ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6673/17
провадження № 2/753/4360/17
про залишення позовної заяви без руху
та усунення недоліків
"13" квітня 2017 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва ЛЕОНТЮК Л. К., розглянувши в місті Києві матеріали цивільної справи та перевіривши дотримання вимог ст. ст. 118 - 121 ЦПК України у справі за позовом ОСОБА_2 до Обласного комунального підприємства " Донецьктеплокомуненерго " про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахуку при звільненні, суми компенсації втрати частини доходів у зв"язку із порушенням строків іх виплати та відшкодування моральної шкоди , -
Позивач ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Обласного комунального підприємства " Донецьктеплокомуненерго " про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахуку при звільненні, суми компенсації втрати частини доходів у зв"язку із порушенням строків іх виплати та відшкодування моральної шкоди.
Матеріали цивільної справи надійшли до загальної канцелярії Дарницького районного суду м. Києва ( м. Київ, вул. О. Кошиця, 5 - а ) за вх. № 17823 від 11 квітня 2017 року і передані судді для вирішення питання про відкриття провадження у справі у приміщенні суду ( по вул. Севастопольській, 14 ) 13 квітня 2017 року за № 704, що підтверджується даними контрольного журналу.
При вивчені позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що дана заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України з наступних підстав.
Відповідно до Закону України " Про судовий збір ", судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ( РИМ, 4.XI.1950 ), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R ( 81 ) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі " Креуз проти Польщі " ( Kreuz v. Poland ) ), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях « Голдер проти Великої Британії » від 21 лютого 1975 року, " Жоффер де ля Прадель проти Франції » від 16 грудня 1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України « Про судовий збір », від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди »,- у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Також, згідно п. п. 2 п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України « Про судовий збір » розмір ставки судового збору за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди складає 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У звязку з чим, позивачеві необхідно сплатити судовий збір, а також потрібно вказати, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 30 000 грн. 00 коп. та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.
Так, відповідно до ч.3 ст. 118 ЦПК України, позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій ст. 96 ЦПК, може бути подана тільки у разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
В п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року « Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження » роз"яснено, якщо заявлено вимогу про стягнення про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати ( п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК ), судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати ( Закон України від 24 березня 1995 року № 109 / 95 - ВР « Про оплату праці », Закон України від 19 жовтня 2000 року № 2050 - Ш « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати ). До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником , а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь - який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. При цьому ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч. 6 ст. 119 ЦПК , до позовної заяви, що подається у випадах, визначених ч. 3 ст. 118 ЦПК, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.
При подачі позову до суду, позивач не долучив ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу, або скасування його судом, що є порушенням вимог ст. ст. 118, 119 ЦПК.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно ст. 120 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Згідно ст. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.
Позовна заява руху не підлягає, так як не відповідає вимогам статті 119 ЦПК України, а саме, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119, 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Керуючись ст. 119, 120, 121, 208-210 ЦПК України, - суддя
Позовну заяву ОСОБА_2 до Обласного комунального підприємства " Донецьктеплокомуненерго " про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахуку при звільненні, суми компенсації втрати частини доходів у зв"язку із порушенням строків іх виплати та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.
Строк для усунення недоліків не може перевищувати п'яти днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у випадку не виконання вимог даної ухвали в строк, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК