20 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 521/1923/17
Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Михайлюк О.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - доповідача ОСОБА_1
судді -ОСОБА_2
судді - за участю секретаряОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 16.03.2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови,-
ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС та просив скасувати постанову про порушення митних правил №0931/50000/16 від 25.01.2017 року, якою позивача визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 500 591, 40 гривень.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.03.2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись зі вказаною постановою представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, та просив її скасувати та прийняти нову, якою повністю задовольнити позов.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 26.07.2016 року о 12 годині 20 хвилин нарядом поліції Ізмаїльського відділу ГУНП в Одеській області зупинено автомобіль НОМЕР_1, країна реєстрації Болгарія, 2002 року випуску, під керуванням громадянина України ОСОБА_5.
Під час перевірки вказаного автотранспортного засобу згідно з інформацією Єдиної автоматизованої системи ДФС встановлено, що автомобіль НОМЕР_1 ввезено на митну територію України 03.06.2016 року о 11 годині 34 хвилини через пункт пропуску в зоні діяльності відділу митного оформлення №3 Одеської митниці ДФС громадянином ОСОБА_8 Cocirta Mihail в режимі «тимчасове ввезення до одного року».
Постановою про порушення митних правил № 0931/50000/16 від 25.01.2017 року, винесеною в. о. начальника Одеської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_9, ОСОБА_5 було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 500 591,4 0 гривень,так як будучи резидентом України, користувався транспортним засобом ««WV РASSAT», р/н НОМЕР_2, країна реєстрації Болгарія, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
При винесенні постанови разом з іншим були наявні документальні підтвердження , що автомобіль є власністю ТОВ «Генезис ЕУ», водієм за контрактом якого є позивач, який керував ним також шляхового листа ,наказу та відрядження ..
Згідно із ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Згідно зі ст. 292 МК України встановлено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення, зокрема, ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та підлягають реекспорту до завершення встановленого строку.
Відповідно до ст. 30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.
Статтею 377 Митного кодексу України встановлено, що товари за товарними позиціями 8701-8707,8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.
Згідно частини третьої статті 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Згідно положень пункту 59 статті 4 МК України транспортні засоби комерційного призначення - це, зокрема, автотранспортні засоби (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи), що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.
Відповідно до ч.1 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України, а закінчується - після закінчення їх митного оформлення за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму (стаття 321 МК України).
Згідно з вимогами ч.І ст. 255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставляння відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. (ч.5 ст. 255 Митного кодексу України)
Згідно з ч. 3 ст. 325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 105 Кодексу у митний режим тимчасового ввезення поміщуються виключно транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 Кодексу та Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, на умовах визначених цим Додатком.
Частиною 1 ст.189 МК України передбачено, що транспортні засоби комерційного призначення, які використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України (ч. З статті 189 МК України).
Під час складання протоколу про порушення митних правил та розгляду даної справи, Одеській митниці ДФС не було надано відповідних документальних підстав, які б підтверджували, що даним автомобілем позивач користувався на умовах тимчасового ввезення в порядку, передбаченому Конвенцією про тимчасове ввезення.
Згідно з пунктом "а" статті 7 Додатку "С" Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), прийнятої 26.06.1990 у м. Стамбулі, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 24.03.2004 № 1661-IV „Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення" транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території І тимчасового ввезення.
Відповідно до пункту "B" статті 1 Додатку "С" Конвенції "комерційне використання" означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
Умови здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів (багажу) регламентовано Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956) та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973), до яких Україна приєдналась 01.08.2006 та 05.12.2004 відповідно.
Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956) застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з використанням автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться і на території двох різних країн, з яких принаймні одна являється учасником Конвенції. Статтями 4 та 5 цієї Конвенції, передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною, другий примірник якої супроводжує вантаж.
Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення пасажирів (та у відповідних випадках-їх багажу) транспортними засобами, коли у договорі вказано, що перевезення здійснюється територією принаймні двох країн та що пункт відправлення або пункт призначення, або той та інший знаходяться на території однієї з країн, що домовляються. Статтею 5 зазначеної Конвенції передбачено, що під час перевезення пасажирів перевізник має видати індивідуальний або колективний квиток, в якому мають бути зазначені назва та адреса перевізника, а також який містить вказівку, що договір перевезення підпадає під дію положень цієї Конвенції.
Крім того, питання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано розділом IV Закону України від 05.04.01 № 2344-ІП „Про автомобільний транспорт" (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого:
1)при виконанні міжнародних перевезень вантажів особи повинні мати: дозвіл країни; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.
2)при виконанні міжнародних перевезень пасажирів особи повинні мати: дозвіл України; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень); білетно-облікову документацію.
У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.
Відповідно ст. 9 до Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом при автомобільних перевезеннях може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR).
Пунктом 1 ч. І ст.335 МК України визначено перелік документів та відомостей. які перевізник (декларант, уповноважена ним особа) надають органу доходів і зборів і при перевезені товарів автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д)найменування товарів;
є) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів;
З огляду на викладене, визнання автотранспортного засобу (у тому числі легкового) як транспортного засобу комерційного використання можливо виключно за умови його використання для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, що повинно підтверджуватись:
- при платному перевезенні осіб: білетно-обліковою документацію;
- при платному чи безоплатному промисловому чи комерційному транспортуванні товарів: товарно-транспортними документами, зокрема міжнародною автомобільною накладною (CMR).
При цьому громадянин, який возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинен мати:
- документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу;
- належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу;
- документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України;
- документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення;
- документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.
Згідно з пунктом "а" статті 5 Додатка С до Конвенції для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.
Зазначені норми статей 105 та 189 МК України та Конвенції стосовно надання пільг в оподаткуванні митними платежами при тимчасовому ввезенні транспортних засобів - можуть застосовуватись виключно для транспортних засобів комерційного призначення (використання).
При цьому, для статусу "транспортного засобу комерційного призначення (використання)" вирішальним є не сам факт державної реєстрації у відповідній країні на юридичну особу (а не фізичну), а саме мета використання, яка чітко зазначена в Конвенції - „ для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів".
Як слідує із положень Митного кодексу України та Конвенції транспортні засоби, які тимчасово ввозяться на митну територію України в службових цілях, а не для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів через митний кордон України, не відносяться до транспортних засобів комерційного призначення та їх митне оформлення здійснюється на загальних підставах в порядку, передбаченому главою 55 МК України „ Пропуск на оподаткування товарів, які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України ".
Згідно з пунктом 60 частини 1 статті 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Відповідно до пункту "с" статті 1 Додатка С до Конвенції "приватне використання" означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.
Пунктом "f" статті 1 Конвенції термін "особа" означає як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене контекстом.
Згідно матеріалів справи про порушення митних правил, зазначений транспортний засіб було ввезено на митну територію України по „ зеленому коридору".
Відповідно до статті 366 МК України діє двоканальна система митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, тобто спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами) через митний кордон України.
Канал, позначений символами зеленого кольору („ зелений коридор "), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"). призначений для всіх інших громадян.
Громадянин самостійно обирає відповідний канал („ зелений коридор " або „ червоний коридор ") для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Обрання „ зеленого коридору " вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Громадяни, які проходять (проїжджають) через „ зелений коридор ", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
Враховуючи положення статті 366 МК України транспортні засоби комерційного призначення повинні переміщуватися по каналу, позначеному символами червоного кольору ("червоний коридор").
Для реєстрації та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України в пункті пропуску з використанням смуг руху "червоний коридор" використовується складова частина автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор-2006" - функціональний модуль "Диспетчер зони митного контролю".
Результати митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів фіксуються у функціональному модулі "Електронний журнал вантажного пункту пропуску", до якого, зокрема, вноситься інформація по VIN - коду транспортного засобу, призначення транспортного засобу та режим його переміщення.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування відповідно до ч. 4 ст. 380 МК України можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Статтею 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову , так як транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_1, не використовувався для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення товарів, був ввезений на митну територію України по „зеленому коридору" як транспортний засіб особистого користування, тобто не мав статусу транспортного засобу комерційного призначення (використання), у зв'язку з чим були застосовані норми ст. 380 МК України, а твердження апелянта , що автомобіль є власністю ТОВ «Генезис ЕУ», водієм за контрактом якого є позивач, який керував ним також шляхового листа ,наказу та відрядження - не є належними та допустимими доказами по справі,та не спростовують того факту, що транспортний засіб не здійснював комерційні перевезення осіб та товарів, та що він відноситься до категорії транспортного засобу особистого користування та того, що позивач неправомірно, без дозволу органу доходів і зборів користувався зазначеним автомобілем, тимчасово ввезеним на митну територію України, який знаходиться під митним контролем та митне оформлення якого не завершено , а позивачем порушені вимоги ст. 485 МК України при використанні тимчасово ввезеного на територію України транспортного засобу іноземної реєстрації , стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано пільги.
Однак, згідно з п.3.1-3.4 ОСОБА_3 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів ,затвердженої спільним Наказом Фонду державного майна та Мінюсту, від 24.11.2003, № 142/5/2092( в ред.,діючої на момент виникнення правовідносин) ,(надалі-Методика),
Основним підходом до визначення ринкової вартості КТЗ є порівняльний підхід.
Порівняльний підхід ґрунтується на аналізі цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках КТЗ, з відповідним коригуванням, що враховує відмінності між об'єктом порівняння та об'єктом оцінки.
Під первинним слід розуміти ринок нових КТЗ, під вторинним - ринок КТЗ, які були в користуванні.
Для визначення вартості за порівняльним підходом використовуються статистично усереднені цінові дані КТЗ, які були відчужені в Україні, за умов, що вони відповідають змісту поняття "ринкова вартість", зокрема ґрунтуються на даних ринку КТЗ і зведені в довідниках, до яких висуваються вимоги щодо науковості, об'єктивності, об'ємності інформації.
Найбільш вірогідним методом порівняльного підходу до оцінки КТЗ є метод, заснований на аналізі цін ідентичних КТЗ.
За цим методом вартість визначається на базі середньої ціни продажу (пропозиції) ідентичного КТЗ з відповідним строком експлуатації. Подальше коригування враховує різницю між пробігом, комплектністю, укомплектованістю, технічним станом об'єкта порівняння та об'єкта оцінки.
У разі неможливості визначення вартості КТЗ з урахуванням цін ідентичних КТЗ допускається використання методу, заснованого на аналізі цін аналогічних транспортних засобів.
За цим методом вартість КТЗ визначається відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних КТЗ, з належним або скоригованим строком експлуатації. Подальше коригування вартості здійснюється шляхом врахування різниці між пробігом, комплектністю, укомплектованістю, технічним станом об'єкта порівняння та об'єкта оцінки.
Коригування, які застосовуються в порівняльному підході, приймаються у вигляді коефіцієнта (відсотка) до середньої ціни КТЗ або у вигляді грошової суми, що додається або вираховується з цієї ціни, а також комбінування зазначених засобів.
Коригування вартості КТЗ з причин різниці в пробігу здійснюється коефіцієнтом коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу; з причин різниці технічного стану - процентом додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання, використання та ін.; з причин функціонального зносу КТЗ - коефіцієнтом функціонального зносу; з причин особливостей економічного стану в різних регіонах України і різних країнах світу - коефіцієнтом ринку регіону та коефіцієнтом коригування вартості КТЗ у країні придбання до його вартості в провідних країнах-експортерах.
Вартість КТЗ коригується відповідною грошовою сумою, яка враховує його комплектність, укомплектованість, наявність пошкоджень, які потребують відновлювального ремонту, відновлення і (чи) оновлення складників.
Згідно п.3.9 ОСОБА_3 фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.
Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.
Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
Згідно п.3.11 ОСОБА_3 функціональний знос КТЗ визначається за допомогою коефіцієнта функціонального зносу, який характеризує ступінь зниження рівня функціональних, споживчих характеристик оцінюваного КТЗ відносно аналогічного, що випускається на дату виконання оцінки.
Згідно п.3.12 ОСОБА_3 коефіцієнтом ринку регіону враховується рівень цін продажу та поточних цін пропозиції продажу в даному регіоні відносно цін з довідкової літератури.
Коефіцієнт зведення вартості КТЗ в країні придбання до його вартості у провідних країнах-експортерах ураховує рівень цін продажу (пропозиції) у країні придбання до його середньої ціни у провідних країнах-експортерах.
Згідно п.3.13 ОСОБА_3 дохідний підхід під час оцінки відокремлених КТЗ не використовується.
Згідно п.7.35 ОСОБА_3 у разі відсутності цінових даних КТЗ у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ.
У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї ОСОБА_3.
Середня ринкова ціна такого КТЗ визначається як середнє арифметичне значення цінових показників, одержаних із зазначених джерел інформації.
У разі використання середньої ринкової ціни пропозиції до продажу КТЗ її необхідно звести коригуванням до ціни продажу, застосовуючи відповідне співвідношення стосовно аналогічних КТЗ із довідників, зокрема передбачених додатком 8.
Коригування вартості КТЗ залежно від пробігу та строку експлуатації здійснюється із застосуванням підбору аналога і відповідно до вимог пунктів 7.8, 7.9 та підпунктів 7.12.1, 7.12.2 пункту 7.12 цієї ОСОБА_3.
Подальше коригування вартості КТЗ залежно від технічного стану, комплектності, укомплектованості, відновлення й оновлення складових частин тощо здійснюється за формулами (9), (10), (11), а також з врахуванням процента ДЗ додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації (таблиця 4.1 додатка 4) та процента додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами (таблиця 4.2 додатка 4).
Апеляційний суд доходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та погоджується із твердженням апелянта ,що відповідач не надав належних та допустимих доказів того, яка вартість автомобіля була прийнята до розрахунку, яким методом був здійснений розрахунок, та яким програмним забезпеченням відповідач користувався, чому джерелом інформації був обраний саме сайт www.mobile.de (ОСОБА_9), а не подібні веб-сайти інших країн, а також про виконання п.1.1 Наказу Державної митної служби від 13.10.2006, № 885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів" , щодо забезпечення постійного контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів з урахуванням принципів ОСОБА_3 товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092 (далі - ОСОБА_3), за формулами, зазначеними в п. 7.35 ОСОБА_3; та чому у митного поста «Ізмаіл» був відсутній доступ до цінової інформації ЄАІС ДФС та довідники - джерела цінової інформації , використання яких передбачено Наказом Державної митної служби від 13.10.2006, № 885, не відбувалось коригування вартості КТЗ з причин різниці в пробігу здійснюється коефіцієнтом коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу; з причин різниці технічного стану - процентом додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання, використання та ін.; з причин функціонального зносу КТЗ - коефіцієнтом функціонального зносу; з причин особливостей економічного стану в різних регіонах України і різних країнах світу - коефіцієнтом ринку регіону та коефіцієнтом коригування вартості КТЗ у країні придбання до його вартості в провідних країнах-експортерах.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Відповідно до ст.8 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно п. 53 Рішення ЄСПЛ по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03); при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими
Згідно із п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V).
Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
Згідно п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 3. ч.1. ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційний суд,із врахуванням Практики Європейського Суду з прав людини вимог Податкового Кодексу України, правових позицій Верховного Суду України доходить до висновку про необхідність скасувати постанову суду 1-ої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову, так як ,незважаючи на наявність підстав для визнання позивача винним у порушенні митних правил , передбаченого ст.485 МК України , розрахунок митної вартості автомобілю був здійснений у порушення принципів ОСОБА_3 товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092 (далі - ОСОБА_3), та формул, зазначених в п. 7.35 ОСОБА_3, що унеможливлює обґрунтоване визначення розміру адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Керуючись ст.94,ч.1 ст. 195,196, 198, 202, ч.2 ст. 205, ч.1 ст.207, ст. 210, ст.211, ст. 212 , ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - задовольнити частково, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 16.03.2017 року - скасувати.
Прийняти нову постанову :
Адміністративний позов ОСОБА_5 -задовольнити частково.
Скасувати постанову про порушення митних правил №0931/50000/16 від 25.01.2017 року, якою ОСОБА_5 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України у частині накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, що складає 500 591, 40 гривень.
У задоволенні решти позову-відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту ї проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий
суддя-доповідач ОСОБА_1
Суддя Домусчі С.Д.
Суддя Коваль М.П.