04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" червня 2017 р. Справа№ 925/128/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Майданевича А.Г.
Отрюха Б.В.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Такташов О.Я. - прокурор
від позивача-1: не з'явився
від позивача-2: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_3 - представник, ОСОБА_4 - представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області
на рішення
Господарського суду Черкаської області
від 03.04.2017р.
у справі № 925/128/17 ( А.Д. Пащенко)
за позовом Керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області, В'язівської сільської ради
до В'язівської сільської громадської організації рибалок - любителів "Заводянське"
про стягнення 56 925,12 грн. шкоди
Керівник Смілянської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області та В'язівської сільської ради з позовом до В'язівської сільської громадської організації рибалок - любителів "Заводянське" про стягнення 56 925,12 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки під ставком, який знаходиться в адміністративних межах В'язівської сільської ради Городищенського району (за межами населеного пункту).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.04.2017р. у справі № 925/128/17 в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Черкаської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права та на неповне з»ясування обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що В'язівською сільською радою, як власником земельної ділянки під водним об'єктом, рішення про надання Громадській організації рибалок-любителів «Заводянське» в користування на умовах оренди чи про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 25,8 га під водним об'єктом не приймалися, договір оренди не укладався, а отже, на думку апелянта, у відповідача відсутні правові підстави використання вказаної земельної ділянки.
Крім того, апелянт зазначає, що в судовому засіданні встановлено, що Громадська організація рибалок-любителів «Заводянське» протягом 2015-2016 років сплатила 67 549,9 грн. на рахунок сільської ради, як плату за фактичне використання земельної ділянки.
На думку апелянта, сплата відповідачем на рахунок В'язівської сільської ради коштів за фактичне використання земельної ділянки не звільняє його від відшкодування шкоди, завданої порушенням чинного законодавства, оскільки особливості відповідальності за порушення природоохоронного законодавства полягають у тому, що вона визначається спеціальними нормативними актами природоохоронного законодавства; має об'єктами охорони не товарно-матеріальні цінності, а компоненти природного середовища; здійснюється шляхом відшкодування шкоди за затвердженими таксами та методиками.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що вказані у Статуті відповідача напрями діяльності не суперечать приписам та вимогам Водного кодексу України та не порушують вимог природоохоронного законодавства та не підпадають під поняття неправомірних. Проте, положення Статуту відповідача про напрями його діяльності не є безумовним доказом того, що відповідач не може виходити за межі своєї статутної діяльності та самовільно використовувати земельну ділянку під водним об'єктом.
На думку апелянта, висновок суду про те, що здійснення любительського лову риби законом не заборонено, отже такий лов риби без мети комерційного використання є помилковим, оскільки Правилами любительського і спортивного рибальства, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 № 19 (далі - Правила) встановлено, що водойми можна надавати в установленому законодавством порядку громадським організаціям для здійснення любительського рибальства на договірних засадах ( п.3.8. правил).
В судове засідання представники позивача -1 та позивача-2 не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Через відділ документального забезпечення суду від відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи у відсутності його повноважного представника.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача-1, позивача-2, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника прокуратури та відповідача, колегія встановила наступне.
11 жовтня 2016 року спеціалістами Державної екологічної інспекції в Черкаській області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства В'язівською сільською громадською організацією рибалок-любителів "Заводянське" при користуванні ставком "Заводянка", який знаходиться в адміністративних межах В'язівської сільської ради Городищенського району Черкаської області, площею 25,8 га. У результаті проведеної перевірки встановлено, що користування даним ставком здійснюється з порушенням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме: не оформлене право користування земельною ділянкою, відсутній договір оренди водного плеса, паспорт водного об'єкта та дозвіл на спеціальне водокористування.
11.10.2016 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Черкаській області Самійленком В.М. складено протокол № 010366 про адміністративне правопорушення відносно голови В'язівської сільської громадської організації рибалок - любителів "Заводянське" ОСОБА_4 за ст. 53-1 КУпАП за порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України - самовільне використання земельної ділянки під ставком "Заводянка", що знаходиться на річці Вільшанка, в адмінмежах В'язівської сільської ради (за межами населеного пункту), внаслідок чого державі заподіяна шкода.
17.10.2016 цим же державним інспектором винесено постанову № 010091, відповідно до якої голову В'язівської сільської громадської організації рибалок-любителів "Заводянське" ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 53-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
ОСОБА_4 вказану постанову про адміністративне правопорушення не оскаржив, штраф сплатив повністю по квитанції № 295 від 15.11.2016.
Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області Самійленком В.М. відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, розрахований розмір відшкодування шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки, яка становить 56 925,12 грн.
Керівник Смілянської місцевої прокуратури звернувся позовом до суду про стягнення 56 925,12 грн. шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки під ставком, який знаходиться в адміністративних межах В'язівської сільської ради Городищенського району (за межами населеного пункту), оскільки відповідач в добровільному порядку завдану державі шкоду в сумі 56925,12 грн. не відшкодував, а Державна екологічна інспекція в Черкаській області заходи щодо стягнення з відповідача заподіяної державі шкоди не вживала.
Відповідно до ст.ст. 116, 125 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах, визначених Земельним кодексом України.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки -будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть відповідальність за порушення земельного законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно статті 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до Статуту В'язівської сільської громадської організації рибалок - любителів "Заводянське", зареєстрованого виконавчим комітетом В'язівської сільської ради 17 червня 2011 року, вказана організація є місцевою громадською організацією, створеною на принципах добровільності та спільності інтересів членів з метою окультурення та підтримання водоймища в належному стані, яке знаходиться в селі В'язівок по вулиці Заводянській.
Учасники Організації є жителі села В'язівок, особи, що проживають та зареєстровані в селі. Відповідно до пункту 1.6. Статуту Організація є не прибутковою громадською організацією, метою створення і статутною діяльністю якої не є здійснення підприємницької діяльності та одержання прибутку.
Згідно розділу 2 Статуту організація здійснює свою діяльність з метою досягнення основної мети - сприяння соціальному, економічному, екологічному розвитку села В'язівок.
Як вбачається з матеріалів справи, Громадська організація використовує ставок "Заводянка", що знаходиться за межами населеного пункту с. В'язівок, для здійснення любительського лову риби без мети комерційного використання, у 2015 році на рахунок сільської ради сплатила 28579,90 грн., у 2016 році - 38970 грн. як плату за фактичне використання земельної ділянки.
Згідно пункту 1.1. Статуту громадської організації, вона створена з метою окультурення та підтримання водоймища в належному стані. У пункті 2 Статуту наведено перелік напрямків діяльності громадської організації, серед яких: щорічно очищувати берегову зону від сміття, підтримувати екологічний стан водоймища, проводити висадку зелених насаджень, догляд за гідроспорудами водоймища, організація та впровадження цивілізованого рибальства, регулювання рибних запасів, створення місць для відпочинку громадян, проведення змістовного відпочинку та дозвілля місцевого населення, не забороняти місцевим дітям ловити рибу по вихідних та святкових днях, обмін досвідом.
Із позовної заяви не вбачається, які саме дії відповідача порушують вимоги природоохоронного законодавства. Вказані у Статуті напрямки діяльності відповідача не суперечать також приписам та вимогам Водного кодексу України. Їх не можна назвати такими, що є неправомірними. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" дії, які відповідно до закону є правомірними, не можуть вважатися діями, що свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки.
Виходячи із положень Статуту В'язівської сільської громадської організації рибалок - любителів "Заводянське" та письмових пояснень відповідача і В'язівської сільської ради, суд погоджується із доводами відповідача про те, що прокурором та Державною екологічною інспекцією не доведено вчинення громадською організацією дій, які б свідчили саме про використання цією організацією земельної ділянки у розумінні статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та які кваліфікувалися б як самовільне зайняття земельної ділянки.
Під час розгляду справи представники відповідача пояснили, що угоди на право використання земельної ділянки та водного об'єкту не укладалися і їх укладення неможливе, оскільки паспорт водного об'єкту відсутній.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність складу правопорушення, що включає такі елементи:
1) протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) особи;
2) шкідливий результат такої поведінки - шкоду (збитки), їх наявність та розмір;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;
4) вина особи, яка заподіяла шкоду.
Враховуючи предмет позову та обставини даної справи, необхідним фактом, що потребує встановлення, є наявність або відсутність у діях відповідача протиправної поведінки, тобто поведінки, яка не відповідає вимогам закону та призводить до порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) та охоронюваних законом інтересів іншої особи.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Протиправною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.
Протиправна бездіяльність полягає в утриманні від певних дій. Протиправною бездіяльністю вважається також поведінка, коли на особу покладено юридичний обов'язок діяти в певній ситуації. Такі обов'язки можуть випливати із правових актів, умов договору, із службових обов'язків.
При цьому, важливим є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою (збитками), оскільки протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі - відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка виникла у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відсутність факту самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується листом В'язівської сільської ради від 20.03.2017 ( а.с. 85).
Крім того, листом № 75 від 03.04.2017 ( а.с. 94) В»язівська сільська рада повідомила місцевий господарський суд про те, що В'язівською сільською громадською організацією рибалок - любителів "Заводянське" ставок «Заводянка» не огороджується, об»єкти нерухомості та інші об»єкти на зазначених землях не будувались, промисловий вилов риби не проводився, використання води не здійснювалось, об»єкти ставу для власних цілей не використовувались, спуск води не проводився. Доступ до ставу «Заводянка» мають всі мешканці села В»язівок та інші громадяни.
Здійснення любительського лову риби законом не заборонено, отже такий лов риби без мети комерційного використання є правомірним. Сплата відповідачем коштів на рахунок сільської ради не може свідчити про самовільне використання земельної ділянки.
Позивачем не доведено суду нанесення державі шкоди. У позові обґрунтовується необхідність стягнення 56925,12 грн. шкоди на рахунок В'язівської сільської ради, однак саме сільська рада у листі від 03.03.2017 повідомила, що громадська організація рибалок - любителів "Заводянське" у 2015 році на рахунок сільської ради сплатила 28579,90 грн., у 2016 році - 38970 грн. як плату за фактичне використання земельної ділянки.
Таким чином, відповідач за 2016-2017р. перерахував на рахунок В'язівської сільської ради кошти в сумі 67549,90 грн., що більше розміру шкоди, заявленої у даному позові.
Таким чином, відсутні всі складові для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, а саме протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки - шкоду (збитки), їх наявність та розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що прокурором та позивачами не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, на підставі яких вони звернулись до господарського суду з позовними вимогами про стягнення шкоди з відповідача, а отже відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що положення Статуту відповідача про напрями його діяльності не є безумовним доказом того, що відповідач не може виходити за межі своєї статутної діяльності та самовільно використовувати земельну ділянку під водним об'єктом, оскільки зазначені доводи є припущенням, яке не доведено належними та допустимими доказами.
Крім того, відповідачем у 2016 році за власні кошти здійснено упорядкування території та ремонту захисної дамби ставу «Заводнянське», що підтверджується відповідними актами ( а.с. 69-71) та листом В»язівської сільської ради ( а.с. 85).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки викладені у ній обставини не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2017р. у справі № 925/128/17 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2017р. у справі № 925/128/17 залишити без змін.
Матеріали справи № 925/128/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді А.Г. Майданевич
Б.В. Отрюх