Тальнівський районний суд Черкаської області
Єдиний унікальний номер:704/425/17
13.06.2017 Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Дьяченка Д.О.
при секретарі Табачківській М.М.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до СФГ "Дружба" про визнання припиненим договору оренди землі,
ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Дружба" (далі - Відповідач) про визнання припиненим договору оренди землі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є власником земельної ділянки загальною площею 2,89 га, розташованої в межах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 22.03.2007 між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який зареєстровано у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах 31.07.2007 за №040779300034 (далі - Договір оренди землі). Позивач посилається на те, що відповідно до п. п. 8, 41 вищевказаного договору, його укладено на 10 років; договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації; датою укладення Договору оренди землі є 22.03.2007; позивач вважає, що Договір оренди землі діяв 10 років, починаючи з моменту його укладення, тобто датою його закінчення є 22.03.2017. 06.03.2017 Позивач повідомила листом Відповідача про те, що Договір оренди землі припиняє свою дію 22.03.2017, тому просить повернути земельну ділянку, оскільки має намір використовувати свою земельну ділянку для власних потреб. Відповідач 20.03.2017 надав відповідь про те, що строк дії Договору оренди землі закінчується лише 31.07.2017, оскільки його було зареєстровано 31.07.2007. Не погоджуючись з цією позицією позивач просив розтлумачити зміст Договору оренди землі, але до початку розгляду справи по суті змінив предмет позову, а саме, уточнивши позовні вимоги, просить в судовому порядку визнати Договір оренди землі припиненим.
Позивач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві, просив суд їх задовольнити.
Відповідач уточнені позовні вимоги не визнав, просить відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на те, що Договір оренди землі був зареєстрований 31.07.2007 за №040779300034, строк його дії розпочинається з моменту державної реєстрації, тому він припиняє свою дію 31.07.2017.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, зазначає таке.
Судом встановлено, що Позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,89 га з кадастровим номером 712408780000-01-020, яка розташована в межах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія ІІ-ЧР № 001678.
22.03.2007 між Позивачем (орендодавцем) та Відповідачем (орендарем) було укладено Договір оренди земельної ділянки №162.
Відповідно до п. 1 вищевказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адмінмежах Павлівської сільської ради.
Відповідно до п. 2 Договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,89 га.
Згідно з п. 8 даного договору, договір укладено на 10 (десять) років.
Відповідно до п. 41 Договору оренди землі, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України при земельних ресурсах» про, що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.07.2007 за №040779309934.
Відповідно до Акту про передачу та прийом земельної ділянки від 22.03.2007, передачу та прийом земельної ділянки на підставі Договору оренди землі від Позивача до Відповідача здійснено 22.03.2007.
03.03.2017 Позивач направив Відповідачу лист, в якому повідомив, що строк дії Договору оренди землі закінчується 22.03.2017, орендодавець не має наміру в подальшому переукладати Договір оренди землі на новий строк, оскільки буде використовувати земельну ділянку для власних потреб та просив повернути земельну ділянку до 01.04.2017. Дане повідомлення було направлено Відповідачу 06.03.2017, що підтверджується описом вкладеного до листа, квитанцією відділення поштового зв'язку Тальне-1 ЧД УДППЗ «Укрпошта» та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №2040102322249.
Відповідно до листа від 10.03.2017 вих. №б/н(з), Відповідач повідомив Позивача про те, що вважає помилковим твердження про те, що Договір оренди землі припинив свою дію 22.03.2017, натомість вважає, що Договір оренди землі припиняє свою дію 31.07.2017.
За таких обставин, суд не вбачає наявності у Позивача переважного права на переукладення Договору оренди землі на новий строк. Такого висновку суд дійшов, враховуючи Правовий висновок Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 про те, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди. Зокрема, у частині першій статті 33 цього закону передбачено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки за умовами договору, перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, але реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).
Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.
Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають угоду про поновлення договорів оренди.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, не порушено.
За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму земельної ділянки, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.
Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору ; договір набирає чинності з моменту його укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.
Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.
Судом встановлено, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов Договору оренди землі, скріпивши 22 березня 2007 року договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору.
Крім того, земельну ділянку було фактично передано орендарю 22.03.2007, про що свідчить акт про передачу та прийом земельної ділянки (а.с.9), отже, відповідач почав використовувати земельну ділянку саме 22.03.2007.
Суд вважає доводи відповідача, про те, що моментом укладення Договору оренди землі є дата його державної реєстрації (31.07.2007) помилковими, оскільки відповідно до положень п. 8, 41 Договору оренди землі та Закону України “Про оренду землі” в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.
Отже, з урахуванням повідомлень позивачем відповідача від 03.03.2017 про відсутність наміру продовжувати дію Договору оренди землі, суд дійшов висновку про те, що Договір оренди землі укладений 22.03.2007 припинив свою дію 22.03.2017 в зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено згідно з п. 8 Договору.
Така ж правова позиція висловлена у рішенні ВСУ від 19.02.2014 у справі №6-162ц13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення чи відмову в задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Але вказана норма не передбачає захисту прав та інтересів шляхом визнання договору таким, що припинив дію з певного моменту. Не передбачений такий спосіб захисту прав також іншими законодавчими нормами, у тому числі ст. 152 Земельного кодексу України.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В межах заявлених позивачем вимог судом встановлено, що на момент звернення до суду 03.04.2017 Договір оренди землі вже припинив свою дію, а тому спір з цього приводу на момент звернення до суду відсутній.
На підставі викладеного та керуючись ст. 31 Закону України «Про оренду землі», ст. 254, 530, 626, ст. 631, ч. 1 ст. 638 ЦК України, ст. ст. 3, 15, 57, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,
В задоволенні уточненого позову ОСОБА_3 до СФГ "Дружба" про визнання припиненим договору оренди землі, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області протягом 10 днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий Д.О. Дьяченко