Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" червня 2017 р.Справа № 922/1403/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків
до Дочірнього підприємства "Промжитлосервіс-2" Публічного акціонерного товариства "Промбуд-2", м. Харків
про стягнення грошових коштів в розмірі 22423,88 грн.
за участю представників сторін:
Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 30.12.2016р.;
Представник відповідача - не з'явився.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Дочірнього підприємства "Промжитлосервіс-2" Публічного акціонерного товариства "Промбуд-2", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб № 11410ХD9MOGN016 від 01.01.2016р., в розмірі 22423,88 грн., з яких: 14020,44 грн. - сума основного боргу, 5842,17 грн. - пеня, 55,13 грн. - 3% річних, 2006,15 грн. - інфляційні втрати. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 03.05.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.05.2017р. об 11:00 год.
Ухвалами господарського суду від 23.05.2017р., 12.06.2017р. розгляд справи відкладався.
22.06.2017р., позивач, через канцелярію суду, надав клопотання про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 20518), в якій, посилаючись на часткову сплату відповідачем заборгованості, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором на постачання природного газу для потреб № 11410ХD9MOGN016 від 01.01.2016р., яка складається з: 6132,09 грн. - сума основного боргу, 2002,82 грн. - пеня, 555,12 грн. - 3% річних, 2006,15 грн. - інфляційні втрати. А також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Згідно статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд приймає заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству. Розгляд справи продовжується з її урахуванням.
У судовому засіданні 22.06.2017р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача у судове засідання 22.06.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі (а.с. 25).
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи,01.01.2016р. між Tовариством з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством"Промжитлосервіс-2" Публічного акціонерного товариства «Промбуд-2» (відповідач, споживач) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410XD9MOGN016 (договір).
Відповідно до положень п. 1.1 договору, TOB "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» зобов'язується передати у власність природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 4.2. договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в розмірі 100% місячної вартості запланованого обсягу газу до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.
У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, споживач проводить остаточний розрахунок до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 2.9 договору, послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання-передачі природного газу.
Відповідно до п. 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості:
- жовтень 2016 р. - 0,468 тис.м.куб. на загальну суму 3219,37 грн.;
- листопад 2016 р. - 0,405 тис.м.куб. на загальну суму 2785,99 грн.;
- грудень 2016 р. - 0,405 тис.м.куб. на загальну суму 2785,99 грн.;
- січень 2017 р. - 0,405 тис.м.куб. на загальну суму 2785,99 грн.;
Факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з постачання газу за період з вересень-грудень 2016р., січень 2017р., підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи.
Однак, відповідач розрахунки за надані йому послуги здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка, відповідно до прийнятої господарським судом заяви про зменшення позовних вимог, станом на 22.06.2017р. складається з: 6132,09 грн. - сума основного боргу, 2002,82 грн. - пеня, 555,12 грн. - 3% річних, 2006,15 грн. - інфляційні втрати, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.
На дату розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати даної суми заборгованості відповідачем в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу.
Факт поставки споживачу природного газу, передбаченого сторонами у договорі на постачання природного газу для потреб № 11410ХD9MOGN016 від 01.01.2016р., підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу за період вересень-грудень 2016р., січень 2017р., відповідно до яких позивач поставив відповідачу природний газ на суму 14020,44 грн., за який відповідач, в порушення умов Договору розрахувався не в повному обсязі та , станом на дату розгляду справи, має заборгованість перед позивачем за надані послуги з постачання природного газу в розмірі 6132,09 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за отриманий природний газ за договором № 11410ХD9MOGN016 від 01.01.2016р. в розмірі 6132,09 грн.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач визнав суму боргу за договором №11410ХD9MOGN016 від 01.01.2016р. в розмірі 6132,09 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості за договором належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, тому такою, що підлягає задоволенню.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 555Ю12 грн. та 2006,15 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).
Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2002,82 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.
Приписами ч. 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 2 Закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.2.1. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, позивачем було нараховано пеню, яка станом на 22.06.2017р., становить 2002,82 грн.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаної суми пені, суд зазначає, що вірним є розмір пені, за період з 11.10.2016р. по 20.06.2017р., та який, станом на 22.06.2017р. становить 1752,22 грн. У стягненні з відповідача пені в розмірі 250,60 грн. суд відмовляє, як в безпідставно нарахованій.
Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.
Враховуючи викладені вище обставини, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Промжитлосервіс-2" Публічного акціонерного товариства "Промбуд-2" (61142, м. Харків, вул. Гарібальді, 4, код ЄДРПОУ 33477816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621, п/р 26033301494851 в філії ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351523) суму основного боргу в розмірі 6132,09 грн.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Промжитлосервіс-2" Публічного акціонерного товариства "Промбуд-2" (61142, м. Харків, вул. Гарібальді, 4, код ЄДРПОУ 33477816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621, п/р 26008010058 в АБ "Кліринговий дім" м. Київ, МФО 300647) 1752,22 грн. пені, 3% річних в розмірі 555,12 грн., інфляційні втрати в розмірі 2006,15 грн., судові витрати в розмірі 1600,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.06.2017 р.
Суддя ОСОБА_2
справа № 922/1403/17