22.06.2017 року Справа № 904/10337/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі: Ковзикові В.Ю.
за участю представників :
прокурора: Слюсар Я.В.. - прокурор відділу, посвідчення №001420 від 27.08.2012 р.
позивача: ОСОБА_1 - предст., дов.№7/10-2544 від 28.12.2016 р.
відповідача: не явився
третьої особи-1 на стороні відповідача не явився
третьої особи-2 на стороні відповідача: не явився
третьої особи-3 на стороні відповідача: не явився
третьої особи-4 на стороні відповідача: не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-Клуб» ( м. Дніпро) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2017р. у справі № 904/10337/16
за позовом: заступника прокурора Дніпропетровської області (м.Дніпро) в інтересах держави в особі: Дніпропетровської міської ради (м. Дніпро)
до: товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-Клуб» (м. Дніпро)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватне підприємство «ЦЕСІЯ» (м. Дніпро)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради (м. Дніпро)
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство з питань нотаріату та банкрутства» (м. Дніпро)
про: витребування майна
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року (підписано 17.05.2017р.) у справі №904/10337/16 (суддя Ніколенко М.О.) задоволенні позовні вимоги заступника прокурора Дніпропетровської області (с. Дніпро) в інтересах держави в особі: Дніпропетровської міської ради (м. Дніпро) до товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-Клуб» (м. Дніпро), за участю третіх осіб - приватного підприємства «ЦЕСІЯ» (м. Дніпро), товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області), комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради (м. Дніпро) та товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство з питань нотаріату та банкрутства» (м. Дніпро)
про витребування нежитлового приміщення №9, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Іларіонівська, 19.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-Клуб» подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2017 року у справі №904/10337/16 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач вважає рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Судом надано невірну юридичну оцінку обставинам справи щодо наявності волі власника на вибуття майна. Висновок суду про те, що лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном є, таким, що зроблено без врахування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Хоча територіальна громада м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради і є власником закріпленого за банкрутом (КЖЕП «Лівобережжя») майна, але з 14.08.2012р. (постанова господарського суду Дніпропетровської області про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) повноваження Дніпропетровської міської ради як представника майна банкрута припинились. З дня прийняття постанови визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повноваження органу управління та власника майна банкрута щодо його реалізації для задоволення вимог кредиторів набув ліквідатор. Вимоги позивача про витребування нерухомого майна у відповідача на підставі ст. 388 ЦК України, у зв'язку із вибуттям майна з володіння власника без його волі, не підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване як таке, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Товариство вважає, що суд першої інстанції повинен був встановити особу, яка винна в недійсності договору купівлі-продажу спірного майна та вирішити питання стягнення на користь добросовісного набувача понесених ним витрат на придбання майна. Крім того, скаржник зазначає, що строк давності за позовом про витребування з чужого незаконного володіння майна в даній справі сплив, що відповідно до ст. ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.
Представник відповідача в судове засідання не явився хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №53727978).
Прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області у відзиві на апеляційну скаргу і у судовому засіданні вказав, що вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Прокурор вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться фактично до оспорювання фактів, встановлених судами по справі №38/5005/6636/2012.
Позивач - Дніпропетровська міська рада відзив на апеляційну скаргу не надав представник позивача у судовому засіданні зазначив, що судом при розгляді справи було обґрунтовано встановлено, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею Дніпропетровської міської ради, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро. Позивач також підтримує прокурора і вважає, що строк позовної давності пропущено не було.
Третя особа-1 - приватне підприємство «ЦЕСІЯ», третя особа-2 - товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП», третя особа-3- комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради та третя особа-4 - товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство з питань нотаріату та банкрутства» відзиви на апеляційну скаргу не надали, представники третіх осіб у судове засідання не явилися.
Беручи до уваги, що ухвалою суду про прийняття апеляційної скарги учасники процесу попереджені, що їх нез'явлення у судове засідання не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, матеріали справи є достатніми для вирішення справи по суті, справа переглядалася без участі представників відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представника позивача і прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 18.08.2003р. за №159-р головою Дніпропетровської обласної ради винесено розпорядження «Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Лівобережжя».
Передача обласного житлово-комунального підприємства «Лівобережжя» з об'єктами нерухомого майна до територіальної громади міста відбулася за актом приймання-передачі від 18.08.2003р.
Наведене розпорядження було затверджено рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003р. №232-10/ХХІV «Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області».
Відповідно до п. 1 рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003р. №11/13 «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя» до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003р..
Як встановлено вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2016р. у кримінальній справі №201/17998/15-к на балансі комунальних житлово-експлуатаційних підприємств перебували житлові будинки та нежитлові приміщення в житлових будинках, призначених для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, які не входять до житлового фонду та окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди.
02.03.2011р. рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» проведено реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, шляхом передачі з їх балансу: на баланс Комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (п. 1.2.).
Пунктом 7 зазначеного рішення зобов'язано робочу групу у двомісячний термін визначити шляхи та терміни реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради (здійснення заходів щодо скорочення кількості комунальних житлово-експлуатаційних підприємств-боржників тощо) та першочергово розробити план заходів щодо припинення юридичних осіб, зокрема і комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя».
У зв'язку зі збитковістю підприємства та неможливості продовженням ним подальшої діяльності, враховуючи лист департаменту корпоративних прав та правовового забезпечення Дніпропетровської міської ради від 03.06.11 вх №8/3750, відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України та керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування», Дніпропетровською міською радою 15.06.2011р. за №45/12 було прийнято рішення «Про припинення юридичної особи КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради шляхом ліквідації».
Пунктом 4 рішення зобов'язано комісію з питань припинення юридичної особи КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради (п.3 цього рішення) здійснити всі дії з припинення юридичної особи КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради та надати на затвердження міській раді ліквідаційний баланс.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.03.2012р. №41/22 «Про затвердження проміжних ліквідаційних балансів юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради» затверджено проміжний ліквідаційний баланс комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» , код ЄДРПОУ 25841545 станом на 31 січня 2012 року.
За заявою голови ліквідаційної комісії комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради відповідно до процедури, передбаченої ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012р. у справі №38/5005/6636/2012 порушено провадження у справі про банкрутство комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ).
Підставою для порушення провадження у справі стала недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, що було виявлено ліквідатором в процесі ліквідаційних дій.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012р. у справі №38/5005/6636/2012 визнано комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, проспект Воронцова, буд.13) - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2
В подальшому у справі про банкрутство прокуратурою Дніпропетровської області були оскаржені дії ліквідатора банкрута щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема, нежитлового приміщення №9 по вул. Іларіонівська 19 в м. Дніпропетровську, загальною площею 73,00 кв. м. та щодо продажу з відкритих біржових торгів зазначеного нерухомого майна.
Арбітражним керуючим нежитлове приміщення №9, вул. Іларіонівська, 19 в м. Дніпропетровську, загальною площею 73,00 кв. м. було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення, оформлених протоколом №4 від 27.12.2012р. Переможцем торгів було визначено приватне підприємство «ЦЕСІЯ».
На підставі зазначеного протоколу 30.05.2013р. між комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради в особі ліквідатора ОСОБА_3 та приватним підприємством «ЦЕСІЯ» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №9, що розташоване за адресою: вул. Іларіонівська, 19 в м. Дніпропетровську, загальною площею 73,00 кв.м., який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №713, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В подальшому спірне нежитлове приміщення було продано 25.10.2013р. товариству з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНІНВЕСТГРУПП» за договором купівлі-продажу №5085. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5
27.07.2016р. нежитлове приміщення №9 за адресою: вул. Іларіонівська, 19 в м. Дніпропетровську було продано у приватну власність товариству з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-Клуб» за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №1739, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6636/2012 (залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016р. та у подальшому постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2017р.) визнано неправомірними дії ліквідатора комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого ОСОБА_7 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема, нежитлового приміщення №9, за адресою: вул. Іларіонівська,19 в м. Дніпропетровську, загальною площею 73,00 кв. м.; визнано неправомірними дії ліквідатора щодо продажу з відкритих біржових торгів нежитлового приміщення №9 по вул. Іларіонівська, 19 в м. Дніпропетровську, загальною площею 73,00 кв. м.; визнані недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012р. товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №9, вул..Іларіонівська, 19 в м. Дніпропетровську, загальною площею 73,00 кв. м., оформлених протоколом №14 від 27.12.2012р.; визнано недійсним договір купівлі-продажу №713 від 30.07.2013р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_3 та ПП «Цесія» з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №9 по вул. Іларіонівська, 19 в м. Дніпропетровську, загальною площею 73,00 кв. м.
Рішення судів були обґрунтовані тими обставинами, що на час включення майна банкрута до ліквідаційної маси та його продажу з торгів рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011р. №16/9 щодо передачі спірного комунального майна на баланс КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради в повному обсязі виконано не було, нерухоме майно обліковувалось на балансі комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради за відсутності правових підстав.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника про безпідставне застосування місцевим господарським судом ст. 35 ГПК України та необхідність доказування в даній судовій справі факт правомірності чи неправомірності дій арбітражного керуючого щодо нерухомого майна.
Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вищим господарським судом України в постанові пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (п. 2.6).
Вищенаведені обставини щодо безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єкту нерухомого майна шляхом його відчуження стали підставою для подання позову про витребування майна.
Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено належність власникові права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. . Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Згідно норми ст. 658 ЦК України продавцем за договором може виступати особа, що є власником товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
За приписами ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Статтею 143 Конституції України і ст. 327 ЦК України закріплено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно ч.1 ст. 60 Закону України від 21.05.1997р. №280/97 «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
За змістом ч. 5 ст. 60 наведеного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.
Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.
Частиною 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Наведений правовий аналіз свідчить про необхідність прийняття рішення про відчуження нерухомого майна його власником - Дніпропетровською міською радою. Відповідне рішення щодо продажу спірного об'єкта в матеріалах справи відсутнє. Крім того, незаконність набуття права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу відповідачем встановлено по справі №38/5005/5752/2012.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на роз'яснення, надані пленумом Вищого господарського суду України в п. 2.15. постанови від 29.05.2011р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (із змінами і доповненнями), в яких зазначено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах №916/2129/15 від 05.10.2016р., № 916/2131/15 від 25.01.2017р. дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.
Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).
Частиною 1 ст. 388 ЦК України визначені випадки на витребування майна від добросовісного набувача власником. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч.3 ст. 388 ЦК України).
Таким чином, Дніпропетровська міська рада здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності від імені територіальної громади виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, тобто без прийняття відповідного рішення, не є вираженням волі територіальної громади.
Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність правової оцінки суду на заявлене ТОВ «Ренессанс-Клуб» клопотання про застосування строків позовної давності.
Зазначене не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки рішення суду першої інстанції містить обґрунтовану відмову суду в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.
Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.
Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються. З наведеним висновком погодився і Верховний Суд України при перегляді справи (постанова від 05.10.2016р. № 3-604гс16).
Статтею 11128 ГПК України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Інші доводи наведені в апеляційній скарзі також є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції .
За встановлених обставин і наведених правових норм місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Підстави для скасування судового рішення відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-Клуб» (м. Дніпро) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017р. у справі №904/10337/16 залишити без зміни.
(постанова виготовлена у повному обсязі 26.06.2017 року)
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: І.М.Кощеєв
ОСОБА_8