"22" червня 2017 р. м. Київ К/800/29973/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Іваненко Я.Л.,
Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Управління поліції охорони в Київській області Національної поліції України, управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року,
встановив:
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Київській області Національної поліції України, управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив: визнати неправомірними дії Управління поліції охорони в Київській області Національної поліції України у наданні довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження за період з 26 квітня 1986 року по 08 серпня 1986 року, всього за 20 днів без нарахування та виплати додаткових коштів; зобов'язати Управління поліції охорони в Київській області Національної поліції України на підставі проведеного розрахунку нарахувати, виплатити та занести в особовий рахунок по заробітній платі за 1986 рік недосплачену суму коштів в розмірі - 2607 крб; зобов'язати Управління поліції охорони в Київській області Національної поліції України видати нову довідку про вже виплачене грошове забезпечення з урахуванням зазначених виплат для перерахунку пенсії; зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області встановити пенсійні виплати з урахуванням перерахованої заробітної плати за час роботи в зоні відчуження.
Позов мотивував тим, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії. У 1986 році позивач працював у Прип'ятському відділені позавідомчої охорони Прип'ятського міського відділу УВС Київської області на посаді начальника пункту централізованої охорони у званні лейтенанта міліції. 26 квітня 1986 року, з перших годин після аварії на Чорнобильській АЕС, та по 08 серпня 1986 року знаходився і працював в зоні відчуження, безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків зазначеної катастрофи з перервами відповідно до наказу УВС Київської області, де під впливом іонізуючого випромінювання втратив здоров'я, отримав невиліковну фізичну і психологічну недугу, внаслідок чого став інвалідом. Пенсію він одержував згідно з довідкою Управління поліції охорони в Київській області з розрахунку коефіцієнта 5 із заробітної плати - 220,00 крб (100 крб + 110 крб). Вважав, що крім виплаченої заробітної плати з коефіцієнтом 5 за 19 днів (з 26 квітня 1986 року по 08 серпня 1986 року) нарахуванню і виплаті підлягали: - подвійна заробітна плата з розрахунку 210 крб: 30 днів х 19 днів = 133,00 крб; - за роботу в зоні відчуження з 26 квітня 1986 року по 03 травня 1986 року - премія у розмірі 500 крб; - за радіоактивне переопромінення в період з 26 квітня 1986 року по 03 травня 1986 року більше 50 мілізівертів ( у позивача - 261,54 мілізівертів) 630 крб; - за вислугу років - 10,50 крб х 19 днів = 199,50 крб; - добові 3,50 крб х 19 днів = 66,50 крб; - за харчування 2,85 крб х 19 днів = 54,15 крб; - за переопромінення за 1986-1987 роки в 25 бер (у позивача - 69,37 бер); - одноразова винагорода за період з 26 квітня 1986 року по 08 травня 1986 року в сумі 1000 крб, а разом - 2607 крб, які не нараховано і не виплачено.
Постановою Славутського міського суду Київської області від 18 серпня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління поліції охорони в Київській області щодо ненадання ОСОБА_4 довідки про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження за період з 26 квітня 1986 року по 08 серпня 1986 року за 19 днів без урахування та виплати додатково коштів: - посадовий оклад за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі -133,00 крб; - премії в розмірі 500 крб за роботу в зоні відчуження в період з 26 квітня 1986 року по 03 травня 1986 року; - одноразової виплати за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів в період з 26 квітня1986 року по 03 травня 1986 року офіцерам у розмірі 3-х місячних окладів по посаді і званню - 630 крб; - за вислугу років - 199,50 крб; - добових в розмірі - 66,50 крб; - виплати за харчування -54,15 крб; - одноразової виплата за переопромінення за 1986-1987 роки в 25 бер (69,37 бер за період з 26 квітня 1986 року по 08 серпня 1986 року) у сумі 1000 крб. Разом - 2583,15 крб. Зобов'язано Управління поліції охорони в Київській області провести розрахунок, нарахувати ОСОБА_4 недосплачену суму коштів та видати довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 26 квітня 1986 року по 08 серпня 1986 року, всього за 19 днів з урахуванням нарахованих коштів: за посадовий оклад за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі -133,00 крб; - премії в розмірі 500 крб за роботу в зоні відчуження в період з 26 квітня 1986 року по 03 травня 1986 року; - одноразова виплата за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів в період з 26 квітня 2016 року по 03 травня 1986 року офіцерам у розмірі 3-х місячних окладів по посаді і званню - 630 крб; - за вислугу років - 199,50 крб; - добових в розмірі - 66,50 крб; - виплати за харчування -54,15 крб; - одноразова виплата за переопромінення за період 1986-1987 роки в 25 бер (69,37 бер за період з 26 квітня 2016 року по 08 серпня 1986 року) у сумі 1000 крб. Разом - 2583,15 крб. В решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що дії відповідача щодо відмови в наданні довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 26 квітня 1986 року по 08 травня 1986 року, всього за 19 днів, без урахування та виплати додаткових коштів, є протиправними.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, має право на відповідні пільги, встановлені законодавством України.
У 1986 році, коли відбулася аварія на Чорнобильській АЕС, позивач працював в Прип'ятському відділені позавідомчої охорони Прип'ятського міського відділу УВС Київської області на посаді начальника пункту централізованої охорони у званні лейтенанта міліції. З перших годин після аварії знаходився і працював в зоні відчуження, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків катастрофи з 26 квітня 1986 року по 08 серпня 1986 року. Під впливом іонізуючого випромінювання позивач отримав невиліковну фізичну і психологічну недугу, внаслідок чого став інвалідом.
ОСОБА_4 призначено пенсію з розрахунку коефіцієнта 5 із заробітної плати - 220,00 крб (100 крб + 110 крб).
У довідці від 18 травня 2012 року № 446, яка видана Управлінням поліції охорони в Київській області, за роботу в населених пунктах зони відчуження м. Прип'ять з 26 квітня 1986 року по 08 серпня 1986 року вказано, що позивачу виплачена заробітна плата - 754,83 крб з розрахунку коефіцієнта 5.
06 червня 2016 року позивач звернувся до Управління поліції охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з проханням видати довідку про виплату йому заробітної плати за період його роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, згідно з пунктами 1-5 його заяви, а якщо якісь виплати не були нараховані та проведені, просив нарахувати і виплатити їх.
Однак відповідач надав відповідь № М-103/43/43/30-4-2-2016 від 10 червня 2016 року, що фактична заробітна плата в зоні відчуження, з якої визначається пенсія позивачу, нарахована із заробітної плати 210 крб в 5 кратному розмірі, що також вбачається з довідки від 18 травня 2012 року № 446.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право на проведення перерахунку заробітної плати, оскільки його робота по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за період з 26 квітня 1986 року по 08 серпня 1986 року повинна бути оплачена із врахуванням нормативно-правових актів, котрі регламентують порядок оплати праці робітників та службовців.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що управління поліції охорони в Київській області Національної поліції України (правонаступник Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області), зазначаючи у довідці відомості про розмір заробітної плати ОСОБА_4, з якого позивачу необхідно призначити пенсію, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Проте повністю погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна, з огляду на таке.
Після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом "таємно" щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа "таємно" та для "службового користування" стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанова Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанова Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанова Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.
У вказаних нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.
Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР № 964-рс від 17 травня 1986 року "Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати" дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5, 4, 3 кратному розмірах.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 986 року № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.
Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 17 травня1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших.
Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 "Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" було дозволено на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.
Абзацом 2 пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.
Надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувались за основним місцем служби.
Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.
Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону Чорнобильської АЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абзац 4 підпункт1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207/7) у відповідних зонах небезпеки в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.
Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за основним місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно із постановою Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156.
Отже, наведені нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07 травня 1986 року № 524-156.
Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось у відповідності з Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23 вересня 1986 року № 136с "Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних".
Вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.
Отже, суд апеляційної інстанції, дійшов певного висновку про відсутність підстав для нарахування, виплати та включення у довіку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження подвійної заробітної плати.
Що стосується позовних вимог про нарахування, виплату та включення у довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження з 26 квітня 1986 року по 03 травня 1986 року: премії у розмірі 500 крб; одноразової виплати за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення більше 50 мілізівертів (у позивача - 261,54 мілізівертів) - 630 крб; премії за вислугу років - 10,50 крб х 19 днів = 199,50 крб; добових в розмірі 3,50 крб х 19 днів = 66,50 крб; виплат за харчування 2,85 крб х 19 днів = 54,15 крб; одноразової винагороди за переопромінення у період 1986-1987 років в 25 бер (у позивача - 69,37 бер з 26 квітня по 08 серпня 1986 року) в сумі 1000 крб, а разом - 2607 крб, які не нараховано і не виплачено, то суд апеляційної інстанції не перевірив висновків суду першої інстанції в цій частині та не навів мотивів їх відхилення з посиланням на норми матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
В силу частини четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно перевірити обґрунтованість заявлених позовних вимог та надати правову оцінку обставинам у справі з урахуванням висновків суду першої інстанції і правової позиції щодо застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року (справа № 21-1683а16).
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Черпак Ю.К.
Іваненко Я.Л.
Мойсюк М.І.