36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.06.17 Справа № 917/214/17
Суддя господарського суду Полтавської області Гетя Н.Г., розглянувши матеріали заяви ( вх. канцелярії суду №6072) Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду від 30.03.2017 р. по справі № 917/214/17
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л. Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500
до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", вул. Чкалова, 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500
про стягнення 2 805 764, 06 грн.
Представники:
від стягувача: ОСОБА_1 дов. №5 від 03.01.2017р.
від боржника: ОСОБА_2 дов. №1-17/1296 від 05.07.2016р.
від ВДВС: ОСОБА_3 дов. №06-04/10006 від 28.12.2016р.
Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Лубнитеплоенерго" 11 травня 2017 року подано заяву про розстрочку виконання рішення суду від 30.03.2017 р. по справі № 917/214/17 в частині стягнення 2 351 931,52 грн., з яких 2 315 875,42 грн. основний борг та 36 056,10 грн. судового збору, на шістнадцять місяців зі сплатою присуджених до стягнення сум щомісячно, за графіком: червень 2017р. - 50 000,00 грн., липень 2017р. - 50 000,00 грн., серпень 2017р. - 50 000,00 грн., вересень 2017р. - 50 000,00 грн., жовтень 2017р. - 243 991,14 грн., листопад 2017р. - 243 991,14 грн., грудень 2017р. - 243 991,14 грн., січень 2018 р. - 243 991,14 грн., лютий 2018 р. - 243 991,14 грн., березень 2018 р. - 243 991,14 грн., квітень 2018 р. - 243 991,14 грн., квітень 2018 р. - 243 991,14 грн., травень 2018 р. - 243 991,14 грн., червень 2018р. - 50 000,00 грн., липень 2018р. - 50 000,00 грн., серпень 2018р. - 50 000,00 грн., вересень 2018р. - 50 000,00 грн. (відповідно до заяви від 22.06.2017р. вх. канцелярії суду №8004).
Подана заява мотивована тим, що згідно Статуту, боржник є комунальним підприємством і єдиним, яке забезпечує життєдіяльність міст Лубни, Пирятин і Гребінка в теплопостачанні у вигляді централізованого опалення та гарячої води. Все майно підприємства, яке перебуває у боржника у користуванні, на праві повного господарського відання, є власністю територіальних громад міст в особі Полтавської обласної ради.
ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" не може керуватися загальними принципами здійсненні господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов'язань з безперебійного та безпечного забезпечення споживачів тепловою енергією, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства що регулює енергетичну галузь.
Діяльність підприємства пов"язана з сезонним характером надання послуг /опалювальний сезон/, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами міських рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов.
Сума стягнення за даним позовом виникла у зв"язку з несвоєчасними розрахунками боржника за послуги з розподілу природною газу, використаного для виробництва теплової енергії виключно для потреб населення, яке являється основним споживачем теплової енергії. Єдиним джерелом для оплати спожитого газу є кошти отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, для якого державою встановлено ряд преференцій (пільги, субсидії, порядок та термін оплати тощо) по її оплаті.
Відповідно до Реєстру нормативів перерахувань коштів, що надходять як плата за теплову енергію/комунальні послуги з ЦО і ГВП, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.03.2017 № 440, із 100% коштів які надійшли від населення у квітні 2017 року на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, - тільки 19,61 % надійшли на поточний рахунок боржника. У травні 2017 року процент відрахувань боржнику складає 13,68 % (постанова НКРЕКП від 27.04.2017 № 599).
Збитки теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг і субсидій на оплату послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, на які мають громадяни відповідно до чинних нормативних актів України, відшкодовується державою згідно Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005 № 20 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету через поточні рахунки відкриті в управлінні державного казначейства. Відповідно до п.7 Порядку, розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Небажання хоча б одного учасника розрахунків, унеможливлює їх проведення.
Боржник неодноразово звертався до стягувача з проханнями проведення розрахунків за надані послуги шляхом проведення взаємозаліку на невідшкодовану державою суму пільг та субсидій, які залишилися без задоволення.
Станом на 01.05.2017, сума невідшкодованих збитків ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» за надані населенню пільги та нараховані субсидії за послуги з теплопостачання тільки по м. Лубни складає 21 млн. 159 тис. 146 грн. 36 коп.
Відповідно до п.10 Правил № 630, споживачам, на підставі їх заяви надано право на розстрочку нарахованої плати (100%) за послуги з централізованого опалення протягом опалювального періоду (50% плати) та між опалювального періоду (50% плати).
Вказані обставини роблять неможливим своєчасне виконання зобов'язань по оплаті природного газу та послуг з його розподілу, що тягне за собою нарахування штрафних та фінансових санкцій за прострочення оплати.
Заявник зазначає, що фінансова стійкість підприємства є дуже низькою, що створює передумови для його кризового становища. Однією з причин тяжкого економічного стану боржника є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги.
Відповідно до платіжного доручення від 14.04.2017 № 1316 боржником частково
сплачується заборгованість за рішенням господарського суду Полтавської області від
30.03.2017 у справі № 917/214/17.
Заявник вказує на те, що Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № 53849056 про примусове виконання наказу господарського суду Полтавської області від 18.04.2017 № 917/214/17 про стягнення з ОКВПТҐ «Лубнитеплоенерго» на користь ПАТ «Лубнигаз» заборгованості в розмірі 2 414 600,00 грн., винесено постанови від 03.05.2017 про арешт рухомого та нерухомого майна і кошти боржника у межах суми стягнення, що суттєво утруднює забезпечення гарантованого безперебійного та безаварійного надання населенню послуг з централізованого опалення та ставить під загрозу початок і проведення опалювального сезону 2017/18 років, і в майбутньому може призвести до банкрутства відповідача.
Всі наведені вище обставини, на думку заявника, є винятковими обставинами які ускладнюють виконання рішення, роблять неможливим негайне і одночасне його виконання, вказують на відсутність вини боржника у виникненні заборгованості перед стягувачем.
22.06.2017 року від позивача (стягувача) до суду надійшов відзив на заяву про надання розстрочки виконання рішення суду, в якому позивач заперечує проти надання розстрочки, посилаючись, зокрема, на те, що боржник не зазначає яку суму коштів ним було отримано від споживачів за алгоритмом перерахування коштів з моменту виникнення заборгованості до дати подання заяви; з наведених боржником розрахунків видно до у січні 2017 року розподіл коштів відповідача склав 6 076 123,05 грн., що цілком достатньо для оплати послуг споживача у розмірі 2 315 875,42 грн..
Відповідно до п. 1.2. Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України 03.08.2015 № 493/688 розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаеморозрахунків за теплопостачання» природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу. Проте, боржником не надано жодних доказів вживання заходів щодо вчасного розрахунку з позивачем, укладення договорів з розпорядником коштів для попередньої оплати ресурсів.
ПАТ "Лубнигаз" у запереченні посилається на те, що ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" не надало жодних доказів вживання заходів щодо вчасного розрахунку з позивачем, тобто доказів укладення договорів з розпорядниками коштів для попередньої оплати ресурсів, а отже здійснення всіх необхідних заходів для уникнення заборгованості.
Відповідно до наданого Звіту про фінансові результати ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» за 4 місяці 2017 року підприємство отримало валовий прибуток за 4 місяці 2017 року у розмірі 1 597 тис. гри. та витратило ще 1 564 тис. грн. на інші операційні витрати, що не вказує на тяжкий фінансовий стан підприємства.
Стягувач зазначає, що з поданих документів вбачається, що ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» має на балансі 80,190 млн.грн. основних засобів, за рахунок реалізації яких боржник може виконати рішення суду без розстрочення.
ПАТ "Лубнигаз" звертає увагу суду на те, що товариство має власні фінансові зобов'язання щодо виконання угод про реструктуризацію заборгованості, а також ухвал суду, яких сумлінно дотримується. За рішенням суду від 27.02.2017 року по справі № 917/608/16 ПАТ "Лубнигаз" має заборгованість перед ДК «Газ України»в розмірі 3 233 880,46 грн. Планових надходжень ПАТ "Лубнигаз" не вистачає на покриття життєво необхідних втрат для підприємства (заробітна плата, податки та аварійні ремонти). Дефіцит коштів стягувача у травні складає 1 945,9 тис. грн., червні - 2 499,6 тис. грн., липні - 2 478,5 тис. грн., серпні - 2 458,5 тис. грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав заяви про надання розстрочки виконання судового рішення і заперечень проти неї, суд виходить з наступного:
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Судом враховано, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
При цьому в рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2010 у справі "ОСОБА_3 проти України" зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції.
Виконання судового рішення має бути захищене як складова частина доступу до суду в світлі вимог ст. 6 Конвенції (Справа "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Положеннями пунктів 7.1, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
За змістом ст. 121 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача на є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер. Відсутність станом на даний час грошових коштів, достатніх для виконання рішення господарського суду, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення у даній справі.
Боржник є самостійним господарюючим суб'єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, тому грошові зобов'язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності. Таким чином, незадовільний фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення.
Боржник не надав жодних та належних доказів відсутності коштів на рахунках чи відсутності або недостатності майна для погашення боргу. Боржник також не надав доказів загрози банкрутства в разі виконання судового рішення по даній справі.
Припущення відповідача про можливість виконати судове рішення щомісячними платежами протягом 16 місяців не підтверджено заявником належними та допустимими доказами. Заявник не скористався своїм процесуальним правом та не надав жодного доказу, який би свідчив про реальну можливість погашення заборгованості в разі надання йому розстрочки.
Поруч з цим, вирішуючи питання про надання відстрочки виконання рішення, господарський суд повинен враховувати не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, а й перш за все повинен враховувати такі наслідки для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Таким чином, розстрочення сплати наявного боргу може носити негативний характер по відношенню до стягувача, який надавав боржнику послуги та не одержав повного розрахунку.
З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими у розумінні ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, суд вважає, що заява відповідача про надання розстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду від 30.03.2017 р. по справі № 917/214/17.
Суддя Гетя Н.Г.