Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" червня 2017 р.Справа № 922/1460/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства"Харківські теплові мережі", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача: Яновська В.С. за дов. №38-1871 від 28.05.10 року;
відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за невиконання договірних зобов'язань за період з жовтня 2013 року по березень 2017р. в розмірі 15 495,90 грн., з яких: основна заборгованість складає 12 767,01 грн., 2 141,66 грн. інфляційних втрат, 356,78 грн. 3% річних та 230,84 грн. пені. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2017р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/1460/17 та розгляд справи призначено на 24.05.2017р. об 11:30 год.
Ухвалою суду від 24.05.2017 розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою відповідача у судове засідання.
Присутній представник позивача у судовому засіданні 21.06.2017р. позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.
Представник відповідача явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов на виконання вимог ухвали суду не надав. На адресу суду повернулась ухвала суду про порушення провадження у справі від 10.05.2017 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) згідно пункту 1.1 Статуту засновано відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про підприємства в Україні", Закону України "Про підприємництво",Закону України "Про власність" та інших законодавчих актів України. Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24 вересня 2003 року XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова".
Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємства, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб.
01 листопада 2012 року між позивачем, як енергопостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем, укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №2535 (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1 якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;
- гаряче водопостачання - протягом року;
- кондиціювання повітря - по мірі необхідності та наявності технічної можливості.
У відповідності до пункту 3.2.6. Договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.3. Договору).
Згідно з пунктом 6.4. Договору, споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює:
- до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку;
- до 18-числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.
Відповідно до п. 10.1 цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2013 р.
Згідно п. 10. 4 Договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Таким чином усі істотні умови Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №2535 від 01листопада 2012 року були погоджені, в тому числі й теплове навантаження та обсяги постачання теплової енергії.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" на підставі Розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2013-2014, 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017 років та Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 2535 від 01 листопада 2012 року здійснювало постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1
Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи актами на включення та відключення теплової енергії у приміщення відповідача за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-15).
Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та повноважним представником балансоутримувача житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1
Матеріали справи свідчать про те, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" свої зобов'язання виконало в повному обсязі, на підставі Договору купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді № 2535 від 01 листопада 2012 здійснило відпуск теплової енергії у приміщення відповідача та направило на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період (а.с.45).
Станом на 03 травня 2017 року заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань відповідача перед позивачем складає 12 767,01 грн., яка утворилася за період з жовтня 2013 року по березень 2017 року.
Надаючи правову оцінку правовим вимогам, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України Про теплопостачання у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 2535 від 01 листопада 2012 року в частині своєчасної та повної оплати передбаченої Договором теплової енергії за період з жовтня 2013 по березень 2017 року у розмірі 12 767,01грн., чим порушив вимоги ст. 525, 526, 530, 629, 759 ЦК України та порушив права позивача. Відповідачем станом на день розгляду справи не надано доказів доказів, які б спростовували такі висновки суду.
Враховуючи викладене, суд визнає позовну вимогу позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 12 767,01 грн. нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, Позивач, посилаючись на порушення Відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №2535 від 01 листопада 2012 року, просить стягнути з нього інфляційні втрати у розмірі 2141,66 грн. та 356,78 грн. - 3% річних.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок суми 3% річних., суд зазначає, що останній здійснено позивачем вірно, з дотриманням умов Договору та норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 356,78 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2141,66 грн. за період заявлений у позовних вимогах, суд враховує, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши наданим позивачем розрахунок інфляційних витрат, суд зазначає, що останній здійснено позивачем вірно, з дотримання норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 2141,66 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 7.2.3. Договору сторони узгодили, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань за договором № 2535 від 01.11.2012р., позивач нарахував відповідачеві пеню, яка складає 230,45 грн.
Дане нарахування пені відповідає умовам договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 2535 від 01.11.2012р. та вимогам діючого законодавства, в зв'язку з чим, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 230,45 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.33, 34, 43, 44, 49, 75 ,82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань за договором №2535 від 01.11.2012р. за період з жовтня 2013р. по березень 2017р. у розмірі 12 767,01 грн., інфляційні втрати 2141,66 грн., 3% річних 356,78 грн., пені 230,45 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.06.2017 р.
Суддя С.Ч. Жельне