10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Бучко Т.М.
Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.
іменем України
"22" червня 2017 р. Справа № 569/2067/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кузьменко Л.В.
суддів: Іваненко Т.В.
Франовської К.С.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "05" квітня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції м.Рівне Новосад Ярослави Сергіївни, Управління патрульної поліції у м.Рівне про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 125549 від 31 січня 2017 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 31 січня 2017 року інспектором роти № 1 батальйону УПП в м.Рівне Новосад Я.С. було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення порушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме: зупинка транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу. Вважає постанову протиправною, оскільки інспектором не проводилися заміри відстані від місця зупинки його автомобіля до пішохідного переходу. Крім того, він зупинився на вимогу інспектора у вказаному нею ж місці. Долучений до постанови рапорт не може розцінюватись як доказ у справі, оскільки не містить індивідуалізуючи ознак (дату складання, особу, що подає рапорт, номер рапорту).
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 квітня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції міста Рівне Новосад Ярослави Сергіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 31 січня 2017 року щодо ОСОБА_3 винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Зі змісту вказаної постанови слідує, що позивач, керуючи автомобілем марки Toyota Camry, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, 31 січня 2017 року близько 10 години 43 хвилин на вул..Набережна в м.Рівне здійснив зупинку ближче 10 метрів до пішохідного переходу, чим порушив п.15.9 «г» Правил дорожнього руху України.
Вказану постанову позивач вважає незаконною з тих підстав, що відповідач при її винесенні не здійснив заміри щодо відстані зупинення автомобіля позивача до пішохідного переходу.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачено КУАпП), поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст.252 КУпАП орган ( посадова особа ) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року №1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення водіями транспортних засобів правил зупинки.
Пунктом 15.9 «г» Правил дорожнього руху України передбачено, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Судами встановлено, що позивач здійснив зупинку ближче 10 метрів від пішохідного переходу і зазначене позивачем не спростовано.
Разом з тим, з оглянутого в судовому засіданні відеозапису встановлено, що відстань від транспортного засобу позивача до пішохідного переходу є очевидно меншою ніж 10 м, що робить, на думку суду, застосування вимірювальних приладів зайвим. Крім того, позивач надаючи пояснення в суді першої інстанції, підтвердив, що переміряв відстань від пішохідного переходу до автомобіля патрульної поліції, який стояв за його машиною і ця відстань становила 9 м ( 9 кроків ). Тобто, і до моменту зупинки його інспектором патрульної поліції і після цього транспортний засіб позивача розташовувався на відстані меншій ніж 10 м до пішохідного переходу.
Також, твердження позивача про те, що до подання автомобілем патрульної поліції звукового сигналу з вимогою зупинитися він не здійснював зупинки транспортного засобу перед пішохідним переходом спростовується показаннями свідка ОСОБА_5, допитаного судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що доводи позивача про правомірність здійснення ним зупинки перед пішохідним переходом на відстані меншій ніж 10 м, оскільки така зупинка була здійснена ним на вимогу патрульної поліції, не заслуговують на увагу, так як відповідно до п.2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Також колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на відсутність індивідуалізуючи ознак долученого до постанови про притягнення його до відповідальності рапорту інспектора Новосад Я.С., оскільки вказаний документ містить дату складання та підпис особи, яка його склала.
З відтвореного судом відеозапису вбачається, що під час складання відповідачем постанови та її оголошенні позивачу, був присутній захисник останнього, який будь-яких клопотань чи заяв не висловлював.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про хибність доводів позивача викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів вважає рішення суб'єкта владних повноважень щодо накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП, таким, що прийнято у межах повноважень та ґрунтується на законі.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "05" квітня 2017 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В. Кузьменко
судді: Т.В. Іваненко
К.С. Франовська
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: ОСОБА_6 АДРЕСА_1,33011
3- відповідачам: Інспектор роти №1 батальйону Управління патрульної поліції м.Рівне Новосад Ярослава Сергіївна вул.С.Бандери,14-а,м.Рівне,33028
4-Управління патрульної поліції м.Рівне вул.Степана Бандери,14а, м.Рівне,33028
- ,