04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" червня 2017 р. Справа№ 910/22968/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Отрюха Б.В.
Яковлєва М.Л.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017р.
по справі № 910/22968/16 (суддя - Плотницька Н.Б.)
за позовом Київського комунального об'єднання зведеного будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант плюс»
про стягнення 233 234,82 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2017рпозов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант Плюс» на користь Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» 151 500,00 грн. авансу (попередньої оплати), 78 288,00 грн. пені та 3 446,82 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Будгарант плюс» звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017р. по справі №910/22968/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 78 288,00 грн. відмовити, та розстрочити виконання рішення суду у справі №910/22968/16 строком на 6 місяців.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017р. відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будгарант плюс» строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Київське комунальне об'єднання зведеного будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві.
Розпорядженням №09-53/2257/17 від 19.06.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/22968/16 у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., який не є головуючим суддею по справі, у відпустці.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 19.06.2017р., в зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., який не є головуючим суддею по справі, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Отрюх Б.В., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017р. по справі №910/22968/16 прийнято до провадження у визначеному складі суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будгарант плюс» двічі своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників відповідача, який належним чином повідомлений.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до п.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
07.04.2016р. між Київським комунальним об'єднанням зведеного будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будгарант плюс» (виконавець) було укладено договір на виконання робіт з проектування об'єкту: «Реконструкція парку «Совки» у Святошинському районі м. Києва» № 22/4, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з проектування об'єкту: «Реконструкція парку «Совки» у Святошинському районі м. Києва», відповідно до Рішення Київської міської ради від 22.12.2016р. № 60/60 «Про програму економічного і соціального розвитку м. Києва на 2016 рік».
Згідно п. 1.4. договору результатом робіт, визначених в пункті 1.1 договору, є проектно-кошторисна документація, погоджена з необхідними погоджувальними організаціями і ДП «Укрдержбудекспертиза».
Згідно п. 2.1. договору договірна вартість робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток до цього договору) та кошторисом (додаток 2 до цього договору) становить 505 000 грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ 20 % - 84 166 грн. 67 коп.
Згідно з п. 2.4. договору оплата робіт згідно з цим договором здійснюється замовником на поточний рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі, наступним чином: 30 % - аванс до початку виконання робіт у сумі 151 500 грн. 00 коп.; 70 % - при завершенні робіт після підписання акту прийому виконаних робіт сторонами.
Згідно п. 3.2. договору датою початку робіт вважається день підписання договору. Датою завершення виконання робіт, або їх окремого етапу, вважається дата підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.
Згідно з п. 3.3. договору зміст, терміни виконання і передачі замовнику основних етапів робіт визначаються завданням на проектування.
Згідно п. 4.1. договору передача замовнику виконаних та належним чином оформлених проектних робіт або окремих їх частин, розділів та етапів, здійснюється згідно накладних та актів здачі-приймання проектних робіт.
Згідно п. 10.1. цей договір вступає в силу після підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, але не пізніше 31.12.2016р.
Додатком №3 «Календарний плат» до договору сторони погодили, що загальний строк виготовлення ПКД на реконструкцію парку «Совки» у Святошинському районі м. Київ, ріг вул. Жмеринська та вул. Бетховена становить 60 календарних днів з дати підписання договору та отримання всіх вихідних даних.
Платіжним дорученням №245 від 27.04.2016р. позивач сплатив відповідачу 151 500,00грн. - аванс по договору №22/4 від 07.04.2016р.
Враховуючи те, що відповідачем станом на 08.07.2016р. роботи по договору не виконано, позивач звернувся із листом-вимогою.
10.11.2016р. позивач звернувся до відповідача із претензією №148-06-3684 щодо повернення авансу у розмірі 151 500,00 грн. та сплати пені у розмірі 68 630,33 грн.
Доказів повернення авансу, як і реагування на претензію, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач, керуючись умовами договору, відмовився від підписання ряду актів приймання виконаних будівельних робіт.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 5.2. договору у разі порушення термінів виконання зобов'язань згідно цього договору, та чи інша сторона сплачує протилежній стороні за кожен день прострочки пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно невиконаних зобов'язань.
Таким чином, позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню.
Посилання апелянта на п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» судом до уваги взяте бути не може, оскільки зазначене стосується нарахувань в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування рішення.
Щодо розстрочки виконання рішення, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Проте заявник не навів та не довів суду належними та допустимими доказами, наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення.
При вирішенні питання щодо розстрочки поряд з можливими негативними наслідками для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, слід враховувати відповідні наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, оскільки складне фінансове становище носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін у справі.
За таких обставин, відсутні підстави для розстрочки виконання рішення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017р. у справі №910/22968/16.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017р. у справі №910/22968/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2.Матеріали справи №910/22968/16 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді Б.В. Отрюх
М.Л. Яковлєв