22 червня 2017 року Справа № 912/3763/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіШвеця В.О.,
суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрохім"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2017
у справі№912/3763/16 Господарського суду Кіровоградської області
за позовомПриватного підприємства "Агрохім"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області; 2. ОСОБА_5
провиключення майна з акта опису й арешту
за участю представників сторін від:
позивача: Гіріч Ю.П. (дов. від 04.01.2017),
відповідача: Темченко А.В. (директор)
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
Приватне підприємство "Агрохім" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" про виключення майна з акта опису й арешту майна від 07.09.2016, а саме: збіжжя кукурудзи врожаю 2016 року, вирощеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" на орендованих полях площею 160 га, що розміщені на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, та збіжжя соняшнику врожаю 2016 року, вирощеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" на орендованих полях площею 401,53 га, що розміщені на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю застави майбутнього врожаю в якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за договорами купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу №10/09 від 10.09.2015 та №25/02 від 25.02.2016, які відповідачем не виконані. Водночас позивач вказував на обставини здійснення опису та арешту заставного майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.09.2016 та акта від 07.09.2016 в межах виконавчого провадження №52120106. Відтак, зазначені обставини унеможливлюють задоволення вимог позивача та порушують його права. При цьому позивач посилався на приписи статей 15, 16, 572, 589 Цивільного кодексу України, статті 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 18 Закону України "Про заставу", статті 54 Закону України "Про виконавче провадження".
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2016, ухваленим суддею Наливайко Є.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем проведено опис та арешт майна у виконавчому провадженні №52120106 та складено відповідний акт на виконання ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області про забезпечення позову, а не при примусовому виконанні рішення суду про стягнення заборгованості та вчинення дій по реалізації майна боржника з метою задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем. Окрім цього, місцевий господарський суд зазначив, що відповідачами у справах за позовами про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Водночас розгляд справи без участі особи, в інтересах якої накладено арешт на спірне майно (ОСОБА_5), який позивач просить зняти, в якості відповідача з повним колом повноважень сторони судового процесу порушує права такої особи та позбавляє господарський суд можливості вирішити спір відносно іншого учасника правовідносин, пов'язаних з предметом спору. При цьому суд керувався приписами статей 52, 54, 60 Закону України "Про виконавче провадження".
Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Коваль Л.А. - головуючого, Пархоменко Н.В., Чередка А.Є., постановою від 09.03.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне підприємство "Агрохім" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на неврахування судами того, що в будь-якому разі звернення стягнення на арештоване майно на користь ОСОБА_5 проводитись не може, а відповідно його права при знятті арешту на майно, не будуть порушені. Відтак, на думку скаржника, суди безпідставно відмовили у позові з підстав щодо ймовірного порушення прав ОСОБА_5, залученого у якості третьої особи у даній справі. При цьому скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 15, 16, 572, 589 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 18 Закону України "Про заставу", статей 46, 51, 54, 60 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою від 06.06.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрохім" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.06.2017.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників позивача та відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.09.2015 та 25.02.2016 між Приватним підприємством "Агрохім" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" (покупець) укладено договори купівлі-продажу №10/09 та №25/02, відповідно до умов пункту 1.1. яких продавець передає у власність покупцю засоби захисту рослин, мікродобрива, насіння, а покупець приймає товар та оплачує його вартість в розмірі та порядку, що передбачені специфікаціями до даного договору. На виконання умов договорів №10/09 та №25/02 покупець отримав від продавця товар згідно з видатковими накладними. Також судами установлено, що 18.04.2016 та 24.06.2016 між Приватним підприємством "Агрохім" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" (заставодавець) укладено договори застави майбутнього врожаю №20 та №21, якими забезпечено виконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем, що виникли у заставодавця за договорами купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу №10/09 від 10.09.2015 та №25/02 від 25.02.2016. Предметом застави згідно з пунктом 2.1. договорів застави є майбутній врожай озимої пшениці, який буде одержаний заставодавцем у 2016 році з площі 117 га врожайністю 4,0 т/га, що складає 468 тон; майбутній врожай соняшника, який буде одержаний заставодавцем у 2016 році з площі 407,2 га, врожайністю 2,0 т/га, що складає 814,40 тон. На підставі вказаних договорів застави до державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідні реєстраційні записи. Також судами установлено, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.07.2016 у цивільній справі №383/493/16-ц, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, що не заперечується сторонами, позов ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" про стягнення боргу за договором позики №2 від 11.03.2014 задоволено частково, шляхом стягнення суми боргу в розмірі 3 000 000 грн., пені за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 3 000 000 грн., а всього 6 000 000 грн. У процесі розгляду цивільної справи №383/493/16-ц ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.09.2016 задоволено заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" збіжжя зерна кукурудзи - 160 га, збіжжя зерна соняшнику - 401,53 га на суму 6 000 000,00 грн., які на момент постановлення ухвали знаходяться на земельних ділянках Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ". Судами також установлено, що до 05.09.2016 Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі постанови відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області внесено реєстраційний запис за номером 15958662 про публічне обтяження арешт рухомого майна із забороною відчуження: збіжжя зерна кукурудзи - 160 га та збіжжя зерна соняшнику - 401,53 га врожаю 2016 року, які на момент постановлення ухвали знаходяться на земельних ділянках Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та перебувають у користуванні та власності боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ", що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 50253020 від 05.09.2016. Актом опису й арешту майна від 07.09.2016 державним виконавцем на відповідне майно боржника накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним: з правом збирання та зберігання в умовах елеватору. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання представник стягувача. 14.09.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення цього виконавчого провадження (у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). Водночас судами установлено, що у зв'язку з непогашенням боргу за договорами купівлі-продажу №10/09 від 10.09.2015 та №25/02 від 25.02.2016 позивач 12.09.2016 звернувся до відповідача з проханням погасити заборгованість за договорами купівлі - продажу або надати можливість погасити заборгованість за рахунок майна, переданого в заставу. Відповідач у відповіді від 15.09.2016 повідомив позивача про те, що майно, яке є предметом застави, описане та арештоване згідно акта опису й арешту майна від 07.09.2016 та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.09.2016 в межах виконавчого провадження №52120106. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Агрохім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" про виключення майна з акта опису й арешту майна від 07.09.2016. Відповідно до частини 1 статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Згідно з частиною першою статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на дату вчинення виконавчих дій) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. За приписами частин 1, 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на дату вчинення виконавчих дій) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Згідно з приписами частин 1, 3, 4 статті 54 вказаного Закону (у відповідній редакції) звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Як уже зазначалось та установлено судами, державним виконавцем проведено опис та арешт майна у виконавчому провадженні №52120106 та складено відповідний акт на виконання ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області саме про забезпечення позову. При цьому за приписами статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на дату вчинення виконавчих дій) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Вказане узгоджується з роз'ясненнями, наведеними у пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна". Позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт, і зняття з нього арешту, або з позовом лише про зняття з такого майна арешту. Однак, відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України (пункти 5, 9.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України"). У разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. У такому ж порядку вирішуються питання про юрисдикцію спорів за участю фізичних осіб-підприємців, якщо арешт майна пов'язаний з їх підприємницькою діяльністю (пункт 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна"). Враховуючи характер спірних правовідносин та зміст позовної вимоги, особами, які мають обов'язково брати участь у даній справі в якості відповідачів, є боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ", та стягувач - ОСОБА_5 (боржник та стягувач у виконавчому провадженні № 52120106). Позивач при зверненні з даним позовом до господарського суду відповідачем визначив лише боржника. ОСОБА_5 не зазначений позивачем при поданні позову в якості відповідача. Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Господарського процесуального України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частина 3 статті 21 названого Кодексу). Однак, як правильно встановлено судами, вказаний спір не віднесено законодавством до тих категорій спору, які є підвідомчими господарському суду у випадку, якщо відповідачем у справі є фізична особа. Якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним) (пункт 1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). За таких обставин, установивши те, що відповідачем у справі, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" має бути і фізична особа ОСОБА_5, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав і інтересів зазначеної фізичної особи, а розгляд справи по суті за участю лише боржника призведе до порушення процесуальних прав цієї фізичної особи, в інтересах якої накладено арешт на спірне майно, і яка є стороною у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у позові. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі оскільки вони не спростовують установленого судами і були предметом розгляду апеляційним господарським судом; до того ж вони ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Відтак, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що при вирішені спору суди правильно застосували норми законодавства до встановлених обставин, тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови у справі відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрохім" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі №912/3763/16 Господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.
Головуючий суддя: В. Швець
Судді: М. Данилова
О. Сибіга