26 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 487/5172/16-а
Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Нікітін Д.Г.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 14 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління патрульної поліції у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
18 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову управління патрульної поліції у м.Миколаєві у справі про адміністративне правопорушення від 04.08.2016 року серії ПС2 № 599425. В обґрунтування позиву ОСОБА_2 зазначила, що не вчиняла зазначене правопорушення, відносно неї не складався протокол про адміністративне правопорушення в зв'язку з чим її безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що в діях позивача є склад правопорушення, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та законною.
Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 14 лютого 2017 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою задовольнити позов.
В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне
04 серпня 2016 року відповідачем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.122 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Зазначеною постановою встановлено, що 04.08.2016 року о 17.30 год. позивач, керуючи транспортним засобом CHERY S12 KIMO, державний номер НОМЕР_1, рухаючись в м.Миколаєві по вул Садова, здійснила зупинку біля буд. № 16, в зоні дії знаку 3.34 “Зупинку заборонено”, чим порушила додаток 1 (розділ 33) ПДР України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці вчинення, без обов'язкового складання протоколу передбачено нормами чинного законодавства, а тому дії відповідача щодо складання постанови є законними.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух” від 30.06.1993р. № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі - ПДР).
Згідно з п.1.1 ПДР та Закону України "Про дорожній рух" вказані Правила встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України “Про дорожній рух” встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до розділу 33 ПДР України "Дорожні знаки", дорожній знак 3.34 “зупинку заборонено” визначає, що забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, інспектор патрульної поліції м.Миколаєва ОСОБА_3, як посадова особа відповідача, вважала доведеними обставини вчинення ОСОБА_2 порушення п.3.34 ПДР.
Разом з тим, судова колегія зазначає про відсутність доказів вини позивача у зазначеному правопорушенні та враховує невизнання ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні такого правопорушення.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З фотозйомки, наданої відповідачем до справи, не вбачається вчинення позивачем будь-якого порушення ПДР, оскільки на них зображений лише встановлений дорожній знак 3.34. З даних фото не можливо встановити ані місце, де зроблене це фото, ані те, що позивач саме там вчинила правопорушення, до якого її притягнуто до адміністративної відповідальності.
З пояснень відповідача, наданих на виконання ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду про витребування доказів від 24 травня 2017 року вбачається, що відеозапис, на якому зафіксоване порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, видалений у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015р. № 5-рп/2015р. притягнення особи до відповідальності без складання протоколу про адміністративне правопорушення фактично відбувається у скороченому провадженні. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Аналіз норм КУпАП, зокрема ст.ст.254,255,258, та рішення КСУ від 26.05.2015р. № 5-рп/2015р. дає підстав для висновку, що адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху має фіксуватися за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки. Тому вказані статті Кодексу не передбачають обов'язку складати протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
На користь висновку про необхідність доведення факту вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відео або фотозйомкою свідчить і зміст ст.283 КУпАП, відповідно до якої постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
На думку судової колегії, відсутність доказів скоєння правопорушення, обґрунтування позиції відповідачем лише внутрішнім переконанням патрульного поліцейського може призвести до випадків безпідставного притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Крім того, п.10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, передбачає обов'язок для поліцейського використовувати внутрішнє переконання лише при оцінці доказів, яких у даній справі немає.
Рапорти патрульних поліцейських ОСОБА_3, який складав оскаржувану постанову, та ОСОБА_4 неможливо вважати поясненнями свідків правопорушення, оскільки вони були відсутні на час складання оскаржуваної постанови. Зазначені рапорти надані до суду першої інстанції після спливу чотирьох місяців з дня складання оскаржуваної постанови, в них не зазначена дата складання, в зв'язку з чим суд мав критично віднестись до наданих пояснень.
Враховуючи викладене, беручі до уваги невизнання позивачем своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та як наслідок, правомірності прийняття оскаржуваної постанови, в зв'язку з чим вважає недоведеними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Неврахування судом першої інстанції наведених норм права, недоведеність обставин справи призвели до ухвалення помилкового судового рішення.
Відповідно до п.2. та п.3 ч.1 ст.202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195,197,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 14 лютого 2017 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 04.08.2016 року серії ПС2 № 599425, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян