"22" червня 2017 р.Справа № 915/1184/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів М. А. Мишкіної, І.Г. Філінюка,
при секретарі судового засідання - А.В.Земляк,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 11.04.2017р.
у справі №915/1184/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"
про стягнення 24 974,23 грн.,
в судовому засіданні 01.06.2017р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 22.06.2017р.,
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" з позовом про стягнення пені в сумі 21347,72 грн., 3% річних в сумі 1102,62 грн. нарахованих за період з 15.03.2015р. по 24.12.2015р. та інфляційних втрат за період квітень, травень 2015р. в сумі 2523,89грн. з посиланням на несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений природний газ за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу природного газу №2297/15-КП-22 від 22.12.2014р.
У відзиві на позов та доповненнях до нього відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що 30.11.2016р. набрав чинності Закон України від 03.11.2016р. №1730-VIII “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Так, дія вказаного Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Згідно з частиною 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Предметом спору у вказаній справі є стягнення штрафних санкцій, нарахованих на заборгованість, яка виникла у 2015 році. Відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати спожитого в 2015 році за договором № 2297/15-КП-22 природного газу, тобто за 10 місяців до набрання чинності Законом України №1730-VIII 30.11.2016 року. Отже, нараховані позивачем пеня, 3 % річних, інфляційні втрати на заборгованість, погашену до набрання чинності цим Законом (останній платіж 15.01.2016 року), підлягають списанню.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.04.2017р. в позові відмовлено з посиланням на частину 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, якою передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі, скаржник послався на порушення судом норм матеріального і процесуального права та зазначив, що застосування до спірних правовідносин Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” на момент оголошення рішення є неправомірним. Виходячи з аналізу положень ст.1-3 вказаного Закону, учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає в себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Так як на даний час реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості перебуває на стадії формування, а відповідач не включений до реєстру, то списання заборгованості є неправомірним.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
22.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Публічним акціонерним товариством “Миколаївська теплоелектроцентраль” (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2297/15-КП-22 (а.с.17-22).
Відповідно до п. 1.1 продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах вищевказаного договору.
Згідно з п. 6.1 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності до п. 7.2 у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 11.1 сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивач на виконання умов договору протягом січня - квітня, жовтня- грудня 2015 року поставив відповідачу імпортований природний газ на загальну суму 12 375 296,57 грн., що підтверджується актами приймання- передачі природного газу (а.с. 35 - 41).
У зв'язку з несвоєчасною оплатою коштів за переданий природний газ, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 21347,72 грн., 3 % річних в сумі 1 102,62 грн. за період з 15.03.2015р. по 24.12.2015р. та інфляційних втрат за період квітень, травень 2015р. в сумі 2523,89грн.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність майно (товар) другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти або приймає майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 525 та ч.1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у частинах 1, 7 ст.193 ГК України. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
30.11.2016р. набрав чинності Закон України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств центрального водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016р. №1730-VІІІ, відповідно до ч.1 ст.1 якого списання заборгованості є одним із заходів, який входить до процедури врегулювання заборгованості та передбачає ведення реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Згідно зі ст. 3 вищевказаного Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Для включення до реєстру підприємства подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву із додатками, вказаними у ч. 2 зазначеної статті. Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.
Станом на дату розгляду справи в апеляційній інстанції встановлено, що ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" не було включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
За таких обставин судова колегія вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про відмову у позові на підставі на підставі ч.3 ст. 7 Закону України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств центрального водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, оскільки сам факт погашення відповідачем заборгованості за спожитий природний газ, поставлений за договором №2297/15-КП-22 від 22.12.2014р., тобто до вступу в дію цього Закону, не є безумовною та достатньою підставою для автоматичного списання нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, так як такому списанню обов'язково повинно передувати включення боржника за встановленою Законом процедурою до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Посилання відповідача на лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10.03.2017р. №8/10-551-17 в якому зазначено, що нараховані на погашену підприємством заборгованість за спожитий природний газ до набрання чинності Закону України №1730-VIII неустойка, штраф (пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню на підставі частини 3 статті 7 Закону, яка є нормою прямої дії, без включення підприємства до реєстру, не приймаються до уваги суду, так як вказаний лист не є нормативно-правовим актом та носить лише роз'яснювальний характер. Між тим, Законом України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств центрального водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” передбачена пряма норма щодо включення до реєстру учасників процедури врегулювання заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що вимоги позивача про стягнення пені в сумі 21347,72 грн., 3 % річних в сумі 1 102,62 грн. за період з 15.03.2015р. по 24.12.2015р. та інфляційні втрати за період квітень, травень 2015р. в сумі 2523,89грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 11.04.2017р. скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99,103-105 Господарського процесуального кодексу
України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.04.2017р. у справі №915/1184/16 скасувати, позов задовольнити.
Стягнути з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" борг у загальній сумі 24974,23 грн., в т.ч. пеня в сумі 21347,72 грн., три проценти річних у сумі 1102,62 грн., інфляційні втрати у сумі 2523,89 грн.
Стягнути з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судовий збір за подання позову у сумі 1378 грн. і судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 1760 грн.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови складено 26.06.2017
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя М.А. Мишкіна
Суддя І.Г. Філінюк