"27" грудня 2016 р. Справа № 920/759/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.
при секретарі Бєлкіній О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Соболь Ю.О. (дов. б/н від 29.07.16 р.);
відповідача - не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№3187С/3-38) на рішення господарського суду Сумської області від 29.09.2016 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік", м.Київ
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ромни, Сумська область
про стягнення 14146,08 грн.,
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив суд (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.09.2016 року №077-16, а.с.34) стягнути з відповідача 9207 грн. 06 коп. - основного боргу, 4939 грн. 02 коп. - 20% річних, за неналежне виконання договору від 07.03.2011 № 846.
Рішенням господарського суду Сумської області від 29.09.2016 року (суддя Заєць С.В.) у справі №920/759/16 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9 207 грн. 06 коп. основного боргу, 4868 грн. 39 коп. двадцять відсотків річних. В частині стягнення 20% річних в сумі 70 грн. 63 коп. - відмовлено.
Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, з підстав відсутності доказів одержання відповідачем поставленого товару, оскільки в накладних наявний підпис особи, не вказаної в повідомленні, згідно п.3.6 договору №846 від 07.03.2011 року.
Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що в серпні 2013 року та жовтні 2013 року позивачем було поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних (а.с.104-109), які містять підпис особи, яка отримала товар - «ОСОБА_3». Вказані накладні, як вказує позивач, відповідач оплатив, про що свідчать прибуткові касові ордери та фіскальні чеки (а.с.111-117), у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідно до п.3.6 договору, спірні видаткові накладні підписані уповноваженою особою покупця. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.
В судовому засіданні 26.12.2016 року відповідач змінив свою позицію та наполягав на тому, що поставка товару за наданими до справи накладними здійснювалась не за договором №846 від 07.03.2011 року, а за договором від 01.01.2013 року за №846, а тому, на думку відповідача, позивач необґрунтовано посилається в позові на положення договору від 07.03.2011 року №846, у зв"язку із чим в позові слід відмовити.
В судовому засіданні 26.12.2016 року Харківським апеляційним господарським судом оголошено перерву в розгляді справи до 27.12.2016 року о 11:30 год.
У зв'язку із наданням відповідачем нових пояснень, зокрема, стосовно існування договору №846 від 01.01.2013 року, суд зобов'язав сторони, зокрема, відповідача, представити докази існування договорів, про які зазначив відповідач.
В судове засідання 27.12.2016 року відповідач не з'явився, надіслав суду клопотання від 26.12.2016 року про розгляд справи без участі його представника, у зв'язку із його зайнятістю в судовому засіданні Апеляційного суду Сумської області з розгляду справи №585/1928/16-ц.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
07 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки № 846 (далі - договір) (а.с.35-36).
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.
Як визначено в п.1.2 договору, сторона зобов'язана надати іншій стороні належним чином засвідчені копії документів:
-Ліцензію про право торгівлі алкогольними напоями;
-Довідку про включення до ЄДРПОУ;
-Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість або свідоцтво про сплату єдиного податку;
-Документ, що підтверджує повноваження посадової особи на підписання договору.
Згідно п. 3.2 договору, постачальник зобов'язаний поставити товар за адресою, яка зазначена в його замовленні, а також в засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру.
В п. 3.4 договору визначено, що при прийманні товару покупець в присутності представника постачальника повинен перевірити:
- цілісність пакування, наявність марок акцизного збору;
- відповідність фактичної кількості товару кількості, зазначеній в накладних;
- термін зберігання.
При встановленні невідповідності якості чи кількості товару інформації, яка зазначена у товаросупровідних документах, покупець зобов'язаний у присутності представника постачальника скласти відповідний акт згідно з вимогами чинного законодавства.
Підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та за якістю. Претензії покупця щодо якості товару після підписання ним накладної на товар розглядаються та задовольняються постачальником в окремому порядку, який визначається постачальником в кожному окремому випадку.
В п.3.6 договору визначено, що покупець зобов'язаний до моменту першої поставки надати постачальникові повідомлення зі зразками підписів осіб, уповноважених приймати товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразками печаток (штампів). Підпис особи, уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у повідомленні, наданому покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом). Наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких були попередньо надані покупцем, є належним доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, навіть якщо зразок підпису особи, зазначений у повідомленні не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах. У випадку, якщо зразок підпису та (або) зразок печатки (штампу) на накладній не збігається зі зразками підписів та (або) зразками печаток (штампів), наданих покупцем постачальнику у повідомленні, проте такий підпис (печатка, штамп) наявних на накладних, що були оплачені покупцем раніше, то вважається, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця.
Згідно з п. 5.2 договору, ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.
Умовами пункту 5.3 договору встановлено, що загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії договору згідно видаткових накладних на товар.
Відповідно до п. 6.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому, узгодженими сторонами, порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.
Згідно з пунктом 6.2 договору, датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих коштів на рахунок постачальника.
В п.9.2 договору зазначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.
Даний договір чинний протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін, на тих же умовах (п.9.6 договору).
Позивач в позові зазначає, що ним, на виконання умов договору поставки, поставлено відповідачу товар на загальну суму 9207,06 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 61861/60774 від 26.11.2013 року на суму 2796 грн.; №61831/60777 від 26.11.2013р. на суму 1898,88 грн.; № 61830/60778 від 26.11.2013р. на суму 1716,18 грн.; № 61826/60779 від 26.11.2013р. на суму 2796 грн. (а.с.15-18).
Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 року по 13.12.2013 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 13.12.2013 року складає 13108,14 грн. (а.с.37).
Як зазначає позивач, відповідач свої обов'язки з оплати товару виконав неналежним чином, грошові кошти за поставлений товар не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 9207,06 грн. основного боргу, 695,95 грн. пені, 4939,02 грн. - 20% річних і 644,49 грн. штрафу.
Під час розгляду справи господарським судом Сумської області позивач звернувся до суду із заявою №077-16 від 05.09.2016 року про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 9207,06 грн. основного боргу та 4939,02 грн. - 20% річних (а.с.33).
Відповідач відзив на позов не надав, в судові засідання суду першої інстанції представник відповідача не з'являвся. Поштова кореспонденція, що направлялась судом відповідачу, поверталась підприємством зв'язку із довідкою про невручення «у зв'язку із закінченням терміну зберігання».
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що видаткові накладні, надані позивачем до позову, містять прізвище особи, яка отримала товар - «ОСОБА_3». Однак, відповідач стверджує, що ФОП ОСОБА_2 в порядку, передбаченому п.3.6 договору поставки №846 від 07.03.2011 року, не уповноважував «Забашту» на отримання поставленого товару.
Колегія суддів враховує наступне.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцю у строк, встановлений договором купівлі-продажу, якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції та містить відомість про неї.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.3.4 договору, підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та за якістю.
Згідно з п. 5.2 договору, ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9207,06 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 61861/60774 від 26.11.2013 року на суму 2796 грн.; №61831/60777 від 26.11.2013р. на суму 1898,88 грн.; № 61830/60778 від 26.11.2013р. на суму 1716,18 грн.; № 61826/60779 від 26.11.2013р. на суму 2796 грн. (а.с.15-18).
Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін та містять всі обов'язкові реквізити, передбачені ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Також сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 року по 13.12.2013 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 13.12.2013 року складає 13108,14 грн. (а.с.37).
Обов'язок покупця здійснити розрахунок за товар протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника передбачено п.6.1 договору.
Таким чином, позивач має право вимагати у відповідача належного виконання умов договору поставки, в тому числі оплатити поставлений відповідачу товар в повному обсязі, згідно підписаних сторонами договору накладних.
Сума боргу відповідача підтверджується наданим позивачем матеріалами (договором, видатковими накладними, актом звірки взаєморозрахунків, розрахунками ціни позову).
Відповідач в добровільному порядку суму основного боргу не сплатив, не представив суду доказів погашення боргу.
Враховуючи непогашення відповідачем суми основного боргу, вказаної позивачем, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9207, 06 грн.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 20% річних від суми боргу за період з 10.12.2013 року по 01.08.2016 року в загальній сумі 4939,02 грн.
В письмових поясненнях від 29.09.2016 року позивач вказав, що стягнення річних за користування чужими коштами здійснюється на підставі статті 625 ЦК України та п.9.2 договору (а.с.54).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», п.4.1 сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.
Таким чином, сторонами в договорі збільшено передбачений законом розмір процентів річних, що узгоджується з приписами статті 625 ЦК України.
З видаткових накладних вбачається, що товар отримано відповідачем 26.11.2013 року, а отже, відповідно до п.6.1 договору, строк оплати товару сплинув 10.12.2013 року.
Таким чином, з 11.12.2013 року розпочалось прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати товару та, відповідно, із вказаної дати є підстави для нарахування процентів річних від суми боргу.
Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20% річних в розмірі 4868,39 грн. за період з 11.12.2013 року по 01.08.2016 року.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надано суду передбачених п.3.6 договору поставки №846 від 07.03.2011 року, доказів уповноваження відповідачем ОСОБА_3, підпис якого міститься на спірних видаткових накладних, на отримання товару.
Колегія суддів приймає до уваги, що п.3.6 договору передбачено обов'язок покупця до моменту першої поставки надати постачальникові повідомлення зі зразками підписів осіб, уповноважених приймати товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразками печаток (штампів). Підпис особи, уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у повідомленні, наданому покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом). Наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких були попередньо надані покупцем, є належним доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, навіть якщо зразок підпису особи, зазначений у повідомленні не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах. У випадку, якщо зразок підпису та (або) зразок печатки (штампу) на накладній не збігається зі зразками підписів та (або) зразками печаток (штампів), наданих покупцем постачальнику у повідомленні, проте такий підпис (печатка, штамп) наявний на накладних, що були оплачені покупцем раніше, то вважається, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця.
В матеріалах справи міститься повідомлення ТОВ «Баядера Логістик», із зразком підпису матеріально-відповідальної особи - ОСОБА_4 (а.с.124).
Спірні видаткові накладні № 61861/60774 від 26.11.2013 року; №61831/60777 від 26.11.2013р.; № 61830/60778 від 26.11.2013р.; № 61826/60779 від 26.11.2013р. містять підпис та прізвище особи, яка отримала товар - «ОСОБА_3» та помітку «вірити без печатки».
Разом із тим, позивач зазначає що у 2013 році відповідач отримував та оплачував поставлений позивачем товар, при цьому, на видаткових накладних за вказаний період також міститься підпис отримувача - "ОСОБА_3".
На підтвердження своїх доводів, позивачем надано суду видаткові накладні: №46774/45814 від 29.08.2013 року на суму 2236,80 грн., №46775/45815 від 29.08.2013 р. на суму 1865,22 грн., №46776/45816 від 29.08.2013 року на суму 1811,64 грн., №46777/45817 від 29.08.2013 р. на суму 1966,62 грн., №46778/45818 від 29.08.2013 р. на суму 1773,24 грн., №52849/52288 від 08.10.2013 року на суму 2380,32 грн. (а.с.104-109).
Вказані видаткові накладні оплачені відповідачем, про що свідчать прибуткові касові ордери: №44189 від 07.10.2013 року , №49678 від 13.11.2013 року, №49677 від 13.11.2013 року, №51034 від 25.11.2013 року, №51033 від 25.11.2013 року, №51032 від 25.11.2013 року, а також фіскальні чеки до них (а.с.111-117).
Таким чином, з огляду на приписи п.3.6 договору поставки та враховуючи, що на накладних, які були оплачені відповідачем раніше, міститься прізвище та підпис одержувача - «ОСОБА_3», тобто тієї самої особи, підпис якої міститься на спірних видаткових накладних, колегія суддів дійшла висновку, що товар, поставлений позивачем за видатковими накладними №61861/60774 від 26.11.2013 року; №61831/60777 від 26.11.2013р.; № 61830/60778 від 26.11.2013р.; № 61826/60779 від 26.11.2013р., прийнятий уповноваженою особою покупця.
Враховуючи наведене, доводи відповідача є безпідставними та не приймаються колегією суддів.
В апеляційній скарзі відповідач також вказує, що доказом прийняття товару уповноваженою особою може бути лише довіреність на отримання товару, підписана ФОП ОСОБА_2
Такі доводи апелянта є безпідставними, оскільки в п.3.6 договору сторони визначили, за яких умов поставлений товар вважається прийнятим уповноваженою особою покупця.
Відповідач в усних та письмових поясненнях суду апеляційної інстанції також зазначив, що, у видаткових накладних від 26.11.2016 року підставою для одержання товару вказано договір №846 від 01.01.2013 року, а не договір №846 від 07.03.2011 року, на який посилається позивач в обґрунтування позову. Таким чином, на думку відповідача, вказані обставини виключають можливість застосування до спірних правовідносин умов п.3.6 договору поставки №846 від 07.03.2011 року.
Дослідивши видаткові накладні №61861/60774 від 26.11.2013 року; №61831/60777 від 26.11.2013р.; № 61830/60778 від 26.11.2013р.; № 61826/60779 від 26.11.2013р., колегія суддів встановила, що вони містять посилання на договір №846 від 01.01.2013 року.
26.12.2016 року колегією суддів оголошено перерву в розгляді справи для подання сторонами, зокрема, відповідачем, в підтвердження своїх пояснень, доказів укладення сторонами 01.01.2013 року договору за №846.
Однак, відповідач 27.12.2016 року в судове засідання не з'явився, свої доводи документально не підтвердив.
Разом із тим, як пояснив представник позивача в судовому засіданні 27.12.2016 року жодних інших договорів, окрім договору поставки №846 від 07.03.2011 року, між сторонами даної справи не укладалось.
Представник позивача пояснив, що договір №846 від 07.03.2011 року був внесений до програмної бази IC ТОВ «Баядера Логістик», при цьому, внаслідок сбою електроживлення на підприємстві, відбулось аварійне закриття вказаної програми, що спричинило пошкодження системної бази та, в результаті, невірне відображення дати договору поставки в видаткових накладних за 2013 рік, про що начальником бази ТОВ «Баядера Логістик» 26.12.2016 року видано довідку №091/д.
Враховуючи відсутність доказів укладення сторонами у 2013 році будь-яких договорів поставки, а також приймаючи до уваги, що у спірних накладних міститься посилання на договір за №846, який наданий позивачем до матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що невірне відображення дати договору в накладних є технічною помилкою, а отже, поставка товару відбувалась саме на підставі договору №846 від 07.03.2011 року.
З огляду на викладене, доводи відповідача є необґрунтованими.
Також відповідач в письмових поясненнях суду апеляційної інстанції зазначає, що договір поставки №846 від 07.03.2011 року повністю виконаний сторонами у 2011 році, відповідач повністю розрахувався за поставлений товар, а термін дії ліцензії №282742 на роздрібну торгівлю ФОП ОСОБА_2 алкогольними напоями закінчився 02.08.2011 року. Таким чином, вказані обставини, на думку відповідача, виключають підстави вважати, що у 2013 році між сторонами тривали договірні відносини та відбувались поставки товару.
Позивач, заперечуючи проти доводів позивача, надав суду ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями НОМЕР_1 від 16.10.2012 року, видану ФОП ОСОБА_2, з терміном дії до 02.08.2013 року.
Крім того, ФОП ОСОБА_2 особисто підписано акти звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Баядера Логістик»: за період 01.03.2013 року по 22.05.2013 року (доданий до листа позивача №092/д від 27.12.2016 року), та за період з 01.01.2013 року по 13.12.2013 року (а.с.37-38).
Таким чином, вказані обставини спростовують доводи апелянта стосовно того, що договірні відносини з поставки товару у 2013 році між сторонами не існували.
Крім того, відповідно до п.9.6 договору, він є чинним протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін, на тих же умовах.
Позивач в судовому засіданні 26.12.2016 року зазначив, що після закінчення строку дії договору, сторони не заявили про намір його розірвати, а отже, він був автоматично пролонгованим на той же термін.
Відповідачем вказані доводи не спростовано, докази розірвання договору поставки №846 від 07.03.2011 року суду не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Сумської області.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 29.09.2016 року у справі №920/759/16 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 29.12.2016 року.
Головуючий суддя Медуниця О.Є.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н.В.