Справа № 824/167/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
21 червня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представника позивача - ОСОБА_2,
предстаника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сторожинецький відділ поліції ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
01 березня 2016 року позивач, ОСОБА_4, звернувся до ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 відділу поліції ОСОБА_5 управління Національної поліції, в кому просив:
-визнати протиправними дії ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області відносно звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції з 27.01.2016 р. за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";
-скасувати наказ ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області від 27.01.2016 р. №13 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з посади заступника начальника Сторожинецького відділу ОСОБА_5 управління Національної поліції України - начальника сектора кримінальної поліції;
-поновити ОСОБА_4 з 27.01.2016 р. на посаді заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ОСОБА_5 управління Національної поліції України - начальника сектору кримінальної поліції у званні капітана поліції;
-стягнути з ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.01.2016 р. до дня фактичного поновлення на роботі;
-стягнути з ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь позивача кошти сплачені за навчання в Національній академії внутрішніх справ в розмірі 7089 грн 04 коп;
-стягнути з ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області 348,03 грн. витрат, понесених на проїзні документи;
-стягнути з ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд апеляційної інстанції задовольнити її з підстав викладених в ній.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду - скасувати, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 з 29.08.2003 р. проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України в Чернівецькій області. З 07.11.2015 р. працював в ОСОБА_5 управлінні Національної поліції в Чернівецькій області на посаді заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції, звання - капітан поліції, що підтверджується відомостями із трудової книжки АК№811298 (том 1 а.с. 25 ).
Згідно наказу ГУНП в Чернівецькій області від 26.01.2016 р. №58, комісією проведено службове розслідування, згідно якого встановлено, що 25.01.2015 р. надійшов виклик поліцейських за адресою: м. Чернівці, вул. Чорноморська, 4-А/136, де проживає позивач. Виїздом СОГ Чернівецького ВП, поліцейськими УКЗ ГУНП області та УВБ ДВБ НП України встановлено, що біля вказаної квартири перебувають співробітники УСБУ в Чернівецькій області.
За результатами проведеного службового розслідування створеною комісією складено висновок, який затверджено т.в.о начальником ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області 27.01.2016 року (а. с. 85-86).
На підставі висновку службового розслідування 27.01.2016 року ГУНП в Чернівецькій області видано наказ №66 «Про звільнення», яким за вчинення грубого порушення дисципліни, що виразились у невиході на службу без поважних причин наказано звільнити капітана поліції ОСОБА_4, заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції (том 1 а.с. 84-86 ).
Наказом ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області від 27.01.2016 р. №13о/с "По особовому складу", відповідно до ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) капітана поліції ОСОБА_4 (М-156002), заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції, з 27.01.2016 року. Вислуга на день звільнення становила: 13 років 09 місяців 01 день. Невикористана відпустка становила 3 доби. (том 1 а.с. 22).
ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області від 28.01.2016 р. №10/1311 позивача повідомлено, що наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 27.01.2016 р. №13о/с ОСОБА_4 звільнено зі служби в поліції з 27.01.2016 р. В листі позивачу запропоновано з'явитись в управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки. (том 1 а.с. 23).
15.02.2016 р. позивач звернувся до начальника ГУ Національної поліції в Чернівецькій області із скаргою на дії щодо накладення відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", просив зняти з нього дисциплінарне стягнення та поновити на службі в поліції (том 1 а.с. 36 ) та заявою-запитом від 15.02.2016 року щодо проведення службового розслідування та підстави для звільнення (т.1 а.с. 37-38), про те, жодної відповіді на звернення позивач не отримав.
Позивач, не погоджуючись з протиправними діями відповідача, звернувся до суду з адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач при проведенні службового розслідування стосовно позивача, діяв правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а причини невиходу позивача на службу є неповажними, у зв'язку з чим наказ ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області від 27.01.2016 року №13о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_4 є законним, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Закон України "Про Національну поліцію" визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст.17 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейським є громадянин України, який склав присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Частиною 2 ст.19 Закону України “Про Національну поліцію” встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Статтею 59 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону України "Про Національну поліцію").
Згідно ст.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширюється на поліцейських дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
Відповідно до ст.1 Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” службова дисципліна - це дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового та начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ст.12 Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” звільнення зі служби є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення.
Статтею 14 Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” встановлено порядок накладення дисциплінарного стягнення. Так, відповідно до положень зазначеної статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення Міністерством МВС України прийнято наказ №230 від 12.03.2013 року «Про затвердження ОСОБА_7 про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України».
ОСОБА_7 про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - ОСОБА_7 №230) визначено порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.
Відповідно до п. 2.1 ОСОБА_7 №230 визначено підстави для проведення службового розслідування: порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Пунктами 2.2.1-2.2.20 розділу ІІ ОСОБА_7 №230 передбачено підстави, згідно яких уповноваженим начальником проводиться службове розслідування.
Відповідно до п. 2.6 ОСОБА_7 №230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для призначення службового розслідування має бути визначена одна з підстав, передбачених п. 2.2.1-2.2.20 розділу ІІ ОСОБА_7 №230.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області відповідно до Закону України №901-VIII від 23.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», керуючись п. 2.6 ОСОБА_7 про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України прийнято наказ від 26.01.2016 р. №58 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено проведення службового розслідування комісією щодо обставин, які мали місце 25.01.2015 року, а саме виклику поліцейських за адресою: м. Чернівці, вул. Чорноморська, 4-А/136, де проживає ОСОБА_4
З урахуванням вищевикладеного та п.п. 2.2.1-2.2.20 розділу ІІ ОСОБА_7 №230, колегія суддів зазначає, що згідно наказу ГУНП від 26.01.2016 року №58 «Про призначення та проведення службового розслідування» чітко не визначено жодної з обставин, які стали підставою для прийняття такого наказу та передбачені ОСОБА_7.
Крім того, як вбачається з наказу ГУНП від 26.01.2016 року №58 підставою для призначення та проведення службового розслідування був телефонний дзвінок ОСОБА_4В 25 січня 2016 року о 22:30, проте дані обставини не є підставою для призначення службового розслідування, оскільки не містять ознак дисциплінарного проступку.
27 січня 2016 року т.в.о. начальника ГУ НП в Чернівецькій області затверджено висновок службового розслідування, згідно якого комісія у складі: голови - полковника поліції ОСОБА_8, заступника начальника УКЗ - начальника відділу, членів: полковника поліції ОСОБА_9, начальника управління (карного розшуку) ГУНП в Чернівецькій області, підполковника поліції ОСОБА_10, оперуповноваженого в ОВС УВБ в Чернівецькій області ДВБ НП України та підполковника поліції ОСОБА_11, інспектора відділу УКЗ ГУНП Чернівецької області, під час проведення службового розслідування встановила, що 25.01.2015 р. надійшов виклик поліцейських за адресою: м. Чернівці, вул. Чорноморська, 4-А/136, де проживає позивач. Виїздом СОГ Чернівецького ВП, поліцейськими УКЗ ГУНП області та УВБ ДВБ НП України встановлено, що біля вказаної квартири перебувають співробітники УСБУ в Чернівецькій області. Під час проведення службового розслідування опитати позивача не представилось можливим, оскільки він зачинився в середині квартири та на телефонні дзвінки не відповідав. Позивач в період часу з 09 години 26.01.2016 р. по 11 годину 27.01.2016 р. на службу не вийшов і листків непрацездатності, або інших документів, що підтверджували поважність причини відсутності, за вказаний період не надав, тобто допустив прогул. Невихід позивача на службу підтвердили у своїх письмових поясненнях перший заступник начальника Сторожинецького ВП майор поліції ОСОБА_12, начальник сектору Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області майор поліції ОСОБА_13, старший інспектор-черговий Сторожинецького ВП майор поліції ОСОБА_14, помічник чергового Сторожинецького ВП сержант поліції ОСОБА_15, старший інспектор черговий Сторожинецького ВП майор поліції ОСОБА_16 та помічник чергового Сторожинецького ВП прапорщик поліції ОСОБА_17 (том 1 а.с. 97-100).
Позивач в період з 09 год.00 хв. 25.01.2016 р. по 11год. 00 хв. 27.01.2016 р. за медичною допомогою не звертався, що підтверджується листами ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" від 27.01.2016 р. №55/46-47, Сторожинецького районного центру первинної медико-санітарної допомоги від 27.01.2016 р. №35, Поліклініки Сторожинецької районної лікарні від 27.01.2016 р., обласної комунальної установи "Лікарня швидкої медичної допомоги від 27.01.2016 р. №110 (том 1 а.с. 90, 92, 94,96).
За результатами проведеного службового розслідування, члени комісії прийшли до висновку, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування підтвердилися, а тому за вчинення грубого порушення дисципліни, що виразилась у невиході на службу без поважних причин, капітана поліції ОСОБА_4, заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції, необхідно звільнити з поліції. (том 1 а.с. 84-86 ).
Про те, колегія суддів зазначає, що підстави призначення службового розслідування та висновки щодо нього не співпадають, оскільки наказ ГУНП від 26.01.2016 року №58 про призначення та проведення службового розслідування призначався у зв'язку з надходженням 25.01.2015 р. виклику поліцейських за адресою: м. Чернівці, вул. Чорноморська, 4-А/136, де проживає позивач, а не на підставі порушення позивачем дисципліни.
Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що висновком ГУНП України в Чернівецькій області від 27.01.2016 року встановлено порушення позивачем дисципліни, які не були підставою для призначення та проведення службового розслідування.
Згідно п. 6.2.2 ОСОБА_7 про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України №230 до обов'язків виконавця (голови, членів комісії) належить дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування.
У разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку необхідно документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов'язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування.
Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.
Пунктом 6.3 ОСОБА_7 №230 визначено права особи РНС, стосовно якої проводить службове розслідування та зазначено, що особа має право:
п. 6.3.1 отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування;
п. 6.3.2 брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування;
п. 6.3.3 висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка його проводить;
п. 6.3.6 оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.
З матеріалів справи вбачається, що жодних пояснень з приводу проведення службового розслідування позивачем не надавалось та всупереч вимогам п. 6.2.2 ОСОБА_7 №230 відсутній акт про відмову позивача від надання пояснень.
Суд першої інстанції під час розгляду справи прийшов до висновку, що відповідачем в ході проведення службового розслідування було вжито всіх необхідних заходів для встановлення об'єктивних причин відсутності позивача на роботі протягом тривалого часу, на підтвердження чого допитано свідків, а саме ОСОБА_8 Костянтиновича- заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУ НП України в Чернівецькій області та ОСОБА_11 - інспектора відділу інспекції з особового складу ГУ НП України в Чернівецькій області щодо обставин проведення службового розслідування.
Судом апеляційної інстанції з пояснень свідка ОСОБА_8 встановлено, що останній 25.01.2016 року прибув за місцем проживання позивача з метою отримання пояснень щодо обставин службового розслідування, проте позивач з квартири не вийшов та не надав жодних пояснень.
З показів, наданих свідком ОСОБА_11 в суді першої інстанції, судом встановлено, що 25.01.2016 року свідок виїзжала на місце події, де вона побачила групу невідомих їй людей, які, як з'ясувалось пізніше, виявились співробітники СБУ. Згодом приїхав її керівник ОСОБА_8, він декілька разів стукав у двері, але ніхто не відповідав. Коли свідок повторно приїхала 26.01.2016 року до квартири позивача, остання стукала та дзвонила у двері квартири позивача, але їй ніхто не відповідав. Повернувшись на роботу, ОСОБА_11 ще раз зателефонувала позивачу, проте на телефонні дзвінки він не відповідав. 27.01.2016 р. свідок встановила відсутність позивача на робочому місці, після чого підготувала та направила запити до медичних установ з метою з'ясування, чи звертався позивач до них по допомогу. Як виявилось, до медичних установ в той період позивач не звертався. Також свідок пояснила, що наказ про проведення службового розслідування був винесений у зв'язку із оточенням квартири позивача співробітниками СБУ.
Колегія суддів, з урахуванням вказаних пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11, не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що відповідачем порушено права позивача та п. 6.3 ОСОБА_7 про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України №230, оскільки жодних пояснень усних чи письмових щодо проведення службового розслідування позивачем не надавалось. В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про необхідність надання відповідних пояснень та складання акту про відмову в наданні усних чи письмових пояснень, а також докази ознайомлення позивача з висновком службового розслідування.
Крім того, пояснення свідка ОСОБА_11 щодо телефонних дзвінків ОСОБА_4 за номером телефону 095-33-76-101, здійснених в рамках службового розслідування 26.01.2016 року о 09 годині 17 хвилин та 12 годині та 27.01.2016 року о 10 годині про відсутність зв'язку з абонентом, згідно рапортів інспектора УКЗ ГУНП в Чернівецькій області Чебан В.Е. спростовуються відповіддю ПрАТ «МТС Україна» від 10.11.2016 року та роздруківкою дзвінків з мобільного номеру телефону 095-33-76-101, наданих до суду першої інстанції (т.2а.с. 64-69).
При дослідженні судом апеляційної інстанції роздруківки дзвінків з мобільного номеру телефону 095-33-76-101 судом встановлено, що 26.01.2016 року 09:10, 09:13, 14:17 здійснювались вхідні дзвінки та телефонна розмова по номеру телефону 095-33-76-101, а також зафіксовано телефонні дзвінки 27.01. 2016 року о 09:30 та 10:09, у зв'язку з чим колегія суддів критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_11 про відсутність зв'язку з абонентом. Крім того, звінків з номера телефону ОСОБА_11 в цей період не зафіксовано.
Відповідно до п. 8.6 ОСОБА_7 №230 із затвердженим висновком службового розслідування за рішенням начальника, який призначив службове розслідування, повинен бути ознайомлений начальник органу (підрозділу) внутрішніх справ, де проходить службу працівник, стосовно якого воно проводилось. Про те, в матеріалах справи відсутні докази про ознайомлення з висновками службового розслідування безпосереднього керівника позивача ОСОБА_18
Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 5.1 ОСОБА_7 №230 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.
Відповідно до п. 5.3 ОСОБА_7 №230 завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до п. 5.4 якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
Судом встановлено, що позивачем оскаржуються дії відповідача щодо призначення та проведення службового розслідування та винесення на підставі службового розслідування наказу ГУНП в Чернівецькій області від 27.01.2016 року №13о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції з 27.01.2016.
Колегія суддів зазначає, що висновок про проведення службового розслідування від 27.01.2016 року реалізовано відповідачем в наказі ГУНП в Чернівецькій області від 27.01.2016 року «Про звільнення» №66, згідно якого за вчинення грубого порушення дисципліни, що виразились у невиході на службу без поважних причин, капітана поліції ОСОБА_4 заступника начальника Сторожинецького ВП ГУНП Чернівецької області - начальника сектору кримінальної поліції наказано звільнити.
На підставі викладеного, позовні вимоги про визнання протиправним дій ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області відносно звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції з 27 січня 2016 року за п.6 (у зв"язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" розглядаються судом через призму їх наслідків.
Так, негативні наслідки протиправних дій по проведенню службового розслідування та звільнення позивача наступили саме в результаті видання наказу №66 від 27.01.2016 року про його звільнення, прийнятого на підставі висновку службового розслідування.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає що при розгляді вищевказаної позовної вимоги необхідне вийти за межі позовних вимог, відповідно до ст. 11 КАС України та скасувати наказ ГУНП в Чернівецькій області від 27.01.2016 року «Про звільнення» №66 в частині звільнення ОСОБА_4 за вчинення грубого порушення дисципліни, що виразилось у невиході на службу без поважних причин, оскільки наказ ГУНП в Чернівецькій області від 27.01.2016 року №13о/с «По особовому складу» прийнятий та реалізований на підставі наказу ГУНП в Чернівецькій області від 27.01.2016 року «Про звільнення» №66.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що листом ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області від 28.01.2016 р. №10/1311 позивача повідомлено, що наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 27.01.2016 р. №13о/с ОСОБА_4 звільнено зі служби в поліції з 27.01.2016 р. та запропоновано з'явитись в управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки, у зв'язку з чим допущено порушення вимог п. 5.4 ОСОБА_7 №230 та особисто не ознайомлено позивача під підпис з наказом про накладення дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Апелянт вказує на те, що ним в телефонному режимі вирішувались службові питання, що відповідачем не спростовано. У той же час вищезазначена норма закону передбачає звільнення через відсутність на роботі, а не на робочому місці - безпосередньо в приміщенні поліції. Вказаним обставинам відповідачем під час службового розслідування оцінки не надано.
Також для встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є встановлення поважності причин відсутності.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про те, що відповідачем були здійснені дії щодо встановлення таких причин під час проведення службового розслідування.
Про те, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що встановлення причин поважності відсутності позивача на роботі під час проведення службового розслідування має істотне значення та такі причини повинні враховуватись відповідачем при вирішенні питання про звільнення.
Судом встановлено, що військова прокуратура Чернівецького гарнізону 26.01.2016р. та 27.01.2016 р. зверталась до Шевченківського районного суду м.Чернівці з клопотаннями про проведення обшуку: автомобіля ОСОБА_19, дружини позивача, ОСОБА_20, державний номерний знак НОМЕР_1; квартири, розташованої за адресою: м. Чернівці, вул. Чорноморська, буд. 4а, № 136, яка належить ОСОБА_21, де проживає позивач; з метою відшукання та вилучення доказів. Однак, згідно рішень Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.01.2016 р. у справі №727/370/16-к, від 26.01.2016 р. у справі №727/374/16-к, від 27.01.2016 р. у справі №727/394/16-к та від 27.01.2016 р. у справі №727/391/16-к було відмовлено у надані дозволу на проведення обшуку. (том 1 а.с. 144-147), також в результаті вечірніх подій 25.01.2017 року пасинок позивача ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав легкі тілесні ушкодження, що підтверджується актом судово-медичного дослідження.
Однак ці та інші обставини, які мали місце протягом 25-27 січня 2017 року та на які посилається позивач як на поважні причині невиходу на роботу, були встановлені лише в судовому засіданні, а на час проведення службового розслідування вони не були відомі комісії, яка його проводила та посадовим особам, які виносили накази про звільнення позивача.
Таким чином, відповідач без отримання пояснень позивача, без з"ясування фактичних обставин, які зумовили неявку останнього на робоче місце зробив висновок про відсутність поважних причин, навіть не знаючи цих причин, при тому, що часу для їх з"ясування та продовження службового розслідування було достатньо (місячний строк встановлений ОСОБА_7).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що під час проходження служби, позивач неодноразово нагороджувався почесними грамотами, подяками, медалями, отримав позитивну характеристику від начальника Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, що підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с. 39-52, 142). Також, згідно довідки ОСОБА_5 управління МВС України у Луганській області від 28.10.2014 р. №ВДЗ/3422, позивач брав участь в антитерористичній операції з 04.10.2014 року по 01.11.2014 року та рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 12.05.2015 р. №5/І/ХХV/47 позивачу надано статус учасника бойових дій (том 1 а.с. 53, 56 ).
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки призначення та проведення службового розслідування ОСОБА_5 управлінням Національної поліції України в Чернівецькій області здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, наказ ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області №66 від 27.01.2016 року в частині звільнення ОСОБА_4 за вчинення грубого порушення дисципліни, що виразилось у невиході на службу без поважних причин прийнятий всупереч чинному законодавству, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене вище, встановлено порушення відповідачем ОСОБА_7 №230 під час проведення службового розслідування, в результаті чого звільнення позивача у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за п. 6 ч. 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відбулось незаконно, а тому наказ ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області від 27.01.2016 року № 13 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_4 є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді заступника начальника Сторожинецького відділу ОСОБА_5 управління Національної поліції України - начальника сектора кримінальної поліції.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до позиції зазначеній у постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року справа №21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Відповідно до пункту 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.16р. № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Згідно п.9 вказаного Порядку при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Таким чином, зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.15р. №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.16р. №260 “Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання” вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Судом встановлено, що загальна тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок винесення протиправного наказу відповідача, необхідно обраховувати з 28.01.2016 року по 21.06.2017 року.
Відповідно до довідки ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області №430 від 23 вересня 2016 року (а.с.53 т.2), середньомісячне грошове утримання позивача складає 6565,00грн.(грудень 2016 року -31 день)
Таким чином, з урахуванням кількості днів вимушеного прогулу за період з 28 січня 2016 року по 21 червня 2017 року, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті позивачу складає 110 482,59 грн.
На підставі вищевикладеного та вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає належним засобом захисту порушених прав позивача задоволення позовних вимог шляхом поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ОСОБА_5 управління Національної поліції України - начальника сектору кримінальної поліції з 28.01.2016 року та стягнення з ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 110 482,59 грн.
Колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_4 7089,04 грн. сплачених за навчання в Національній академії внутрішніх справ також підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звільнення з посади заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ОСОБА_5 управління Національної поліції України - начальника сектору кримінальної поліції ОСОБА_4 навчався в Національній академії внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство» на державній формі навчання терміном 1 рік 8 місяців для здобуття ступеню магістра права за напрямком оперативно-розшукової діяльності.
У зв'язку зі звільненням ОСОБА_4 відповідно до наказу ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області від 27.01.2016 р. №13 о/с між позивачем та Національною академією внутрішніх справ України в особі ректора укладено договір про підготовку здобувача вищої освіти магістра №14-1926МП від 18.04.2016 року .
Відповідно до п. 4.3 вказаного договору загальна вартість освітньої послуги становить 7 089,04 грн.
Наказом Національної академії внутрішніх справ України №551 від 18.04.2016 року ОСОБА_4 дозволено скласти атестацію на умовах договору з фізичними та юридичними особами у зв'язку зі звільненням зі служби в поліції за умови ліквідації академічної та фізичної різниці за 13 семестр до 30.04.2016 року.
Вищевикладене підтверджується копією наказу Національної академії внутрішніх справ України №551 від 18.04.2016 року, копією договору про підготовку здобувача вищої освіти магістра №14-1926МП від 18.04.2016 року, також позивачем надано копії квитанцій про сплату коштів за навчання від 22.04.2016 року на суму 7 089,04 грн.
Таким чином, з урахуванням того, що судом апеляційної інстанції визнано протиправним та скасовано наказ ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області від 27.01.2016 р. №13 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з посади заступника начальника Сторожинецького відділу ОСОБА_5 управління Національної поліції України - начальника сектора кримінальної поліції, позивачем сплачено кошти за навчання у зв'язку з незаконним звільненням з , колегія суддів приходить до висновку, що позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_4 7089,04 грн. сплачених за навчання в Національній академії внутрішніх справ України необхідно задовольнити.
Однак, позовна вимога ОСОБА_4 про стягнення витрат на проїзд в розмірі 348,03 грн. (а.с.256) для вирішення питання подальшого навчання в Національній академії внутрішніх справ України задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено прямого зв"язку між поїздкою позивача 21-22 квітня 2016 року в м.Київ та повернення в м.Чернівці, адже договір №14-192МП про підготовку здобувача ступеня вищої освіти магістра між ОСОБА_23 та академією підписано 18.04.2016 року, а оплата коштів здійснена через установу "Приватбанку", що не виключало таку проплату і м.Чернівці.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 200 000, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту цієї норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
За змістом ч. 1 ст. 70 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Про те, колегія суддів зазначає, що позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).
При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.
У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
За приписами ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, суд приходить до висновку що понесені судові витрати за сплату судового збору в сумі 606,32 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року скасувати.
Винести нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області №66 від 27.01.2016 року в частині звільнення ОСОБА_4 за вчинення грубого порушення дисципліни, що виразилось у невиході на службу без поважних причин.
Визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області від 27.01.2016 р. №13 о/с про звільнення ОСОБА_4 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Поновити ОСОБА_4 з 28.01.2016 р. на посаді заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ОСОБА_5 управління Національної поліції України - начальника сектору кримінальної поліції.
Стягнути з ОСОБА_5 управління Національної поліції України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_4 110 482,59 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.01.2016 року по 21.06.2017 року.
Стягнути з ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_4 7089,04 грн. сплачених за навчання в Національній академії внутрішніх справ.
Стягнути з ОСОБА_5 управління Національної поліції в Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань 606,32 грн. судового збору на користь ОСОБА_4
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 червня 2017 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_24 ОСОБА_25