19 червня 2017 р.Справа № 820/1432/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
представників сторін: позивача - Могильовкіна Р.Ю., відповідача - Перепелиці Г.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альптехпром" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2017р. по справі № 820/1432/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альптехпром"
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про визнання дій протиправними та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альптехпром" (далі по тексту - позивач, ТОВ «Альптехпром») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпраці у Харківській області), в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Держпраці у Харківській області з необґрунтованого застосування до ТОВ "Альптехпром" штрафних санкцій протиправними;
- скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 20-01-4306/0442-0205 від 21.03.2017 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 року по справі № 820/1432/17 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтехпром" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 року по справі № 820/1432/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача в обґрунтування вимог апеляційної скарги та у судовому засіданні вказує, що позивачем не було допущено порушення вимог ст. 24 Кодексу законів про працю України, оскільки державний інспектор помилково дійшов висновку про те, що цивільно-правові угоди, укладені між ТОВ "Альптехпром" та виконавцями мають ознаки трудового договору. Стверджує, що фактично послуги виконавцями на користь позивача не надавалися, жодних актів приймання-передачі наданих послуг підписано не було та жодних виплат за умовами укладених угод не здійснювалось. Також вказує, що угоди не виконувались в частині підпорядкування виконавців внутрішньому трудовому розпорядку та наказам ТОВ «Альптехпром». Стверджує, що виключно факт укладення договорів за відсутності будь-яких доказів фактичного допуску працівника до роботи не може бути підставою для застосування штрафних санкцій. Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Представник відповідача у надісланих до суду запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, з викладених підстав, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 року по справі № 820/1432/17 залишити без змін. Зокрема, вказує, що при проведенні перевірки ТОВ "Альптехпром" не виявлено наказів про прийом на роботу та звільнення, особових карток працівників, книги обліку руху трудових книжок, відомостей нарахування та виплати заробітної плати за період з квітня 2015 року по лютий 2017 року, повідомлень ДФС про прийом на роботу працівників за період з квітня 2015 року по лютий 2017 року, табелів обліку робочого часу за період з квітня 2015 року по лютий 2017 року щодо працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що свідчить про порушення вимог ст. 24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту) або видання наказу, або розпорядження, або повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також вказує, що підставою для прийняття відповідачем постанови від 21.03.2017 року № 20-01-4306/0442-0205 про накладення штрафу на ТОВ «Альптехпром» у сумі 384 000,00 грн. став акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 10.03.2017 року № 20-01-4306/0442, яким встановлено порушення позивачем законодавства про працю. Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 03 по 10 березня 2017 року Головним Управлінням Держпраці у Харківській області проведено планову перевірку додержання вимог законодавства з питань праці Товариством з обмеженою відповідальністю "Альптехпром".
За результатами перевірки складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 20-01-4306/0442 від 10.03.2017 року.
В акті перевірки серед виявлених порушень зазначено про недотримання ТОВ "Альптехпром" вимог ст. 24 КЗпП України, а саме, трудові договори з 4 працівниками ТОВ "Альптехпром" у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження не оформлено, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України не надсилалося.
На підставі акту перевірки від 10.03.2017 року № 20-01-4306/0442, яким встановлено порушення законодавства про працю, прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.03.2017 року № 20-01-4306/0442-0205 у сумі 384 000,00 грн., яку отримано директором підприємства ОСОБА_7 21.03.2017 року.
Не погодившись з постановою Головного управління Держпраці у Харківській області від 21.03.2017 року № 20-01-4306/0442-0205 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альптехпром" штрафу у розмірі 384 000 грн. на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання дій протиправними та скасування постанови.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано ст. 24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже, спірна постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 20-01-4306/0442-0205 від 21.03.2017 року є правомірною.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 року за № 1291/21603 (далі по тексту - Порядок № 390).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 390, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059.
Відповідно до п.п. 6, 7 Порядку №390, перевірка складається з таких етапів: 6.1. Робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора; 6.2. Оформлення документів за результатами перевірки; 6.3. Ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; 6.4. Проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).
За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Під час судового розгляду справи позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення суб'єктом владних повноважень вимог чинного законодавства при проведенні перевірки додержання ТОВ "Альптехпром" законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо виявлених під час перевірки порушень позивачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з акту перевірки, відповідно до наданого до перевірки висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання від 11.11.2015 року № 36034851.01.2.01-063415:
- наказом від 30.04.2015 року № 6 особою, відповідальною за безпечну експлуатацію електрогосподарства підприємства призначено головного інженера ОСОБА_3, він пройшов навчання з електробезпеки в якості адміністративно-технічного персоналу, також відповідно наказу від 30.04.2015 року № 7 його призначено відповідальною особою за безпечну експлуатацію газового господарства та безпечне проведення газонебезпечних робіт, та отримано посвідчення № 179-15/22, видане на підставі протоколу від 23.10.2015 року №179-15. Згідно отриманих пояснень від 06.03.2017 року (відповідно трудової угоди ) ОСОБА_3 виконував функції головного інженера ТОВ "Альптехпром", вів підготовку документів для участі в тендерах і виконував інші функції у відповідності з наказами ТОВ "Альптехпром";
- виконроб ОСОБА_4 пройшов навчання з електробезпеки в якості адміністративно-технічного персоналу та виконання робіт на висоті, наказом по підприємству від 30.04.2015 року №12 його призначено відповідальною особою за безпечну організацію та виконання робіт на висоті та отримано посвідчення № 179-15/23, видане на підставі протоколу від 23.10.2015 року №179-15. Згідно отриманих пояснень від 06.03.2017 року (відповідно трудової угоди) ОСОБА_4 виконував функції виконроба ТОВ "Альптехпром", вів підготовку документів для участі в тендерах і виконував інші функції у відповідності з наказами ТОВ "Альптехпром", у тому числі і суміщення з робочими спеціальностями;
- до зварювання металевих конструкцій допущений електрогазозварник ОСОБА_5 та виконання робіт на висоті. Кваліфікація зварника підтверджується посвідченням № 3 виданим ТОВ " Альптехпром" на підставі протоколу від 29.04.2015 року №1. Згідно отриманих пояснень від 06.03.2017 року (відповідно трудової угоди) ОСОБА_5 виконував функції бригадира ТОВ " Альптехпром", вів підготовку документів для участі в тендерах і виконував інші функції у відповідності з наказами ТОВ " Альптехпром", у тому числі і суміщення з робочими спеціальностями;
- бригадиром робітників призначено ОСОБА_8, згідно отриманих пояснень від 06.03.2017 року (відповідно трудової угоди) ОСОБА_8 виконував функції бригадира ТОВ " Альптехпром", вів підготовку документів для участі в тендерах і виконував інші функції у відповідності з наказами ТОВ " Альптехпром", у тому числі і суміщення з робочими спеціальностями.
Судовим розглядом встановлено, що у ході перевірки керівником ТОВ "Альптехпром" надано пояснення, що станом на 30 квітня 2015 року між ТОВ "Альптехпром" та громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 укладені трудові угоди, в яких визначена виплата винагороди після виконання робіт, а роботи фактично не були виконані, тому винагорода їм не виплачувалась.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Альптехпром" та фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 укладено наступні договори: трудова угода з громадянином ОСОБА_3 від 30.04.2015 року та додаткова угода до неї від 05.05.2015 року; трудова угода з громадянином ОСОБА_4 від 30.04.2015 року та додаткова угода до неї від 05.05.2015 року; трудова угода з громадянином ОСОБА_5 від 30.04.2015 року та додаткова угода до неї від 05.05.2015 року; трудова угода з громадянином ОСОБА_8 від 30.04.2015 року та додаткова угода до неї від 05.05.2015 року.
Перевіряючи доводи сторін щодо наявності ознак трудових правовідносин між позивачем та фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України).
Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У відповідності до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Як вбачається з наведених вище цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх є послуги головного інженера, прораба та бригадирів.
Так, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги).
В самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.
Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.
Як вбачається з п. 1.3 Додаткових угод № 1 до трудових угод від 30.04.2015 року, при наданні послуг головний інженер - ОСОБА_3, виконроб - ОСОБА_4, бригадир - ОСОБА_5, бригадир - ОСОБА_9, підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку та наказам ТОВ "Альптехпром".
Крім того, слід зазначити, що згідно Висновку експертизи № 36034851.01ю2.01-063412 від 11.11.2015 року ТОВ «Центр охорони праці «Новатор сервіс», ТОВ «Альптехпром» було заявлено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 як наявних у штаті працівників підприємства, які виконують наступні роботи: з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту та технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки (парових і водогрійних котлів і систем газопостачання газовикористоючого обладнання); зварювальні роботи; газонебезпечні роботи; роботи верхолазні; висотно-верхолазні роботи із застосуванням ІСЗ; роботи по обстеженню димарів, вентиляційних каналів; земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 метри або в зоні розташування підземних комунікацій, а також роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах, колекторах, замкнутому просторі (ємностях, боксах, топках, трубопроводах).
Окрім того, щодо угоди ОСОБА_3 з позивачем, слід зазначити, що посада головного інженера визначена Класифікатором професій ДК 003:2010, при цьому класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників.
Колегія суддів також зауважує, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.
Як вбачається зі змісту трудових угод, працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам. Крім того, відповідальність виконавця послуг не була передбачена в трудових угодах та додаткових угодах.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що договори, укладені позивачем з фізичними особами мають ознаки трудового характеру.
Також слід зазначити, що сторонами не заперечувалось, що під час проведення перевірки на ТОВ "Альптехпром" наказів про прийом на роботу та звільнення, особових карток працівників, книги обліку руху трудових книжок, відомостей нарахування та виплати заробітної плати за період з квітня 2015 року по лютий 2017 року, повідомлень ДФС про прийом на роботу працівників за період з квітня 2015 року по лютий 2017 року, табелів обліку робочого часу за період з квітня 2015 року по лютий 2017 року посадовим особам підприємства надано не було.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог ст. 24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).
Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 року № 509 (далі по тексту - Порядок № 509).
Відповідно до п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Відповідно до п. 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Згідно з п. 8 Порядку № 590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку № 509.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність винесення відповідачем постанови № 20-01-4306/0442-0205 від 21.03.2017 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альптехпром " штрафу у розмірі 384000,00 грн. на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, при винесенні постанови № 20-01-4306/0442-0205 від 21.03.2017 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альптехпром" штрафу у розмірі 384000,00 грн. на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 року по справі № 820/1432/17 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ТОВ «Альптехпром» колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альптехпром" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2017р. по справі № 820/1432/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Жигилій С.П.
Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В.
Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2017 р.