"21" червня 2017 р.Справа № 923/1384/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.,
суддів: Лашина В.В., Мишкіної М.А.
секретар судового засідання Безпалюк А.В.
за участю:
від ПАТ «АрселорМіттал Берислав» - ОСОБА_1, довіреність № 53 від 07.02.2017; ОСОБА_2, довіреність № 298 від 29.12.2016;
від ТОВ «Каменяр» - ОСОБА_3, довіреність б/н від 27.09.2016;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Каменяр»
на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2017
у справі № 923/1384/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каменяр»
до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «АрселорМіттал Берислав»
про стягнення 612273,77 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Каменяр» (далі - ТОВ «Каменяр») звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства «АрселорМіттал Берислав» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Берислав») про стягнення 612273,77 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, відповідачем порушенні умови укладеного між сторонами договору зберігання №22 від 27 листопада 2014 року, а саме: неналежно виконувались зобов'язання щодо забезпечення схоронності переданого за договором зберігання майна - мобільного грохоту TEREX Powerscrren Chieftain 17002D на гусеничному ходу, 2009 року випуску, сер.№ PID00129C87D00178 (надалі по тексту рішення - сортувальна установка), внаслідок чого, за твердженнями позивача, скоєно розкрадання комплектуючих сортувальної установки.
Рішенням Господарського суду Херсонської області (суддя Павленко Н.А.) від 28.02.2017 в задоволені позову відмовлено повністю.
Рішення мотивовано не доведеністю позивачем існування всіх елементів цивільно-правової відповідальності у діях (бездіяльності) відповідача, зокрема, наявність протиправної поведінки відповідача, відсутні належні докази факту спричинення збитків (пошкодження майна переданого на зберігання) та їх розміру.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Каменяр» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2017 у справі № 923/1384/16 в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Каменяр» в повному обсязі та стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Берислав» на користь ТОВ «Каменяр» суму збитків в розмірі 612 273,77 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лавшин В.В., Богатир К.В.) від 29.03.2017 апеляційну скаргу ТОВ «Каменяр» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.05.2017 об 11:00.
18.04.2017 до Одеського апеляційного господарського суду від ПАТ «АрселорМіттал Берислав» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Каменяр» без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області № 923/1384/16 без змін.
16.05.2017 у зв'язку з відпусткою судді Богатиря К.В. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2017, останнього замінено суддею Лавриненко Л.В.
У зв'язку із перебуванням судді Лавриненко Л.В. у відпустці з 17.05.2017, розпорядженням керівника апарату №381 від 16.05.2017 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/1384/16.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2017 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді: Мишкіна М.А., Лашин В.В.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лавшин В.В., Мишкіна М.А.) від 17.05.2017 справу № 923/1384/16 прийнято до провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.06.2017 об 11:30 год.
В судове засідання з'явились представник ТОВ «Каменяр» та представники ПАТ «АрселорМіттал Берислав».
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як встановлено господарським судом Херсонської області, 27 листопада 2014 року між ТОВ «Каменяр» (поклажедавець) та ПАТ «АрселорМіттал Берислав» (зберігач) укладено договір зберігання №22 (а.с. 11-13).
Відповідно до п.1.1. договору поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з 27 листопада 2014 року до закінчення моменту необхідності зберігання та зобов'язується повернути поклажодавцеві у схоронності:
1. Мобільну дробарку TEREX Powerscrren Chieftain 17002D на гусеничному ходу, 2007 р/в, серійний №800184ЕН у кількості 1 одиниця і загальною вартістю 5160000грн.;
2. Екскаватор, JCB JS 330 ME, 2008 р/в, заводський номер №JCBJS33CT81240809 +додатковий ковш 2,2 куб.м у кількості 1 одиниця і загальною вартістю 1080000грн.
3. Мобільний грохот TEREX Powerscrren Chieftain 17002D на гусеничному ходу, 2009р. випуску, сер.№ PID00129C87D00178 у кількості 1 одиниця і загальною вартістю 2580000грн.
4. Майно згідно акту приймання-передачі загальною вартістю 23500 грн;
Сторони у пунктах 2.1.1, 2.1.2 договору погодили, що зберігач приймає майно на зберігання та видає на підтвердження приймання майна акт приймання-передачі майна.
А пунктом 2.2.1 договору, передбачено, що поклажодавець передає майно зберігачу відповідно до акту приймання - передачі майна не пізніше 27.11.2014.
Пунктами 2.1.3 та 2.1.5 договору передбачено, що зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю те саме майно. Письмово протягом 5 днів повідомляє поклажодавця про виявлені після одержання майна його недоліки, пошкодження, які не могли бути виявлені шляхом зовнішнього огляду у момент приймання майна.
У п.2.1.9 договору встановлено, що зберігач повертає майно повністю після припинення договору, а поклажодавець, як те передбачає п.2.2.2 договору, одержує майно після припинення договору в місці його здавання, якщо інше не встановлено сторонами додатково.
Сторони узгодили, що відповідно до п.2.2.6 договору поклажлодавець письмово протягом 5 днів заявляє претензії до зберігача у разі виявлення після одержання майна нестач, пошкоджень, які не могли бути виявлені шляхом зовнішнього огляду безпосередньо у момент одержання майна.
У п.3.1 договору зазначено, що поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання майна, переліченого у п.1.1 договору щомісячно не пізніше 15-го числа місяця, що йде за місяцем, за який вноситься оплата.
А пунктом 2.2.7 встановлено, що поклажодавець оплачує фактичний строк зберігання.
Розділом 4 договору сторони узгодили відповідальність сторін. Відповідно до означеного розділу:
- сторона яка зазнала збитків від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов'язань за договором, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків (п.4.1 договору) ;
- зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, псування майна у розмірі суми, на яку знизилась вартість майна (п.4.2 договору);
- зазначені суми розраховуються виходячи із вартості майна на дату початку зберігання (п.4.2.1 договору);
- у спірних випадках або у разі підвищення ринкової вартості аналогічного майна на дату початку зберігання поклажодавець вправі вимагати експертної оцінки шкоди (п. 4.2.2 договору);
- зберігач відповідає перед поклажодавцем лише у випадку псування майна внаслідок умислу, недбалості або грубої необережності (п.4.3 договору).
Згідно п.7.8 договору документи, які стосуються виконання цього договору, отримані факсом або засобами електронної пошти, мають силу оригіналу до моменту обміну оригіналами. Сторони зобов'язані обмінятися оригіналами документів протягом 10 робочих днів з моменту відправки факсимільної копії або сканованої копії засобом електронної пошти.
Відповідно п.7.4. договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
На виконання умов договору сторони 27.11.2017 підписали акт приймання-передачі, відповідно до якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв:
1. Мобільну дробарку на гусеничному ходу, 2007 р/в, серійний №800184ЕН у кількості 1 шт., вартістю 5160000 грн.;
2. Екскаватор, JCB JS 330 ME, 2008 р/в, заводський номер №JCBJS33CT81240809 +додатковий ковш 2,2 куб.м кількістю 1 шт., вартістю 1080000 грн.;
3. Мобільний грохот TEREX Powerscrren Chieftain 17002D на гусеничному ходу, 2009р. випуску, сер.№ PID00129C87D00178 кількістю 1 шт.,
4. Лопата, кількістю 1 шт., вартістю 58 грн.;
5. Кайло, кількістю 1 шт., вартістю 80 грн.;
6. Сито 10, кількістю 2 шт., загальною вартістю 5420 грн.;
7. Сито 20, кількістю 4 шт., загальною вартістю 7720 грн.,
8. Захист грохоту, кількістю 2 шт., загальною вартістю 3960 грн.;
9. Стрічка транспортерна б/в, бухта, кількістю 1 шт., вартістю 4742 грн.;
10. Акумуляторна батарея 100, кількістю 1 шт., вартістю 1520 грн.
В означеному акті приймання-передачі було також зазначено про встановлення семи пломб із зазначенням їх номерів.
Як зазначає позивача в період дії договору з грудня 2014 року по 09 липня 2015 року невстановленою особою вчинено крадіжку комплектуючих мобільного грохоту TEREX Powerscrren Chieftain 17002D на гусеничному ходу, 2009 року випуску, сер.№ PID00129C87D00178.
За даним фактом позивач звернувся до Великоолександрівського РВ УМВС України в Херсонській області, в зв'язку із чим було порушено кримінальне провадження №12015230100000536.
Позивач в письмових поясненнях від 09.02.2017 вх.№2/552/17 (а.с.188-190) зазначив, що пломби встановлювались на горловинах паливних баків, коробках та захисних кожухах двигунів. Також позивачем було зазначено, що на сортувальній установці були зірвані всі пломби, які були встановлені, і які саме пломби були встановлені конкретно на сортувальній установці на даний час невідомо.
Суд зазначає, що означені твердження позивача про зрив пломб та місця їх встановлення не підтверджуються жодними доказами, та з акту приймання-передачі від 27.11.2014 не вбачається, де встановлювалися зазначені в акті пломби.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором зберігання №22 від 27.11.2014, на думку позивача ПАТ «АрселорМіттал Берислав» завдало позивачу збитки у розмірі 612273,77 грн.
Предметом спору у справі є питання наявності підстав покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок викрадення комплектуючих складових мобільного грохоту TEREX Powerscrren Chieftain 17002D на гусеничному ходу, 2009 року випуску, сер.№ PID00129C87D00178, що був переданий останньому на зберігання.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно зі ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
За умовами ст.ст. 949, 950 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Статтею 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві у разі пошкодження речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі суми, на яку знизилась її вартість.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Аналіз вищенаведених положень матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. Відсутність хоча б одного елементу складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність зазначених елементів порушення господарського зобов'язання. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Колегія апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи не містять документального підтвердження повернення майна, що передавалося на збереження за договором від 27.11.2014, від зберігача поклажодавцю. Такого доказу не надано ні позивачем, ні відповідачем.
Також позивачем не надано доказів, які б підтверджували обставини, за яких виявлено пошкодження майна, переданого на зберігання.
Так, за умовами п.2.2.6 договору зберігання поклажодавець у разі виявлення після одержання майна нестач, пошкоджень, які не могли бути виявлені шляхом зовнішнього огляду безпосередньо у момент одержання майна, письмово протягом 5-ти днів заявляє претензії до зберігача.
Жодних доказів звернення до зберігача з вимогою, претензією позивачем не надано.
Навпаки, листом №10-07/1 від 10.07.2015 (а.с.111), позивачем визнано повне виконання відповідачем зобов'язань за договором зберігання, як в частині належного збереження майна (відсутність претензій), так і в частині передачі майна поклажодавцю.
Колегія суддів, не приймає доводи апеляційної скарги, що в зазначеному листі не зазначено мобільний грохот TEREX Powerscrren Chieftain, відповідно до наступного.
Відповідно до останнього абзацу листа №10-07/1 від 10.07.2015 позивач зазначає, що усе майно, що було на зберіганні отримано, та просить договір зберігання №22 від 27.11.2015 вважати таким, що втратив свою силу.
В зазначеному листі дата договору 27.11.2015, а між сторонами договір зберігання укладено 27.11.2014.
Судом встановлено, що сторонами укладався тільки договір зберігання №22 від 27.11.2014, іншого договору зберігання між сторонами не існує, дана обставина не заперечується сторонами.
Крім того, в листі № 10-07/11 від 10.07.2015 не може зазначатися про розірвання договору від 27.11.2015.
Зазначені обставини, також підтверджується листом відповідача від 19.03.2015 №87, в якому мова йде про договір зберігання №22 від.27.11.2014, відповіддю на який є лист позивача від 10.07.2015р. №10-07/1, де зазначено, що відповідь надається саме на лист від 19.03.2015 №87 з тексту листа вбачається, що мова йде саме про договір зберігання №22 від 27.11.2014.
Відсутність комплектуючих сортувальної установки за переліком, вказаним позивачем, не підтверджується матеріалами справи. Суд не приймає в якості такого доказу довідку Великоолександрівського РВ УМВС України в Херсонській області (а.с.17) з огляду не невідповідність вимогам ст.34 ГПК України щодо належності та допустимості, оскільки остання складена та підписана одноособово слідчим без присутності відповідача.
Колегією апеляційної інстанції також приймається до уваги. та обставина, що ані договір зберігання, ані акт примання-передачі майна не містять детального опису складових частин переданого на зберігання майна, їх технічний стан та вартість, а позивачем в свою чергу не доведено того, що майно передавалося за наявністю тих комплектуючих, про відшкодування вартості яких заявлено в позовних вимога.
Відповідно до п.7.4 договору передбачено, що договір діє до повного його виконання сторонами.
В свою чергу строк, до якого відповідач мав виконувати свої обов'язки, визначений в п.1.1 договору, де зазначено, що даний договір діє до закінчення моменту необхідності зберігання.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням належним чином.
Оскільки, листом від 10.07.2015 №10-07/1 позивач повідомив відповідача, що усе майно, що було на зберіганні, отримано, то обов'язок відповідача по зберіганню майна відповідно до п.1.1 договору припинився.
Посилання позивача на п.7.2 договору щодо укладення письмової угоди, як необхідної умови, для припинення дії договору є помилковим. Зміст вказаного пункту договору вимагає від сторін укладання письмової угоди у разі внесення змін та/або доповнень до договору, що не може ототожнюватись з поняттям припинення дії договору. Аналіз положень договору приводить до висновку, що за змістом п.7.4 договору строк дії договору пов'язаний з моментом його виконання сторонами, тобто виконання позивачем зобов'язань з оплати послуг зі зберігання, а відповідачем - збереженням майна та його передачею поклажодавцю.
Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві, передбачено ст.951 ЦК України, відповідно до якої, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі -у розмірі її вартості.
Пунктами 4.2 та 4.2.1 договору, сторони передбачили, що зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, псування майна у розмірі суми, на яку знизилась вартість майна, а зазначені суми розраховуються, виходячи із вартості майна на дату початку зберігання.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем розрахований розмір збитків станом на липень 2016 року відповідно до відповідей сервісних компаній, які спеціалізуються на обслуговуванні такого типу обладнання, виходячи із переліку комплектуючих, зазначених позивачем, які за його твердженням, були викрадені і які необхідно придбати для поновлення технічного стану сортувальної установки. Позивачем не надано пояснень, чому саме ним було обрано цей час для розрахунку збитків, адже про розкрадення комплектуючих сортуальної установки, за його словами, він дізнався в липні 2015 року, що підтверджується витягом з кримінального провадження №12015230100000536 від 09.07.2015.
За умовами п.1.1 договору загальна (оціночна) вартість сортувальної установки, що передавалась не зберігання, визначена у розмірі 2580000грн.
У п.4.2.2 сторони встановили, що у спірних випадках або у разі підвищення ринкової вартості аналогічного майна поклажодавець вправі вимагати експертної оцінки шкоди.
Проте, позивачем розмір шкоди визначений як сума вартості кожного з комплектуючих (агрегатів, частин), якими необхідно устаткувати сортувальну установку для відновлення її технічного стану, який існував на час її передачі на зберігання відповідачу. Відомості щодо вартості комплектуючих отримано від сервісних компаній, які спеціалізуються на обслуговуванні такого типу обладнання, після оглядів та дефектовок сортувальної установки.
Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно із ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Щодо посилання ТОВ «Каменяр» на витяг з кримінального провадження №12015230100000536, в якому зазначено про внесення відомостей до ЄРДР за фактом крадіжки комплектуючих до мобільної сортувальної установки TEREX Powerscrren Chieftain 17002D на гусеничному ходу, 2009р. випуску, сер.№ PID00129C87D00178 у період з грудня 2014р. по 09.07.2015, чим завдано матеріальних збитків ТОВ "Каменяр" на суму, яка встановлюється, судом встановлено наступне.
17.09.2015 прийнято постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015230100000536 від 09.07.2015, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.
Відповідно до постанови Заступника керівника Бериславської місцевої прокуратури від 01.02.2017 про скасування постанови про закриття кримінального провадження №12015230100000536 від 09.07.2015 та про направлення кримінального провадження до СВ Великоолександрівського ВП Бериславського відділу поліції ГУНП в Херсонській області для організації проведення досудового розслідування.
У постанові, зокрема, зазначено, що на території відповідача знаходилась мобільна сортувальна установка «TEREX Powerscrren Chieftain 1700», яка вийшла з ладу у грудні 2014 року.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що майно, зазначене в постанові прокурора, не відповідає майну, яке заявлено позивачем у позові, як пошкоджене, а саме Мобільний грохот TEREX Powerscrren Chieftain 17002D на гусеничному ходу, 2009 року випуску, сер.№ PID00129C87D00178.
Зі змісту ст. 35 ГПК України вбачається, що преюдиціальне значення для господарського суду має вирок суду в кримінальному проваджені, який набрав законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та вчинене воно цією особою.
Підставою звільнення позивача від доказування щодо наявності протиправної поведінки відповідача є лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, а не факт внесення відомостей до ЄРДР.
Враховуючи вищевикладене, у даному випадку ТОВ «Каменяр» не доведено факту невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, яке призвело до заподіяння позивачу збитків у відповідному розмірі.
Інші доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів та з урахуванням всіх обставин даної справи не впливають на правильність вирішення спору.
Таким чином, рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2017 по справі № 923/1384/16 є законним та обґрунтованим, оскільки його винесено в результаті повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Каменяр» суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99,
101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,
Рішення Господарського суду Херсонської області від 28.02.2017 у справі № 923/1384/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Каменяр» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 26.06.2017.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя М.А. Мишкіна
Суддя В.В. Лашин