04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" червня 2017 р. Справа № 911/4065/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Чорної Л.В.
Отрюха Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Обухівське"
на рішення господарського суду Київської області від 21.02.2017
у справі № 911/4065/16 господарського суду Київської області
за позовом публічного акціонерного товариства "Обухівське", м. Обухів
до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
1) ОСОБА_3, м. Обухів
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Л", с. Семенівка, Обухівський р-н
про визнання незаконним та скасування наказу та скасування запису в Поземельній книзі
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: згідно протколу судового засідання;
- відповідача: згідно з протколом судового засідання- не з'явився;
- третьої особи-1: згідно з протоколом судового засідання-не з'явилась;
- третьої особи-2: згідно з протколом судового засідання
За результатами розгляду апеляційної скарги Киїський апеляційний господарський суд
У грудні 2016 публічне акціонерне товариство "Обухівське" (надалі- ПАТ «Обухівське»/ позивач) звернулось до господарського суду Київської області із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (надалі- відповідач) у якій просить суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність №10-3625/15-16-сг від 13.03.2016 та скасування у Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у приватну власність.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 13.02.1996 виданого Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_3, радгоспу-комбінату "Обухівський" було передано в користування 1327 га землі в межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до п.1 Статуту ПАТ "Обухівське" є правонаступником ВАТ "Обухівське", яке засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05.05.2006 №14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгоспу-комбінату "Обухівський" у ВАТ "Обухівське" відповідно до законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про господарські товариства".
Позивач твердить, що є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області в межах плану користування, що посвідчено Актом на право постійного користування серії НОМЕР_2 ВІД 13.02.1996, керуючись при цьому п.2 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр".
Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 13.03.2016 видано Наказ про надання земельної ділянки у власність №10-3625/15-16-сг, на підставі якого було проведено реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №13881305 від 23.03.2016.
Позивач вказує, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 є частиною земельної ділянки, що належить позивачу відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 13.02.1996 виданого Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області.
Так, на думку позивача, видаючи оспорюваний наказ, відповідач порушив право користування позивача земельною ділянкою на підставі чинного Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 13.02.1996, оскільки згідно ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Стаття 141 ЗК України передбачає припинення права користування земельною ділянкою, зокрема у разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою або вилучення земельної ділянки, яке в будь-якому випадку має здійснюватися шляхом прийняття уповноваженим органом відповідного рішення. За відсутності добровільної відмови позивача та/або рішення про вилучення земельної ділянки оспорюваний наказ прийнятий всупереч чинному законодавству та порушує право користування земельною ділянкою позивача, а відтак, має бути визнаний недійсним ( т. 1.,а.с. 5-15).
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2016 порушено провадження у справі №911/4065/16 та призначено справу до розгляду також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 (надалі- третя особа -1/ ОСОБА_3.) та товариство з обмеженою відповідальністю "Роза-Л" ( надалі- третя особа-2/ ТОВ «Роза-Л»).
Водночас, заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що в Управлінні Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, як місцевому фонді документації із землеустрою, відсутня будь-яка землевпорядна документація щодо передачі земель радгоспу-комбінату "Обухівський", ВАТ "Обухівське" чи ПАТ "Обухівське" у користування. Крім того, земельні ділянки не сформовані та не мають державної реєстрації у Державному земельному кадастрі відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, зокрема відсутні координати поворотних точок меж земельних ділянок, земельним ділянкам не присвоєно кадастрові номери. Відомості щодо перебування в користуванні ПАТ "Обухівське" земельних ділянок на території Нещерівської сільської ради в Державному земельному кадастрі відсутні. Крім того, неодноразово із користування товариства вилучались земельні ділянки, проте, інвентаризація земель жодного разу не проводилась. Враховуючи наведене, ідентифікувати земельні ділянки, які передавались в користування радгоспу-комбінату "Обухівське" та які на даний час фактично перебувають користуванні позивача, неможливо. Також, відповідач вказує, що не може самостійно внести запис до Поземельної книги про скасування права, тобто без отримання відповідної інформації від органу державної реєстрації прав в порядку інформаційного обміну, враховуючи п.51, п.61 та п.113 Порядку ведення Державного земельного кадастру. Крім того, відповідач вказує, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 здійснена на підставі документації із землеустрою. Передача у власність ОСОБА_3 земельної ділянки здійснено після її державної реєстрації, відповідно до вимог ст.79-1, 118 Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Закону України "Про державний земельний кадастр".
Рішенням господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/4065/16 (суддя Конюх О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. ( т. 3, а.с. 5-15).
Рішення місцевого господарського суду мотивовано недоведеністю позовних вимог.
При цьому місцевий господарський суд керувався приписами ст. 108 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 79-1 92, 118, 122 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду Київської області, ПАТ "Обухівське" (надалі- апелянт) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 911/4065/16 прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ "Обухівське" на рішення господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/4065/16 та призначено її до розгляду на 18.04.2017.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 911/4065/16 задоволено клопотання ПАТ "Обухівське" про відкладення розгляду справи № 911/4065/16; розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Обухівське" на рішення господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/4065/16 відкладено на 23.05.2017.
29.05.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Роза-Л" надійшли письмові пояснення по суті апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Обухівське" на рішення господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/4065/16.
01.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ "Обухівське" надійшли додаткові пояснення апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи задоволено; строк розгляду апеляційної скарги продовжено, та, відповідно, відкладено на 21.06.2017.
20.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Роза-Л» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
21.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Пат «Обухівське» надійшло клопотання про неможливості подання доказів під час розгляду справи у судді першої інстанції.
У судому засіданні представники третьої особи -2 ( ТОВ «Роза-Л») просили клопотання про зупинення провадження у справі № 911/4065/16 задовольнити та зупинити провадження у даній справі до набранням законної сили рішення Обухівського районного суду Київської області від 07.006.2017 у справі № 372/1816/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення загальних зборів членів ПАТ «Обухівське», які працюють у товаристві, а також пенсіонерів з їх числа, треті особи- ПАТ «Обухівське», Обухівська районна державна адміністрація Київської області.
В обґрунтування вказаного клопотання представник ТОВ «Роза-Л» зазначав, що предметом даного спору є наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-3625/15-16-гс від 13.03.2016, яким виділено у приватну власність земельну ділянку, з кадастровим номером НОМЕР_1. В той же, предметом розгляду справи № 372/1816/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення загальних зборів членів ПАТ «Обухівське», які працюють у товаристві, а також пенсіонерів з їх числа, треті особи- ПАТ «Обухівське», Обухівська районна державна адміністрація Київської області є рішення загальних зборів членів ПАТ «Обухівське» від 30.11.2013, відповідно до якого (рішення) було погоджено розміщення резервного фонду земель та затверджено проект приватизації земель ПАТ «Обухівське»на території Нещерівської, Першотравненської сільських, Обухівської міської рад Обухівського району Київської області. Вирішено звернутись до Обухівської районної ради з клопотанням про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» на території Нещерівської Першотравненської сільських, Обухівської міської рад Обухівського району Київської області. Як вказує представник третьої особи-1 рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07.06.2017 у зволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено, а, відтак, вирішення даної справи не можливе до вирішення справи № 372/1816/16-ц.
Представники позивача (апелянта) проти вказаного клопотання заперечували та просили суд відмовити у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю та не пов'язаністю даних справ.
У судовому засіданні представники позивача звернулися з клопотанням про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме, Витягу з Державного реєстру про земельну ділянку № НВ-3209082722017 від 30.05.2017.
Представники відповідача та третьої особи-2 проти вказаного клопотання заперечували у зв'язку з його недоведеністю та необгрунтованістю.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та з урахуванням додаткових пояснень до неї, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представник третьої особи -2 у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечував,з викладених у відзив на неї підстав.
Встановлено, що в судове засідання відповідач та третя особа -1 не з'явились.
Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, а також те, що яка явка сторін ухвалами Київського апеляційного господарського суду не визнавалась обов'язковою, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача та третьої особи-1.
Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до приписів ст. 81-1 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів також у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 911/4065/16 до вирішення справи № 372/18116/16-ц ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення загальних зборів членів ПАТ «Обухівське», які працюють у товаристві, а також пенсіонерів з їх числа, треті особи- ПАТ «Обухівське», Обухівська районна державна адміністрація Київської області, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК України).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Третьої особою -2 пов'язаність та неможливість розгляду не доведена, колегія суддів вважає, що розгляд справ № 911/4065/16 та № 372/1816/16-ц не може бути перешкодою для встановлення усіх істотних обставин у даній господарській справі та не перешкоджає розгляду даної справи, оскільки суд в даній справі з метою повного та об'єктивного дослідження обставин справи зобов'язаний надати правову оцінку всім обставинам справи у відповідності з вимогами законодавства.
Стосовно клопотання позивача по залучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме, Витягу з Державного реєстру про земельну ділянку № НВ-3209082722017 від 30.05.2017, колегія приходить до висновку про його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Як вбачається з клопотання позивача, останнє відповідає вимогам ст. 32-33 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи -2, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до п.1.1 Статуту публічного акціонерного товариства "Обухівське", затвердженого зборами акціонерів публічного акціонерного товариства "Обухівське" протокол №9 від 18.10.2013, публічне акціонерне товариство "Обухівське" є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Обухівське", що засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05.05.2006 №14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгоспу-комбінату "Обухівський" у відкрите акціонерне товариство "Обухівське" відповідно до законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про господарські товариства".
Рішенням Нещерівської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області 5 сесії 22 скликання, від 01 Х11 1995 року "Про затвердження науково-технічної документації по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею радгоспу - комбінату "Обухівський" Обухівського району Київської області" розглянуто розроблену Київським відділенням інституту землеустрою науково-технічну документацію по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею радгоспу-комбінату "Обухівський", та керуючись Постановою Верховного Ради України від 18.12.1990 "Про земельну реформу" Нещерівська сільська рада народних депутатів вирішила затвердити науково-технічну документацію по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею та надала в постійне користування радгоспу-комбінату "Обухівський" земельні ділянки загальною площею 1327,0 га (ріллі - 798,5 га, сіножатей - 446,2 га, пасовищ 19,0 га, лісів і інших лісовкритих площ 20,8 га, боліт - 1,1 га, під водою 21,8 га, під господарськими шляхами - 8,5 га, під виробничими будівлями і дворами - 7,4 га, під гідротехнічними спорудами- 3,3 га, відкритими землями без рослинного покриву - 0,4 га).
Як вбачається із державного Акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 13.02.1996 виданого Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_3, радгоспу-комбінату "Обухівське" було передано в користування 1327,0 га землі в межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ст.108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Статтею 92 Земельного кодексу України (надалі- ЗК України) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Розпорядженням Обухівської районної держадміністрації Київської області від 28.03.2012 №385 "Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравеньської та Нещерівської сільських рад" надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього товариства, яке є правонаступником радгоспу-комбінату "Обухівський" на підставі статуту ПАТ "Обухівське", згідно з державними актами на право постійного користування землею серії НОМЕР_4 та зареєстрованих в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 13.02.1996 №1, від 19.02.1996 №26 та від 16.02.1996 НОМЕР_3 відповідно, розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області.
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08.12.2015 №365 "Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Прешотравеньскої сільських рад" затверджено проект приватизації земель публічного акціонерного товариства "Обухівське", розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зазначене розпорядження №365 від 08.12.2015 оскаржувалось позивачем ПАТ "Обухівське" та було предметом розгляду у справі господарського суду Київської області №911/68/16.
Рішенням господарського суду Київської області від 04.03.2016 у справі №911/68/16 у позові ПАТ "Обухівське" відмовлено повністю, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2016 вказане рішення залишене без змін.
Згідно частини третьої вказаного пункту 8 при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також: пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Згідно ч. 2 ст. 25 ЗК України рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.
Крім того, цієї статтею визначено, що землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно; площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд); особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості); при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті; вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 122 Земельного кодексу України у тій же редакції, до якої відсилають положення наведеної вище статті 118 ЗК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частиною 3 тієї ж статті районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України).
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що зазначене право за вказаними особами визнано законом та не залежить від волі юридичної особи сільськогосподарського акціонерного товариства, а відтак, передача земельної ділянки у власність особі, яка має право на земельну частку (пай), в порядку приватизації не потребує ані погодження попереднього користувача (сільськогосподарського акціонерного товариства), ані попереднього вилучення земельної ділянки у такого користувача рішенням повноважного органу, з чим колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Абзацом 2 та 3 пункту 8 розділу X Перехідних положень ЗК України передбачено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві," а також пенсіонери з їх числа.
При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЗК України площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).
Таким чином, законодавець чітко зазначає, що передаються у власність землі, що перебували (в минулому значенні), а не перебувають (зараз) в постійному користуванні сільськогосподарського підприємства. Тобто в приватну власність працівникам та пенсіонерам передаються землі, на які право постійного користування сільськогосподарського підприємства припинено у встановленому законом порядку.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 118 ЗК України "Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами", передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пункт "б" ч. 3 ст. 116 ЗК України передбачає передачу земельних ділянок у власність громадян, в тому числі внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. При цьому частина 5 статті 116 ЗК України чітко визначає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.
Слід зазначити, що не існує підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв'язку з приватизацією даних земель.
Отже, не існує спеціального законодавства, яке регламентує порядок приватизації державних земель і має пріоритетне застосування в регулюванні спірних відносин сторін, про що помилково зазначає суд у своєму рішенні, а дійсно існує порушення статті 116 та 141 ЗК України.
Як вбачається з наказу Держгеокадастру Головного управління Держгеокадстру у Київській області "Про надання земельної ділянки у власність" відповідно до п.8 Перехідних положень ЗК України статей 15-1, 25, 79-1, 118, 122 Земельного кодексу України, Положення "Про головне управління Держгеокадстру у Київській області", затвердженого наказом Держгеокадастру від 03.03.2015 № 24 вирішено надати гр. ОСОБА_3 (третя особа-1) у власність земельну ділянку площею 3,6003 га (кадастровий номер НОМЕР_1) із земель сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області; право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_5) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( т.1, а.с. 87).
Позивач стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яка надана у приватну власність третій особі -1 (ОСОБА_3.) згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-3625/15-16-сг від 13.03.2016 повністю лежить в межах земельної ділянки площею 1327, 0 га на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, що знаходиться в постійному користуванні позивача згідно державного Акту на право постійного користування серії НОМЕР_2 від 13.02.1996.
Зазначене твердження відповідачем та третіми особами не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна №57923843 від 22.04.2016 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 3,6003 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Київська область, Обухівський район, селищна рада Нещерівська належить на праві приватної власності ОСОБА_3, підставою виникнення права власності зазначено наказ серія та номер: 10-3625/15-16-сг, виданий 13.03.2016, видавник - Головне управління Держгеокадастру у Київській області
Як вбачається з листа Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 22.11.2016 №01/03-05/617 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_6, НОМЕР_7 знаходиться на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області в межах земельної ділянки, що належить ПАТ "Обухівське" на підставі державного акту від 13.02.1996 серії НОМЕР_8
земельні ділянки з кадастровими НОМЕР_9,
НОМЕР_10, НОМЕР_1, НОМЕР_11, НОМЕР_5 та НОМЕР_12, знаходяться на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області в межах земельної ділянки, що належить ПАТ "Обухівське" на підставі державного акту від 16.02.1996 серії НОМЕР_2; земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_13 НОМЕР_14 знаходиться на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області в межах земельної ділянки, що належить ПАТ "Обухівське" на підставі державного акту від 19.02.1996 серії НОМЕР_15
Крім того, факт накладення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 в межах земельної ділянки № 7, що належить ПАТ "Обухівське" на підставі державного акту від 13.02.1996 серії НОМЕР_2 підтверджується Зведеним інвентаризаційним планом ДП "Київський інститут землеустрою" ( т.1, а.с. 72).
Судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено та вбачається з додатку 1 до проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва щодо передачі у приватну власність земельних ділянок громадянам в кількості 34-х осіб, до числа вказаних громадян, зокрема відноситься ОСОБА_3ОСОБА_8 (номер земельної частки (паю) 61).
Згідно схеми розташування земельних ділянок на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області земельна частка (пай) № 61 має загальну площу 3,6003 га.
В той же час висновок суду першої інстанції про те, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером
здійснена на підставі документації із землеустрою та передана у власність ОСОБА_4 у відповідності до ст. 79-1, 118 ЗК України, ЗУ "Про землеустрій" та ЗУ "Про державний земельний кадастр" є помилковим та спростовується наступним.
Рішенням суду першої інстанції встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яка надана у приватну власність ОСОБА_3, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-3625/15-16-сг від 13.03.2016 року повністю лежить в межах земельної ділянки площею 3,6003 га на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, що знаходиться в постійному користуванні позивача згідно державного Акту на право постійного користування серії НОМЕР_16 від 13.02.1996.
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08.12.2015р. № 365 "Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад" затверджено проект приватизації земель публічного акціонерного товариства "Обухівське".
Вказане розпорядження № 365 від 08.12.2015р. оскаржувалося ПАТ "Обухівське" та було предметом розгляду у справі господарського суду Київської області № 911/68/16, рішенням якого від 04.03.2016 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України, було встановлено, що Обухівська районна державна адміністрація в оспорюваному розпорядженні не передавала з державної у приватну власність землі сільськогосподарського призначення, а лише затверджувала проект приватизації цих земель на підставі приписів ч. 4 ст.186 ЗК України.
Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється:
у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;
за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, на підставі Проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське", який є проектом землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій мали б бути сформовані земельні ділянки державної власності шляхом визначення їх меж.
Відповідно до пункту 2 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.
Формування ж земельних ділянок, що підлягають відведенню у власність працівникам та пенсіонерам ПАТ "Обухівське" може бути здійснене у порядку відведення земельних ділянок із земель державної власності на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (у порядку визначеному статтею 50 ЗУ "Про землеустрій") або ж шляхом поділу земельної ділянки сформованої на підставі Проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське" на підставі Технічної документації з землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (у порядку визначеному статтею 56 ЗУ "Про землеустрій").
При цьому, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до абзацу п'ятого частини третьої статті 50 ЗУ "Про землеустрій" повинен містити письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду, а технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок відповідно до пункту "Е" статті 56 ЗУ "Про землеустрій" повинна містити нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні).
На виконання вимог апеляційного суду щодо надання документації із землеустрою, на підставі якої здійснено реєстрацію спірної земельної ділянки, відповідачем надано Додаток до проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське".
Частиною 3 статті 25 ЗУ "Про землеустрій" передбачено, що види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом, а частиною 2 даного закону перелічено вичерпний перелік видів документації з землеустрою:
а) схеми землеустрою і техніко-економічні обгрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
в)проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого
природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів;
г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
г) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
з) робочі проекти землеустрою; и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;
і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Отже, не існує такого виду документації із землеустрою як Додаток до проекту приватизації, а реєстрація земельної ділянки НОМЕР_1
здійснена без відповідної документації із землеустрою, що суперечить статті 20 ЗУ "Про землеустрій", відповідно до якої землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема: пункт "в" надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Щодо формування земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, як об'єкту цивільних прав, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. При чому, відповідно до частини 7 статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Відповідач стверджує, що надав усю документацію із землеустрою, тобто Додаток до проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське", на підставі якої, за твердженням відповідача, здійснено формування земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_17.
Проте, у змісті документації із землеустрою, поданої відповідачем, немає жодного матеріалу перенесення меж земельної ділянки у натуру (на місцевість) передбачених, зокрема, статтею 49 ЗУ "Про землеустрій".
Встановлення меж земельної ділянки повинно відбуватися у відповідності до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року, відповідно до пункту 3.12 якої дана процедура повинна здійснюватися у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, чого не відбулося до цього часу.
Отже, при відсутності визначених меж земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, дана земельна ділянка не може бути об'єктом цивільних прав.
Ухвалою про порушення провадження у справі № 911/4065/16 від 15. 12.2016 року було зобов'язано відповідача надати копії документів, на підставі яких внесені відомості до Поземельної книги на земельні ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 в тому числі: наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність від 13.03.2016 року № 10-3625/15-16-сг та документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки.
Проте, відповідачем було подано лише додаток копію Проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське" (в якому відсутні відомості про формування земельної ділянки НОМЕР_1) та додаток Проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське", що не є видом документації із землеустрою в розумінні статті 20 ЗУ "Про землеустрій", відповідно до частини третьої якої види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом. Проект приватизації земель ПАТ "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є землевпорядною документацією, а саме проектом землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, при чому до складу даного виду землевпорядної документації відповідно до статті 49 ЗУ "Про землеустрій" не входять додатки.
В той же час, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру номер НВ-32090827220017 , сформованого 30.05.2017 про земельну ділянку НОМЕР_1 (створеного за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру) в розділі Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 зареєстрована Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області 30.12.2015 року на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 23.09.2014, ФОП ОСОБА_9 (копія наявна в матеріалах справи).
Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Відповідно до частини 5 статті 25 цього Закону України "Про державний земельний кадастр" до Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
завдання на розроблення проекту землеустрою;
пояснювальну записку;
копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;
матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва ІИ-У категорії складності, які розташовані на земельній ділянці;
розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
акт прнймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
кадастровий план земельної ділянки;
матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);
матеріали погодження проекту землеустрою.
Проте, відповідачем зазначена документація на вимогу суду подана не була, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про реєстрація останнім земельної ділянки всупереч статті 79-1 3К України, статті 24, 25, ЗУ "Про державний земельний кадастр" та без належних правових підстав.
При цьому висновок суду щодо виникнення спору у даній справі щодо права користування земельною ділянкою, на захист якого позивачем подано даний позов, фактично існує між позивачем та громадянкою ОСОБА_3, яка є власницею спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим дана особа мала б бути відповідачем у даній справі, а сама справа мала б розглядатися в порядку цивільного судочинства, не узгоджується з матеріалами справи, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 21 ГПК України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Враховуючи, що земельна ділянка, власником якої зареєстровано ОСОБА_3 до цього часу не виділена в натурі на місцевості і знаходиться у володінні та користуванні ПАТ "Обухівське" у складі земель, що належать ПАТ "Обухівське" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_16, виданого 16.02.1996 Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області, у позивача відсутні підстави для звернення з позовом до суду безпосередньо до ОСОБА_3
В той же час статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б)відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в)визнання угоди недійсною;
г)визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д)застосування інших, передбачених законом, способів.
Позивач звернувся у встановленому законом порядку до суду за захистом права щодо володіння та користування земельною ділянкою шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, що має настати після визнання недійсним рішення органу виконавчої влади.
При цьому висновки суду про відсутність у відповідача повноважень щодо здійснення державної реєстрації виникнення чи припинення права власності, не узгоджується з нормами матеріального права виходячи з наступного.
Скасування запису в Поземельній книзі регулюється пунктами 60-62 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 відповідно до яких, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою. Державний кадастровий реєстратор письмово повідомляє протягом трьох робочих днів особу, на яку зареєстрована земельна ділянка, про скасування (поновлення) запису за формою згідно з додатком 10.
Пунктом 113 Порядку передбачено правове регулювання дій Державного кадастрового реєстратора під час отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну стосовно відповідності відомостей Державного земельного кадастру з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і передбачено, зокрема, що у разі невідповідності зазначених відомостей Державний кадастровий реєстратор зобов'язаний повідомити про це суб'єкт, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Крім цього, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що судом при постановленні рішення не звернуто увагу на ту обставину, що оскаржуваний наказ відповідачем було видано всупереч дії судової заборони, що є окремою підставою для задоволення заявлених позовних вимог.
Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2014 у справі № 911/2149/14 ( з урахуваннм зяви про виправлення описики від 05.06.2014) було вжито заходів забезпечення позову, відповідно до яких Управлінню Держземагенства в Обухівському районі Київської області, Головному управлінню Держземагенства у Київській області та/або Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_9 було заборонено здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, розробки проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні публічного акціонерного товариства "Обухівське" на підставі:
державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_18 виданого 13.02.1996 Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області;
державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_19, виданого 13.02.1996 Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області;
державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_20, виданого 19.02.1996 Обухівською міською радою Обухівського району Київської області.
Відповідно до резолютивної частини ухвали, остання набирає законної сили з дня її винесення судом і відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом зі строком пред'явлення до виконання до 05.06.2015.
Незважаючи на те, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання, відповідач, проігнорував заборону господарського суду Київської області на прийняття будь-яких рішень щодо земель позивача і видав оскаржуване рішення та передав третій особі - 1 у власність частину земельної ділянки ПАТ «Обухівське».
На підтвердження обізнаності відповідача про існування судової заборони позивачем наведено наступні доводи та докази:
в березні 2015 Управління Держземагентства в Обухівському районі зверталося до Господарського суду Київської області із заявою про роз'яснення ухвали Господарського суду Київської області від 05.06.2014 у справі №911/2149/14. Позивач зазначає, що в розгляді даної ухвали приймав участь представник ОСОБА_10, який є представником відповідача і в даній справі;
- Листом вих. №34-4151/01/1-16 на 24.11.2016 відповідач відмовив громадянці ОСОБА_11 щодо надання довідки з державної статистичної звітності форми 6- зем., з посиланням на лист № 28-28-0.1-16000/2-16 від 12.10.2016 голови держаної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зупиненні будь-які дії щодо розгляду та погодження документації із землеустрою щодо ділянок, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське»;
- листом № 28-10-7777.47.24419/2-16 від 28.10.2016. відповідач обґрунтував відмову у наданні дозволу на проведення інвентаризації земель позивача саме у зв'язку з дією заборони відповідачу приймати будь-які рішення стосовно земель позивача, передбаченою ухвалою Господарського суду Київської області про забезпечення позову.
Отже, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, знало про наявність судового рішення про заборону приймати будь-які рішення стосовно земель ПАТ «Обухфвське» використовував дане судове рішення в своїй діяльності, і незважаючи на те, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання, відповідач проігнорував заборону господарського суду Київської області на прийняття будь-яких рішень щодо земель позивача і видав оскаржуваний наказ та передав третій особі - 1 у власність частину земельної ділянки позивача.
Незважаючи на те, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області не є правонаступником Головного управління Держземагенства у Київській області, встановлена судом заборона на вчинення передбачених в ухвалі суду дій, стосується і відповідача у даній справі, який наділений повноваженнями, що раніше належали Головному управлінню Держземагенства у Київській області.
Колегія суддів зазначає, що лише 13.10.2016 Київським апеляційним господарським судом у справі № 911/2149/14 було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 05.06.2014 з посиланням на те, що відпала потреба у вказаних заходах.
Крім того, судом першої інтанції було зазначено про те, що спірне рішення Обухівської райради від 27.12.2013 №428.29.У1 "Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське" припинило свою дію на підставі постанови Вищого господарського суду України від 12.08.2016 справі №911/2149/14.
Отже, на момент прийняття відповідачем 13.03.2016 оскаржуваного наказу, ухвала господарського суду Київської області від 05.06.2014 у справі № 911/2149/14 про вжиття заходів забезпечення позову була чинною, а тому також підлягала врахуванню відповідачем при здійсненні своєї діяльності.
30.12.2015 Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області було прийнято рішення про реєстрацію земельної ділянки НОМЕР_1 за проектом відведення земельної ділянки, виготовленого ОСОБА_9 25.09.2014, тобто під час дії ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що один лише факт звернення позивача до правоохоронних органів щодо незаконної приватизації земельної ділянки, на підтвердження якого позивач долучив протокол №09 Наглядової ради ПАТ "Обухівське", сам по собі не доводить незаконності вказаної приватизації.
Відмова позивачеві у задоволенні позову у справі Господарського суду Київської області №911/68/15 про визнання недійсним розпорядження Обухівської РДА № 365 від 08.12.2015 "Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад", враховуючи наявні докази у даній справі, не свідчить про законність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного наказу про надання земельної ділянки у власність №10-3623/15-16-г від 12.03.2016.
Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши в сукупності наявні у справі докази, дійшла висновку, що під час прийняття відповідачем оспорюваного наказу, останнім не було дотримано положень статтей 116, 141, 149, 151, 79, 79-1 ЗК України, та положень Законів України "Про землеустрій" та "Про державний земельний кадастр", а тому оспорюваний наказ підлягає визнанню недійсним.
Одночасно підлягає задоволенню і вимога позивача про скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у приватну власність, вчиненого на виконання недійсного наказу.
Колегія суддів зазначає, що один лише факт звернення позивача до правоохоронних органів щодо незаконної приватизації земельної ділянки, на підтвердження якого позивач долучив протокол №09 Наглядової ради ПАТ "Обухівське", сам по собі не доводить незаконності вказаної приватизації.
Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з підстав, викладених у ній та доповненнях до неї, а рішення господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/4065/16 підлягає скасуванню у відповідності до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
У відповідності до ст. 49 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги позивача, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 49, 85, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Обухівське" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/4065/16 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
4. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-3625/15-16-сг від 13.03.2016.
5. Скасувати в Поземельній книзі запис про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у приватну власність.
6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м.Київ, вул.Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) на користь Публічного акціонерного товариства "Обухівське" (08701, Київська обл., м.Обухів, мр-н Петровський, 26, ідентифікаційний код 008857284) 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп., судового збору за подання позовної заяви та 3031 (три тисячі тридцять одна) грн., 60 коп., судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити господарському суду Київської області видати накази.
8.Матеріали справи № 911/4065/16 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді Л.В. Чорна
Б.В. Отрюх