7 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Журавель В.І., ЛуспеникаД.Д., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства «Мієр», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 серпня 2016 року,
У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 30 вересня 2009 року рішенням зборів засновників приватного підприємства «Мієр» (далі - ПП «Мієр») його було призначено на посаду директора підприємства.
Однак наказом нового директора підприємства ОСОБА_5 від 18 листопада 2011 року № 48 його було відсторонено від роботи керівника ПП «Мієр», а наказом від 18 листопада 2011 року № 5/11 звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри.
Вважав, що підстав, передбачених ст. 46 КЗпП України, для відсторонення його від роботи не було, наказ від 18 листопада 2011 року № 5/11 є незаконним, а звільнення з підстав втрати довіри нічим не обґрунтоване.
Ураховуючи наведене, просив визнати незаконними та скасувати накази про відсторонення його від роботи директора підприємства та звільнення із займаної посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України; поновити його на посаді директора ПП «Мієр», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 113 335 грн 46 коп.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано наказ директора ПП «Мієр» від 18 листопада 2011 року № 48 про відсторонення від роботи директора ПП «Мієр» ОСОБА_4 незаконним.
Визнано наказ директора ПП «Мієр» від 18 листопада 2011 року № 5/11 про звільнення із займаної посади директора ПП «Мієр» ОСОБА_4 незаконним.
Поновлено ОСОБА_4 на посаді директора ПП «Мієр».
Стягнуто із ПП «Мієр» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 113 335 грн 46 коп.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді директора ПП «Мієр» та стягнення на його користь виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.
У задоволенні решти позову ОСОБА_4 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 серпня 2016 року рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року скасовано, провадження у даній справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та вирішити питання по суті.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 205, 310 ЦПК України, з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із того, що приватне підприємство «Мієр» ліквідовано, його державну реєстрацію припинено 17 грудня 2015 року, що підтверджується витягом із ЄДРЮОФОП від 28 грудня 2015 року. Правонаступників підприємства не встановлено.
Колегія погоджується з таким висновком.
Ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують.
Судом апеляційної інстанції були враховані висновки та мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року, які відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України є обов'язковими при новому судовому розгляді справи.
Таким чином, встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми процесуального права, суд із урахуванням встановлених обставин справи дійшов правильного висновку про закриття провадження в справі.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддіВ.І. Журавель
Д.Д. Луспеник С.П. Штелик