22 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1021/16
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.
за участю секретаря - Худика С.А.
за участю представника апелянта - ОСОБА_1
за участю представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року по справі за позовом Приватного підприємства «Олімп - Юг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень
Позивач - ПП «Олімп-Юг» звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2016 року: №0000652201з податку на прибуток суму 2 496 177 грн.; та №0000642201 з податку на додану вартість на суму 404 340 грн., посилаючись на те, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, як такими, що не відповідають чинному законодавству.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року - позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 26.02.2016 року.
В апеляційній скарзі, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 08 квітня 2016 року -скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 04.01.16 № 000004/1, № 000005/2, № 000006/3 посадовими особами Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (надалі -ДПІ, відповідач), згідно п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (V змінами та доповненнями) (надалі - ПКУ) та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка приватного підприємства “ОЛІМП-ЮГ” (надалі - ПП “ОЛІМП-ЮГ”, позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.14 по 31.12.14, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.14 по 31.12.14р.
За результатами перевірки складено акт № 888/15-53-22-01/33933584 від 12.02.16 року (а.с. 10-79 т. 1), яким були встановлені порушення:
пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 № 996-XIV (надалі - Закон № 996-XIV), п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України від 24.05.95 № 88, внаслідок чого ПП “ОЛІМП-ЮГ” занижено податок на прибуток за 2014 рік на 269 559 грн.;
п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПКУ, внаслідок чого ПП “ОЛІМП-ЮГ” завищено ПДВ, що належить сплаті до бюджету, на загальну суму 1 664 083 грн.
На підставі Акту перевірки, ДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 26.02.16 року: №0000652201 з податку на прибуток суму 2 496 177 грн.; та №0000642201 з податку на додану вартість на суму 404 340 грн., (а.с. 8-9).
В описовій частині акту перевірки зазначено, що вказані порушення є наслідком того, що перевіркою встановлені обставини формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту по господарських операціях з контрагентами ТОВ “Фінпромінвест”, ТОВ “Бізнес-Карго”, ТОВ “Інтерія ЛТД”, ТОВ “Тех-Трейдінг”, ТОВ “ТРАНС-ІНВЕСТГРУП”, TOB “BAH-TAKC”, TOB “Лейквуд”, TOB “Салем торг”, ПП “Аширбадон”.
У висновку Акту перевірки податковий орган обґрунтовує висновки тим, що відсутні факти придбання товарів та послуг по господарських операціях (нереальність операцій) між позивачем та контрагентами, без аналізу безпосередньо господарських операції та первинної документації, лише на підставі отриманої податкової інформації та електронних баз даних фіскального органу по: ТОВ “Фінпромінвест”, ТОВ “Бізнес-Карго”, ТОВ “Інтерія ЛТД”, ТОВ “Тех-Трейдінг”, ТОВ “ТРАНС-ІНВЕСТГРУП”, TOB “BAH-TAKC”, TOB “Лейквуд”, TOB “Салем торг”, ПП “Аширбадон”, щодо відсутності вказаних суб'єктів господарювання за юридичними адресами, не декларування зобов'язань, неможливості проведення перевірки/звірки, відсутності виробничих потужностей, складських приміщень, тощо.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності, і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними товариствами було одержання позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених відповідачем висновків та протиправність прийнятих із зазначених підстав податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового спишу платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201 цього Кодексу.
Разом із тим, згідно із положеннями п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 КАС України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.
Судом також встановлено, що в підтвердження виконання господарських операцій між ПП “ОЛІМП-ЮГ” та ТОВ “Фінпромінвест”, ТОВ “Бізнес-Карго”, ТОВ “Інтерія ЛТД”, ТОВ “Тех-Трейдінг”, TOB “ТРАНС- ІНВЕСТГРУП”, TOB “ВАН-ТАКС”, ТОВ “Лейквуд”, ТОВ “Салем торг”, ПП “Аширбадон” у позивача наявні всі передбаченні умовами договорів та вимогами чинного законодавства України первинні ті інші документи: договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (докази оплати), реєстри виданих та отриманих податкових накладних, інші (а.с. 104-250 т. 1, 1-250 т. 2, 1-96, 102-118 т. 3).
Всі первинні документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.
Зазначене вище засвідчує фактичність здійснення господарських операцій, які спричинили реальні зміни майнового стану Товариства.
Колегія суддів також зазначає, що договори, укладені між позивачем та його контрагенти в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.
Отже, реальність господарських операцій позивача з ТОВ “Фінпромінвест”, ТОВ “Бізнес-Карго”, ТОВ “Інтерія ЛТД”, ТОВ “Тех-Трейдінг”, TOB “ТРАНС- ІНВЕСТГРУП”, TOB “ВАН-ТАКС”, ТОВ “Лейквуд”, ТОВ “Салем торг”, ПП “Аширбадон” зокрема рух товару та коштів, факт поставки товару, використання в подальшій господарській діяльності підприємства, факт надання послуг, господарська мета таких операцій та їх економічний ефект, підтверджується відповідними первинними документами, які за формою та змістом узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже, формування позивачем показників його податкової звітності за результатами таких операцій відповідає вимогам чинного податкового законодавства, а саме :ст. 138, 198, ст. 199 ПК України, є правомірним та вказує на належність виконання позивачем його податкових зобов'язань.
Щодо доводів апелянта про те, що зазначені контрагенти на час здійснення господарських операцій з позивачем не мало у штаті достатньої кількості працівників та основних фондів для виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій. Податковим органом не наведено, які саме ресурси необхідні постачальнику для поставки спірних послуг, а також не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані послуги із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна за цивільно-правовими договорами.
Як вбачається з матеріалів справи, належних податкових перевірок контрагентів позивача проведено не було, а зустрічні звірки не є податковими перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 73.5. ст. 73 ПКУ), втім, висновки перевіряючих щодо порушення ПП “ОЛІМП-ЮГ” податкового законодавства, які встановлені на підставі аналізу непідтвердженої податкової інформації інших ДПІ, з огляду лише на незнаходження останніх за податковою адресою, відсутності виробничих потужностей, відсутності достатньої кількості штатних працівників є безпідставними та такими, що були встановлені з порушенням вимог п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ. Перевіряючими не було здійснено аналізу господарських операцій та первинної документації контрагентів, а викладена в листах інших ДПІ інформація, не доводить встановлені перевіряючими порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, послався на вирок Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2015 року у справі № 461/10058/15-к (провадження № 1-кп/461/439/15) відносно ОСОБА_4, засудженої за ст. 27 ч.5, ст. 205ч.1 ( пособництво у фіктивному підприємництві) та за ст. 366 ч. 1 КК України ( складання і видачу службовими особами завідомо неправдивих офіційних документів) яким, зокрема, встановлено здійснення фіктивної підприємницької діяльності зі створення, зокрема ТОВ «Тех Трейдінг». В рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 надала свідчення, відповідно до яких вона, придбаваючи ТОВ «Тех Трейдінг» та оформлюючи підприємство на підставних осіб, ніякого наміру здійснювати господарську діяльність не мала.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сформовано податковий кредит у квітні 2014 року в сумі 276290,0 грн. по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Тех-Трейдінг» по наступних операціях: доставка охоронців з міста роботи та до місця роботи, технічне обслуговування автомобілів, організація консультативно - інформаційних послуг, технічне обслуговування оргтехніки, організація виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції. Всі первинні документи підписані від ТОВ «Тех-Трейдінг» не засудженою ОСОБА_4, а його директором ОСОБА_5
Судом апеляційної інстанції витребувана також ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 31.08.2016 року у кримінальній справі № 522/14152/16-к (провадження №1-кпґ/522/998/16), відносно директора та засновника ТОВ «Фінпромінвест» ОСОБА_6, якого визнано винним у пособництві у фіктивному підприємництві за ст. 27 ч. 5, ст. 205 ч. 1 КК України, та якою ця особа звільнена від кримінальної відповідальності в порядку ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. В даному кримінальному провадженні встановлено обставини щодо реєстрації ОСОБА_6В на своє ім'я ТОВ «Фінпромінвест» без наміру здійснювати господарську діяльність, що ОСОБА_6, як директор ТОВ «Фінпромінвест» жодної діяльності не здійснював, документів фінансово - господарської діяльності не складав та не підписував.
З матеріалів справи також вбачається, ПП «Олімп-Юг» заключило три договори з ТОВ "Фінпромінвест", а саме: Договір по підбору, перевірці та проведення псіхофізиологичного дослідження кандидатів на роботу та працівників від 03.05.2014 б/н.; Договір від 05.05.2014 б/н. предмет договору - надання інформаційно-консультаційних послуг; Договір про надання юридичних послуг від 05.05.2014 б/н. Всі первинні документи підписані саме ОСОБА_6, як директором ТОВ "Фінпромінвест".
Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на вказаний вирок та ухвалу, адже ці процесуальні документи не спростовують реальності господарських операцій позивача з ТОВ « Тех Трейдінг» в особі його директора ОСОБА_5, та з ТОВ "Фінпромінвест" в особі його директора ОСОБА_6, оскільки вироком та ухвалою не встановлені обставини щодо підроблення останніми документів за наслідками господарських операцій з ПП “ОЛІМП-ЮГ”, і у вказаних вироку та ухвалі не йдеться про фінансово-господарські правовідносини обвинувачених та ПП “ОЛІМП-ЮГ”. Крім того, позивач (його посадові особи) та ТОВ «Тех Трейдінг» в особі його директора ОСОБА_5 не виступали фігурантами у вказаній кримінальній справі.
Наведеними вище вироком та ухвалою не встановлено ані фіктивності господарської діяльності самих юридичних осіб ТОВ «Тех Трейдінг» та «Фінпромінвест», ані фіктивності господарських операцій даних підприємств з позивачем, а лише встановлено факт реєстрації даних підприємств на певних осіб без наміру займатися господарською діяльністю, що саме по собі не є достатнім і необхідним, у розумінні ст. 70 КАС України, доказом, підтверджуючим обставини, на які посилається апелянт, та не виключає можливості здійснення ТОВ «Тех Трейдінг» та ТОВ "Фінпромінвест" реальних господарських операцій. Судами в межах даних кримінальних справ не надавалась правова оцінка первинної документації, оформленої за наслідком господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами, а проінспектовано лише діяльність осіб, пов'язаних з ТОВ «Тех Трейдінг» та ТОВ "Фінпромінвест".
При цьому вказані процесуальні документи не містять встановлених обставин щодо не підписання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 документів за результатами здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Тех Трейдінг» та ТОВ "Фінпромінвест" відповідно.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Так, колегія суддів зазначає, що вказаний вирок та ухвала не мають преюдиційного значення для даної адміністративної справи, оскільки дана справа не стосується правових наслідків дій чи бездіяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції оцінює вирок від 28.10.2015 року у справі № 461/10058/15-к (провадження № 1-кп/461/439/15) та ухвалу від 31.08.2016 року у кримінальній справі № 522/14152/16-к (провадження №1-кпґ/522/998/16) в сукупності та взаємному зв'язку з іншими наявними доказами.
Крім того, у даній справі в суду відсутні жодні правові підстави вважати, що позивач знав або міг знати про факт реєстрації даних підприємств на ім'я осіб, які не мали наміру займатися підприємницькою діяльністю.
При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтв платника податку на додану вартість, сплату до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку повноважень керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів.
Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження їх за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Також, відповідно до ОСОБА_7 адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства» при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.
Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ “Фінпромінвест”, ТОВ “Бізнес-Карго”, ТОВ “Інтерія ЛТД”, ТОВ “Тех-Трейдінг”, TOB “ТРАНС- ІНВЕСТГРУП”, TOB “ВАН-ТАКС”, ТОВ “Лейквуд”, ТОВ “Салем торг”, ПП “Аширбадон” останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.
Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.
Також, колегія суддів відзначає, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі № 2а-10463/10/0870.
Водночас, апелянтом ані до суду першої інстанції, ані на вимогу апеляційного суду не було надано жодних доказів, які б спростовували саме факт надання ТОВ “Фінпромінвест”, ТОВ “Бізнес-Карго”, ТОВ “Інтерія ЛТД”, ТОВ “Тех-Трейдінг”, TOB “ТРАНС- ІНВЕСТГРУП”, TOB “ВАН-ТАКС”, ТОВ “Лейквуд”, ТОВ “Салем торг”, ПП “Аширбадон” послуг по доставці охоронців з міста роботи та до місця роботи, з технічного обслуговування автомобілів, організації консультативно - інформаційних послуг, технічного обслуговування оргтехніки, організації виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції, надання юридичних послуг позивачу за вищевказаними договорами, фактиче надання цих послуг, нездатність сторін виконати такі господарські операції та/або показники економічної вигоди, отриманої та облікованої позивачем за їх результатами, а отже, фіктивність спірних господарських операцій податковим органом не доведено.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року по справі за позовом Приватного підприємства «Олімп - Юг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.
Головуючий :
Судді: