20 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/4912/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
за участі секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в м. Луцьку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі інспектора роти № 3 батальйону УПП в м. Луцьку лейтенанта поліції Бортника Олександра Валерійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив:
06.03.2017 ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м. Луцьку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі інспектора роти № 3 батальйону УПП в м. Луцьку лейтенанта поліції Бортника О.В. у якому просить скасувати постанову від 24.02.2017 серії АР № 863410 про накладення адміністративного стягнення на позивача у розмірі 425 грн та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП прийнятою відповідачем та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, так як не розмовляв по мобільному телефоні під час керування транспортним засобом, а тому не порушував Правил дорожнього руху.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.03.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при винесені постанови судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, висновки, викладені в постанові, не відповідають обставинам справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що відсутня відеофіксація вчиненого правопорушення, судом не досліджувалось питання наявності у позивача пристрою - блютуз гарнітури, яка надає можливість спілкування по телефону без допомоги рук, а використання такого під час керування транспортним засобом не суперечить пп. «д» п. 2.9 Правил дорожнього руху. Крім того, інспектор не здійснював зупинку транспортного засобу під час руху, оскільки зазначена ситуація відбулась на стоянці автомобілів біля магазину «Наш край» по вул. Шевченка, 26 у м. Луцьку, більше того інспектор підійшов до позивача орієнтовно через 3-5 хв, після того, як він зупинився. При цьому, автомобіль за кермом якого перебував позивач є тонований і вже за 5 метрів неможливо роздивитись, що відбувається в салоні авто, а тому незрозумілими є дії інспектора щодо фіксації правопорушення. Зазначає, що на відеозаписі, наданому відповідачем, не має зафіксованого самого факту вчинення правопорушення, проте записано тільки факт вже самої зупинки позивача працівниками поліції. З огляду на наведене, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2017 о 09 год 47 хв позивач, керуючи транспортним засобом HYNDAJ SONATA, н.з. НОМЕР_1 на вул. Шевченка, 26 м. Луцька, під час руху користувався засобом зв'язку, а саме розмовляв по мобільному телефону, тримаючи його у руці біля вуха, чим порушив п. 2.9 «д» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
У зв'язку із виявленим порушенням, інспектором роти № 3 батальйону УПП в м. Луцьку лейтенантом поліції Бортником О.В. прийнято постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки приймаючи оскаржувану постанову інспектор роти № 3 батальйону УПП в м. Луцьку лейтенант поліції Бортник О.В. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП підтверджується та встановлений наявними у справі доказами.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке.
Підпунктом «д» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) передбачено, що водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання) - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
З вищезазначеного випливає, що під час руху транспортного засобу забороняється користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці, оскільки настає адміністративна відповідальність.
Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом першої інстанції, з оглянутого в судовому засіданні відеозапису з камери нагрудного реєстратора поліцейського вбачається не визнання своєї вини ОСОБА_2, однак на прохання інспектора показати журнал дзвінків з його телефону позивач відмовився.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Чинним законодавством не встановлено, який конкретно характер має носити користування засобом зв'язку, тобто заборонено будь-яке користування засобом зв'язку, у спірних правовідносинах - мобільним телефоном, тримаючи його в руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання до яких позивач не належить). При цьому за сам факт користування засобами зв'язку, тримаючи їх в руці, законодавцем передбачена відповідальність у вигляді штрафу, без визначення мети користування.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 був допитаний в якості свідка і попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і підтвердив, що 24.02.2017 здійснював патрулювання разом з інспектором поліції Бортником О.В. на вул. Шевченка, 26. Знаходячись на автостоянці біля супермаркету «Наш край» він побачив, як позивач заїхав на автостоянку, тримаючи біля вуха мобільний телефон. Після того, як позивач зупинив свій автомобіль інспектор поліції Бортник О.В. відразу підійшов по автомобіля ОСОБА_2 та повідомив про виявлення порушення останнім Правил дорожнього руху України.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем підтверджується і складеним рапортом ОСОБА_4 (а. с. 9), що є належним доказом у розумінні ч. 1 ст. 69 КАС України.
Апелянт отримав особисто постанову від 24.02.2017 серії АР № 863410 (а. с. 3), відповідно усвідомлював, що згідно такої його притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн, про що свідчить його особистий підпис в постанові. Будь-яких зауважень або незгоди зі змістом вказаної постанови ОСОБА_2 під час підписання такої не вказав, хоч відповідач, як це встановлено з відеозапису, запитав останнього про надання пояснень щодо вчиненого.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач виконав свій обов'язок і надав суду належні і допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення. Натомість, позивач не надав жодних доказів на спростування вчинення ним адміністративного правопорушення, зокрема роздруківки з телефонних розмов за цей період.
Враховуючи вищенаведене, наявними у справі доказами доведено факт порушення позивачем пп. «д» п. 2.9 ПДР України, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Щодо позовної вимоги про закриття провадження у справі за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП право закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення має лише орган, до компетенції якого віднесений розгляд справ про адміністративне правопорушення, а не адміністративний суд, який перевіряє правомірність винесеної таким органом постанови, а тому відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.
З наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення від 24.02.2017 серії АР № 863410 прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а враховуючи встановлений факт порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскаржена постанова винесена за вчинення адміністративного правопорушення правомірно та законно, з дотриманням вимог ст. 283 КУпАп.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 березня 2017 року у справі № 161/3673/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
В. В. Ніколін
Ухвала в повному обсязі складена та підписана 23.06.2017.