26 червня 2017 року Справа № 908/2014/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів: Ковтонюк Л.В., Карабаня В.Я., Корнілової Ж.О.
за участю представника публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж - Проценко Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017
у справі № 908/2014/16господарського суду Запорізької області
за позовом відкритого а акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж
до Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"
простягнення заборгованості
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 (суддя Сушко Л.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 89 993,18 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 19 797,88 грн. заборгованості за перевищення договірної величини електроспоживання, 26 381 грн. пені, 2 370,98 грн. 3% річних, 6 820,59 грн. інфляційних збитків. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 (колегія у складі суддів: Стойка О.В., Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.) рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 скасовано частково, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:
"Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя до Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 89 993,18 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 23 602,87 грн. пені, 2 384,34 грн. 3% річних, 7 155,18 грн. інфляційних збитків, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 877,04 грн.
Припинити провадження в частині позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж до державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення 2 000 грн. заборгованості за Договором про постачання електричної енергії № 1120 від 28.12.2006 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
В задоволенні решти частини позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя до державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" відмовити".
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2016 було виправлено описку, допущену в мотивувальній частині рішення господарського суду від 27.09.2016, викладено абзац 3 сторінки 7 рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 в наступній редакції: "Так, за розрахунком суду стягненню підлягають грошові кошти у розмірі 26 381,00 грн. - пені, 2 370,98 грн. - 3% річних, 6 820,59 грн. - інфляційних втрат.".
Не погоджуючись із постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017, публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 та рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2016, як такі, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким стягнути з державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 89 993,18 грн. боргу за спожиту електричну енергію, 19 797,88 грн. боргу за перевищення договірних величин електроспоживання, 60 682,45 грн. пені, 4 191,73 3% річних, 23 697,14 грн. інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В липні 2016 року відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення 91 993,18 грн. боргу за спожиту електричну енергію, 19 797,88 грн. боргу за перевищення договірних величин електроспоживання, 67 882,12 грн. пені, 4 223,48 3% річних, 25 147,14 грн. інфляційних втрат.
Позов мотивовано тим, що 28.12.2006 між сторонами укладений договір про постачання електричної енергії № 1120, за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. На виконання умов договору позивач в період з червня по жовтень 2015 року поставив відповідачу активну електроенергію на загальну суму 148 061,40 грн., що підтверджується актами звірки про спожиту електроенергію за період з червня по жовтень 2015 року, які підписані повноважними представниками сторін за договором та скріплені печатками підприємств. Для оплати електроенергії позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки: № 1120/6а від 01.07.2015 за електроенергію, спожиту у червні 2015 року на суму 25 287,30 грн.; № 1120/7а від 23.09.2015 за електроенергію, спожиту у липні 2015 року на суму 28 944,18 грн.; № 1120/8а від 23.09.2015 за електроенергію, спожиту у серпні 2015 року на суму 33 024,02 грн.; № 1120/9а від 05.10.2015 за електроенергію, спожиту у вересні 2015 року на суму 25 622,04 грн.; № 1120/10а від 02.11.2015 за електроенергію, спожиту у жовтні 2015 року на суму 35 183,86 грн. Оскільки відповідач в повному обсязі за спожиту активну електроенергію не розрахувався, у відповідача утворилась заборгованість за спожиту активну електроенергію перед позивачем в розмірі 91 993,18 грн. Також, за твердженням позивача, відповідач припустився перевищення граничної величини споживання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії № 1120 від 28.12.2006 у листопаді 2014 року, лютому 2015 року, березні 2015 року та вересні 2015 року, що становить суму 19 797,88 грн. Позивачем нараховано 67 882,12 грн. пені на підставі п. 4.2.1 договору № 1120 від 28.12.2006, 4223,48 грн. 3% річних та 25 147,14 грн. інфляційних втрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію підлягають задоволенню в розмірі 89 993,18 грн. з урахуванням уточнень представника позивача в судовому засіданні 27.09.2016, також підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 797,88 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сум пені, то відповідно до п. 4.2.1 договору № 1120 від 28.12.2006 за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 7 Додатку № 4 "Порядок розрахунків") та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 6 Додатка № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання електроенергії"), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати, тому здійснивши власний перерахунок суми пені, дійшов висновку про стягнення з відповідача 26 381 грн. пені. В іншій частині вимог про стягнення 34 301,45 грн. пені відмовив.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, то місцевий господарський суд, здійснивши їх перерахунок, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 2 370,98 грн. 3% річних та 6 820,59 грн. інфляційних втрат, в іншій частині вимог стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат відмовив.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача боргу за спожиту активну електричну енергію в сумі 89 993,18 грн. Разом з тим, місцевий господарський суд не прийняв рішення в частині вимог про стягнення боргу в сумі 2 000 грн., апеляційний господарський суд вказав про те, що провадження в частині стягнення 2 000 грн. заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки цю суму заборгованості було сплачено відповідачем протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
Щодо вимог про стягнення плати за перевищення договірних величин електроспоживання, то апеляційний господарський суд, дослідивши подані у справі докази, дійшов висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано та не доведено під час розгляду справи розміру позовних вимог в цій частині та їх обґрунтування і на цій підставі скасував рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 щодо задоволення позовних вимог про стягнення 19 797,88 грн. заборгованості за перевищення договірної величини електроспоживання, відмовив у їх задоволенні.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат, то апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку розрахунку позивача в цій частині вимог позивача визнав, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 2 384,34 грн. та інфляційних в сумі 7 155,57 грн.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 23 602,87 грн., як вказано в постанові від 16.01.2017, місцевий господарський суд задовольняючи частково позов в частині стягнення пені в сумі 26 381,00 грн., не врахував встановленого ст. 232 ГК України шестимісячного граничного строку нарахування пені та вийшов за його межі. В іншій частині про стягнення пені відмовив. Вищий господарський суд України не погоджується з висновками Донецького апеляційного господарського суду в цій частині, висновок Донецького апеляційного господарського суду щодо застосування положень частини шостої статті 232 ГК України та відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені за період прострочення зобов'язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, в даному випадку є необґрунтованим і помилковим, оскільки частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання, а умовами договору про постачання електричної енергії № 1120 від 28.12.2006, зокрема пунктом 4.2.1 договору № 1120 від 28.12.2006, сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.
У зв'язку з викладеним постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 в частині зміни рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 щодо вимог про стягнення пені, є такою, що підлягає зміні.
Вищий господарський суд України погоджується з висновками Донецького апеляційного господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 89 993,18 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 2 384,34 грн. 3% річних, 7 155,18 грн. інфляційних збитків та відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 19 797,88 грн. заборгованості за перевищення договірної величини електроспоживання.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 в частині задоволення вимог про стягнення 23 602,87 грн. пені змінити.
Викласти абзац третій резолютивної частини постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 в такій редакції:
"Стягнути з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 89 993,18 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 26 381 грн. пені, 2 384,34 грн. 3% річних, 7 155,18 грн. інфляційних збитків, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 877,04 грн."
Стягнути з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж за подання касаційної скарги судовий збір в розмірі 42 грн.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний судовий наказ.
В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 908/2014/16 залишити без змін.
Головуючий Л.Ковтонюк
судді: В.Карабань
Ж.Корнілова