номер провадження справи 15/23/17
22.06.2017 Справа № 908/1007/17
За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (ПАТ КБ «Приватбанк»), 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50
до відповідача ОСОБА_1 виробничо - комерційного підприємства «Комплектація і обладнання», 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, буд. 27
про зобов'язання визнати грошові вимоги та включення їх до реєстру кредиторів
Суддя Горохов І.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, № 7789-К-О від 28.12.2016;
від відповідача: не з'явився
суть спору:
До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство Комерційного банку «Приватбанк», м. Київ до відповідача ОСОБА_1 виробничо - комерційного підприємства «Комплектація і обладнання», м. Запоріжжя про зобов'язання визнати грошові вимоги та включення їх до реєстру кредиторів.
16.05.2017 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 16.05.2017 порушено провадження у справі № 908/1007/17, присвоєно справі номер провадження 15/23/17, судове засідання призначене на 22.06.2017. Ухвалою суду від 31.05.2017 розгляд справи відкладався на 15.06.2017.
Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами.
Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 29.08.2013. Відповідач має заборгованість у сумі 47 969,19 грн. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з 18.03.2014 приватне виробничо-комерційне підприємство «Комплектація і обладнання» перебуває в стані припинення. 23.03.2017 позивач направив на адресу відповідача заяву з кредиторськими вимогами. Заява не отримана відповідачем, а повернута за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання, й отримана позивачем 26.04.2017. Дане свідчить про ухилення відповідача від визнання грошових вимог. З огляду на те, що рахунки відповідача відкриті в ОСОБА_3, не закриті ліквідаційною комісією, а значить проміжний ліквідаційний баланс не складений, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду. Просить про зобов'язання визнання грошових вимог та включення їх до реєстру кредиторів. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 105, 110, 111, 112, 525, 526, 599, 610 Цивільного кодексу України та умови договору.
У судовому засіданні 22.06.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судові засідання 31.05.2017 та 22.06.2017 не з'являвся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено, що за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв від нього не надійшло.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.
В судовому засіданні 22.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи представника позивача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.
29.08.2013 між Публічним акціонерним товариство Комерційний банк «Приватбанк» (позивач) та ОСОБА_1 виробничо-комерційним підприємством «Комплектація і обладнання» (відповідач) укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) б/н зі встановленням кредитного ліміту на рахунок шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку і карточки з зразками підписів і відбитку печатки.
У заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Клієнт висловлює свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднався і зобов'язався виконувати умови, що викладено в Умовах та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_3 - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку.
Відповідно до договору відповідачу встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26009055896393 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет КЛІЄНТ банк, sms - повідомлення або Інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».
Відповідно до п. 3.2.2.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі). Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладанні договорів та угод у письмовій формі.
У пунктах 3.2.2.1.1, 3.2.2.1.3, 3.2.2.1.5, 3.2.2.1.6, 3.2.2.1.8 Умов встановлено, що кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт представляє собою суму грошових коштів у межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до “Умов та правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі “Угода”).
Відповідно до п. 3.2.2.2.2.5 клієнт зобов'язався повернути кредит у строки, встановлені пп. 3.2.2.1.10, 3.2.2.2.3.4, 3.2.2.2.2.17. Відповідно до п. 3.2.2.2.2.7 клієнт зобов'язався сплатити банку винагороду відповідно до п. п. 3.2.2.4.4, 3.2.2.4.5, 3.2.2.4.6, 3.2.2.4.11.
Пунктом 3.2.2.4.4 встановлено обов'язок клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п. п. 3.2.2.1.6, 3.2.2.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.
Порядок розрахунків встановлений в п. 3.2.2.4 Умов, згідно з яким за користування кредитом у період із дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п. 3.2.2.4.1). Порядок розрахунку відсотків є наступним:
За період користування кредитом із моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.2.4.1.1). У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню (п. 3.2.2.4.1.2). У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.2.4.1.3).
Згідно з п. 3.2.2.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Із змісту укладеного сторонами договору б/н від 29.08.2013 слідує, що він є фактично змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, тобто між сторонами по суті виникли правовідносини кредитування шляхом надання Банком у користування Клієнта кредитних коштів, що містяться на відкритому банківському поточному рахунку.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч .ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до частини 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3.2.2.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 3.2.2.2.2.2, 3.2.2.4.1, 3.2.2.4.2, 3.2.2.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пп. 3.2.2.1.8, 3.2.2.2.2.3, 3.2.2.2.3.4, винагороди, передбаченої пп. 3.2.2.2.2.5, 3.2.2.4.5, 3.2.2.4.5, 3.2.2.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.2.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 3.2.2.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.2.5.1., 3.2.2.5.2., 3.2.2.5.3., здійснюється протягом 3 років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Тобто, укладеним між сторонами договором установлений інший період нарахування неустойки, чим передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем 29.08.2013 відповідач скористався послугою «Гарантований платіж» шляхом створення заявки № 44 від 29.08.213 на суму 10 000,00 грн. та підписання її електронним підписом в системі Приват-24. 12.11.2013 відповідач скористався послугою «Гарантований платіж» шляхом створення заявки № 49 від 12.11.2013 на суму 10 000,00 грн. та підписання її електронним підписом в системі Приват-24. 28.01.2014 відповідач скористався послугою «Гарантований платіж» шляхом створення заявки № 3 від 28.01.2014 на суму 10 000,00 грн. та підписання її електронним підписом в системі Приват-24.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з 18.03.2014 приватне виробничо-комерційне підприємство «Комплектація і обладнання» (код ЄДРПОУ: 32469741) перебуває в стані припинення.
23.03.2017 позивач направив на адресу відповідача ОСОБА_4 з кредиторськими вимогами, відповідно до якої просив розглянути вимоги з оплати заборгованості за договором б/н від 29.08.2013 у розмірі 102 327,87 грн., що складається з заборгованості за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок» в розмірі 54 358,68 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 10 000,00 грн., заборгованості за відсотками - 16 827,47 грн., заборгованість по комісії 4 560,00 грн., пені - 22 571,21 грн. та заборгованості послугою «Гарантований платіж» в розмірі 47 969,19 грн., яка складається з заборгованість за кредитом 10 000,00 грн.; заборгованість по відсотками за користування кредитом 17 538,89 грн.; штрафні санкції (пеня) 20 430,30 грн. Також просив визнати вище перелічені вимоги, включити їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача на суму 102 327,87 грн. та оплатити зазначену суму заборгованості. До заяви позивачем додано необхідні документи, що підтверджують заборгованість відповідача, а саме розрахунок заборгованості за договором, копію заяви про відкриття поточного рахунку від 29.08.2013, витяг з умов та правил надання банківських послуг, копією довіреності представника Банку. Дана заява направлялась відповідачу 22.03.2017, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення в цінний лист.
Разом з тим, будь-яких відповідей, погоджень, заперечень тощо на адресу позивача від відповідача не надходило.
Зазначена заява з кредиторськими вимогами не отримана відповідачем, а повернена за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання, й отриманий позивачем 26.04.2017, що підтверджується інформацією з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта».
Як зазначає позивач, вказана обставина свідчить про ухилення відповідача від виконання обов'язку щодо визнання заборгованості перед позивачем за спірним кредитним договором та включення вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.
Згідно з наданими позивачем розрахунків та банківської виписки, у відповідача існує заборгованість:
- за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок» в сумі 54 358,68 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 10 000,00 грн., заборгованості за відсотками - 16 827,47 грн., заборгованість по комісії 4 560,00 грн., пені - 22 571,21 грн.;
- за послугою «Гарантований платіж» становить 47 969,19 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом 10 000,00 грн.; заборгованість по відсотками за користування кредитом 17 538,89 грн.; штрафні санкції (пеня) 20 430,30 грн.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості по кредиту, відсоткам за користування кредитними коштами та по комісійній винагороді перед позивачем, а також погашення суми нарахованої пені відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 25.04.2017 по справі № 908/664/17 з ОСОБА_1 виробничо-комерційного підприємства «Комплектація і обладнання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, буд. 27, код ЄДРПОУ 32469741) на користь ПАТ КБ “Приватбанк” стягнуто 50 984,63 грн. станом на 06.01.2017, що складається з 10 000,00грн. заборгованості за кредитом, суму 15 660,81 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суму 20 763,82 грн. пені, суму 4 560,00грн. заборгованості по комісії за обслуговування кредиту. Зазначені суми боргу виникли у ОСОБА_1 виробничо - комерційного підприємства «Комплектація і обладнання» за договором б/н від 29.08.2013.
Як зазначалося вище, відповідач ОСОБА_5 виробничо - комерційне підприємство «Комплектація і обладнання» перебуває в стані припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно зі статтею 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з кредиторськими вимогами до відповідача, направивши на його адресу відповідну заяву (вимогу).
У п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз'яснено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Якщо боржник (відповідач) заперечує проти одержання ним вимоги кредитора, останній (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Відповідач на пред'явлену банком вимогу відповіді не направив, кредиторські вимоги не задовольнив.
Згідно з частиною восьмою статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
У визначений частиною шостою статті 105 Цивільного кодексу України строк відповідач заяву з кредиторськими вимогами позивача не розглянув, що і стало причиною виникнення спору.
Частиною третьою статті 112 Цивільного кодексу України визначено, що в разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Із наявних у матеріалах справи документів суд дійшов висновку, що позивач для відповідача є кредитором.
За даними сайту УДППЗ «Укрпошта», поштовий конверт з направленою заявою з кредиторськими вимогами не отриманий відповідачем, а повернений за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання, й отриманий позивачем 26.04.2017.
Таким чином, місячний строк для звернення до суду має відраховуватися з 27.04.2017, тобто останній день для звернення до суду - 26.05.017.
Позивач з позовом до суду звернувся 16.05.2017, що підтверджується штемпелем господарського суду Запорізької області. Тобто, встановлений ст. 112 Цивільного кодексу України місячний строк на звернення до суду позивачем пропущений не був.
З аналізу наданих позивачем до суду документів слідує, що Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» дотримана процедура звернення до ліквідаційної комісії відповідача з грошовими вимогами в сумі 47 969,19 грн., що відповідає вищенаведеним правовим нормам.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості за договором б/н від 29.08.2013 суду не надав.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача визнати грошові вимоги ПАТ КБ “Приватбанк” у розмірі 102 327,87 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного вище, позов ПАТ КБ “Приватбанк” задовольняється судом повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_5 виробничо-комерційного підприємство «Комплектація і обладнання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, буд. 27, ідентифікаційний код 32469741) в особі голови ліквідаційної комісії, визнати та включити кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) у загальному розмірі 102 327,87 грн. (сто дві тисячі триста двадцять сім гривень 87 коп.), що складаються з заборгованості за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок» в розмірі 54 358,68 грн. (п'ятдесят чотири тисячі триста п'ятдесят вісім гривень 68 коп.), що складається з: заборгованості за кредитом - 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) грн., заборгованості за відсотками - 16 827,47 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять сім грн. 47 коп.), заборгованість по комісії 4560,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот шістдесят грн. 00 коп.), пені - 22 571,21 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят одна гривня 21 коп.) та заборгованості за послугою «Гарантований платіж» в розмірі 47 969,19 грн. (сорок сім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 19 коп.), яка складається з заборгованість за кредитом 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.); заборгованість по відсотками за користування кредитом 17 538,89 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень 89 коп.); штрафні санкції (пеня) 20 430,30 грн. (двадцять тисяч чотириста тридцять гривень 30 коп.) до проміжного ліквідаційного балансу приватного виробничо-комерційного підприємства «Комплектація і обладнання».
Стягнути з ОСОБА_1 виробничо - комерційного підприємства «Комплектація і обладнання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, буд. 27, ідентифікаційний код 32469741) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) суму 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 26 червня 2017 року.
Суддя І.С. Горохов