Єдиний унікальний номер 725/2029/17
Номер провадження 1-кп/725/110/17
14.06.2017 року м. Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу в кримінальному провадженні №42017260220000063 від 26.04.2017 року за обвинувальним актом відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лукавці, Вижницького району Чернівецької області, українець, громадянин України, одружений, на утриманні якого перебуває одна малолітня дитина, раніше не судимий, з середньою освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 402 та ч. 1 ст. 408 КК України,
08 квітня 2014 року ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_4 призваний на військову службу за мобілізацією та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) №69 зарахований до списків особового складу даної частини та всі види забезпечення і призначений на посаду оператора протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки.
Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, Незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Згідно з статтями 1 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовим статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Відповідно до статті 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі - Статуту) військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та беззастережно виконувати накази командирів (начальників) виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Проходячи військову службу на вищевказаній посаді солдат
ОСОБА_4 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст. ст. 11, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Крім того, статті 131, 216 Статуту передбачають, що військовослужбовці зобов'язані постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби в службовий час і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
13 серпня 2014 року близько 08 год. 20 хв. військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи те, що на виконання вимог наказу тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) №73 від 12.08.2014 року останній зобов'язаний вибути до військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ), а також будучи повідомленим про відповідальність за невиконання наказу, через особисту недисциплінованість, з метою уникнути вибуття за межі Чернівецької області, перебуваючи на території військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 ), умисно, відкрито відмовився виконати вищезазначений наказ начальника і до нового місця служби, а саме до військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) не вибув.
Ккім того, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, мобілізованим на особливий період, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 131, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, умисно, через особисту недисциплінованість, з метою ухилитися від військової служби, 14 серпня 2014 року близько 09.00 год. без поважних причин не з'явився у військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) для подальшого проходження військової служби за мобілізацією, та перебуває за місцем свого постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де проводить час на власний розсуд по теперішній час.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 402 та ч. 1 ст. 408 КК України визнав повністю. Підтвердив обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, зазначених в обвинувальному акті. Крім того, просив суворо не карати оскільки одружений та має на утриманні неповнолітню дитину. При цьому вказав, що не вчиняв би злочини, як би не народилась дитина.
Крім того, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які ним не оспорюються по справі. При цьому вказав що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст. 349 КПК України йому зрозумілий.
За згодою учасників судового засідання розгляд цього кримінального провадження відбувається без виклику свідків, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Судом досліджено дані про особу обвинуваченого, відповідно до яких: ОСОБА_4 раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліках у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває.
Таким чином, проаналізувавши показання обвинуваченого і досліджені матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні наведеного вище кримінальних правопорушень доведена повністю.
Його дії за ч. 1 ст. 402 КК України кваліфіковано вірно, оскільки він вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника - злочин, передбачений ч. 1 ст. 402 КК України.
Крім того суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 408 КК України, оскільки він вчинив дезертирство, тобто нез'явлення до нового місця служби з метою ухилитися від військової служби, у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, тобто злочин, передбачений ст. 408 ч. 1 КК України.
Ті обставини, що обвинувачений щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, має на утриманні неповнолітню дитину суд визнає, як обставини, що відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 66 КК України пом'якшують його покарання.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не виявлено.
Беручи до уваги вищенаведені обставини, даючи оцінку діям обвинуваченого, його відношення до вчиненого, наявність обставин, що пом'якшують його покарання, позитивну характеристику з місця проживання, відсутність попередньої судимості, його сімейне становище, що підтверджено наявними у провадженні документами вирішуючи питання про призначення покарання, виходячи із загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства і до нього можливо застосувати норми статей 75, 76 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.
Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.
Речових доказів і судових витрат у справі не має.
На підставі наведеного, керуючись ст. 371, 374, 376 КПК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 402 та ч. 1 ст. 408 КК України, і за їх вчинення призначити покарання:
- за ст. 402 ч. 1 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
- за ст. 408 ч. 1 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від призначеного йому основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину, зобов'язавши його протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 діб після його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області, а обвинуваченим - в такому ж порядку з часу отримання копії вироку.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці ОСОБА_1