Справа № 711/3356/17
Провадження № 3/711/1115/17
26 червня 2017 року суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Кучеренко В.Г., при секретарі - Гладиш О.Ю., з участю прокурора - Лисик М.А., розглянувши у відкритому судому засіданні в м.Черкаси адміністративну справу, яка надійшла з Департаменту захисту Економіки Управління захисту економіки в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією ОСОБА_1, 02.091961 року народження, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, суддя у відставці, за ч.1 ст.172-6, ч.2 ст.172-6 КУпАП, -
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває адміністративна справа, яка надійшла з Департаменту захисту Економіки Управління захисту економіки в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією ОСОБА_1, за ч.1 ст.172-6, ч.2 ст.172-6 КУпАП.
Згідно протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1, будучи особою, на яку відповідно до пп. «ґ» п.1 ч.1 ст.3 Закону поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", без поважних причин несвоєчасно, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, оскільки граничний термін подачі був 13.12.2016, а декларація фактично подана 22.12.2016. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1, будучи звільненим з посади судді апеляційного суду Черкаської області, залишаючись особою, яка зобов'язана подавати декларацію відповідно до цього Закону, являючись суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, відповідно до п. п. «ґ» п.1 ч.1 ст.3 Закону, порушив вимоги ч.2 ст.52 вказаного Закону, а саме - після одноразового отримання (виплати) грошових коштів в сумі - 73603,2 грн., у якості вихідної допомоги кінцевого розрахунку, розмір якого перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня 2016 року, що є суттєвою зміною в майновому стані, у десятиденний строк з моменту виплати (з 28.12.2016 до 07.01.2017), письмово не повідомив про це Національне агентство з питань запобігання корупції, шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративних правопорушень категорично не визнав, та надав пояснення, що відсутність на одному з протоколів дати його складання не тягне в даному випадку неможливості встановлення фактичних обставин справи і не впливає на законність та обґрунтованість судового рішення. Дата складання протоколу могла б мати значення наприклад, у випадку, коли б виник спір про строки застосування стягнення чи підлягав би доказуванню інший процесуальний строк. Із наявних у справі матеріалів я не вбачаю перешкод до розгляду матеріалів по суті. Наголосив, що відповідно до вимог ст.7 КУпАП застосування заходів адміністративного впливу проводиться «у точній відповідності з законом», отже притягнення до адміністративної відповідальності за аналогією неможливе. Крім того, примітка до ст.172-6 КУпАП для встановлення суб'єкта правопорушення відсилає до спеціального закону ч. 1 і ч.2 Закону України «Про запобігання корупції». Відповідно до вимог ч.1 і ч.2 ст.45 КУпАП суб'єктами правопорушення є працюючі судді та судді, повноваження яких припинено. Суддів, яких звільнено, до суб'єктів правопорушення не включено, оскільки поняття «припинення повноважень судді» та «звільнення судді» не є тотожними, а закон «Про судоустрій та статус суддів» та Конституція України розмежовують різні правові підстави припинення повноважень та звільнення з настанням різних правових наслідків для судді. Підстави припинення повноважень судді передбачено ч.7 ст.126 Конституції України та ст.119-125 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Рішення про припинення його повноважень судді не приймалося, а його звільнено з посади судді рішенням ОСОБА_2 юстиції 08.12.2016 року на підставі ч.6 ст.126 Конституції України та ст.116 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Отже з 08.12.2016 року він не являється суб'єктом правопорушень передбачених ст.172-6 КУпАП а тому вважає, що адміністративне провадження підлягає закриттю за відсутністю події адмінправопорушення.
Крім того, обов'язок подавати декларації в порядку ст.52 Закону України "Про запобігання корупції" про зміну майнового стану покладено винятково на працюючих суддів, подання таких декларацій як звільненими суддями, так і суддями, повноваження яких припинено, вказаним законом не передбачено. Отже 08.12.2016 року у разі настання істотних змін у моєму майновому стані він не зобов'язаний подавати таку декларацію. Про це ж говорить примітка до ст.172-6 КУпАП, яка суб'єктом правопорушення встановлює лише осіб вказаних у ч.1 і ч.2 ст.45 Закону України "Про запобігання корупції" і не включає до суб'єктів осіб, вказаних у ст.52 цього закону. Враховуючи викладене, навіть у випадку, коли б він був суб'єктом правопорушень, за змістом протоколів та наявних матеріалів неможливо притягти його до відповідальності оскільки, об'єктивна сторона правопорушення складається із двох предметів доказування - несвоєчасне подання декларації та відсутність поважних причин несвоєчасного подання. Несвоєчасність подання означає подання декларації поза строком який визначено законом. Однак ч.1 ст.45 Закону України "Про запобігання корупції" встановлює лише єдиний строк такого подання - до 1 квітня наступного року і вказаний у законі строк він не пропустив. Відсутність поважних причин означає, що вказана причина визнана особою, яка складала протоколи, не поважною. Однак особа яка складала протоколи причин пропуску не встановлювала взагалі, в обох протоколах та доданих матеріалах не вказана жодна причина пропуску та не вказано, чому особа, яка складала протоколи визнала таку причину не поважною, а також не наведені докази умислу на несвоєчасне подання декларацій. Таким чином, вважає що провадження по обом протоколам підлягає закриттю за відсутністю події правопорушення, оскільки відсутні: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
Прокурор Лисик М.А. в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 будучи особою, на яку поширюється пп.«ґ» п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції", без поважних причин несвоєчасно, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, оскільки граничний термін подачі був 13.12.2016, а декларація фактично подана 22.12.2016. Враховуючи викладене, вважає, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП. Що стосується протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.172-6 КУпАП, то просить суд закрити провадження, оскільки на час розгляду справи змінилися суми розрахунків істотної зміни майнового стану.
Заслухавши думку ОСОБА_1, прокурора, дослідивши письмові матеріали справи приходжу до наступного:
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, суди зобов'язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства.
Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією ОСОБА_2 Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції ОСОБА_2 Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У цьому аспекті слід зауважити, що рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати:
1) об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.
Для розкриття об'єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст.172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст.45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч.1 ст.172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Так, для кваліфікації діяння за ч.1 ст.172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.
Зазначимо, що в ч.1 ст.45 Закону визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов'язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня». Разом з тим у випадках, передбачених ч.2 ст.45 Закону, тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі. Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання.
Слід зазначити, що системний аналіз вжитого в абз.1 ч.2 ст.45 Закону формулювання «припиняє діяльність» дає підстави констатувати, що термін «припинення» за загальним правилом (ст.36 Кодексу законів про працю України) співвідноситься із терміном «звільнення» як ціле і частина, охоплюючи останнє. Це саме випливає з аналізу норм інших спеціальних нормативно-правових актів, зокрема з положень Закону України «Про державну службу» (ст. 83), Закону України «Про статус народного депутата України» (ст.4) тощо, де зазначена термінологія підміняється одна одною. Разом з тим із цього правила є винятки. Так, Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402) розрізняє терміни «звільнення» (статті 112-118) та «припинення» (статті 119-125), а отже, розмежовує їх, передбачаючи різні підстави для настання таких юридичних фактів. Наведені положення цього Закону повністю кореспондують зі ст.126 Конституції України, яка також розмежовує ці поняття. Аналогічний підхід використано законодавцем щодо припинення повноважень судді Конституційного Суду України та його звільнення (ст.149-1 Конституції України).
Так, у ч.7 ст.126 Конституції України, ст.119 Закону № 1402 зазначено, що повноваження судді припиняються виключно в разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину. Цей перелік є вичерпним. Слід зазначити, що саме такий підхід використала ОСОБА_2 суддів України, приймаючи рішення від 15 вересня 2016 року № 54 «Щодо питання припинення повноважень суддів з визначених Законом № 1402-VIII підстав».
Крім того, слід зауважити, що виключною підставою для припинення трудових відносин судді з відповідним судом, згідно зі ст.125 Закону № 1402, є саме припинення повноважень судді (статті 119-125). Звільнення ж судді з підстав, визначених ч.6 ст.126 Конституції України, ст.112 Закону № 1402, не є підставою для припинення трудових відносин в аспекті зазначених вище норм Конституції України та спеціального закону.
Іншими словами, беручи до уваги положення ст.7 КУпАП, згідно з якою «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом», тобто яка передбачає чітке виконання передбачених законом норм, а отже, забороняє притягнення особи до адміністративної відповідальності за аналогією, тобто унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень, з огляду на проведений вище аналіз, судді, які звільняються з підстав, визначених ч.6 ст.126 Конституції України, не можуть бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Наведене стосується й інших правопорушень, передбачених ст.172-6 КУпАП, у тому числі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (ч.2 цієї статті), наприклад, внаслідок отримання суддею вихідної допомоги у зв'язку з відставкою до досягнення ним шістдесяти п'яти років, адже суб'єкт їх вчинення однаковий.
Враховуючи той факт що ОСОБА_1, являється суддею, якого звільнено на підставі ч.6 ст.126 Конституції України, а тому він не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Враховуючи викладене, адміністративні провадження відносно ОСОБА_1, про притягнення до його адміністративної відповідальності ч.1 ст.172-6, ч.2 ст.172-6 КУпАП підлягають закриттю.
Керуючись ст.ст.4, 7 Закону України « Про засади запобігання та протидії корупції», Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією ОСОБА_2 Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції ОСОБА_2 Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», ст.172-6, ст.ст. 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої за ч.1 ст.172-6, ч.2 ст.172-6 КУпАП - закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови через Придніпровський районний суд м.Черкаси.
Суддя: ОСОБА_3