20 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/4836/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
за участі секретаря судового засідання: Чопко Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - інспектор роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Чубрек Валерій Ігорович про зміну постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -
встановив:
06.09.2016 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - інспектор роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Чубрек Валерій Ігорович у якому просить змінити постанову від 30.08.2016 серії ДР № 145895 про накладення адміністративного стягнення на позивача у розмірі 255 грн та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП прийнятою інспектором роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Чубреком В.І. та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки зупинка керованого ним транспортного засобу була вимушеною, короткотривалою, та не було створено небезпеки для інших учасників руху, а тому не порушував Правил дорожнього руху.
Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24.10.2016 позов задоволено повністю.
Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, перейнявши функції особи, уповноваженої розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 222 КУпАП. Крім того, суд першої інстанції розглядав адміністративну справу про адміністративне правопорушення, попри те, що до його компетенції належить розгляд адміністративної справи щодо законності дій та рішень суб'єкта владних повноважень, зокрема патрульного поліцейського.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.08.2016 о 17 год 35 хв в м. Чернівці по вул. Ватуніна, 4, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «FOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1, порушив правила зупинки, а саме здійснив зупинку автомобіля на перехресті, чим порушив вимоги пп. «ґ» п. 15.9. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У зв'язку із виявленим порушенням, інспектором роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Чубреком В.І. прийнято постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що через малозначність вчиненого адміністративного правопорушення доцільно звільнити останнього від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і обмежитись усним зауваженням.
Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.
Підпунктом «ґ» пункту 15.9. ПДР України передбачено, що зупинка забороняється, зокрема на перехрестях.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення, зокрема вимог зупинки тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
З вищезазначеного випливає, що у разі, зокрема порушення вимог зупинки, настає адміністративна відповідальність.
Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приймаючи рішення щодо зміни оскаржуваної постанови в частині накладення стягнення та звільнення позивача від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, з посиланням на ст. 22 КУпАП, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що в даному випадку органом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення є відповідач та суд не може втручатись в дискреційні повноваження даного суб'єкта поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 2 КАС України.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Положеннями Постанови Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, то ч. 2 ст. 162 КАС передбачено, що при задоволенні адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень.
Стаття 293 КУпАП вказує, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що місцевий загальний суд, як адміністративний суд, розглядаючи справу з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, не наділений повноваженнями щодо закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення, а має право лише перевірити законність та обґрунтованість винесеної постанови.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
Постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2016 року у справі № 606/1637/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
В. В. Ніколін
Постанова в поввному обсязі складена та підписана 23.06.2017.