22.06.2017 року Справа № 904/4018/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Кощеєва І.М.,Кузнецова В.О.
при секретарі: Ковзикові В.Ю.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1- предст., дов.№4/81 від 03.01.2017 р.
відповідача: ОСОБА_2- предст., дов. №833 від 18.05.2017р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017р. у справі № 904/4018/17
за позовом: приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
до: публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ) в особі регіональної філії «ОСОБА_3 залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (м. Дніпро)
про: стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 88236,40 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04 травня 2017 року (підписано 05.05.2017р.) у справі №904/4018/17 (суддя Євстигнеєва Н.М.) частково задоволений позов приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ) в особі регіональної філії «ОСОБА_3 залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (м. Дніпро) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 88236,40 грн. Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто штраф за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 26470,92 грн. та судовий збір у сумі 1600,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Позивач вважає, що рішення підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи. Позивач не згоден з висновком суду щодо зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем не надано належних доказів, що підтверджували би винятковість обставин для зменшення розміру штрафу. Посилаючись на п.2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажу позивач звертає увагу на те, що у накладних відсутні будь-які відомості щодо затримки вагонів за актами загальної форми чи з інших причин, які б давали залізниці право на збільшення терміну доставки. Господарським судом помилково враховані приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 2 ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України щодо можливості (не обов'язковості) зменшення розміру штрафу у виняткових випадках.
Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (м. Київ) в особі регіональної філії «ОСОБА_3 залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (м. Дніпро) у відзиві на апеляційну скаргу і представник у судовому засіданні наполягає на своїх доводах, викладених в суді першої інстанції.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що відповідно до залізничних накладних №№51203842,51203859, 1203875,51203834,51203867,51093904,51093920,51094019,51093946,51093912, 51093953,51094001,51093961,51093854,51093888,51093870,51582831,51584605,51582864,51582856,51582815,51582807,51582823,51093896,51582849,51209864,51209872,51736155,51736163,51716124,51716116,51209880 у жовтні 2016р. ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_3 залізниця» до станції призначення ОСОБА_3 залізниці було здійснено перевезення труб сталевих зварних та шарів сталевих помольних. Одержувачем вантажу зазначено ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».
Одержувач посилається на те, що вантаж доставлено йому з порушенням терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998р.,п.2.1. та п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 88236,40 грн. штрафу за прострочення доставки вантажів.
Відповідно до ст..908 УК України, ст.. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими
видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортним статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1ст.909 ЦК України). Аналогічне визначення містять ст. 307 Господарського кодексу України та ст. 22 Статуту залізниць України (надалі Статут).
Частиною 1 ст. 313 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону (ч.3 ст. 313 ГК України)
Зі ст. 6 Статуту вбачається, що основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем є накладна. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно ст. 41 Статуту та п. 1.1., п. 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N 644 залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до підп.1.1.1. п. 1 наведених Правил залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у разі перевезення вантажною швидкістю у такі терміни:
- маршрутними відправками -1 доба на кожні повні та неповні 320 км;
- вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах -1 доба на кожні повні та неповні 200 км.;
- дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах - 1 доба на кожні повні та неповні 150 км.
В той же час з п. 2.4. Правил вбачається, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Президія Вищого господарського суду України в роз'ясненнях від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» в п. 3.11. вказала, що згідно з пунктом «в» статті 130 Статуту належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна. Доказом затримки, яка трапилася з вини відправника чи одержувача, що дає право залізниці на збільшення терміну доставки вантажу відповідно до пункту 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів, є відмітка у перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції і календарним штемпелем. Тому відсутність такої відмітки на накладній позбавляє залізницю права на збільшення терміну доставки вантажу.
Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Пунктом 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 встановлено, що датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Прострочення терміну доставки вантажу можливо простежити з відміток у накладній в рядках 56. «Календарний штемпель станції відправлення» та 51. «Календарний штемпель прибуття вантажу».
Так, за накладними №№51203842, 51203859, 11203875, 51203834, 51203867 прострочення терміну доставки вантажу склала 2 дні, що дозволяє нарахувати штраф 10%;
за накладними №№51093904, 51093920, 51094019, 51093946, 51093912, 51093953, 51094001, 51093961, 51093854, 51093888, 51093870 прострочення терміну доставки склала 6 днів, за які нарахований штраф 30%;
за накладними №№51582831, 51584605, 51582864, 51582856, 51582815, 51582807, 51582823 прострочення терміну доставки склала 2 дня, за які нарахований штраф 10%.;
за накладною №51093896 прострочення терміну доставки склала 6 днів, за які нарахований штраф 30%;
за накладною №51582849 прострочення терміну доставки склала 2 дня, за які нарахований штраф 10%.;
за накладними №№51209864, 51209872, 51716116, 51716124 прострочення терміну доставки склала 3 дня, за які нарахований штраф 20%;
за накладними №№51736155, 51736163 прострочення терміну доставки склала 2 дня, за які нарахований штраф 10%;
за накладною №51209880 прострочення терміну доставки склала 3 дня, за які нарахований штраф 20%.
Тобто надані позивачем накладні підтверджують факт прострочення терміну доставки вантажу, що дозволяє задовольнити позовні вимоги про стягнення штрафу з відповідача.
В той же час суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у зв'язку із зменшенням розміру штрафу за ініціативою суду в силу наступних обставин.
Відповідач вважає, що прострочення доставки вантажу сталося не з його вини. Станції відправлення Харцизьк та смт. Сартана Донецької області відносяться до переліку населених пунктів, які входять до території, на якій проводиться антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015рр. №1275-р.
У зв'язку із руйнуванням залізничної інфраструктури на частині території Донецької залізниці,що підтверджується дефектними актами (а.с 113-125), Укрзалізницею було внесено значні зміни до діючого Порядку направлення вагонопотоків та зміни до Плану формування вантажних поїздів відповідно до оперативної вказівки №20/ПФ від 09.07.2015р.(а.с. 126). Тобто, вагонопотік на ОСОБА_3 залізницю слідував за зміненим маршрутом.
Крім того, відповідач посилається на сертифікат Торгово-промислової палати України від 11.10.2014р. №1361 про настання обставин непереборної сили, у т.ч. при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначені Законом України від 02.09.2014р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (із змінами).
Статтею 10 Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
За ч. 1 ст. 14-1 Закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.
Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12. 2014 р. № 44(5) затверджено Регламент (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до п. 6.2.Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат ТПП України, який би міг бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо вчасної доставки вантажу.
Щодо наданого відповідачем сертифікату Торгово-промислової палати України від 11.10.2014р. №1361 про настання обставин непереборної сили, господарським судом правильно враховано, що цей сертифікат засвідчує настання обставин непереборної сили з 01.08.2014р. при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів.
Надані відповідачем дефектні акти, інформація про вагонні операції, сертифікат ТТП України №1361 від 14.10.2014р. обґрунтовано визнані судом першої інстанції неналежними доказами в підтвердження наявності обставин непереборної сили як підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо вчасної доставки вантажу.
За приписами п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 551 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому враховується ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Враховуючи, що вантаж відправлявся зі станцій Донецької залізниці, на території яких здійснювалась антитерористична операція та маршрут прямування поїздів було змінено внаслідок руйнування залізничної інфраструктури, господарський суд Дніпропетровської області за власною ініціативою зменшив пред'явлений до стягнення штраф у сумі 88236,40 грн. до 26470,92 грн.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом всебічно, повно та об'єктивно досліджені подані докази, повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права.
За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позов і підстави для скасування судового рішення відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 травня 2017 року у справі №904/4018/17 залишити без зміни.
(постанова виготовлена у повному обсязі 26.06.2017 року)
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: І.М.Кощеєв
ОСОБА_4