печерський районний суд міста києва
Справа № 757/33460/17-к
22 червня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за клопотанням ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 26.01.2017 у кримінальному провадженні № 12016140090002112,-
13.06.2017 до Печерського районного суду м. Києва надійшли клопотання ОСОБА_3 , які подані адвокатом ОСОБА_4 , та об'єднані в одне провадження ухвалою слідчого судді від 15.06.2017, про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/4675/17-к від 26.01.2017 на автомобіль моделі «Land Rover Range Rover Sport» чорного кольору, 2007 року випуску, Ідентифікаційний номер VIN - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12016140090002112.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна.
У судовому засіданні представник заявника подане клопотання підтримав та просив суд задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у ньому.
Присутній у судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на обґрунтованість ухвали слідчого судді про накладення арешту, вказав, що на даний час дія вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не втратила свою актуальність, а підстави які були на час накладення арешту продовжують існувати.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, заслухавши обґрунтування представника заявника, заперечення прокурора, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016140090002112, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.4 ст.28, ч. З ст. 289, ч.4 ст.28, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15 ч. З ст. 289, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 15, ч. З ст. 289 КК України.
26.01.2017 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/4675/17-к накладено арешт на автомобіль моделі «Land Rover Range Rover Sport» чорного кольору, 2007 року випуску, Ідентифікаційний номер VIN - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2017 при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, врахував, що особою яка подала клопотання було доведено необхідність такого арешту та дійшов висновку про задоволення клопотання та накладення арешту на майно.
Так, слідчим суддею при постановленні судового рішення було досліджено обставини встановлені досудовим розслідуванням, а саме, що злочинна організація з числа громадян України, діючи умисно та узгоджено між собою, здійснює незаконні заволодіння транспортними засобами престижних моделей на території різних областей України.
Крім цього, встановлено що одним із членів злочинної організації є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , який під час злочинної діяльності, пов'язаної з незаконними заволодіннями автотранспортними засобами, використовує автомобіль марки «Land Rover Range Rover Sport», д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до інформації з бази даних Головного сервісного центру МВС України на теперішній час власником автомобіля моделі «Land Rover Range Rover Sport» чорного кольору, 2007 року випуску, Ідентифікаційний номер VIN - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка являється матір'ю дружини ОСОБА_6 .
Окрім того у слідства є достовірні підстави вважати, що автомобіль моделі «Land Rover Range Rover Sport» чорного кольору, 2007 року випуску, Ідентифікаційний номер VIN - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 одержано ОСОБА_3 внаслідок злочинної діяльності ОСОБА_6 пов'язаної з незаконним заволодінням транспортних засобів.
25.01.2016 під час проведення санкціонованого обшуку у ОСОБА_6 , було вилучено автомобіль «Land Rover Range Rover Sport» чорного кольору, 2007 року випуску, Ідентифікаційний номер VIN - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який використовувався як засіб вчинення злочину.
З викладеного вбачається, що підстави на які посилається заявник як на умову для скасування арешту майна, це і є ті підстави які перевіряються в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № №12016140090002112.
Судовим розглядом встановлено, слідство у провадженні триває, проводяться слідчі дії, які спрямовані на повне, всебічне та об'єктивне розслідування.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, в противагу якому стороною обвинувачення наведено доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та вказано на додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності , а відтак слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 26.01.2017 у кримінальному провадженні № 12016140090002112 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1