Справа № 638/11092/16-Ц
2/638/626/17
14 червня 2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого Аркатової К.В.
секретаря Подосокорської А.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1
позивача ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якого діє законний представник - батько ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні, розподіл особистих рахунків на оплату житлово - комунальних послуг,-
Установив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог, просить визнати за нею право власності на 19/84 часток у квартирі АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 - на 19/84 часток, за ОСОБА_3 - на 19/84 часток, за ОСОБА_4 - на 3/84 часток, за ОСОБА_6. - на 12/84 часток, за ОСОБА_7 - на 12/84 часток спірної квартири, що в загальному становить 84/84 або 1/1 часток згаданої вище квартири; розподілити особові рахунки на оплату житлово - комунальних послуг, що надаються в квартиру (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до часток кожного із співвласників у праві спільної часткової власності у квартирі.
Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що вона та відповідачі у справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Відповідно до технічного паспорту вказана спірна квартира розташована на 5 поверсі 9-ти поверхового будинку, складається з 4-х кімнат, житловою площею 47 кв.м., у тому числі 1-а кімната 18,7 кв.м., 2-а кімната 8,3 кв.м., 3-я кімната 8,5 кв.м., 4-а кімната 11,5 кв.м., кухні площею 7 к.в.м, вбиральні 1 кв.м., ванної кімнати 2 кв.м., коридору 9,7 кв.м., шафа вбудована 1,8 кв.м., балкону 3,4 кв.м. Загальна площа квартири 69,6 кв.м. Їй на праві приватної спільної часткової власності має належати 1/7 частина у порядку приватизації з ІНФОРМАЦІЯ_3 року, 1/21 частина у порядку спадкування за законом з ІНФОРМАЦІЯ_2 року після смерті батька, 1/28 частина квартири у порядку спадкування за законом з ІНФОРМАЦІЯ_4 року після смерті мами, що у квадратних метрах становить 10,65 кв.м. житлової площі або 19/84 частин квартири. Відповідачу ОСОБА_2, на її думку, має належати 1/7 частина у порядку приватизації з ІНФОРМАЦІЯ_3 року, 1/21 частина у порядку спадкування за законом з ІНФОРМАЦІЯ_2 року після смерті батька, 1/28 частина квартири у порядку спадкування за законом з ІНФОРМАЦІЯ_4 після смерті мами, що у квадратних метрах становить 10,65 кв.м. житлової площі або 19/84 частин квартири. Відповідачу ОСОБА_3, на її думку, має належати 1/7 частина у порядку приватизації з ІНФОРМАЦІЯ_3 року, 1/21 частина у порядку спадкування за законом з ІНФОРМАЦІЯ_2 року після смерті батька, 1/28 частина квартири у порядку спадкування за законом з ІНФОРМАЦІЯ_4 року після смерті мами, що у квадратних метрах становить 10,65 кв.м. житлової площі або 19/84 частин квартири. Відповідачу ОСОБА_4, на її думку, належить 1/28 частина квартири в порядку спадкування за законом з ІНФОРМАЦІЯ_4 року після смерті його дружини, її мами, що у квадратних метрах становить 1,7 кв.м. житлової площі, що становить 3/84 частин квартири. Відповідачу ОСОБА_6 належить 1/7 частина квартири у порядку приватизації з ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що у квадратних метрах становить 6,71 кв.м. житлової площі, що становить 12/84 частин квартири. Відповідачу ОСОБА_7 належить 1/7 частина квартири у порядку приватизації з ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що у квадратних метрах становить 6,71 кв.м. житлової площі, що становить 12/84 частин квартири. На теперішній час фактично в спірній квартирі проживає вона та ОСОБА_8 з малолітньою дитиною, інші відповідачі за цим позовом проживають окремо, ОСОБА_3 проживає окремо з 2005 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 - з 2003 року, ОСОБА_4 - ніколи не проживав. Оскільки точна частка кожного із співвласників у квартирі не визначена, вона звернулася до суду з даним позовом. Крім того, відповідачі за цим позовом відмовляються сплачувати витрати за надання комунальних послуг, мотивуючи тим, що вони не проживають у спірній квартирі, однак вона бажає здійснювати сплату комунальних послуг за власним особовим рахунком.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на незаконність та необґрунтованість цих вимог, зазначивши наступне. ОСОБА_2 фактично мешкає у спірному житлі з цивільним чоловіком ОСОБА_9, донькою та онукою, позивач створювала нестерпні умови для співмешканців, в тому числі сварки з приводу її тварин, що змусило покинути квартиру та винаймати інше житло для проживання. Неодноразово пропонувала позивачеві розміняти квартиру чи продати, виручені кошти розділити, але вона не погоджувалася. Окрім того, в квартирі стоять лічильники, у зв'язку з чим нарахування сум на оплату послуг здійснюється за фактичним їх споживанням. Раніше вона давала позивачу кошти на сплату комунальних послуг, однак вона витрачала їх не за призначенням. Вона має бажання користуватися спірною квартирою, за умови, що позивач не буде чинити перешкоди.
Відповідач ОСОБА_2, який також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнав позовні вимоги ОСОБА_2 в останньому судовому засіданні, змінивши свою позицію по даній справі.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_6 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала, просила їх задовольнити.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає залишенню без задоволення.
У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Квартира АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло від ІНФОРМАЦІЯ_3 року № НОМЕР_1.
ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, до складу спадщини входила 1/7 частина спірної квартира, спадкоємцями якого є ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, по 1/3 частини вказаного спадкового майна (свідоцтво про право на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_2 року).
Дане свідоцтво видане ОСОБА_2 на 1/21 частину вказаної квартири.
Доказів про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом іншим спадкоємцям суду не надано, як не надано доказів про його державну реєстрацію.
Спадкоємцями майна ОСОБА_14 є її чоловік ОСОБА_4 на ? частку спадкового майна, її дочка ОСОБА_5 на ? частку спадкового майна, її син ОСОБА_2 на ? частку спадкового майна, її дочка ОСОБА_3 на ? частку спадкового майна, спадщина складається з 1/7 частки квартири АДРЕСА_1 (свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.05.2016 року, посвідчене державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Богуновою Н.В.).
Дане свідоцтво видане ОСОБА_2 на 1/4 частину спадкового майна.
Доказів про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом іншим спадкоємцям суду не надано, як не надано доказів про його державну реєстрацію.
Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Ст. 162 Житлового кодексу України встановлює, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. При цьому плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідальність за своєчасність таких виплат покладається рівною мірою на всіх членів сім'ї. Якщо ж один з мешканців відмовляється проводити оплату, може виникнути спір, який вирішується шляхом поділу особового рахунку.
У випадку, якщо мешканці дійшли згоди щодо необхідності розподілу особових рахунків, вони можуть подати заяви до обслуговуючої організації та отримати кожен окремо особовий рахунок на сплату комунальних платежів.
Враховуючи викладене, не надання суду доказів про беззаперечність визначених позивачем часток співвласників квартири АДРЕСА_1, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання права спільної часткової власності.
Що стосується вимог про розподіл особових рахунків, суд їх залишає без задоволення через не надання доказів про порушення прав позивача в цій частині, в тому числі, які б свідчили про звернення до співвласників квартири АДРЕСА_1 з приводу врегулювання питання щодо сплати комунальних послуг та розподілу особового рахунку.
Керуючись ст.ст.10,11,14,27,31,60,61,213-215 ЦПК, ст.355,356,358,392 ЦК України, ст.162 ЖК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якого діє законний представник - батько ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні, розподіл особистих рахунків на оплату житлово - комунальних послуг - відмовити.
Рішення може бути оскаржене.
Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Харківської області через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, починаючи з 26.06.2017 року. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий