про залишення позову без розгляду
26.06.2017 Справа № 904/4315/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Мед Суми" (м. Суми)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області)
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медлев (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за поставлений згідно із договором № 021209 від 09.12.2016 товар у розмірі 1 227 472 грн. 28 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарма Мед Суми" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути заборгованість за поставлений згідно із договором № 021209 від 09.12.2016 товар у розмірі 1 227 472 грн. 28 коп. у такий спосіб:
- з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (далі - відповідач-1) частину основного боргу у сумі 1 217 472 грн. 28 коп.;
- з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медлев" (далі - відповідач-2) частину основного боргу у сумі 10 000 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 зобов'язань за договором № 021209 від 09.12.2016 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем в період з 04.01.2017 по 07.03.2017 товару та, відповідно, наявністю боргу у сумі 1 227 472 грн. 28 коп. При цьому, відповідно до умов договору поруки від 16.01.2016 відповідач-2 зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань відповідача-1, при цьому обов'язок відповідача-2 (поручителя за договором) обмежується сплатою суми не більше 10 000 грн. 00 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 26.04.2017.
Від відповідача-1 електронною поштою надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 24193/17 від 26.04.2017), який в подальшому надійшов в оригіналі (вх.суду 25120/17 від 28.04.2017), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем були порушені умови договору та закону в частині надання всіх товаросупровідних документів, крім того, видаткові накладні, надані в підтвердження поставки товару, не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також, відповідач-1 посилається на те, що позивачем не доведено отримання товару за накладними уповноваженою особою покупця та не надано відповідних довіреностей.
До відзиву на позовну заяву відповідачем-1 було долучено клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю явки у засіданні його повноважного представника.
У судове засідання 26.04.2017 з'явився представник позивача. Представники відповідачів-1,2 у судове засідання не з'явилися, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.
Враховуючи вказане ухвалою суду від 26.04.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.05.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі.
03.05.2017 відповідач-1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Мед Суми" про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару № 021209 від 09.12.2016.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017, на підставі пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" повернуто судом без розгляду.
Відповідачем-1 04.05.2017 подано до суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017, відповідно до якої зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 04.05.2017 провадження у справі № 904/4315/17 було зупинено до її повернення з Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Про вказані обставини сторін було повідомлено телефонограмами.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 залишено без змін.
Справа № 904/4315/17 з Дніпропетровського апеляційного господарського суду 09.06.2017 надійшла до господарського суду Дніпропетровської області, у зв'язку з чим обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунуті.
У зв'язку з вказаними обставинами, ухвалою суду від 09.06.2017 провадження у справі було поновлено; її розгляд призначено у судовому засіданні на 26.06.2017.
Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень; провадження у справі порушено ще 07.04.2017.
Від відповідача-1 надійшла заява про припинення провадження у справі (вх.суду 33273/17 від 12.06.2017), в якій він посилається на те, що між позивачем та відповідачем-1 було врегульовано спір, шляхом укладення договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.05.2017 та додатковою угодою № 1 від 16.05.2017 до договору поставки.
У судове засідання 26.06.2017 представник позивача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив; вимоги ухвал суду від 26.04.2017 та від 09.06.2017 не виконав.
Про час, день та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 4903808843980 (№ 4003101096983), яке повернуло з відповідною відміткою про отримання ухвали суду позивачем 20.06.2017.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Представники відповідачів-1,2 також у судове засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили; про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі доказами.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 01.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарма Мед Суми" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу товару № 021209 (далі - договір, а.с.16), відповідно до умов якого продавець зобов'язується протягом строку дії договору поставити і передати у власність покупця: лікарські засоби, в асортименті, кількості та ціні, визначених у видаткових накладних або специфікаціях, що складаються на кожну партію товару, що поставляється, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору).
У пункті 6.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань та проведення остаточних розрахунків між сторонами за договором. За умов, коли жодна із сторін у строк за 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії договору не заявила бажання розірвати договір, то він вважається автоматично пролонгованим ще на один календарний рік на тих самих умовах.
Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У пункті 1.2. договору сторони погодили, що товар за договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними (специфікаціями) на підставі узгоджених замовлень покупця. Замовлення передається продавцю в будь-якій зрозумілій сторонами формі: особисто, електронною поштою, за допомогою факсимільного зв'язку.
У розділі 3 договору сторони визначили умови щодо суми договору, зокрема: загальна сума договору (тобто загальна вартість (ціна) усього товару, поставленого за договором) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого (переданого у власність покупця) товару та дорівнює сумі всіх виписаних продавцем та підписаних уповноваженою особою покупця видаткових накладних (специфікацій) (пункт 3.1. договору).
Крім того, в силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Так, в розділі 2 договору сторони визначили умови поставки товару, а саме:
- товар має бути поставлений продавцем покупцю в строк, що узгоджений сторонам у замовленні (пункт 2.1. договору);
- доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця. Передача товару уповноваженій особі покупця здійснюється постачальником на підставі довіреності, виданої покупцем на ім'я такої уповноваженої особи з посиланням на номер і дату договору (пункт 2.3. договору);
- покупець гарантує, що проставлення підпису уповноваженої особи покупця на видатковій накладній продавця є достатнім підтвердженням прийняття товару покупцем, погодження його кількості, ціни та асортименту, а уповноважена особа покупця має достатні повноваження на вчинення таких дій (пункт 2.4. договору);
- право власності та ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представником покупця видаткової накладної, що засвідчує передачу товару покупцю (пункт 2.5. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач в період з 04.01.2017 по 07.03.2017 здійснив поставку відповідачу-1 товару на загальну суму 2 061 890 грн. 00 коп., що підтверджується:
- видатковою накладною № ПБ1-000057 від 03.01.2017 на суму 135 890 грн. 00 коп.; датою отримання товару - 04.01.2017 (а.с.18);
- видатковою накладною № ПБ1-000018 від 24.01.2017 на суму 135 890 грн. 00 коп.; датою отримання товару - 24.01.2017 (а.с.19);
- видатковою накладною № ПБ1-000039 від 26.01.2017 на суму 101 917 грн. 50 коп.; датою отримання товару - 27.01.2017 (а.с.20);
- видатковою накладною № ПБ1-000060 від 02.02.2017 на суму 101 917 грн. 50 коп.; датою отримання товару - 06.02.2017 (а.с.21);
- видатковою накладною № ПБ1-000077 від 06.02.2017 на суму 67 945 грн. 00 коп.; датою отримання товару - 07.02.2017 (а.с.22);
- видатковою накладною № ПБ1-000061 від 07.02.2017 на суму 35 310 грн. 50 коп.; датою отримання товару - 06.02.2017 (а.с.23);
- видатковою накладною № ПБ1-000078 від 07.02.2017 на суму 70 620 грн. 00 коп.; датою отримання товару - 07.02.2017 (а.с.24);
- видатковою накладною № ПБ1-000116 від 15.02.2017 на суму 176 550 грн. 50 коп.; датою отримання товару - 16.02.2017 (а.с.25);
- видатковою накладною № ПБ1-000122 від 17.02.2017 на суму 105 930 грн. 00 коп.; датою отримання товару - 20.02.2017 (а.с.26);
- видатковою накладною № ПБ1-000135 від 21.02.2017 на суму 211 860 грн. 00 коп.; датою отримання товару - (а.с.27);
- видатковою накладною № ПБ1-000141 від 22.02.2017 на суму 211 860 грн. 00 коп.; датою отримання товару - 23.02.2017 (а.с.28);
- видатковою накладною № 2702 від 27.02.2017 на суму 353 100 грн. 00 коп.; датою отримання товару - 28.02.2017 (а.с.29);
- видатковою накладною № ПБ1-000184 від 07.03.2017 на суму 353 100 грн. 00 коп.; датою отримання товару - (а.с.30).
Суд зауважує, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Так, відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У пунктах 3.2. та 3.3. договору сторони визначили, що розрахунки між сторонами за договором здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця в наступному порядку: оплати (переведення) покупцем грошової суми (ціни), вказаної у видаткових накладних, на розрахунковий рахунок продавця впродовж 30 календарних днів після підписання сторонами видаткових накладних. Всі розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України. Зобов'язання покупця щодо оплати вважаються виконаними в момент зарахування коштів на поточний рахунок продавця.
В свою чергу, як вказує позивач, відповідач-1 отриманий товар оплатив лише частково - в сумі 834 417 грн. 72 коп., внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 1 227 472 грн. 28 коп. Вказане і є причиною спору.
При цьому, відповідно до умов договору поруки від 16.01.2016 відповідач-2 зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань відповідача-1, що виникли зі спірного договору, при цьому обов'язок відповідача-2 (поручителя за договором) обмежується сплатою суми не більше 10 000 грн. 00 коп.
Суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Так, судом розгляд справи двічі відкладався з 26.04.2017 на 10.05.2017 та на 26.06.2017. Ухвалами суду від 26.04.2017 та від 09.06.2017 було зобов'язано позивача надати суду:
- банківські виписки щодо оплати спірних накладних в сумі 834 417 грн. 72 коп.;
- вимога до поручителя, направлена в порядку пункту 5.4.1. договору поруки;
- письмові пояснення щодо обставин викладених у відзиві на позовну заяву;
- письмові пояснення щодо видаткових накладних від 21.02.2017 та від 07.03.2017;
- акт звірки взаєморозрахунків станом на дату подання позову;
- докази часткової оплати (у разі наявності);
- оригінали доданих до позовної заяви документів (для огляду у судовому засіданні);
- власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.
При цьому, у відповідності до норм статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Так, позовна заява від 07.04.2017 зареєстрована 07.04.2017, отже позивач протягом двох місяців мав можливість долучити докази, на підтвердження правомірності своєї правової позиції.
Так, згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, саме позивач повинен був довести наявність підстав для задоволення його позовних вимог та відсутність підстав для відмови у задоволенні позову, а також надати суду докази, на підтвердження таких обставин.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів.
Як зазначено вище, позивач у судове засідання 26.06.2017 не з'явився, що перешкоджає вирішенню спору по суті та дає підстави для залишення позову без розгляду з огляду на слідуюче.
Суд зауважує, що в ухвалі суду від 07.04.2017 було роз'яснено позивачу, що разі неподання позивачем господарському суду без поважних причин витребуваних судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або нез'явлення його представника на виклик у судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору, позов відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України може бути залишений без розгляду.
За приписами пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктами 2 та 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, відсутність у матеріалах даної справи доказів, які б підтверджували фактичні обставини справи, неповність матеріалів справи та суперечливість даних, повідомлених у позовній заяві позивачем та у відзиві на позовну заяву відповідачем, унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. При цьому це стосується як позитивного (про задоволення позову) так і негативного (про відмову в позові) рішення. Недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях унеможливлює як задоволення так і відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
За таких обставин, неповність матеріалів справи та нез'явлення позивача для дачі пояснень з приводу фактичних обставин протягом строку, встановленого процесуальним законом для розгляду даної справи, перешкоджає встановленню істини з питань, котрі виникають у суду з приводу обставин справи, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з урахуванням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що позивач без поважних причин не з'явився у судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору, а закінчення строку розгляду справи унеможливлює його відкладення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
З приводу клопотання відповідача-1 щодо припинення провадження у справі суд зазначає таке.
Вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, суду необхідно встановити правомірність позовних вимог станом на дату порушення провадження у справі. При цьому, позивачем не доведено належними доказами наявність заборгованості саме в сумі 1 227 472 грн. 28 коп., а також наявність підстав для задоволення позову до відповідача-2. В той час, як вказані докази витребовувалися у позивача ухвалами суду від 26.04.2017 та від 09.06.2017.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 1 600 грн. 00 коп.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (240 000 грн. 00 коп.); за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн. 00 коп.).
Так, відповідно до платіжного доручення № 98 від 05.04.2017 позивачем було сплачено 18 412 грн. 10 коп. судового збору, та відповідно до платіжного доручення № 99 від 05.04.2017 позивачем було сплачено 800 грн. 00 коп. судового збору, а всього 19 212 грн. 10 коп.
В той же час, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
У відповідності до вказаних норм закону, від позивача надійшла заява про повернення йому судового збору у загальному розмірі 19 212 грн. 10 коп. (вх.суду 36203/17 від 26.06.2017).
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання позивача) повернути позивачу суму сплаченого ним судового збору у загальному розмірі 19 212 грн. 10 коп., оскільки позов залишено без розгляду з підстави, яка не віднесена до виключень, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, є причиною для повернення судового збору позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Мед Суми" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" та до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медлев" про стягнення заборгованості за поставлений згідно із договором № 021209 від 09.12.2016 товар у розмірі 1 227 472 грн. 28 коп. - без розгляду.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фарма Мед Суми", що відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Мед Суми" (40031, м. Суми, вулиця Курська, будинок 47; ідентифікаційний код 40564781) судовий збір у загальній сумі 19 212 (дев'ятнадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 10 коп., сплачений згідно з платіжними дорученнями № 98 від 05.04.2017 та № 99 від 05.04.2017, оригінали яких повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фарма Мед Суми".
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Суддя Ю.В. Фещенко