04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" червня 2017 р. Справа№ 911/4304/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Ткаченка Б.О.
Зубець Л.П.
при секретарі Волуйко Т.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Петренко П.І. адвокат за договором від 29.07.2015;
від відповідача: Скороход А.К. за довіреністю від 23.01.2017;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес"
на рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2017
у справі № 911/4304/16 (головуючий суддя Конюх О.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес"
про стягнення 154 377,07 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" (далі - відповідач), у якому просило стягнути з відповідача 154377,07 грн. заборгованості за договором поставки №АБУ-3005/2 від 30.05.2016, в тому числі 129 486,71 грн. основного боргу, 17966,32 грн. пені, 1717,75 грн. процентів річних (3%), 5206,29 грн. інфляційних втрат та судові витрати.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.03.2017 у справі № 911/4304/16 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України" задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України" 64 691,70 грн. основного боргу, 5206,29 грн. інфляційних втрат, 1478,72 грн. процентів річних; 2042,58 грн. судового збору. В частині вимог про стягнення 64795,01 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В іншій частині вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині задоволених вимог скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Скарга мотивована тим, що висновки суду у оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам, оскільки позивачем по договору було поставлено товар всього на суму 91025,81 грн., який повністю оплачений відповідачем, про що свідчать відповідні платіжні доручення. Надані позивачем копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на суму 64691,70 грн. відповідачу не відомі, оригінали зазначених накладних у відповідача відсутні, уповноваженими представниками не підписувалися.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 22.05.2017.
19.05.2017 від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на інший день у зв'язку із перебуванням єдиного юриста підприємства у відпустці.
22.05.2017 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із затримкою початку судового засідання внаслідок участі суддів в інших судових засіданнях.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 відкладено розгляд справи на 12.06.2017.
Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 12 по 19.06.2017.
19.06.2017 відповідач подав додаткові обґрунтування до апеляційної скарги, у яких вказав, що оплата здійснювалась на підставі виставлених позивачем рахунків, надані позивачем копії товарно-транспортних накладних та видаткових накладних мають чисельні недоліки, Мороз О.О. не мала права підпису фінансових документів, печатка на видаткових накладних не відповідає печатці підприємства.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.06.2017 р., у зв'язку із перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/4304/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Ткаченка Б.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 колегію суддів у зазначеному складі прийнято справи до провадження.
Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у скарзі та додаткових обґрунтуваннях, просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, надав для огляду оригінали видаткових та товарно-транспортних накладних.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
30.05.2016 між позивачем - ТОВ "Альянс будівельників України", як постачальником, та відповідачем - ТОВ "БК "Прогрес", як покупцем, було укладено договір поставки №АБУ-3005/2 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю а покупець приймати та оплачувати будівельні матеріали, визначені сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних.
Пунктами 3.1, 3.2, 4.3 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на підставі письмових або усних замовлень покупця. Поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями, автомобільним транспортом за адресою, вказаною в заявці. На кожну партію товару постачальник повинен надати покупцеві товарно-транспортну накладну.
Згідно з п.4.4 Договору якщо при приймання товару буде виявлена нестача або невідповідність якості товару, виклик представника постачальника є обов'язковим. Представник постачальника повинен прибути до покупця протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення. За наслідками приймання-передачі складається відповідний акт.
Відповідно до п.5.2 Договору сторони домовились, що сума договору визначається загальною вартістю поставленого товару, відповідно до видаткових накладних, що додаються до договору, і є його невід'ємною частиною;
У п.5.4 Договору сторони погодили, що при необхідності, але не рідше одного разу на 6 місяців, складається та підписується обома сторонами акт звірки розрахунків.
Згідно з п.6.2 Договору поставка товару здійснюється за умови 50% передоплати, інші 50% сплачуються покупцем протягом 7 календарних днів після приймання-передачі товару. Факт приймання передачі товару підтверджується підписами уповноважених представників сторін на товарно-транспортних накладних ;
Відповідно до п.7.2 Договору у випадку невиконання покупцем п. 6.2 Договору, постачальник має право призупинити поставку товару до моменту повного розрахунку. У випадку, якщо покупець не оплатив поставлений товар протягом 7 календарних днів з дати поставки товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (пункт 7.2);
Згідно з п.9.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016 року, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За доводами позивача він, у період з 03.06.2016 по 04.07.2016, здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 155 717,01 грн., що підтверджує копіями видаткових накладних, оригінали яких було надано для огляду в судовому засіданні, а саме: №5390 від 03.06.2016 на суму 2244,00 грн.; №5391 від 03.06.2016 на суму 7220,10 грн.; №5592 від 08.06.2016 на суму 8758,88 грн.; №5593 від 11.06.2016 на суму 7020,00 грн.; №5594 від 11.06.2016 на суму 8302,50 грн.; №5595 від 14.06.2016 на суму 7744,90 грн.; №5596 від 16.06.2016 на суму 7490,70 грн.; №5597 від 17.06.2016 на суму 5077,50 грн.; №6139 від 21.06.2016 на суму 37167,23 грн.; №6267 від 23.06.2016 на суму 24 701,18 грн.; №6333 від 24.06.2016 на суму 2629,50 грн.; №6430 від 29.06.2016 на суму 1185,60 грн.; №6517 від 02.07.2016 на суму 7200,96 грн.; №6516 від 04.07.2016 на суму 23046,46 грн.
На підтвердження поставок позивачем також надавались для огляду оригінали наступних товарно-транспортних накладних: від 23.06.2016: серія ПЗО № 095154 (щебінь 5х10); серія ПЗО № 095060 (щебінь фракції 5х20), серія ПЗО №097516 (пісок річковий), від 24.06.2016 серія ПЗО №108694 (пісок річковий); від 29.06.2016 серія ПЗО №8580806 (щебінь фракції 5х10); від 02.07.2016 серія ПЗО №102935 (щебінь фракції 5х10); від 04.07.2016: серія ПЗО №094912 (щебінь фракції 5х10); серія ПЗО №095023 (щебінь фракції 5х20), серія ПЗО №102770 (щебінь фракції 5х20).
Відповідач заперечує факт здійснення поставки товару на суму 64961,70 грн. за видатковими накладними №6267 від 23.06.2016, №6333 від 24.06.2016, №6430 від 29.06.2016, №6517 від 02.07.2016, №6516 від 04.07.2016. Зазначені поставки в реєстрі отриманих податкових накладних відповідача за період червень-вересень 2016 відсутні. Відповідач вказує, що видаткові накладні засвідчені відтиском печатки, яка відповідачу не належить; підписані особою, якій довіреність на отримання матеріальних цінностей не видавалась; товарно-транспортні накладні позивачем не надавались та у відповідача відсутні, товарно-транспортні накладні, подані позивачем, не містять печатки відповідача та підписані не уповноваженими або невідомими особами.
На підтвердження розрахунків за Договором сторонами надані копії банківських виписок та платіжних доручень, згідно яких відповідач частково оплатив отриманий товар, а саме на момент звернення позивача до суду з позовом (23.12.2016) сплатив платіжними дорученнями: №17 від 09.06.2016 - 18770,00 грн.; №131 від 03.08.2016 - 6460,00 грн., №158 від 17.08.2016 - 1000,80 грн. Отже, борг відповідача перед позивачем станом на час звернення позивача з позовом до суду становив 129486,71 грн. Після звернення позивача до суду позовом відповідач сплатив позивачу ще 64795,01 грн. платіжним дорученням №106 від 28.12.2016 на суму 4059,58 грн. та №128 від 20.01.2017 на суму 60735,43 грн.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, при здійсненні оплати відповідач порушив вимоги пункту 5.3 Договору, відповідно до якого здійснюючи оплату за товар, покупець зобов'язується в платіжному дорученні в розділі "призначення платежу" вказати "оплата за товар згідно договору поставки №АБУ-3005/2 від " 30" травня 2016 року.". Всі подані платіжні доручення посилання на номер та дату договору взагалі не містять. Разом із тим, платіжні доручення №106 від 28.12.2016 та №128 від 20.01.2017 в призначенні платежу містять посилання на рахунок №4025, які і платіжні доручення №131 від 03.08.2016 та №158 від 17.08.2016, за якими позивач визнає оплату належною.
За наслідками розгляду спору, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 64 691,70 грн. основного боргу, 5206,29 грн. інфляційних втрат та 1478,72 грн. процентів річних є доведеними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки №АБУ-3005/2 від 30.05.2016. За правовою природою вказаний договір є господарським договором поставки.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним, отже є чинним та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 1 Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.12. Вищого господарського суду України підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
У пункті 1 Оглядового листа № 01-06/767/2013 від 29.04.13. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем видаткові накладні є самостійними підставами для виникнення у відповідача обов'язку здійснити розрахунок за отриманий товар. При цьому всі видаткові накладні, як ті, за якими відповідач визнає отримання товару, так і ті, за якими відповідач не визнає отримання товар, з боку відповідача підписані однією і тією ж особою, та засвідчені однією і тією ж печаткою відповідача "для документів". Цією ж печаткою засвідчені два Акти звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 04.07.2016 та від 31.08.2016, підписані з боку відповідача головним бухгалтером Мороз О.О., наказ про прийняття на роботу якої №08-к від 29.04.2016 міститься в матеріалах справи.
Так, у актах звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 04.07.2016 за період 01.06.2016 по 04.07.2016 та від 31.08.2016 за період квітень 2015 - серпень 2016, містять посилання на всі спірні поставки, як ті, які визнаються відповідачем , так і ті, які відповідачем заперечуються.
Доводи відповідача про те, що відповідно наказу про прийняття на роботу головний бухгалтер Мороз О.О. не мала права підпису фінансових документів, відхиляються колегією суддів, оскільки фінансові документи це переказні векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки або інші документи використовувані для одержання платежу грошима. Отже, акт звірки взаєморозрахунків не є фінансовим документом.
У відповідності до частин 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно про висновків Верховного Суду України, які підлягають врахуванню судами загальної юрисдикції, що викладені у постанові від 29 квітня 2015 року у справі № 903/679/14 (№ 3-77гс15), з огляду на положення ст. 692 Цивільного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недбале складення обома сторонами первинної документації, яка має значну кількість недоліків в оформленні, однак аналіз поданих документів в їх сукупності дає підстави вважати, що господарські операції з поставки товару позивачем відповідачу були здійснені по всім поданим видатковим накладним, що є підставою виникнення обов'язку з їх оплати.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.2 договору сторони встановили, що поставка товару здійснюється за умови 50% передоплати. Інші 50% сплачуються покупцем протягом 7 календарних днів після приймання-передачі товару. За таких обставин, строк розрахунку за отриманий за вищенаведеними накладними товар є таким, що настав.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, борг відповідача перед позивачем станом на час звернення позивача з позовом до суду становив 129486,71 грн., однак в процесі вирішення спору відповідачем було сплачено ще 64795,01 грн.
Отже, є правомірним висновок суду першої інстанції про те, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 64 795,01 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню згідно пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, а в частині вимог про стягнення з відповідача іншої частини основного боргу в сумі 64691,70 грн. позов підлягає до задоволення.
Також позивач просив стягнути з відповідача 17 966,32 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 09.06.2016 по 14.11.2016. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.
Однак, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні зазначених позовних вимог, оскільки пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, як засіб забезпечення виконання грошових зобов'язань покупця, договором №АБУ-3005/2 від 30.05.2016 не передбачена, а посилання позивача на пункт 7.2 Договору є безпідставними, оскільки вказаний пункт передбачає сплату покупцем штрафу 10% від суми заборгованості у випадку несплати за товар протягом 7 днів, а не пеню.
Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 5206,29 грн. інфляційних втрат за період червень-жовтень 2016 та 1 717,75 грн. 3% річних за період з 09.06.2016 по 14.11.2016.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5206,29 грн. інфляційних втрат та 1478,72 грн. процентів річних, згідно зробленого судом першої інстанції ґрунтовного розрахунку, наведеного у рішенні.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2017 у справі № 911/4304/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2017 у справі №911/4304/16 - без змін.
2. Матеріали справи № 911/4304/16 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді Б.О. Ткаченко
Л.П. Зубець