"20" червня 2017 р. Справа № 922/660/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Кохан Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за дов. №87/1 від 03.0.1.2017
відповідача - ОСОБА_2 - за наказом №14 від 25.10.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", м. Харків (вх.№ 1543 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від "24" квітня 2017 у справі № 922/660/17
за позовом Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", м.Харків
до ТОВ "Харківський електромеханічний завод", м. Харків
про стягнення 345014,58 грн., -
У лютому 2017 Державне підприємство “Харківський електромеханічний завод” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський електромеханічний завод” 350189,79 грн., з яких основний борг за договором постачання № 133 від 27.01.2015 в розмірі 211056,04 грн., пеня згідно п. 5.3 договору в сумі 91363,71 грн., пеня згідно п. 3.3. договору в сумі 2122,20 грн., проценти за використання грошових коштів - 7459,24 грн., збитки від інфляції - 33013,39 грн., вартість судових витрат 5175,21 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2017 (суддя Прохоров С.А.) у задоволені позовних вимог відмовлено.
Позивач, Державне підприємство “Харківський електромеханічний завод”, з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП “Харківський електромеханічний завод” про стягнення з ТОВ Харківський електромеханічний завод” 355882,52 грн., з яких 211056,04 грн. основний борг, 91363,71 грн. пеня згідно п. 5.3 договору, 2122,20 грн. пеня згідно п. 3.3 договору, 7459,24 грн. проценти за використання грошових коштів, 33013,39 грн. збитки від інфляції, 5175,21 грн. вартість судових витрат за поданні позову до господарського суду, 5692,73 грн. вартість судових витрат за подання апеляційної скарги.
Відповідач, ТОВ Державне підприємство “Харківський електромеханічний завод”, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив свою позицію по справі, просить рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 27.01.2015 між ДП “Харківський електромеханічний завод” (постачальник - позивач по справі) та ТОВ “Харківський електромеханічний завод” (покупець - відповідач по справі) було укладено договір поставки №133, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання виготовити і поставити продукцію покупцеві, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити постачальнику її вартість в строки та порядку, передбачені умовами цього договору.
Сторони домовились, що найменування, асортимент, та строки поставки продукції, а також ціна визначаються в специфікаціях, які вважаються невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).
Відповідно до пункту 2.5 договору покупець здійснює платіж в розмірі 50% від суми по договору (специфікації) та перераховує її постачальнику протягом 10 днів після виставлення рахунку. Остаточний розрахунок за 10 днів до відвантаження продукції.
Строк поставки продукції вказаний в специфікаціях. За погодженням с покупцем постачальник зберігає право дострокової поставки (п. 3.2 договору). У випадку, якщо покупець не забирає продукцію протягом п'яти днів від вказаного в повідомленні про готовність продукції, останній сплачує постачальнику 0,03% від суми рахунку за кожен день прострочення (п. 3.3 договору).
Крім того, в пункті 5.3 сторони закріпили, що покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення.
За твердженнями позивача, ДП “Харківський електромеханічний завод”, він свої зобов'язання за договором №133 від 27.01.2015 виконав, проте, у відповідача перед підприємством позивача утворилася заборгованість в розмірі 213178,24 грн., а саме: згідно специфікації №4 від 03.02.2015 - 10800,00 грн., пеня в розмірі 2 122,20 грн.; специфікація №11 від 05.06.2015 - 180856,04 грн.; специфікація №12 від 18.06.2015 - 19400,00 грн., у зв'язку з чим позивачем, також, було нараховано відповідачу пеню, річні та інфляційні.
Зазначена заборгованість підтверджується актом звіряння, підписаним між сторонами ДП «Харківський електромеханічний завод» та ТОВ «Харківський електромеханічний завод»(а.с. 87).
В зв'язку із утворенням заборгованості, позивач направив відповідачу претензію №87/4-І-р від 30.06.2016, в якій просив сплатити на розрахунковий рахунок ДП «ХЕМЗ» борг, зокрема 223402,49 грн. за договором №133 від 27.01.2015.
Відповідач, в свою чергу, направив на адресу позивача відповідь на зазначену претензію №42 від 21.07.2016, в якій зазначив, що дійсно, станом на 30.06.2016 заборгованість ТОВ «ХЕМЗ» перед ДП «ХЕМЗ», зокрема по договору №133 складає 211056,04 грн. Проте, ТОВ «ХЕМЗ» залишив претензію позивача без задоволення, з огляду на те, що станом на 30.06.2016 рахується зобов'язання ДП «ХЕМЗ» за ненадані податкові накладні на суму 218941,72 грн.
Господарський суд першої інстанції, виносячи оскаржуване рішення, відмовив у задоволенні позову посилаючись на те, що несплата відповідачем за поставлений товар, в сумі, вказаній в позовній заяві позивача, була спричинена незаконними діями самого позивача, який не виконав приписи ст. 201 Податкового кодексу України та не здійснив обов'язкову реєстрацію податкових накладних, що складаються на дату передплати та постачання продукції за договором № 133 від 27.01.2015, тим самим не підтвердив суму ПДВ, зазначену у видаткових накладних, що привело до втрати ТОВ “ХЕМЗ” грошових сум на які, відповідно до п. 200.1 Податкового кодексу України, зменшуються податкові зобов'язання з ПДВ.
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач, в свою чергу, доказів оплати в повному обсязі отриманого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не подав, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача ТОВ «Харківський електромеханічний завод» на користь позивача ДП «Харківський електромеханічний завод» основної заборгованості в розмірі 211056,04 грн.
Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що позивачем не було надано доказів складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних електронних податкових накладних, не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, в зв'язку з тим, що в спірному договорі сторони не ставили виконання договору в залежність від умови складання та реєстрації в ЄРПН електронних податкових накладних.
Стосовно посилань суду першої інстанції на те, що позивачем було порушено статтю 662 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що відповідно до вказаної статті продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікації тощо), що стосуються товару та переданню разом із товаром відповідно до договору та актів цивільного законодавства.
Проте, оформлення та реєстрація податкових накладних регламентується податковим Кодексом України, відповідно до статті 1 якого ним регулюються відносини що виникають у сфері справляння податків і зборів.
Отже, застосовані судом першої інстанції норми податкового законодавства не є актами цивільного законодавства і, відповідно, не можуть застосовуватись в даному випадку в якості підтвердження або спростування порушення вимог статті 662 ЦК України.
Таким чином, в даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи належним чином завіреними копіями первинних документів - специфікаціями, видатковими накладними, іншими документами, які містять вичерпні відомості про господарські операції між підприємствами позивача та відповідача, підтверджують їх здійснення, та в даному випадку свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у визначеній сумі.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Стаття 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як вже було згадано вище, сторони в спірному договорі №133 від 27.01.2015 визначили відповідальність у вигляді стягнення пені, зокрема у пункті 3.3 - пеня нараховується у разі якщо покупець не забирає товар протягом 5-ти днів після надання повідомлення про готовність продукції. Згідно п.3.2 договору, строк поставки вказаний в специфікаціях. За погодженням з покупцем постачальник зберігає право дострокового постачання товару. Крім того, сторонами в пункті 5.3 договору було передбачено, що покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, збитків від інфляції та процентів за використання грошових коштів, вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню в зв'язку з наявністю фактів, які є підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 по справі № 922/660/17.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 по справі № 922/660/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський електромеханічний завод" (61037, м.Харків, пр-т Московський, 199, код ЄДРПОУ 38280196, р/р 26006010058166 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767) на користь Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (61037, м.Харків, пр-т Московський, 199, код ЄДРПОУ 05405575, р/р 26004013010943 в АТ Сбербанку Росії в м.Харкові МФО 321627) 211056,04 грн. основного боргу, 91363,71 грн. пені згідно п. 5.3 договору, 2122,20 грн. пені згідно п. 3.3 договору, 7459,24 грн. - 3% річних, збитки від інфляції в сумі 33013,39 грн., 5175,22 грн. судового збору за подачу позову та 5692,73 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Гребенюк Н. В.