19 червня 2017 р.Справа № 820/6121/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Григорова А.М.
Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2017р. по справі № 820/6121/16
за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.06.2016 року №0000244800 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 124 774,00 грн. та від 24.06.2016 року № 0000254800 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 783 633 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що наявний факт самостійного виявлення підприємством помилок у власній податковій звітності з ПДВ та об'єктивна неможливість застосування механізму складання розрахунків коригування вказують на обґрунтовані та законі підстави використання уточнюючого розрахунку, як єдиного можливого способу внесення. Також вважає, що податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС прийняті незаконно, є необґрунтованим, а тому підлягають скасуванню .
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2017р. адміністративний позов Комунального підприємства "Харківводоканал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.
Визнано незаконними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 року №0000244800 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 124 774,00 грн.
Визнано незаконними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 року № 0000254800 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 783 633 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС подано аеляційну скаргу в якій зазначають, що названа постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Всупереч вимогам ст. 129 Конституції України судом першої інстанції при винесенні рішення не були враховані приписи п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 Податкового Кодексу України. Положеннями вказаної норми матеріального права врегульовані правові відносини, що складаються при необхідності зменшення податкових зобов'язань позивача у зв'язку із складанням розрахунків коригування до податкових накладних за період липень 2014 р. - липень 2015р. Тому приписи вказаної норм підлягали обов'язковому застосуванню при зменшенні Позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з КП "Харківські теплові мережі". КП "ХВК" відповідно до п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 ПКУ складались розрахунки коригувань до податкових накладних за період липень 2014-липень 2015р. та були надані СДПІ при перевірці разом з квитанціями від 16.10.2015 щодо відправки розрахунків коригування покупцю. Вказують, що судом першої інстанції жодним чином не спростовано посилання СДПІ на п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 ПКУ згідно якої постачальник має право зменшити СУМУ податкових зобов'язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкової накладної. Вказують, що відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРГІН отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. Згідно з підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПКУ, якщо внаслідок тако перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатам податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такої, податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отримання таких товарів/послуг. Вказують, що постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної. Враховуючи викладене, платник податку - постачальник товарів у разі зміни обсягу поставлених платнику податку - отримувачу (покупцю) товарів (у тому числі холодної води) та зменшення суми компенсації їх вартості, попередньо визначених сторонами цивільно-правового договору, на підставі рішення суду, зобов'язаний скласти розрахунок коригування до податкової накладної, що була складена платником податку - постачальником при постачанні таких товарів, і направити розрахунок коригування до платника податку - отримувача (покупця) для реєстрації його в ЄРПН на підставі пункту 192.1 статті 192 ПКУ. Зменшення суми компенсації вартості товарів відображається у відповідних рядках податкової декларації з ПДВ та додатка 1 до такої декларації. При цьому платник податку - постачальник має право зменшити податкові зобов'язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН отримувачем протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено (у тому числі і у випадку, коли розрахунок коригування складено в одному податковому періоді, а зареєстровано у ЄРПН в іншому податковому періоді в межах вказаного терміну). Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов'язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому такий розрахунок кригування зареєстровано в ЄРПН. Зазначають, що у платника податку відсутні підстави для складання та подання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПКУ оскільки ст. 192 ПКУ чітко визначено процедуру корегування податкових зобов'язань у разі якщо після постачання товарі в/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості та складаються розрахунки корегування. Аналогічна позиція визначена ДФС у податковій консультації № 8822/6/99- 9818082-15 від 19.04.2016 р., яка надана КП "ХТМ" в порядку ст. 52 ПКУ. Наведене свідчить, що спір було вирішено на підставі неналежних норм матеріального права - пункту 50.1 статті 50 ПКУ. Натомість належні норми права - п.п. 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПКУ судом при винесенні оскарженої постанови не застосовувались, мотиви їх неврахування в оскарженій постанові не зазначені. Таким чином, зазначають, що оскаржена ухвала Харківського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, як така, що суперечить вимогам ст.159 КАС України. Також посилаються на те, що помилковим , є висновок Харківського окружного адміністративного суду відносно того, що надана КП "ХТМ" індивідуальна податкова консультація ДФС № 8822/6/99-9818082-15 від 19.04.2016 р. щодо відносно безпідставності застосування пункту 50.1 статті 50 ПКУ до вищевказаних обставин, не є податковою консультацією в розумінні ст. 52 ПКУ. В обгрунтування вказаного суд посилається, що у листі № 8822/6/99-9818082-15 від 19.04.2016р. визначено форму зазначеного листа "про розгляд звернення". При цьому, судом першо інстанції не враховано, що згідно п. 52.1 ст. 52 ПКУ саме за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань використання окремих норм законодавства. Таки чином, ДФС належним чином визначив у податковій консультації підстави її надання - звернення платника. У самому листі ДФС № 8822/6/99-9818082-15 від 19.04.2016р. вказано, що саме керуючись ст. 52 ПКУ контролюючим органом надано відповідь щодо порядку внесення змін платником до податкової звітності. Вказують, що КП "ХВК" отримало податкову консультацію, якою було роз'ясненно порядок внесення платником податку змін до податкової звітності з ПДВ у зв'язку із зміною обсягу поставлених платнику - утримувачу (покупцю) товарів (у тому числі холодної води) та зменшення суми компенсації їх вартості на підставі рішення суду. Підприємство було згодне з нею, не оскаржувало дану консультацію згідно ст. 53 ПКУ та повинно було враховувати при зменшенні податкових зобов'язань шляхом подачі уточнюючих розрахунків у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Зазначають, що судом першої апеляційної інстанції безпідставно, в порушення вимог ст.129 Конституції України та ст.159 КАС України, при винесенні рішення по справі не застосовано належних щодо вказаних обставин норм матеріального права - ст. 52 ПКУ. З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства згідно, з якою судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Просять скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 р. по справі №820/6121/16. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову КП "Харківводоканал" в повному обсязі.
Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Від позивача по справі до суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких просять апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Від відповідача до суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких просять апеляційну скаргу задовольнити, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2017р. скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позо "Харківводоканал" в повному обсязі.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС було проведено документальну перевірку Комунального підприємства "Харківводоканал" з питань достовірності даних, що містяться в уточнюючих розрахунках з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період: з липня по грудень 2014 року та з січня по липень 2015 року.
З матеріалів справи вбачається, що у період з липня 2014 року по липень 2015 року на підставі договору на відпуск води та споживання води від 22.11.2005 №13024 (із змінами згідно з додатковими угодами №1 від 01.04.2009 р., №2 від 17.06.2010 р., №3/1 від 24.05.2010 р., №4 від 01.10.2011 р., №5 від 01.02.2012 р., №6 від 01.07.2012 р., №7 від 06.06.2014 р.) ( далі по тексту - Договір) КП "Харківводоканал" здійснювало постачання води КП "Харківські теплові мережі" (далі по тексту - КП "ХТМ").
Вищезазначеним договором встановлено обов'язок абонента приймати об'єми відпущеної холодної води, які зафіксовані відповідними приладами обліку, а у разі відсутності таких приладів шляхом відповідного розрахунку.
З пояснень позивача вбачається, що КП "ХТМ" визначало свій власний об'єм отриманої води за середньоарифметичним показником наявних у нього приладів обліку, що призвело до розбіжностей в бухгалтерському, і як наслідок в податковому обліку КП "ХТМ" та КП "Харківводоканал". По тим самим операціям показники КП "ХТМ" були меншими ніж показники КП "Харківводоканал". Тому податковий кредит КП "ХТМ" за спірною операцією має менший розмір ніж податкові зобов'язання КП "Харківводоканал"
Позивачем та його контрагентом враховуючи наявність рішення Вищого господарського суду України від 15.04.2015 р. були проведені уточнення об'ємів постачання , та КП "Харківводоканал" здійснив коригування у бік зменшення своїх раніше задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість, подавши уточнюючі розрахунки.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 09.06.2016 р. № 50/28-09-48-13/03361715, в якому вказано, що позивачем порушені вимог п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України та занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19200150,00 грн., по взаємовідносинах з КП "Харківські теплові мережі", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 17416517,00 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 1783633,00.
З акту перевірки від 09.06.2016 р. №50/28-09-48-13/03361715 вбачається, що на думку відповідача вищезазначене коригування згідно ст.192 ПКУ було б можливо в разі належного оформлення розрахунків коригування обома сторонами.
На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 24.06.2016 р. №0000244800, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26124774,00 грн. (із них: за податковим зобов'язанням - 17416516,00 грн. та штрафними санкціями 8708258,00 грн.) та від 24.06.2016 р. №0000254800, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1783633,00 грн.
Не погодившись з такими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач застосував процедуру адміністративного оскарження, звернувшись до Державної фіскальної служби України, отримав рішення про результати розгляду скарги від 27.10.2016 р. №23171/6/99-99-11-01-02-25, яким податкові повідомлення-рішення від 24.06.2016 р. №0000254800 та №0000244800, винесені відповідачем, залишені без змін, а скарга без задоволення.
Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п 50.1 ст.50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Оскільки КП "ХТМ" не мало потреби коригувати свої показники, бо їх обсяги спожитої води вказаним судовим рішенням були визнані вірними, тому КП "Харківводоканал" виконав приписи ст. 50 ПКУ для коригування показників, як виключну можливість врегулювання ситуації, що склалася.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позову, але з інших підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.п.16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПКУ).
Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПКУ виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Відповідно до положень п.185.1 ст.185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з положеннями п.187.1 ст.187 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Судом першої інстанції при винесенні рішення не були враховані приписи п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 Податкового Кодексу України.
Відповідно до п.192.1 ст.192 ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПКУ, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Вимогами п.192.3 ст.192 ПКУ передбачено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Враховуючи викладене, платник податку - постачальник товарів у разі зміни обсягу поставлених платнику податку - отримувачу (покупцю) товарів (у тому числі холодної води) та зменшення суми компенсації їх вартості, попередньо визначених сторонами цивільно-правового договору, на підставі рішення суду, зобов'язаний скласти розрахунок коригування до податкової накладної, що була складена платником податку - постачальником при постачанні таких товарів, і направити розрахунок коригування до платника податку - отримувача (покупця) для реєстрації його в ЄРПН на підставі пункту 192.1 статті 192 ПКУ.
Зменшення суми компенсації вартості товарів відображається у відповідних рядках податкової декларації з ПДВ та додатку 1 до такої декларації.
При цьому платник податку - постачальник має право зменшити податкові зобов'язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН отримувачем протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено (у тому числі і у випадку, коли розрахунок коригування складено в одному податковому періоді, а зареєстровано у ЄРПН в іншому податковому періоді в межах вказаного терміну).
Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов'язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому такий розрахунок коригування зареєстровано в ЄРПН.
Судом першої інстанції жодним чином не спростовані посилання СДПІ на п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 ПКУ згідно якої постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкової накладної.
Статтею 192 Податкового кодексу України чітко визначено процедуру корегування податкових зобов'язань у разі, якщо після постачання товарі в/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості та складаються розрахунки корегування.
Положеннями вказаної норми матеріального права врегульовані правові відносини, що складаються при необхідності зменшення податкових зобов'язань позивача у зв'язку із складанням розрахунків коригування до податкових накладних за період липень 2014 р. - липень 2015 р.
Тому приписи вказаної норм підлягали обов'язковому застосуванню при зменшенні Позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з КП "Харківські теплові мережі".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково вирішив на підставі неналежних норм матеріального права - пункту 50.1 статті 50 ПКУ.
Належні норми права - п.п. 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, є спеціальними нормами та підлягають застосуванню .
Однак колегія суддів зазначає наступне.
Діючим законодавством, а саме Податковим кодексом України визначений шлях захисту прав платника податків в разі ящо контрагент в порушення законодавства не реєструє розрахунки корегувань.
Відповідно до 17 та 18 абзаців пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на 19.02.2016р., дату подання КП "Харківводоканал" заяви про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
А ст. 54 Податкового кодексу України визначає дії органу ДФС щодо змін об'єкта оподаткування за наслідками проведення перевірки.
19.02.2016 р. КП "Харківводоканал" разом зі звітною податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2016 року направило до контролюючого органу заяву зі скаргою на КП "ХТМ" за нереєстрацію розрахунків коригувань на зменшення податкових зобов'язань до податкових накладних № 5520, 5521, 5522, 5523, 5525, 5526, 5527 у встановлені терміни реєстрації (копія додатку № 8 до декларації за січень додається).
21.03.2016 р. КП "Харківводоканал" разом зі звітною податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2016 направило до Податкової інспекції заяву зі скаргою КП "ХТМ" за нереєстрацію розрахунків коригувань на зменшення податкових зобов'язань до податкових накладних № 5518, 5519, 5524, 5517, 5516, 10755, 10756 у встановлені терміни реєстрації (копія додатку № 8 до декларації за лютий додається).
За умовами приписів п. 201.10 ст. 201 ПКУ, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, Податкова інспекція була зобов'язана здійснити документальну позапланову перевірку КП "Харківводоканал", як продавця протягом 15 календарних днів для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такими операціями.
В порушення вимог п.201.10 ст. 201 ПКУ, контролюючим органом не були проведені документальні перевірки достовірності та повноти коригування зобов'язань з податку на додану вартість КП "Харківводоканал", ані за період з 19.02.2016 р. по 04.03.2016 р., ані за період з 21.03.2016 р. по 04.04.2016р.
Згідно акту перевірки від 09.06.2015 р. перевірку Комунального підприємства "Харківводоканал" Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС було проведено з питань достовірності даних, що містяться в уточнюючих розрахунках з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період: з липня по грудень 2014 року та з січня по липень 2015 року, а не у звязку з поданням заяви зі скаргою.
Відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
Згідно п. 54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу України дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС в порушення ст. 54 та ст. 201 Податкового кодексу України у визначений законом строк не провела перевірку на підставі заяви зі скаргою для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за проведеними операціями та для з'ясування необхідності корегування показників звітності.
В ході проведення перевірки в період травень - червень 2016 р. податкова інспекція була обізнана про подання заяви зі скаргою платником податків щодо спірних правовідносин з контрагентом, але податковий орган жодним чином в порушення ст. 201 п. 201.10 Податкового кодексу України не дослідила визначені платником в заяві зі скаргою обставини .
Стосовно посилань податкового органу в письмових поясненнях на те, що КП "Харківодоканал" надано лише додаток 8 "Заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування" зі спливом законодавчо встановленого терміну, дозволеного для такого подання та те що підприємством заява подана без скарги колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів зазначає, що подана Комунальним підприємством "Харківводоканал" заява зі скаргою на КП "ХТМ" це і є скарга, про відсутність якої зазначає податковий орган, що підтверджуються Додатком 8 про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Данні додатки фактично містять скаргу на контрагента позивача.
Посилання відповідача на те, що в Додатку 8 включені в т. ч. розрахунки корегування за 2014 рік, тобто з пропуском 365 деного терміну, колегія суддів не приймає, оскільки даний факт не є підставою не проведення податковим органом перевірки.
Крім того, дата розрахунку коригування "2014 рік" була визначена лише по частині розрахунків в Додатку 8 від 21.03.2016 року, і як пояснив представник позивача, в цьому розрахунку були визначені дати за датами первинних податкових накладних. Самі розрахунки складені у 2015 році.
Дані факти мали бути досліджені відповідачем під час проведення перевірки.
Колегія суддів зазначає, що для з'ясування спірних питань по взаємовідносинах Комунального підприємства "Харківводоканал" з КП "Харківські теплові мережі" позивачем було подано Додаток 8 і це є обов'язком відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України для проведення податковим органом перевірки .
Відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України подання підприємством Додатку 8 є способом захисту підприємства від неправомірних дій контрагента.
Позивач даним правом скористався, але податковий орган дане питання, шляхом проведення перевірки, не розглянув.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
При цьому, відповідно до приписів ч.2 ст.71 КАС України обов'язок доведення обґрунтованості прийнятого рішення покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається що відповідач не обґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення прийняв рішення відносно позивача.
Відповідач, прийнявши рішення не вчинив обовязкових дій щодо проведення перевірки на підставі подання позивачем заяви зі скаргою, а відповідно не вирішив питань щодо зменшення обєкту оподаткування у відповідності до п. 54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу України .
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову Комунального підприємства "Харківводоканал", але з інших підстав.
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2017р. по справі № 820/6121/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.
Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2017 р.