставки №22/12/16 від 22.12.2016 між ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг“ та ПрАТ “СП УКРТВЗ“, копія якого була додана до позовної заяви, ВП ”Атоменергомаш” було з'ясовано, що вказаний договір має явні ознаки фіктивності.
Посилаючись на ч.5 ст.203, ст.234 ЦК України та п.3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», позивач за зустрічним позовом зазначає, у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Отже, як зазначив Верховний Суд України в постанові від 19.10.2016, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір; невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочнну. Як зазначив Вищий господарський суд України в постанові від 22.04.2014 та 16.08.2016, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч.5 ст.203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним; у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто, сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Таким чином, фіктивний правочин існує лише на папері, а його основне завдання полягає в тому, щоб створити уявлення в оточуючих суб'єктів про наявність правового зв'язку між сторонами такого правочину. При цьому сторони за допомогою фіктивного правочину намагаються прикрити свої неправомірні дії, зокрема: заволодіння майном, несплата податків, кредитних зобов'язань тощо.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що Договір поставки №22/12/16 від 22.12.2016, укладений між ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг“ та ПрАТ “СП УКРТВЗ“ містить явні ознаки фіктивності, а саме:
- кількість проволоки, що зазначена в Договорі поставки №22/12/16 від 22.12.2016, не відповідає кількості проволоки, що перебуває на відповідальному зберіганні у ВП ”Атоменергомаш”. В договорі зазначено про продаж 3600 кг проволоки, а кількість проволоки, що знаходиться на складі РМЗ ВП АЕМ, складає 3549 кг;
- відповідно до п.2.2 Договору поставки строк оплати за поставлену продукцію - 240 календарних днів після поставки продукції, при цьому у п.2.4 Договору сторони домовились про можливу зміну строків оплати по цьому договору (вказані умови явно свідчать про свідоме намагання ПрАТ “СП УКРТВЗ“ не отримувати грошові кошти за вказану проволоку на свій рахунок з метою уникнення звернення стягнення на них і при цьому зробити єдине коштовне майно недосяжним для звернення стягнення на нього);
- після поставки продукція залишається у ПрАТ “СП УКРТВЗ“ на відповідальному зберіганні (другий пункт 4.2 Договору), тобто ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг“ не має на меті отримати та будь-яким чином використовувати проволоку;
- проволока Ж5,6 мм ХН77ТЮР, ТУ 14-131-904-2010 є специфічним виробом, який має дуже обмежену сферу застосування (наприклад, використовується для виготовлення пружин для спеціальних умов експлуатації) та коштує дуже дорого (в договорі між ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг“ та ПрАТ “СП УКРТВЗ“ вона оцінена у 1250 грн. без ПДВ за 1 кг). Дана проволока застосовується тільки ремонтно-механічним заводом ВП ”Атоменергомаш” у виробництві комплектуючих для тепловиділяючих збірок, які протягом 2015-2016 років поставлялась ВП ”Атоменергомаш” до ПрАТ “СП УКРТВЗ“ за Контрактом №05БМ/15/64-143-SD-15-00315 від 04.08.2015. Згідно з умовами Контракту ВП ”Атоменергомаш” здійснював виробництво комплектуючих із застосуванням матеріалу замовника (ПрАТ “СП УКРТВЗ“) - проволоки Ж5,6 мм ХН77ТЮР, ТУ 14-131-904-2010, в зв'язку з чим ПрАТ “СП УКРТВЗ“ здійснював закупівлі даної проволоки для її передачі ВП ”Атоменергомаш” як давальницької сировини. Дана проволока в Україні не виробляється та не застосовується. Відповідно до інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у позивача за первісним позовом відсутні види діяльності, під час здійснення яких може бути задіяна проволока Ж5,6 мм ХН77ТЮР, ТУ 14-131-904-2010;
- після “передачі“ проволоки ПрАТ “СП УКРТВЗ“ неодноразово зверталось до ВП ”Атоменергомаш” з пропозиціями щодо прийняття вказаної проволоки в погашення існуючої заборгованості за Контрактом (зокрема, листом №136 від 20.01.2017), що свідчить про те, що дана проволока після її фіктивного продажу насправді сприймалась ним як його власність;
- фіктивність договору підтверджується також тим, що його укладено представником ПрАТ “СП УКРТВЗ“ зі свідомим перевищенням повноважень. Відповідно до п.10.4.25 Статуту ПрАТ “СП УКРТВЗ“ до компетенції загальних зборів відноситься прийняття рішення на укладення значної угоди, якщо ринкову вартість майна чи послуг, які є предметом такої угоди, перевищує 25% вартості активів Компанії за даними останнього фінансового звіту компанії. Згідно з п.11.6.16 вказаного Статуту прийняття рішення про укладення значної, якщо ринкова вартість майна чи послуг, які є предметом такої угоди, складає від 10 до 25 відсотків вартості активів Компанії за даними останнього фінансового звіту Компанії, належить до компетенції ОСОБА_5. Статутний фонд ПрАТ “СП УКРТВЗ“ складає 2422350 грн., а відповідно до інформації, зазначеної ПрАТ “СП УКРТВЗ“ в позовній заяві про визнання Контракту недійсним (справа №910/895/17), вартість активів ПрАТ “СП УКРТВЗ“ складала 913000 грн. Це також свідчить про усвідомлення ПрАТ “СП УКРТВЗ“ фіктивності правочину;
- умови Договору поставки №22/12/16 від 22.12.2016 фактично не передбачають відповідальності покупця за його невиконання (п.6.3) та встановлюють можливість його дострокового розірвання (п.7.6). Так, відповідно до п.6.3 Договору поставки за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу. Такі умови відповідальності суперечать чинному законодавству, оскільки облікова ставка НБУ не є постійною величиною, а в договорі не зазначено, станом на який час вона застосовується, що унеможливлює застосування вказаної міри відповідальності. Умова про можливість дострокового розірвання договору з урахуванням інших умов договору щодо відстрочення розрахунку не менше ніж на 8 місяців та щодо фактичного перебування товару після його “продажу“ у постачальника “на відповідальному зберіганні“ надає ПрАТ “СП УКРТВЗ“ можливість фактично та юридично розпоряджатися вказаним товаром, у будь-який час розірвавши фіктивний договір.
- умови укладеного між сторонами Договору поставки свідчать про відсутність будь-якого можливого позитивного економічного ефекту від такого правочину (окрім ухилення від виконання судового рішення про стягнення з ПрАТ “СП УКРТВЗ“ заборгованості та штрафний санкцій на користь ВП ”Атоменергомаш” , що згідно з чинним законодавством не може вважатися підприємництвом), оскільки продавець протягом 8 місяців (та більше, з урахуванням заздалегідь обумовленої можливості продовження строку) не отримує грошових коштів за товар, а покупець не збирається використовувати вказаний товар (оскільки одразу ж передає його на “зберігання“ продавцю). Крім того, ціна проволоки, зазначена у Договорі поставки, є значно нижчою порівняно з її собівартістю для постачальника за договором (ПрАТ “СП УКРТВЗ“) та середньоринковими цінами.
- вчинення ПрАТ “СП УКРТВЗ“ та ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг“ оспорюваного правочину порушує права та охоронювані законом інтереси ВП ”Атоменергомаш” як таке, що спрямовано на створення умов для позбавлення ВП ”Атоменергомаш” можливості звернути стягнення на майно, що є предметом вказаного правочину, чим спричинятимуться збитки державному підприємству.
07.06.2017 від 1-го відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Стім Контрол Інжиніринг” на адресу суду надійшли заперечення на зустрічну позовну заяву про визнання правочину недійсним (т.2 а.с.26-17), в яких він проти зустрічних позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Посилаючись на ч.1 ст.627, ст.6, ч.1 ст.638 та ст.692 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України відповідач зазначає, що між ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” та ПрАТ “СП УКРТВЗ“ укладений Договір поставки №22/12/16 від 22.12.2016, згідно умов якого сторони погодили всі істотні умови договору відносно предмету договору, кількості та номенклатури товару, строків оплати та строку дії договору. Сторонами була підписана специфікація №1 від 22.12.2016, в якій сторони узгодили кількість та найменування товару. Відповідно до умов договору, 26.12.2016 була оформлена видаткова накладна №6. Таким чином, правочин, правомірність якого презюмується, відповідно до цивільного законодавства України, був укладений із додержанням та погодженням сторонами всіх необхідних істотних умов. Товар, який є предметом договору поставки (сплав ХН77ТЮР, ТУ 14-131-904-2010) має широке застосування, про що є багато інформації в Інтернеті та ЗМІ, і яка є загальновідомою. Даний товар був придбаний з метою його подальшого використання комерційній діяльності, як наприклад перепродажу.
22.06.2017 від ВП “Атоменергомаш” на адресу суду надійшли пояснення стосовно наданих заперечень ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” та ПАТ “СП УКРТВЗ” на зустрічну позовну заяву, в яких вважає необґрунтованість заперечень відповідачів та ґрунтовність вимог позивача, в зв'язку з чим просить задовольнити зустрічну позовну заяву ДП “НАЕК “Енергоатом”.
06.06.2017 від 2-го відповідача за зустрічним позовом - ПрАТ “СП УКРТВЗ“ на адресу суду надійшли заперечення на зустрічну позовну заяву про визнання правочину недійсним (т.2 а.с.6-7), в яких він заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Атоменергомаш”, хибно вказує в своєму позові, що “на підставі листа ПрАТ “СП УКРТВЗ“ №086 від 19.10.2016 частина вказаної проволоки у кількості 555 кг була повернута (ОСОБА_2 №15-03ПБ прийому-передачі ТМЦ з відповідального зберігання від 20.10.2016), адже відповідно до вказаного акту було передано кількість 549,00 кг, а не 555 кг.
Крім того, позивачем невірно вказано, що кількість проволоки, що зазначена в Договорі поставки не відповідає кількості проволоки, що перебуває на відповідальному зберіганні у ВП “Атоменергомаш”, зазначаючи, що на складі позивача знаходиться 3549,00 кг, адже відповідно до “акту сверки материалов, переданных на ответственное хранение по состоянию на 10.11.2016 между ПрАТ “СП УКРТВС» и ВП “Атоменергомаш” сторонами було узгоджено остаточну кількість товару на відповідну дату у розмірі 4030,00 кг. Після вказаної звірки матеріалів, 25.11.2016 між сторонами був підписаний “акт приема-передачи ТМЦ“ №17-03 ПБ, відповідно до якого позивач передав ПрАТ “СП УКРТВЗ“ 174,70 кг проволоки. Таким чином остаточна кількість товару, що залишилась на складі ДП “НАЕК “Енергоатом“ в особі ВП «Атоменергомаш» становить: 4030,00 - 174,70 = 3855,30 кг, а не 3549,00 кг, як вказує позивач у своїй зустрічній позовній заяві. Враховуючи вищевикладене, очевидним є те, що в договорі поставки вказана кількість, що менша ніж залишилась на складі, а саме 3600,00 кг.
Посилаючись на ст.6, ч1 ст.627, ч1 ст.638, ст.692 ЦК України та ст.180 ГК України ПрАТ “СП УКРТВЗ“ вказує, в Договорі поставки ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг“ та ПрАТ “СП УКРТВЗ“ було погоджено всі істотні умови договору, щодо предмету (із зазначенням номенклатури товару в договорі та специфікації), ціни та строку дії договору поставки. Умова договору, щодо відстрочення оплати, цілком відповідає статті 692 ЦК України.
Стосовно перевищення повноважень представника, зазначає, що Договір поставки був підписаний за довіреністю заступником генерального директора підприємства ПрАТ “СП УКРТВЗ“ без перевищення повноважень, адже вартість активів за даними останнього фінансового звіту становила понад 90 млн. грн.
Товар, що є предметом Договору поставки (сплав ХН 77ТЮР, ТУ 14-131-904-2010) дуже широко застосовується, навіть в при виготовленні декоративних елементів для побуту, при виготовленні посуду та варочних поверхонь, про що є досить багато технічної інформації в мережі Інтернет. Тому, твердження позивача за зустрічним позовом щодо використання даної продукції виключного ним не є об'єктивними. Враховуючи вищевикладене, 2-й відповідач за зустрічним позовом вважає, що позовні вимоги про визнання правочину недійсним є необґрунтованими, та задоволенню не підлягають
Ухвалою суду від 17.05.2017 розгляд спору було продовжено на 15 днів.
У судовому засіданні 23.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України та ч.1 ст.174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, у т.ч. господарських зобов'язань, є договори (господарські договори).
Частинами 2,3 ст.180 ГК України та ст.638 ЦК України визначено, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Постанови Пленумів Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” №9 від 06.11.2009, а також Постанова ВГСУ “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” №11 від 29.05.2013, наголошують, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Згідно зі ст.234 ЦК фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі №6-197цс14 для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При цьому, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
Статтею 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
У пункті 4.1 спірного Договору поставки №22/12/16 від 22.12.2016 його учасники передбачили, що передача (приймання-здача) товару здійснюється у місці поставки після підписання видаткової накладної. Моментом переходу права власності на товар є дата, зазначена у видатковій накладній.
ПрАТ “СП УКРТВС» та ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг“ оформлено та підписано видаткову накладу №6 від 26.12.2016. В подальшому, на її підставі, ПрАТ “СП УКРТВС» виписано видаткову накладну від 26.12.2016 та задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ по спірній господарській операції, в підтвердження чого суду надані відповідні докази (т.2 а.с.67, 70-74). ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” також надані відповідні докази декларування податкового кредиту з ПДВ по вказаній господарській операції (т.2 а.с.84-93).
Відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №996-ХІV) первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п.2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.
До первинних документів, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою, згідно зі змістом договору поставки відносяться: накладні, акти приймання-передачі товару, специфікація, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які свідчать про реальність здійснення операції.
Дослідивши видаткову накладу №6 від 26.12.2016, суд встановив, що в ній викладений зміст та обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції у натуральному та вартісному виразі; накладна містить посилання на договір №22/12/16 від 22.12.2016, особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції з боку обох сторін та печатки підприємств, що цілком відповідає приписам Закону №996-ХІV та Положення №88.
Відповідно, зазначена видаткова накладна має доказову силу та підтверджує факт здійснення (завершення) господарської операції, а саме поставки ПрАТ “СП УКРТВС» покупцю ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг“ проволоки Ж5,6 мм ХН77ТЮР, у кількості 3600 кг на суму 5400000,0 грн. (з ПДВ) на виконання Договору поставки №22/12/16 від 22.12.2016.
Згідно п.3.2 Договору поставки №22/12/16 від 22.12.2016 товар поставляється на умовах ЕХW (Інкотермс 2010), м.Южноукраїиськ Миколаївської області, Ремонтно-механічний завод ВП “Атоменергомаш” ДП ”НАЕК ”Енергоатом”.
Однак, ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг“ не надано доказів прибуття на склад Ремонтно-механічного заводу ВП «Атоменергомаш» 26.12.2016 (у день складання видаткової накладної) та відмови з боку ВП «Атоменергомаш» або ПрАТ “СП УКРТВС» у видачі витребуваного товару.
Посилання ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг“ на листи ПрАТ “СП УКРТВС» №086 від 19.10.2016, №118 від 14.12.2016, №124 від 28.12.2016 як на доказі відмови ВП «Атоменергомаш» видати йому товар, що перебував на зберіганні, судом відхиляються, оскільки вказані листи свідчать лише про намір ПрАТ “СП УКРТВС» забрати проволоку з приміщення складу Ремонтно-механічного заводу ВП «Атоменергомаш», але не підтверджують її продаж ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг“ та не покладають на ВП «Атоменергомаш» обов'язок надати ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг“ можливість відвантажити її зі складу Ремонтно-механічного заводу ВП «Атоменергомаш». Крім того, суду не надано доказів направлення листів №118 від 14.12.2016, №124 від 28.12.2016 на адресу ВП «Атоменергомаш».
Лише у листі №129 від 10.01.2017 (т.1 а.с.23) ПрАТ “СП УКРТВС» інформує ВП «Атоменергомаш» про продаж проволоки ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг“ по Договору поставки. А вже листом №136 від 20.01.2017 (т.1 а.с.203) просить зарахувати проволоку Ж5,6 мм ХН77ТЮР у кількості 4000 кг в рахунок погашення заборгованості за Контрактом №05БМ/15/64-143-SD-15-00315 від 04.05.2015.
Враховуючи, що проволока ХН77ТЮР Ж5,6 мм, ТУ 14-131-904-2010 хоча і є специфічним виробом, однак не має ніяких ідентифікуючих ознак, тобто є річчю визначеною родовими ознаками, то встановити тотожність проволоки, яка знаходилась на зберіганні у ВП «Атоменергомаш» тій проволоці, яка була предметом Договору поставки №22/12/16 від 22.12.2016, не вбачається за можливе. Сам договір поставки не містить застереження, що товар, який є предметом договору перебуває на зберіганні у ВП «Атоменергомаш» по Договру №03М/16 від 16.08.2016.
Крім того, бухгалтерські документи свідчать про фактичне виконання Договору поставки №22/12/16 від 22.12.2016 в частині постави товару, що унеможливлює визнання його фіктивним.
Слід також зазначити, що позивачем за зустрічним позовом, не надано доказів того, що обидва учасника правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину. Самі лише умови укладеного між ними договору щодо ціни товару, строків оплати товару та подальшого перебування проволоки на відповідальному зберіганні у постачальника (п.п.2.1, 2.2, 2.4, 4.2) цього не доводять, оскільки сторони, в силу приписів ст.629 ЦК України, є вільними в укладенні договору у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог цього Кодексу, чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи викладене, на підставі аналізу сукупності наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що обставини, з якими закон пов'язує визнання такого правочину фіктивним на момент його вчинення, під час розгляду справи встановлено не було.
Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, судовий збір сплачений за подання зустрічного позову підлягає покладенню на ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Атоменергомаш”.
Що стосується позовних вимог заявлених у первісному позові, то суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд дійшов висновку, що первісний позов також задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
16.08.2016 між ПрАТ “СП УКРТВС» (поклажодавець) та ВП “Атоменергомаш” (зберігач) було укладено Договір зберігання №02М/16 (надалі - Договір №02М/16) (т.1 а.с.12-17), відповідно до якого зберігач зобов'язується зберігати майно, яке передано йому поклажодавцем та повернути його поклажодавцеві у схоронності (п.1.1).
У відповідності до п.1.2 Договору №02М/16, майно (проволока, намотана в бухти, огорнуті мішковиною), яке передається на зберігання, вказане у Додатку №1 до договору.
Згідно Додатку №1 до Договору зберігання №02М/16 на зберігання передається: Проволка Ж5,6 мм ХН77ТЮР відповідно до ТУ 14-131-904-2010 у кількості 4098 кг, займана площа складу становить 10 кв.м (т.1 а.с.18).
Відповідно до п.1.3. Договору №02М/16, майно зберігається, а також передається та приймається за адресою: Ремонтно-механічний завод Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 55000, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область.
Пунктом 1.6. Договору №02М/16, встановлено, що строк зберігання складає один рік з моменту передачі майна, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі.
Згідно п.п.2.1, 2.2 Договору №02М/16, сторони визначили строк дії договору - до 01.04.2017. Відповідно до ст. 631 ЦК України, умови договору застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до його укладення, починаючи з 25.03.2016.
У відповідності до 3.3 Договору №02М/16 поклажодавець здійснює 100% попередню оплату послуг та відшкодування витрат зберігача відповідно до п.п.3.1, 3.2 цього договору на підставі виставленого рахунку зберігача протягом 3 банківських днів після його отримання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача.
Пунктом 4.1.7 Договору №02М/16 встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві майно, яке було передане на зберігання, після закінчення строку зберігання, а у разі дострокового розірвання договору - протягом 10 робочих днів після такого розірвання.
Відповідно до п.4.2.1 Договору №02М/16 поклажодавець зобов'язується забрати майно від зберігача після закінчення строку зберігання, а також у разі дострокового розірвання цього договору на вимогу однієї із сторін. Вивезення майна з території зберігача здійснюється поклажодавцем за його рахунок не пізніше останнього робочого дня строку зберігання, встановленого цим договором, або протягом 10 робочих днів після його дострокового розірвання на вимогу однієї із сторін.
Згідно п.5.1.1 Договору №02М/16 поклажодавець має право вимагати від зберігача повернення майна до закінчення строку зберігання, встановленого цим договором.
Пунктом 5.2.2 Договору №02М/16 передбачено, що зберігач має право утримувати у себе передане на зберігання майно у разі неналежного виконання поклажодавцем обов'язків, передбачених пунктами 4.2.3, 4.2.4, 4.2.5, 4.2.6, 4.2.7 даного договору, до виконання поклажодавцем вказаних обов'язків, а також задовольнити свої вимоги (включаючи суми штрафних санкцій) за рахунок вартості даного майна згідно зі ст.591 ЦК України. Реалізація майна здійснюється зберігачем будь-яким способом, який не заборонений діючим законодавством, за його вибором.
19.10.2016 ПрАТ “СП УКРТВЗ” направило на адресу ВП “Атоменергомаш” ДП “НАЕК “Енергоатом” лист вих.№086, в якому інформує про те, що ПрАТ “СП УКРТВЗ” має намір забрати частину - проволки Ж5,6 мм ХН77ТЮР у кількості 555 кг, яка знаходиться на зберіганні в приміщенні складу Ремонтно-механічного заводу ВП “Атоменергомаш” м.Южноукраїнськ, Миколаївська область у відповідності до Договору №02М/16 від 16.08.2016, для подальшої реалізації. Просить підготувати та направити на його адресу відповідний акт (т.1 а.с.201).
На виконання вказаного листа, згідно ОСОБА_2 №15-03ПБ прийому-передачі ТМЦ, який підписано обома сторонами без заперечень та скріплений печатками, з відповідального зберігання ВП “Атоменергомаш” було передано проволоку 5,6 мм ХН77ТЮР ТУ 14-131-904-2010 у кількості 549,00 кг (т.1 а.с.202).
04.08.2015 між ПрАТ “СП УКРТВС» (покупець) та ВП “Атоменергомаш” (продавець) було укладено Контракт №05БМ/15 (надалі - Контракт №05БМ/15), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується у 2015 році поставляти окремими партіями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати головки та/або хвостовики, в подальшому названі комплектуючі, виготовлені продавцем із застосуванням технології, яка передана ВАТ «ТВЕЛ» у відповідності із умовами ліцензійного договору від 13.11.2008 №804/45046040/080810, з метою їх використання як комплектуючих вузлів для виготовлення тепловиділяючих збірок, призначених для поставки 2015 році на українські атомні електростанції по контракту між ДП “НАЕК “Енергоатом” та виробником палива (п.1.1 Контракту №05БМ/15) (т.1 а.с.111-121).
ВП “Атоменергомаш” зазначає, що ним за Контрактом №05БМ/15 було поставлено ПрАТ “СП УКРТВС» комплектуючі загальною вартістю 121679916,37 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі (т.1 а.с.147-152).
В свою чергу ПрАТ “СП УКРТВС» здійснило на користь ВП “Атоменергомаш” часткову оплату за отримані ним комплектуючі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 87874397,92 грн. Разом з тим, на виконання умов Контракту, 14.09.2016 ПрАТ “СП УКРТВЗ“ було отримано комплектуючі за актом приймання-передачі від 14.09.2016 на суму 33920456,18 грн. Отже, основна заборгованість за Контрактом складає 121794854,10 грн., що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 по справі №910/21451/16 (т.2 а.с.98-100).
13.01.2017 ВП “Атоменергомаш” звернулося до ПрАТ “СП УКРТВС» з повідомленням про притримання вих.№145/15, в якому повідомляє останнього про притримання Проволки Ж5,6 мм ХН77ТЮР відповідно до ТУ 14-131-904-2010, яка перебуває на зберіганні на території ремонтно-механічного заводу ВП “Атоменергомаш” (м.Южноукраїнськ Миколаївської області) згідно з Договором зберігання №02М/16 від 16.08.2016 та ОСОБА_2 №4 приема-передачи МТР на ответственное хранение від 25.03.2016, для забезпечення виконання зобов'язання ПАТ “СП УКРТВЗ” за Контрактом №05БМ/15/64-143-SD-15-00315, заборгованість до ПрАТ “СП УКРТВС» за яким складає 121794854,10 грн., докази направлення даного повідомлення про при тримання в містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.222 та зворотній бік).
22.12.2016 між ТВ “Стім Контрол Інжиніринг” (покупець) та ПрАТ “СП УКРТВС» (постачальник) було підписано Договір поставки №22/12/16 (надалі - Договір №22/12/16), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця проволоку металеву, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (п.1.1) (т.1 а.с.19-20).
Відповідно до п.7.1 Договору №22/12/16, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно до п.1.2 Договору №22/12/16, визначено кількість, асортимент, комплектність та ціна товару: проволока ХН77ТЮР Ж5,6 мм, одиниці виміру - кг; ціна за одиницю виміру (без ПДВ) - 1250,00 грн.; кількість, у одиницях виміру - 3600 кг; вартість (без ПДВ) - 4500000,00 грн., разом з ПДВ - 5400000,00 грн.
Відповідно до п.2.1 Договору №22/12/16, загальна вартість договору складає: 5400000,00 грн. (з ПДВ).
У відповідності до п.п.2.2, 2.3, 2.4 Договору №22/12/16 умови оплати - 240 календарних днів з моменту поставки товару. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Сторони домовилися про можливу зміну ціни та строків оплати по цьому договору.
Згідно п.п.3.1, 3.2 Договору №22/12/16 постачальник зобов'язується поставити товар до 31.12.2016. Товар поставляється на умовах ЕХW (Інкотермс 2010) - місце поставки: 55000, м.Южноукраїнськ, Миколаївської обл., Ремонтно-механічний завод ВП ”Атоменергомаш” ДП НАЕК ”Енергоатом”.
Пунктом 4.1 Договору №22/12/16 встановлено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється у місці поставки після підписання видаткової (их) накладної (их). Моментом переходу права власності на товар є дата, зазначена у видатковій накладній.
У відповідності до п.4.2 Договору №22/12/16 порядок приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем відповідно до чинного законодавства. Після приймання, товар передається постачальнику на відповідальне зберігання на підставі відповідного договору.
Згідно п.5.1.3. Договору №22/12/16 постачальник зобов'язаний надати покупцю на кожний вид товару усі супроводжувальні документи (видаткову накладну, податкову накладну)
В матеріалах справи міститься видаткова накладна №6 від 26.12.2016, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками (т.1 а.с.22), а також податкова накладна від 26.12.2016 (т.2 а.с.67).
На звернення ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” до ВП “Атоменергомаш” викладене у листі №11-01-17/2 від 11.01.2017, з вимогою видати майно, яке належить ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” на праві власності, відповідно до Договору поставки №22/12/16, ВП “Атоменергомаш” листом №408/15 від 27.01.2017 відмовив ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” у видачі майна, мотивуючи це тим, що ВП “Атоменергомаш” до ПрАТ «СП УКРТВЗ» застосоване забезпечення виконання зобов'язань у вигляді притримання, відповідно до ст.594, 595 ЦК України, після неналежного виконання ПрАТ «СП УКРТВЗ» своїх зобов'язань за укладеним між ними Контрактом.
Однак, за умовами Договору №22/12/16 ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” набуло право власності на товар: проволоку ХН77ТЮР Ж5,6 мм, у кількості 3600 кг на суму 5400000,0 грн. (з ПДВ) на законних підстава. В той час, як ВП “Атоменергомаш” утримує його на своїх складах без достатньої правової підстави, оскільки мало повернуто майно ПрАТ «СП УКРТВЗ» на його першу вимогу на виконання умов Договору зберігання.
Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” з позовом про на підставі ст.ст.387, 1212 ЦК України.
Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, тобто, факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.
Вирішуючи даний спір, необхідним є з'ясування наявності чи відсутності факту порушення прав особи, яка звернулась з позовом, а також наявності спору між сторонами - конкретними суб'єктами - стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах,і, відповідно, ухвалення рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Тобто, позивач повинен довести факт права власності на спірне майно, індивідуальні ознаки майна, що витребовується, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.
При цьому, об'єктом віндикаційного позову є індивідуально визначене майно, яке наявне у незаконному володінні відповідача та існує в натурі на момент подання позову. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 11.12.2007 у справі №17/255-15/389.
Згідно з ч.1 ст.184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Згідно з ч.2 ст.184 ЦК України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Предметом спору, як слідує зі змісту позовних вимог, є проволока ХН77ТЮР Ж5,6 мм, ТУ 14-131-904-2010 у кількості 3600 кг, яка не має ніяких ідентифікуючих ознак, а має ознаки, властиві усім речам того ж роду та вимірюється вагою, тобто є річчю визначеною родовими ознаками.
Позови про витребування із чужого незаконного володіння речей, визначених родовими ознаками задоволенню не підлягають.
Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, а також до речей, визначених родовими ознаками, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл.83 ЦК України.
В якості ще однієї з правових підстав позову позивач посилається на статтю 1212 ЦК України, відповідно до якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (даної правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові №6-88цс13).
Перелік юридичних фактів, які є достатніми правовими підставами набуття та/або збереження майна, визначений ст.11 ЦК України.
Стаття 11 ЦК України до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, що по суті є «достатніми правовими підставами набуття, збереження майна», відносить, серед іншого:
1) договори та інші правочини;
2) акти цивільного законодавства;
3) акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених актами цивільного законодавства;
4) інші юридичні факти.
Таким чином, зі змісту ст.ст.11, 1212 ЦК України вбачається, що закон визначає низку правових підстав для набуття, збереження майна учасниками цивільних відносин. Наявність у певного учасника цивільних відносин будь-якої правової підстави при набутті або збереженні майна обумовлює неможливість кваліфікації зазначених діянь, як таких, що відбулись без достатніх правових підстав.
З огляду на викладене вище, слід зробити висновок, що майно вважається набутим або збереженим без достатньої правової підстави, якщо набуття або збереження майна відбулося внаслідок дій або подій, які не визнаються законом підставами виникнення майнових прав та обов'язків (набуття або збереження майна відбулося поза підстав виникнення майнових прав та обов'язків).
Обставини даної справи свідчать про те, що на час укладання між ПрАТ ”СП УКРТВЗ” та ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” Договору №22/12/16, між ПрАТ ”СП УКРТВЗ” та ВП “Атоменергомаш” вже існували господарські відносини, які виникли на підставі Договору зберігання №02М/16 від 16.08.2016, на виконання якого останнім було прийнято на зберігання проволоку Ж5,6 мм ХН77ТЮР, ТУ 14-131-904-2010, та Контракту №05БМ/15/64-143-SD-15-00315 від 04.08.2015, за яким ПрАТ ”СП УКРТВЗ” має заборгованість перед ВП “Атоменергомаш” і ці обставини є предметом розгляду у суді (господарська справа №910/21451/17, по якій рішенням Господарського суду м.Києва задоволені позовні вимоги ВП “Атоменергомаш” про стягнення з ПрАТ ”СП УКРТВЗ” заборгованості по Контракту №05БМ/15/64-143-SD-15-00315 від 04.08.2015).
Таким чином, майно, яке позивач просить витребувати у ВП “Атоменергомаш”, було передано ВП “Атоменергомаш” на законних підставах - відповідно до укладеного між ВП “Атоменергомаш” та ПрАТ ”СП УКРТВЗ” Договору зберігання №02М/16 від 16.08.2016.
У межах існуючих між ПрАТ ”СП УКРТВЗ” та ВП “Атоменергомаш” договірних відносин, ВП “Атоменергомаш”, на підставі статей 594, 595 ЦК України, було застосовано забезпечення виконання зобов'язань у вигляді притримання, про що листом №145/15 від 13.01.2017 ВП “Атоменергомаш” повідомив ПрАТ ”СП УКРТВЗ”.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.594 ЦК України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Притримання товару - це один зі способів забезпечення виконання зобов'язань, що виникає в силу закону. Отже, не вимагається, щоб таке право було передбачено договором.
На виконання ч.1 ст.595 ЦК України ВП “Атоменергомаш” повідомило ПрАТ ”СП УКРТВЗ” листом №145/15 від 13.01.2017, що останнім не заперечується.
Частина 3 статті 594 ЦК України передбачає, що кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.
Таким чином, ВП “Атоменергомаш” має право на притримання переданого йому на зберігання товару до виконання зобов'язання ПрАТ ”СП УКРТВЗ” по Контракту №05БМ/15/64-143-SD-15-00315 від 04.08.2015, незважаючи на можливий перехід права власності на товар до іншої особи.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” за первісним позовом задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, судовий збір сплачений за подання первісного позову підлягає покладенню на ТОВ “Стім Контрол Інжиніринг” .
Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні первісного позову відмовити.
2. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України
та підписано суддею 26 червня 2017 року
Суддя М.В.Мавродієва