вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" червня 2017 р. Справа № 911/1869/16
за позовом ОСОБА_1 Наук України, 01601,м.Київ,вул. Володимирська, буд.54
до Козинської селищної ради, 08711, Київська обл., Обухівський район, селище міського типу Козин, вул. Партизанська, будинок 2
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про визнання незаконними та скасування рішень.
Суддя Шевчук Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 (дов. №17/950-12 від 04.06.2015);
ОСОБА_4 (дов. №17/1782-12 від 30.09.2014);
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
суть спору:
ОСОБА_1 Наук України звернулась з позовом до Козинської селищної ради про визнання незаконними та скасування рішень Козинської селищної ради (засідання двадцять девятої сесії Козинської селищної ради V скликання) №12 від 16.12.2009 “Про припинення права постійного користування земельними ділянками АТЗТ “ЛК Феофанія” та надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою на правах оренди”, (засідання тридцять шостої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 31.08.2010 року №22/68 “Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на викуп земельної ділянки та виготовлення звіту про експертній грошовій оцінці земельної ділянки з метою її подальшого викупу”, (засідання сьмої сесії Козинської селищної ради V скликання) від 26.10.2010 року №10/25 “ Про викуп земельної ділянки гр. ОСОБА_2”.
Справа розглядається за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірними рішеннями Козинська селищна рада надала дозволи на відчуження громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки площею 6,5 га., розташованої в смт. Козин, яка перебуває у постійному користуванні НАН України згідно державного акту на право користування землею Б№086094, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею №67.
Козинська селищна рада проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що земельна ділянка №3223155400:05:019:0006 площею 6,15 га., розташована в смт. Козин на вул. Солов'яненка, що відчужена спірними рішеннями у приватну власність громадянину ОСОБА_2, у зв'язку з придбанням ним згідно договору купівлі-продажу від 09.11.2009 будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний». Окрім цього, на думку відповідача, земельна ділянка передана на підставі спірних рішень третій особі не має відношення до земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні НАН України згідно державного акту на право користування землею Б№086094.
Ухвалами господарського суду Київської області від 18.08.2016 призначено судову земельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі №911/1869/16 до повернення матеріалів справи з експертної установи.
18.05.2017 до господарського суду Київської області надійшли матеріали господарської справи №911/1869/16 та лист №180/17-41 від 13.05.2017, в якому Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив про залишення ухвали суду про призначення експертизи від 18.08.2016 без виконання у зв'язку з несплатою Козинською селищною радою покладеної на неї частини витрат на проведення вказаної експертизи.
Клопотання гр.. ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи суд, зважаючи на приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строку вирішення спору та наявність у нього достатнього часу для надання письмових пояснень і документів в підтвердження своїх міркувань щодо предмету спору, залишив без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Розпорядженням № 422-р від 17.07.1985 (арк. с. 15) Ради Міністрів Української РСР із додатком № 2 до нього вилучено у Київського лісгоспзагу Мінлісгоспу УРСР та надано ОСОБА_1 наук УРСР у постійсне користування земельну ділянку площею 6,5 га для розширення піонерського табору „Ясний”.
Згідно акту від 15.08.1985 (арк. с. 18) Київського відділення Республіканського проектного Інституту по землеустрою Укрземпроект відведено в натурі земельну ділянку в постійне користування ОСОБА_1 наук УРСР під будівництво піонерського табору „Ясний”.
У 1985 році Виконавчим комітетом Обухівської районної ради народних депутатів було видано ОСОБА_1 наук УРСР Державний акт серії Б № 086094 (арк. с. 19-21) на право користування земельною ділянкою площею 6,5 га для розширення і реконструкції піонерського табору в межах згідно плану землекористування, що в подальшому було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 67.
Актом Державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, затвердженого рішенням № 170 від 04.07.1988 (арк. с. 22) Виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів, прийнято в експлуатацію об'єкт „Реконструкція піонертабору - бази відпочинку „Ясний”.
Розпорядженням № 368 від 28.03.1990 (арк. с. 28) „Про створення Лікувального профілактичного комплексу” ОСОБА_5 наук УРСР об'єднано фінансово-господарську діяльність санаторію-профілакторію „Феофанія” АН УРСР та піонерського табору „Ясний” АН УРСР; перейменовано піонерський табір „Ясний” АН УРСР у піонерський табір „Ясний” Лікувального профілактичного комплексу „Феофанія” АН УРСР.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2000 у справі № 6/130 (арк. с. 29-30) за позовом НАН України до АТЗТ „ЛК Феофанія” про виселення та повернення нерухомого майна позов задоволено та вирішено виселити АТЗТ „ЛК Феофанія” з приміщень державного підприємства АПК „Феофанія” НАН України та передати спірне майно НАН України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2000 у справі № 6/130 (арк. с. 31-32) за позовом НАН України до АТЗТ „ЛК Феофанія” про виселення та повернення нерухомого майна відновлено строк пред'явлення наказів по справі № 6/130 до виконання; внесено зміни в ухвалу та накази суду № 6/130 від 29.01.2001 не змінюючи рішення та ухвали та видано нові накази такого змісту: „Весилити АТЗТ „ЛК Феофанія” з приміщень державного підприємства АПК „Феофанія” НАН України та передати спірне майно НАН України, а саме: санаторій „Феофанія” з земельною ділянкою площею 3, 8 га зі всіма будівлями та спорудами; відділення матері та дитини; оздоровчий табір „Ясний” з земельною ділянкою площею 6, 2 га з усіма забудовами на ній.
Постановою Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 17.04.2012 про закінчення виконавчого провадження постановлено примусове виконання наказу № 6/130 від 14.02.2002 Господарського суду міста Києва з виселення АТЗТ „ЛК Феофанія” з приміщень державного підприємства АПК „Феофанія” НАН України та передачу спірного майна НАН України, а саме: санаторію „Феофанія” з земельною ділянкою площею 3, 8 га зі всіма будівлями та спорудами закінчено, у зв'язку із фактичним його виконанням.
Рішенням господарського суду Київської області від 05.03.2014 у справі №911/4590/13 (арк. с. 34-41), яке набрало законної сили в установленому порядку, за позовом ОСОБА_1 академії наук України до Козинської селищної ради за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Дитячого оздоровчо-лікувального комплексу санаторного типу „Ясний” Акціонерного товариства закритого типу „ЛК Феофанія” вказані обставини підтверджено, визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради № 5/3 від 27.12.2001 „Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний”; визнано недійсним Державний акт серії І-КВ № 001313 на право постійного користування землею, виданий 08.02.2002 Козинською селищною радою Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний” та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416, та стягнуто з Козинської селищної ради на користь ОСОБА_1 академії наук України 2 294 грн. судового збору.
Окрім цього рішенням господарського суду Київської області від 05.03.2014 у справі №911/4590/13 встановлено, що земельна ділянка для розміщення існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу та пляжу в смт Козин Обухівського району Київської області, щодо якої Виконавчим комітетом Козинської селищної ради було прийнято рішення № 5/3 від 27.12.2001 в інтересах Дитячого оздоровчо-лікувального комплексу санаторного типу „Ясний”, на момент його прийняття була і є частиною земельної ділянки загальною площею 6,5 га, наданої ОСОБА_1 наук УРСР в постійне користування на підставі розпорядження № 422-р від 17.07.1985 Ради Міністрів Української РСР, останнім правонаступником усіх прав і обов'язків якого є ОСОБА_1 академія наук України, у тому числі права постійного користування вказаною землею.
Частиною третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Ці обставини відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування у справі, що розглядається.
16.12.2009 Козинська селищна рада, розглянувши заяву гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу та беручи до уваги добровільну відмову АТЗТ «ЛК Феофанія» від права постійного користування земельними ділянками, що належали їй на праві постійного користування на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 001313 від 08.02.2002, прийняла рішення №12 відповідно до якого вирішено:
1) Припинити право постійного користування АТЗТ «ЛК Феофанія» на земельні ділянки площею 6,40 га, які розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Солов'яненка;
2) Анулювати державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ 001313 від 08.02.2002 р., який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416;
3) Повідомити орган державної реєстрації про припинення права постійного користування вищезазначеними земельними ділянками;
4) Надати дозвіл гр. ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо оформлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою на правах оренди площею 6, 15 га, яка. розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Солов'яненка, для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу;
5) Розробку технічної документації із землеустрою щодо оформлення документів що посвідчують право оренди земельної ділянки замовити в землевпорядній організації, яка має відповідну ліцензію;
6) Технічну документацію із землеустрою щодо передачі в оренду земель ділянки погодити із:
органом по земельних ресурсах;
органом містобудування та архітектури;
7) Після виготовлення технічної документації із землеустрою, зазначеної в даному Рішенні, подати її на розгляд сесії Козинської селищної ради;
8) Строк дії даного Рішення становить один рік з дати його прийняття.
Рішенням Козинської селищної ради 22/68 від 31.08.2010 надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на виготовлення звіту по експертній грошовій оцінці земельної ділянки загальною площею 6,15 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Солов'яненка (кадастровий номер 3223155400:05:019:0006), для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу; зобов'язано гр.ОСОБА_2 замовити звіт по експертній грошовій оцінці земельної ділянки, зазначеної в п.1 даного Рішення в землевпорядній організації, яка має ліцензію на виконання землеоціночних робіт та після виготовлення звіту по експертній грошовій оцінці земельної ділянки та отримання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, подати зазначену в п.1. цього Рішення експепртну грошову оцінку на затвердження сесії Козинської селищної ради.
Рішенням Козинської селищної ради 10/25 від 26.10.2010 затверджено експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 6,15 г; кадастровий номер 3223155400:05:019:0006 для оздоровчого призначення (для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу), яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Солов'яненка, розроблену ТОВ „Земюрконсалтинг”, у сумі 8 335 000 грн.; встановлено ціну продажу земельної ділянки загальною площею 6,15 га для оздоровчого призначення (для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу), яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козиг вул. Солов'яненка у сумі 8335 000 грн.; доручено селищному голові укласти з гр. ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 6,15 га, за ціною 8 335 000 грн. для оздоровчого призначення (для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу) та посвідчити такий договір нотаріально; та попереджено гр. ОСОБА_2, що земельна ділянка повинна використовуватись за цільовим призначенням з дотриманням вимог ст.91 Земельного кодексу України.
Позивач вважає, що вищевказані рішення Козинської селищної ради є незаконними, безпідставними та такими, що порушують його право постійного землекористування, набуте на підставі Акту на право постійного користування землею Б № 086094, за захистом якого він звернувся до суду.
Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення даного спору) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Право землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Зазначена позиція викладена також в пункті 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.
Як встановлено статтею 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (частина 10 статті 149 Земельного кодексу України).
Тобто, законодавцем правомірність вилучення відповідним органом земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні, а відтак, і прийнятого у зв'язку з цим рішення, поставлена в залежність від наявності згоди землекористувача.
Відтак, надання земельної ділянки, яка перебуває у постійному землекористуванні позивача іншій особі, без її вилучення (викупу) в порядку, передбаченому цим Кодексом, порушує право землекористування позивача.
Обов'язок щодо переоформлення права постійного землекористування на право власності або право оренди у відношенні землекористувачів, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але не можуть їх мати на даному праві, був встановлений пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнано неконституційним пункт 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Докази надання позивачем згоди на вилучення земельної ділянки, що належить йому на праві постійного землекористування відповідно до акта Б № 086094, відсутні.
Рішення Козинської селищної ради № 12 від 16.12.2009 прийнято з урахуванням добровільної відмови №2-К від 17.11.2009 (арк. с. 101) АТЗТ «ЛК Феофанія» від права постійного користування земельними ділянками, що належали йому, як вказано у цьому рішенні, на праві постійного користування на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 001313 від 08.02.2002, який, в свою чергу, визнано недійсним рішенням господарського суду Київської області від 05.03.2014 у справі №911/4590/13.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вилучення земельної ділянки, яка належить позивачу на праві постійного землекористування відповідно до акта Б № 086094, відбулось без його згоди.
Набуття третьою особою права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на вказаній в Державному акті на право постійного користування землею Б № 086094 земельній ділянці (її частині), не припинило право постійного землекористування позивача.
Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Згідно статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Пунктом 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 роз'яснено, що відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень” і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). При цьому необхідно враховувати також приписи: статті 120 ЗК України, зокрема її другої частини, та статті 126 названого Кодексу; статті 377 ЦК України; статті 50 Закону України “Про землеустрій”, зокрема, частини першої згаданої статті.
Докази набуття ОСОБА_2 вказаної в Державному акті на право постійного користування землею Б № 086094 земельної ділянки чи її частини (частин) у власність чи користування та припинення постійного землекористування позивача у встановленому законом порядку відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що припинення права постійного землекористування позивача з посиланням на перехід права до третьої особи не підтверджене належними доказами, а тому не спростовує доводи позивача.
Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено згадуваним пунктом 2 статті 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Згідно частин другої, третьої статті 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до пункту 5.6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки. ОСОБА_6 України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону. Земельний кодекс України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Таким чином, Козинська селищна рада прийнявши рішення №12 від 16.12.2009, №22/68 від 26.10.2010 та №10/25 від 26.10.2010 надала дозволи на відчуження громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 Наук України на підставі Державного акту на право постійного користування землею Б№086094, без згоди позивача, чим порушила його права як постійного землекористувача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання незаконними та скасування спірних рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради №12 від 16.12.2009 “Про припинення права постійного користування земельними ділянками АТЗТ “ЛК Феофанія” та надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою на правах оренди”.
3. Визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради №22/68 від 31.08.2010 “Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на викуп земельної ділянки та виготовлення звіту про експертній грошовій оцінці земельної ділянки з метою її подальшого викупу”.
4. Визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради №10/25 від 26.10.2010 “Про викуп земельної ділянки гр. ОСОБА_2”.
5. Стягнути з Козинської селищної ради (код 04362697) на користь ОСОБА_1 академії наук України (код 00019270) 4134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. судового збору.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повне рішення складено та підписано 26.06.2017