номер провадження справи 27/79/17
21.06.2017 Справа № 908/1155/17
За позовом: Комунального підприємства “Водоканал” (69002 м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” (69097 м. Запоріжжя, насосна станція № 7, наукове містечко)
про стягнення 1 188 грн. 07 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 9 від 03.01.2017 р.
від відповідача: не з'явився
Господарським судом Запорізької області розглядається позов Комунального підприємства “Водоканал” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” про стягнення 1 094 грн. 84 коп. заборгованості по орендній платі, 93 грн. 23 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2017 р., справу № 908/1155/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 07.06.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1155/17, присвоєно справі номер провадження 27/79/17 та призначено судове засідання на 21.06.2017 р.
21.06.2017р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 21.06.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав додаткові документи, витребувані ухвалою суду. Просить суд стягнути з відповідача 1 094 грн. 84 коп. заборгованості по орендній платі, 93 грн. 23 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку.
Представник відповідача у судове засідання, відкрите 21.06.2017 р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до результатів безкоштовного пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження відповідача у справі є: 69017 м. Запоріжжя, насосна станція № 7, наукове містечко.
Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 21.06.2017 р. надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К”, згідно статті 28 ГПК України.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 21.06.2017р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Господарським судом встановлено, що 01.02.2014 р. між Комунальним підприємством «Водоканал» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТ І К» (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 0248/14.
Відповідно до п. 1.1 договору на підставі протоколу постійно діючої конкурсної комісії на право оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя від 30.10.2013 року № 2 між КП «Водоканал» та ТОВ «ВІТ І К» був укладений договір оренди нерухомого майна № 0248/14 від 01.02.2014 р. про передачу в строкове платне користування об'єкта права комунальної власності - будівлі і споруди насосної станції №7 загальною площею 48,5 кв.м., у складі:
- будівля насосної станції ( літ.А-2), інв.№10104, площею - 27,5 кв.м.
- склад ( літ.-Б ), інв., 10504, площею - 20,0 кв.м.
- вбиральня ( літ.-Г ), інв. № 11294645, площею - 1,0 кв.м.
- паркан ( літ.№1), інв.№20660
- підпірна стінка ( літ.№3), інв.№20656
- паркан ( літ.№4). Інв.№20659
- замощення ( літі ), інв. № 11294648
- ворота ( літ.№2 ). інв.№20658
за адресою: 69017, м. Запоріжжя, вул. Наукового містечка, о. Хортиця, яке знаходиться на балансі КП “Водоканал”.
Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами договору та акту прийому-передачі майна.
Нерухоме майно було передано позивачем відповідачу на підставі акту прийому-передачі від 01.02.2014 р.
Відповідно до п. 2.5 договору у разі закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання, орендар передає комунальне майно орендодавцю одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання.
Згідно із п. 5.13 договору у разі припинення, дострокового розірвання цього договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Пункт 8.1 договору визначає, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, вимагати його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання і експлуатації або у разі невиконання умов цього договору.
Пункт 10.4 договору встановлює, що договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду (суду) у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Одностороння відмова від цього договору не допускається.
Відповідно до п. 10.1 цей договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців з 01.02.2014 р. до 01.01.2017 р.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 18.10.2016р. розірвано договір № 0248/14 від 01.02.2014 р. оренди нерухомого майна, укладений між Комунальним підприємством “Водоканал” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К”. Усунуто перешкоди КП “Водоканал” в користуванні майном шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” з орендованого майна - будівлі і споруди насосної станції № 7 загальною площею 48,5 кв.м., розташованого за адресою: 69017, м. Запоріжжя, вул. Наукового містечка.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України: «Факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони».
Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011р. № 47, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 та складає 6087,60 грн. на рік згідно з розрахунком (Додаток № 1).
Відповідно до п. 3.2 договору за перший місяць оренди майна орендна плата складає 510,85 х 1 м. (грн.), (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції).
Пунктом 3.3 договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідно до п. 3.4 договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок КП “Водоканал” щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 3.5 договору).
Відповідно до умов договору, за жовтень 2016р. КП «Водоканал» виставив відповідачу рахунок № 11 від 31.10.2016 року на суму 1 094 грн. 84 коп., який на день розгляду справи у суді залишився відповідачем не сплаченим.
Згідно із п. 3.12 договору припинення дії цього договору не тягне за собою припинення зобов'язання орендаря погашення заборгованості з орендної плати, штрафу. Припинення даного зобов'язання відбувається лише при його виконанні у повному обсязі.
Відповідно до п. 5.2 договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно п. 5.5 договору орендар зобов'язаний сплачувати в установленому законом порядку плату за землю. Орендар відшкодовує суми земельного податку орендодавцю на підставі виставлених рахунків. Плата за користування землею здійснюється з моменту вступу в користування орендарем орендованим майном (п. 2.1 цього договору). Контроль за виконанням даного зобов'язання покладається на орендодавця орендованого майна.
Відповідачу було розрахована плата за користування землею за період з липня 2016 року по жовтень 2016 року в розмірі 93 грн. 23 коп., та виставлений рахунок № 20/1 від 31.10.2016 р., який відповідачем не сплачений.
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків за договором оренди в частині оплати орендної плати, станом на 01.05.2017 р. утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 1 094 грн. 84 коп. та 93 грн. 23 коп. заборгованість з відшкодування земельного податку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата з урахуванням її індексації є однією із істотних умов договору оренди.
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, відповідний обов'язок встановлений і пунктом 5.2 договору.
Згідно із ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Отже, орендар порушив умови договору в частині сплати 1 094 грн. 84 коп. заборгованості по орендній платі та 93 грн. 23 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку, своєчасно її не сплатив, у зв'язку з чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” 1 094 грн. 84 коп. заборгованості по орендній платі, 93 грн. 23 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.
Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства “Водоканал”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К”, м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” (69017 м. Запоріжжя, Насосна станція № 7, Наукове містечко, код ЄДРПОУ 33272641) на користь Комунального підприємства “Водоканал” (69002 м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, код ЄДРПОУ 03327121) 1 094 (одна тисяча дев'яносто чотири) грн. 84 коп. заборгованості по орендній платі, 93 (дев'яносто три) грн. 23 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 26.06.2017р.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.