14 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6442/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити на посаді, -
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області №493-к/тр від 28 вересня 2016 року про призначення ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства - начальника відділу імміграційної роботи управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на посаду начальника відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки прийнятий без жодних для того правових підстав та з порушенням установленої процедури призначення на іншу посаду, а тому з метою відновлення його порушеного права просить такий скасувати.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що відповідно до ч.ч.3, 4 ст.32 КЗпП України, в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Вказана умова є визначальною при здійсненні реорганізації (ліквідації) відділів. Про зміну істотних умов праці: систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Вказані умови були дотримані Управлінням державної міграційної служби України у Львівській області, а станом на 22.07.2016 року позивача було попереджено при вивільнення у зв'язку із змінами істотних умов праці та запропоновано зайняти вакантні посади у штаті ГУ ДМС у Львівській області. В подальшому, ОСОБА_1 добровільно погодився на продовження походження державної служби на посаді головного спеціаліста відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства з 28 вересня 2016 року після завершення перебування у довготривалій відпустці з причини тимчасової непрацездатності в період з 15.04.2016 року по 21.07.2017 року.
Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції таким, що відповідає дійсним обставинам справи, та вважає за необхідне доповнити його обґрунтуванням наступного змісту.
Наказом ГУ ДМС України у Львівській області від 05.07.2012 року №186-к «Про призначення ОСОБА_1М.» позивача призначено на посаду провідного спеціаліста Галицького районного відділу у м.Львові ГУ ДМС України у Львівській області, як такого, що успішно пройшов конкурсний відбір з 05.07.2012 року.
Наказом ГУ ДМС України у Львівській області від 21.07.2014 року №219-к «Про переведення ОСОБА_1М.» позивача переведено на посаду заступника начальника імміграційної роботи, як такого, що успішно пройшов стажування. Даним наказом позивачу присвоєно 11 ранг державного службовця.
Згодом, наказом Державної міграційної служби України від 18.03.2016 року №40 «Про введення в дію штатних розписів на 2016 рік територіальних органів ДМС» із 18.03.2016 року введено в дію новий штатний розпис ГУ ДМС України у Львівській області.
Наказом Державної міграційної служби України від 15.04.2016 року №40 «Про введення в дію штатних розписів на 2016 рік територіальних органів ДМС» із 15.04.2016 року введено в дію новий штатний розпис ГУ ДМС України у Львівській області.
За змінами в штатному розкладі в структурі ГУ ДМС України у Львівській області об'єднано (реорганізовано) два структурні підрозділи - відділ імміграційної роботи та відділ тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства в новий структурний підрозділ - відділ тимчасового та постійного перебування іноземців та осіб без громадянства.
Посаду заступника начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства - начальника відділу імміграційної роботи, яку ОСОБА_1 обіймав до 18.03.2016 року було ліквідовано.
У зв'язку із зміною істотних умов праці (злиття відділів, раціоналізація робочих місць) та відповідно до вимог ч.4 ст.43 Закону України «Про державну службу», ГУ ДМС України у Львівській області повідомило працівників відділу міграційної роботи і відділу тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства про зміну істотних умов державної служби за 60 календарних днів до такої зміни.
Перебування ОСОБА_1 у стані тимчасової непрацездатності в період з 15.04.2016 року по 21.07.2016 року, стало підставою для вручення повідомлення у перший день виходу позивача на роботу - 22.07.2016 року. Одночасно, позивачу було запропоновано вакантну посаду головного спеціаліста відділу тимчасового та постійного перебування іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства.
Наказом ГУ ДМС України у Львівській області від 28.09.2016 року №493-к/тр «Про призначення ОСОБА_1М.» позивача визнано таким, що погодився на продовження проходження державної служби на посаді головного спеціаліста відділу тимчасового та постійного перебування іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства з 28.09.2016 року. Цим же наказом ОСОБА_1 увільнено з посади заступника начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства - начальника відділу міграційної роботи ГУ ДМС України у Львівській області.
Відповідно до ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, №889-VIII, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення в т.ч. є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
За змістом ч.1 ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу, незалежно від його терміну, мети, причини та інших обставин, допускається лише за згодою працівника, оскільки передбачає зміну істотних умов трудового договору.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.32 КЗпП України, в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці: систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст.36 КЗпП України.
Загальні підстави припинення трудового договору передбачені ст.36 КЗпП України і такими підставами, зокрема, є: відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи, у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Так, згідно з п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи, у зв'язку із зміною істотних умов праці.
В силу ст.43 Закону України «Про державну службу», підставами для зміни істотних умов державної служби є: 1)ліквідація або реорганізація державного органу; 2)зменшення фонду оплати праці державного органу; 3)скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
Зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов'язків ; 3)умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.
Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Матеріали справи засвідчують про відсутність факту подання будь-яких заяв від позивача, в порядку ч.6 ст.83 Закону України «Про державну службу», в період після попередження про звільнення та до дати винесення Наказу ГУ ДМС України у Львівській області від 28.09.2016 року №493-к/тр «Про призначення ОСОБА_1М.».
Наказом Державної міграційної служби України від 15.04.2016 року №40 «Про введення в дію штатних розписів на 2016 рік територіальних органів ДМС» саме з 15 квітня 2016 року було введено в дію новий штатний розпис ГУ ДМС України у Львівській області. Зі змінами у штатному розкладі Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області ОСОБА_1 був ознайомлений 11.04.2016 року (а.с. 17,18 ).
На підставі вказаних штатних розписів в структурі Головного управління було об'єднано (реорганізовано) два структурні підрозділи - відділ імміграційної роботи та відділ тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства в новий структурний підрозділ відділ з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства.
Посаду заступника начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства - начальника відділу імміграційної роботи, на якій працював ОСОБА_1 до 18.03.2016 року, було ліквідовано. Вказана обставина доводиться Наказом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 14.04.2016 року №184-ктр про призначення на посаду начальника відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства визначену особу.
Як було зазначено вище, позивач перебував у стані тимчасової працездатності з 15.04.2016 року по 21.07.2016 року, попередження про наступне вивільнення працівника в порядку статті 43 Закону України «Про державну службу» було здійснено 22.07.2016 року (а.с. 32). З цього моменту жодних заяв та звернень до керівництва ГУДМС у Львівській області від позивача не надходило, а тому покликання на відсутність пропозицій та наявність переваг професійного характеру щодо зайняття ОСОБА_2 посади начальника відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства є безпідставним.
Позивач добровільно погодився на продовження проходження державної служби на посаді головного спеціаліста відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства, що засвідчується Наказом ГУ ДМС України у Львівській області від 28.09.2016 року №493-к/тр «Про призначення ОСОБА_1М.» (а.с. 122), що заперечує факт відмови працівника від продовження роботи.
У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Верховний Суд України роз'яснив, що припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).
За наведених підстав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем належним чином забезпечено право позивача на подальше проходження ним державної служби й призначення на посаду із врахуванням його кваліфікації. Спірний наказ є правомірним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 року у справі № 813/3651/16 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повний текст судового рішення
виготовлено 19.06.2017 року.