"22" червня 2017 р.Справа № 916/3615/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б. Туренко
суддів Л.В. Поліщук, Л.О. Будішевської (на підставі розпорядження керівника апарату суду від 20.06.2017 року №524 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.06.2017 року б/н)
при секретарі судового засідання: А.В. Земляк
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлений належним чином
від відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний”
на рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2017 року
у справі № 916/3615/16
за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”
до відповідача Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний”
про стягнення 42475,00 грн.
В грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі у розмірі 42475,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 6, 24, 118, 122 Статуту залізниць України, п. 5.5. розділу 4 Правил перевезення вантажів.
Відповідач у відзиві на позов, зазначив про його необґрунтованість та безпідставність.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.05.2017 року (суддя Д'яченко Т.Г.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 15.05.2017 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 16990,00 грн. та 1378,00 грн. судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач 24.05.2017 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 року (головуючий суддя Туренко В.Б., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 року дану справу прийнято в іншому складі колегії суддів, а саме: головуючого судді Туренко В.Б., суддів Поліщук Л.В., Будішевської Л.О.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з накладної від 19.06.2016 року №41677055, 19.06.2016 року зі станції Берегова Одеської залізниці на станцію Авдііївка Донецької залізниці відправлено групу вагонів з вантажем (вугілля кам'яне), в тому числі, вагон №60728078. Відправником вантажу є ДП "Морський торговельний порт "Южний". Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці, що підтверджує графа 24 перевізних документів. Завантаження проводилося вантажовідправником, про що в перевізних документах є зазначені відмітки. Вартість провізної плати становить 8495,00 грн. (а.с. 9).
23.06.2016 року на проміжній станції Красноармійськ, на підставі актів загальної форми від 22.06.2016 року №22257 та від 23.06.2016 року №424, здійснено контрольне переважування вагону №60728078, за наслідками якого складено комерційний акт від 23.06.2016 року БН №729134/114 (а.с. 8, 10).
Згідно означеного комерційного акту, під час контрольного зважування на вагах станції вагону №60728078, відправленого за накладною №41677055 зі станції Берегова Одеської залізниці на станцію Авдііївка Донецької залізниці, встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною масою на 1200 кг.
Відповідний результат переважування маси вантажу у вагоні №60728078 від 23.06.2016 року зафіксовано у Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (а.с. 11).
За наведених обставин, позивачем на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, за невірно зазначену масу вантажу нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної проїзної плати, який склав 422475,00 грн. (8495 х 5), що і стало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав, що вага вантажу у вагоні №60728078, яка зазначена у накладній №41677055 від 19.06.2016 року, зазначена вірно та повністю відповідає вазі, визначеній у квитанції залізничних ваг марки 4501ВВ-100Э/2СД від 19.06.2016 року та відповідного „ОТВЕСУ” №11398. Крім того, позивачем подано позовну заяву після спливу строку позовної давності, встановленого чинним законодавством України.
Господарський суд Одеської області, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо вірного визначення маси вантажу, перевіривши вірність розрахунку заявленого до стягнення штрафу у сумі 42475,00 грн., із посиланням на: ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, п. 6.4. Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” зменшив, за власною ініціативою, розмір штрафу присудженого до стягнення з відповідача - до 16990,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Статтею 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Вимогами п.п. 1.2., 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
У додатку 3 до Правил встановлено, що у графі “маса вантажу, визначена відправником” вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі “спосіб визначення маси” зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі “ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)” зазначається відправником або залізницею. У графі “правильність внесених відомостей підтверджую” представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Як вбачається з відомостей, які внесені у накладну відправником вантажу та правильність внесення яких підтверджена відправником, у відповідній графі накладної, маса вантажу визначена відправником та становить 69300 кг. Спосіб визначення маси - на електронних вагах. Завантаження вантажу у вагон здійснено вантажовідправником.
За приписами ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
За змістом ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення з відправника штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення за неправильно зазначені властивості вантажу.
Така ж норма передбачена у п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, а саме якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, факт неправильного зазначення маси вантажу вантажовідправником у вагоні №60728078 засвідчено актами загальної форми від 22.06.2016 року №22257, від 23.06.2016 року №424 та комерційним актом від 23.06.2016 року БН №729134/114.
Згідно п. 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Вищенаведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. А вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Викладені у комерційному акті та в актах загальної форми факти щодо справності вагону, закриття дверей, люків вагону та відсутності течі вантажу є беззаперечними доказами того, що маса вантажу була невірно зазначена саме вантажовідправником при відправленні.
З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджено факт неправильного зазначення вантажовідправником маси вантажу у накладній №41677055, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати здійснено у відповідності до норм Статуту залізниць України.
Щодо зменшення судом першої інстанції розміру штрафу з 42475,00 грн. до 16990,00 грн., судова колегія зазначає слідуюче.
Так, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У пункті 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” вказано, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття “значно” та “надмірно” є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
У відповідності до п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Згідно п. 6.4. Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Отже, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру штрафу.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу до 16990,00 грн., суд першої інстанції взагалі не навів мотивованих та обґрунтованих підстав для його зменшення та розмір, не взяв до уваги ступень виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, інтереси та майновий стан сторін, наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру присудженому до стягнення штрафу таким наслідкам, поведінку винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку щодо наявності обґрунтованих підстав для задоволення позову повністю.
Відносно тверджень відповідача щодо спливу 6-ти місячного строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 137 Статуту Залізниць України визначено, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.
Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Згідно ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Так, подією, що стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду було контрольне зважування на вагах станції Красноармійськ вагона №60728078 та складення 23.06.2016 року комерційного акту БН №729134/14, а відтак перебіг позовної давності розпочався з 24.06.2016 року та сплинув 24.12.2016 року.
Як вбачається з фіскального чеку ПН 215600426655, позовна заява направлена до господарського суду Одеської області у відділення №4 „Укрпошти” міста Лиман 22.12.2016 року, тобто в межах строку позовної давності.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують викладеного, а відтак судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд не відшкодовується скаржнику.
Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд
У задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2017 року у справі № 916/3615/16 змінити, виклавши резолютивну частину в слідуючий редакції:
« 1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” штраф за невірно зазначену масу вантажу в перевізному документі в сумі 42475,00 грн., судовий збір в сумі 1378,00 грн.»
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови складено 23.06.2017 року
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О. Будішевська