Справа № 428/5869/17
Провадження № 11-сс/782/150/17
23 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м.Сєвєродонецьку Луганської області, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подану на ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12.06.2017 року, якою відмовлено у відкритті провадження за вимогою захисника про перевірку законності затримання,
встановила:
09 червня 2017 року захисник ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області з письмовою вимогою перевірки законності затримання його підзахисного ОСОБА_7 і просив, у порядку ст.208 КПК України, визнати таке затримання незаконним, проведеним без ухвали слідчого судді та невідомими особами.
12 червня 2017 року слідчим суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області постановлено ухвалу, якою відмовлено у відкритті провадження за вимогою захисника, з огляду на те, що за змістом ст. 303 КПК України та викладеному у ній вичерпному переліку дій, рішень чи бездіяльності слідчого чи прокурора, які можуть бути оскаржені учасниками кримінального провадження до слідчого судді під час досудового розслідування, немає оскарження дій по затриманню особи.
Отже, подана захисником письмова вимога про незаконність затримання розглянута не може бути і, відповідно, за нею не може бути відкрите провадження.
На зазначену ухвалу захисником ОСОБА_6 подана апеляційна скарга, у якій він просить судове рішення скасувати та направити матеріали за його заявою до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Зазначає, що слідчим суддею не врахована та обставина, що захисник подав скаргу не у порядку ст. 303 КПК України, а на підставі вимог ст. 206 КПК України і діючим КПК саме на слідчого суддю покладений обов'язок перевірки законності затримання і це усталена практика судів України.
Захисник вважає, що ухвала слідчого судді порушує право затриманого ОСОБА_7 ( щодо якого обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою 06.06.2017 року) на доступ до правосуддя .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти викладених у апеляційній скарзі доводів захисника, обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається із змісту письмової вимоги захисника ОСОБА_6 , він звернувся до слідчого судді із проханням перевірки обґрунтованості та законності затримання його підзахисного ОСОБА_7 невідомими особами 06 червня 2017 року.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований, триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і у порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний має право оскаржити у суді своє затримання.
Крім того, згідно із ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.
Цим нормам прямої дії Конституції України відповідають норми діючого кримінального процесуального законодавства України. Зокрема, ст. 42, 208 КПК України регламентує право підозрюваного вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
Відповідно до п.4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, під час якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо таке затримання є незаконним.
Ст.. 206 КПК України зазначає, що кожен слідчий суддя суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа не надасть судове рішення, яке набрало чинності, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Таким чином, перевірка законності затримання особи за зверненням такої особи чи її захисника є безпосереднім процесуальним обов'язком слідчого судді у межах наданих йому діючим кримінальним процесуальним законодавством повноважень.
Висновки слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, викладені в оскаржуваній ухвалі від 12.06.2017 року, про відмову у відкритті провадження за письмової вимогою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на підставі невідповідності викладених вимог межам ст. 303 КПК України колегія суддів вважає такими, що не засновані на діючому законодавстві та створюють перепону для підозрюваного ОСОБА_7 на доступ цієї особи до правосуддя.
На підставі викладеного, керуючись 407, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити у повному обсязі.
Ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12.06.2017 року скасувати, постановивши нову, якою призначити новий судовий розгляд письмової вимога захисника ОСОБА_6 щодо перевірки законності затримання ОСОБА_7 по суті викладених у ній обставин.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Судді